Курсовая работа: Земляні роботи

Курсовая работа: Земляні роботи

1.Характеристика об’єкта і геологічних умов майданчика.

·                   Розміри майданчика в плані - 350300 м.

·                   Номер профілю майданчика №16.

·                   Віддаль між горизонталями -0,35 м.

·                   Відвезення грунту при розробці котловану – 4 км.

·                   Тривалість виконання робіт по плануванню майданчика – 13 днів.

·                   Тривалість виконання робіт по розробці котловану – 8 днів.

·                   Проектний ухил майданчика – 0,003.

·                   Грунт і товщина шару :

ü    суглинок – 3;

ü    супісок - <3.

·                   Розміри котловану - ,м.

2. Визначення чорних, червоних та робочих позначок.

2.1. Розбивка майданчика на квадрати.

Для визначення чорних позначок на майданчик з горизонталями наносимо сітку квадратів з стороною 10-50 м. в залежності від рельєфу місцевості. При спокійному рельєфі сторону квадрата приймаємо 50м. Розбиваємо майданчик на 42 квадрати.

 Для забезпечення достатньої точності розрахунків, розмір квадратів приймаємо таким чином, щоб через нього проходило одна- дві горизонталі.

2.2.Визначення чорних позначок вершин.

Чорні позначки вершин квадратів знаходимо методом інтерполяції між суміжними горизонталями (мал.2).

                                                                   H+h

                                         l

           H                      L                                             Мал.2.

Користуючись формулою , (1). ( де

- чорна позначка вершини А;

Н- позначка меншої по величині горизонталей, м;

h - перевищення однієї горизонталі над другою ( крок горизонталей ), м;

l - відстань від горизонталі з меншою позначкою ( вихідної ) Н до вершини квадрата А, м;

L- сама коротка відстань по нормалі між двома горизонталями в плані в околиці вершини А, м.), та мал.2 визначаємо чорні позначки вершин квадратів. Для вершин 1 та 56 проводимо додаткові горизонталі з кроком основних у відповідності з рельєфом місцевості.

 Аналогічно визначаємо позначки решти вершин квадратів. Результати розрахунків записуємо в таблицю 1.

2.3. Визначення середньо планувальної позначки.

Попередня середня позначка планування під горизонтальну поверхню ,при якій забезпечується нульовий баланс земляних мас, визначається по формулі:

  (2).

попередня середня позначка планування;

сума чорних позначок вершин квадратів, у яких збігаються відповідно 1, 2 і 4 вершини;

n – кількість квадратів на які розбито майданчик.

 Отож, користуючись формулою (2), знаходимо попередню середню позначку планування.

Враховуючи, що на майданчику передбачається розробка котловану, визначаємо поправку до попередньої середньої позначки планування за формулою (3).

 (3)., де

- поправка до попередньої середньої позначки планування.

- об’єм грунту в щільному тілі котловану і інших виїмок, що розробляється нижче позначки ,

a- сторона квадрата, м;

n- кількість квадратів;

площа котловану на рівні позначки ,

При цьому для визначення об’єму  враховуємо величину закладання укоса котлована і користуємося формулою визначення об’єму котлована:

   (4). де

відповідно площа частини котлована з висотою і  по дну;

відповідно площа частини котлована з висотою  і  по верху.

відповідно висоти 2-ї і 1-ї частин котлована (див. мал.. 3).

Мал..3                                                        ;

Тоді,

Остаточну середньо планувальну позначку визначаємо за формулою:

 (5).

Тобто,

2.4. Визначення червоних (проектних ) позначок.

Для визначення червоних позначок вводимо лінію повороту площини перпендикулярно до проектного схилу. Так, як в даному завданні заданий майданчик з нахилом в обидва напрямки від середини – лінії повороту будуть проходити в чвертях довжини майданчика (мал..4).

                                                                                                мал..4

                            l/4  l/4 l/4 l/4

                                                                      Визначення червоних

                             L                                      позначок на майданчику

                                                                      З нахилом в двох напрямках

Отож для визначення червоних позначок поверхні майданчика, що проектується з нахилом, використовуємо метод повороту поверхні навколо осі повороту з позначкою  по формулі:

 (6). Де

Нчер – червона (проектна) позначка вершини квадрата;

Нсер – остаточна середньопланувальна позначка;

і – проектний нахил майданчика;

l – відстань від лінії повороту (осі) до точки, в якій визначається позначка.

Наприклад,

Результати розрахунку записуємо в таблицю 1.

2.5. Визначення робочих позначок.

Робочі позначки визначаються як різниця між червоною (проектною) і робочою позначками:

±hроб=Нчер-Нчор. Наприклад,

Робочі позначки зі знаком плюс характеризують зону виїмки. Розрахунки чорних, червоних та робочих позначок зводимо в таблицю.

Робочі позначки решти вершин квадратів визначаємо аналогічно. Результати розрахунків записуємо в таблицю 1.

Таблиця 1.

Розрахунок чорних, червоних та робочих позначок вершин квадратів.

Значення позначок записую у вершинах квадратів:

                                      Робоча                Червона

позначка             позначка

                                                                  Чорна

                                                                  позначка

Рис 3. Схема запису позначок у вершині квадрата

Для запису робочих, червоних і чорних позначок використовую відповідно синій, червоний і чорний колір.

3.Побудова ліній нульових робіт

Лілія нульових робіт будується по точках, в яких робочі позначки рівні нулю. Точки ці мають місце на сторонах квадратів з робочими позначками різних знаків. Місце розташування нульових точок визначаємо визначаємо із подібності трикутників чи графічним методом (Рис 5.).

                             -h1 -h2

                            Т.н.р.1                                   Т.н.р.2

                                       +h1                     +h2

                   Мал.5графічне визначення точок нульових робіт

В довільному масштабі відкладаю перпендикулярно стороні квадрату робочі позначки в двох протилежних напрямках. З’єднавши отримані точки прямою, отримую на перетині зі стороною квадрата точку нульових робіт. З’єднуючи такі точки в усіх перехідних квадратах (де робочі позначки різних знаків) лінією, отримую лінію нульових робіт. Ця лінія ділить майданчик на дві зони: виїмки і насипу. Проводжу лінію нульових робіт синім штрих пунктиром.

4. Визначення об’ємів земляних робіт і складання зведеної відомості об’ємів земляних робіт.

Об’єм грунту, що підлягає розробці (зона виїмки), знаходять як суму об’ємів в повних і перехідних квадратах і об’ємів грунту в укосах.

4.1. Визначення об’ємів грунту в основних фігурах планувальної сітки.

Для визначення об’ємів грунту в основних фігурах користуюся наступними розрахунковими формулами.

Таблиця 2.

Формули для визначення об’ємів в основних фігурах

Розглядаємо квадрати, на які поділений даний майданчик (див. мал. 1), положення попередньо побудованої лінії нульових робіт ( див. п. 3, мал. 5),

і, в кожному з них визначаємо наявність тої, чи іншої фігури (або декількох ).

Визначаємо об’ми грунту в останніх (див. табл. 2 ), підрахунки зводимо в таблицю 3.

Таблиця 3.

Відомість підрахунку об’ємів грунту в основних формулах.

4.2.Визначення об’ємів грунту в укосах майданчика.

Для визначення об’ємів грунту в укосах майданчика користуюся слідуючи ми схемами розрахунковими формулами.

Таблиця 4.

Схеми і формули для визначення об’ємів в укосах.

У розрахунках у формулах (12)-(14), значення m для виїмки становить 1,25, для насипу – 1,5.

Підсумки зводимо ва таблицю 5.

Таблиця 5.

Відомість підрахунків об’ємів грунту в укосах.

Продовження таблиці 5.

4.3.Складання зведеної відомості об’ємів земляних робіт.

На основі виконаних розрахунків об’ємів грунту в основних фігурах та укосах, складаю зведену відомість об’ємів земляних робіт, в яку заношу результати з таблиць 3 і 5, а також враховую збільшення об’єму грунту виїмки, після його ущільнення за рахунок коефіцієнта залишкового розпушення ( табл.6).Коефіцієнт залишкового розпушення приймаю по додатку 2 методичних вказівок. Отож, Кзр=1,03...1,05 – для супіску.

Сума колонок + V по таблиці 3:

+V=22712,5+432,25+8,87+246,40+750,06=24150,08 м3.

Сума колонок –V по таблиці 3 :

-V=(-2037,5)+(-326,0011)+(-63,05)+(-313,061)+(-729,225)=-3468,84 м3.

Відповідно по таблиці 5:

+V=0,45+146,55+1,17=148,16 м3.

-V=(-0,03)+(-5,44)+(-0,69)=-6,158 м3.

Vкр=VКкр

Таблиця 6.

Зведена відомість об’ємів земляних робіт.

Розходження в об’ємах.

5.Визначення середньої відстані транспортування ґрунту.

Для правильного вибору ведучого механізму для розробки і транспортування грунту при вертикальному плануванні необхідно знати середню відстань його транспортування, оскільки продуктивність землерийно-транспортних машин в значній мірі залежить від неї.

Середня відстань транспортування – це відстань між центрами ваги виїмки і насипу. Визначення центрів ваги виїмки і насипу можна виконувати аналітичним і графічним методом. В даному випадку, я користуюся аналітичним методом.

При аналітичному методі координати центрів ваги виїмки і насипу визначаються за формулами:

 (15).

 (16).

 (17).

 (18).

координати центру ваги виїмки, м;   

координати центру ваги насипу, м;

об’єми грунту в межах елементарних фігур;

координати центрів ваги елементарних фігур, м.

Цей метод полягає у визначенні статичних моментів об’ємів відносно осей координат, які вводяться по двох взаємно перпендикулярних сторонах майданчика.

Середня відстань транспортування грунту  , м, визначається як відстань між двома точками центрів ваги виїмки і насипу по їх координатах.

 (19).

Отож визначаю центри ваги та середню відстань переміщення грунту користуючись формулами (15) – (19).

Аналогічно визначаємо

6.Вибір механізмів для ведення земляних робіт.

У ході виконання циклу земляних робіт плануються слідуючи види робіт:

·                   зняття родючого шару грунту (товщина родючого шару 0,3 – 0,35), виконуються бульдозером на площі 350300 м.;

·                   вертикальне планування майданчика – зрізання і переміщення грунту з зони виїмки у зону насипу на віддаль .Обсяг робіт буде складати об’єм основних фігур зони виїмки;

·                   ущільнення грунту в зоні насипу ( ущільнення виконується за першу проходку). Обсяг робіт – об’єм основних фігур зони виїмки;

·                   розробка котловану одноківшовим екскаватором;

·                   ручна доробка грунту котлована( ручна доробка становить товщину =10- 15 см., об’єм робіт:

·                   кінцеве ущільнення грунту (обсяг кінцевого ущільнення = ,

 тобто = 21,43+46,4=67,83м3.

Отож, для вибору типів та марок механізмів, попередньо аналізуємо вихідні дані (об’єм земляних робіт у відповідності зі зведеною відомістю

об’ємів (табл.6 ) складає 3642,28 м3; середня відстань переміщення грунту - 125,9 м; об’єм котловану – 21430,54 м3.).Користуючись рекомендаціями по типорозмірах машин для земляних робіт , а також таблицями збірника Е2 „Земляні роботи”, вибираю механізми, що відповідають даним вимогам і записую в таблицю 7.

Таблиця 7.

Механізми для ведення земляних робіт.

7.Складання калькуляцій працеємності, машиноємності та заробітної плати.

Калькуляції працеємності, машиноємності та заробітної плати складаю, користуючись ДБН Д2. 2-2-99 .

Складаю дві калькуляції, для кожного варіанта комплексів механізмів , дані заношу у таблицю 8.

Складається калькуляція наступним чином. Колонка 1,2 –у технологічній послідовності записуються роботи, що розробляються в проекті, при цьому, крім назви вказуються технологічні і технічні параметри розробки.

Колонки 3,5 -7 заповнюються по ДБН. Кількість одиниць (колонка 4) отримуємо, прив’язавши об’єми робіт до одиниць вимірювання.

Тарифна ставка (колонка 8) – вартість відпрацьованої люд.год. працівника певного розряду.

Розцінка ( колонка 9) – вартість розробки вимірника. Для знаходження значення даної колонки, потрібно значення колонки 8 перемножити на чисельник колонки 6.

Трудомісткість і машиноємність робіт люд. дні. (чисельник колонки 10) визначаємо, як добуток колонки 4 і чисельника колонки 6, розділеного на 8,0.

Аналогічно, машино-зміни (знаменник колонки 10 ) визначаємо, як добуток колонки 4 і знаменника колонки 6, поділених на 8,0.

Значення колонки 11 (заробітна плата ) визначимо, знайшовши добуток колонки 9 та колонки 4.

Таблиця 8.

Розрахунок калькуляції витрат праці і заробітної платні.

8. Техніко-економічне порівняння варіантів комплектів механізмів.

Техніко-економічне порівняння бульдозерів.

Вираховуємо змінну експлуатаційну продуктивність бульдозера за формулою: , (20). де

число годин роботи бульдозера в зміну;

q- об’єм грунту, який переміщується за 1 рейс, м3;

коефіцієнт, який враховує втрати грунту в процесі переміщення, вираховується за формулою

коефіцієнт використання механізму в часі ();

термін циклу роботи бульдозера  (21) де

термін набору грунту;

відстань переміщення бульдозера при різанні грунту, в середньому дорівнює 6-12м.;

швидкість переміщення бульдозера;

час, який затрачується на переключення швидкостей;

час, який затрачується на переміщення грунту;

розрахункова відстань переміщення з вантажем, м;

швидкість у завантаженому стані, м/хв.

час порожнього ходу, хв.:

відстань порожнього ходу бульдозера, м;

швидкість переміщення порожнього ходу бульдозера.

Порівнюємо дві марки бульдозерів ДЗ-42 і ДЗ-8 користуючись вище наведеними формулами.

Для ДЗ-42:

м3/зм. Тут , q=1,5, , ,

 хв.; ; хв.; хв. хв.

Для ДЗ-8:

; q=1,7 , , , хв.; ;

хв.; хв.;

хв.

м3/зм.

Продуктивність ДЗ-42 більша продуктивності ДЗ-8.

Техніко-економічне порівняння скреперів.

Вираховуємо змінну експлуатаційну продуктивність вибраних скреперів (ДЗ-20, ДЗ-26 ) за формулою:

, (22) де

тривалість зміни, год. (8,2 год.);

q - ємність ковша скрепера, м3 (ДЗ-20- 6,7м3; ДЗ-26- 10м3);

коефіцієнт наповнення ковша;

коефіцієнт використання скрепера в часі ( для причепних дорівнює 0,8 );

коефіцієнт попереднього рихлення грунту (1,05-1,29 );

тривалість одного циклу.

 (23)

А).Час набирання грунту для ДЗ-20.

 де

q =6,7м3 (ЕНиР с.80);

коефіцієнт наповнення ковша,

b - ширина ножа скрепера, b=2,6м;

товщина стружки, ;

коефіцієнт попереднього рихлення,

коефіцієнт нерівномірності товщини стружки,

 швидкість руху скрепера під час набору грунту, кг/год.

Для ДЗ-26:

 де

Б).Довжина шляху розвантаження грунту

для ДЗ-20:  

для ДЗ-26:  де

товщина шару відсипання.

Для ДЗ-20:  

для ДЗ-26:  де

швидкість руху скрепера під час розвантаження ковша.

В). Час руху завантаженого скрепера

для ДЗ-20:

для ДЗ-26:            де

швидкість руху завантаженого скрепера.

Г). Час руху порожнього скрепера

для ДЗ-20:  

для ДЗ-26: де

швидкість руху порожнього скрепера.

Д). Час на повороти скрепера

для ДЗ-20:

для ДЗ-26:  де

n - кількість поворотів скрепера (прийнято 2 );

тривалість одного повороту (прийнято 12-15).

Підраховуємо цикл роботи скрепера

для ДЗ-20:  

для ДЗ-26:

Підраховуємо змінну експлуатаційну продуктивність вибраних скреперів за формулою:

для ДЗ-20:

для ДЗ-26:

Далі, визначаємо приведені витрати на розробку 1 м3 грунту користуючись формулою (24):

  (24), де

С- вартість розробки 1м3 грунту, грн.

нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, рівний 0,15;

К- питомі капітальні вкладення на розробку 1м3 грунту.

Вартість розробки 1 м3 грунту визначається за формулою (25):

 (25), де

1,08- коефіцієнт, що враховує накладні витрати;

вартість роботи машино-зміни механізму;

змінний виробіток механізму, м3/зм.

В свою чергу змінний виробіток визначаємо за формулою (26):

 (26), де

V-об’єм робіт по конкретному механізму, м3;

сумарна кількість відпрацьованих машино-змін конкретним механізмом.

Питомі капітальні вкладення на розробку 1м3 грунту визначаємо за формулою (27):

 (27), де

інвентарно-розрахункова вартість механізму;

нормативне число змін роботи механізму за рік.

 Отож, визначаємо приведені витрати на розробку 1м3 грунту для скреперів ДЗ-20 та ДЗ-26, користуючись формулами (24) –(27).

Для ДЗ-20:  

Для ДЗ-26:  

Для ДЗ-20:  

Для ДЗ-26:  

Для ДЗ-20:  

Для ДЗ-26:  

Для ДЗ-20:  

Для ДЗ-26:

Виходячи з вище вказаних розрахунків, вибираємо скрепер ДЗ-20, тобто скрепер, у якого приведені витрати на розробку 1м3 грунту мінімальні.

Техніко-економічне порівняння екскаваторів.

Техніко-економічне порівняння екскаваторів проводимо користуючись формулами (24)-(27).

Для Е-656:

Для ЕО-5111А:  

Для Е-656:

Для ЕО-5111А:  

Для Е-656:

Для ЕО-5111А:

Для Е-656:  

Для ЕО-5111А:  

9. Розрахунок необхідної кількості механізмів в комплекті та автосамоскидів для забезпечення безперебійної роботи екскаватора.

9.1. Розрахунок необхідної кількості механізмів в комплекті.

Необхідна кількість механізмів конкретного типу визначається по формулі(28):

  (28), де

необхідний потік робіт в зміну;

  змінна нормативна продуктивність механізму.

Необхідний потік робіт в зміну визначається по формулі (29):

  (29), де

V-об’єм робіт, що виконується механізмом даного типу;

Т- термін виконання роботи згідно завдання;

кількість робочих змін на добу ( потрібно прийняти).

Змінна нормативна продуктивність механізму визначається по формулі (30):

  (30), де

В- вимірник;

8.0 –тривалість робочої зміни;

норма часу згідно ДБН, маш.год.

Отож, користуючись формулами (28) –(30), підраховуємо необхідну кількість вибраних екскаваторів та скреперів.

Розрахунок необхідної кількості екскаваторів.

 ()

Приймаємо 3 екскаватори.

Розрахунок необхідної кількості скреперів.

 ()

9.2. Розрахунок необхідної кількості автосамоскидів.

Для безперебійної роботи землерийних машин підраховуємо марку транспортних засобів, а потім підраховуємо їх кількість.

Кількість транспортних засобів, необхідних для безперебійної роботи землерийної машини, знаходимо за формулою:

, де

термін циклу роботи, завантаження, транспортування, розвантаження. Встановлення під завантаження, встановлення під розвантаження транспортного засобу, маневрів на шляху.

, де

розрахункова вага грунту, тут

кількість ковшів;

технічна продуктивність екскаватора під час вивантаження грунту у транспорт, м3/год.;

коефіцієнт наповнення ковша екскаватора грунтом (приймаємо 0,7);

Q- вантажопідйомність транспортних засобів;

середня щільність ґрунтів ( ).

об’єм ковша, м3, тут

с –коефіцієнт, який враховує форму днища (0,75-0,9);

B, H, L-відповідно ширина, висота і довжина ковша.

, де

L - віддаль транспортування грунту , км.;

V - середня швидкість руху транспортних засобів.

Отож, підраховуємо кількість ковшів з грунтом (супісок 1-ї категорії, ) заповнення одного самоскида. Беремо ЗИЛ-ММЗ-555 вантажопідйомністю 4,5т., об’єм кузова 3,1 м3, максимальна швидкість 80 км/год.:

Перевіряємо щільність грунту який завантажений у автосамоскид:

Підрахуємо кількість автосамоскидів:

, тут

м3/год.

Приймаємо 3 автосамоскиди.

10.Розробка календарного плану провадження робіт.

Календарний план є одним з основних документів по організації будівництва, що встановлює технологічну послідовність і терміни виконання робіт з максимально можливим їх суміщення, їх взаємний зв’язок, нормативний час роботи будівельних машин, визначає потребу в трудових та матеріально-технічних ресурсах.

 Методика розробки календарного плану слідуючи: на основі калькуляції працеємності, машиноємності та заробітної плати робочого комплекту механізмів, прийнятого на основі техніко-економічного порівняння, заповнюємо колонки 1-10 календарного плану (таблиця 9).

Кількість ланок (колонка 8) приймаємо у відповідності з розрахованою кількістю механізмів (в розділі 9).

Таблиця 9.

Календарний план проведення робіт.

Робочі дні.

N, чол.                                                  42

                                                                            38

                                                                                   26

                             16

     6                                                                                                   6

2  

 (31).  (32).

За формулами (31), (32) маємо:

11.Вибір методів виконання робіт та технологічних схем руху механізмів.

11.1 Зрізування родючого шару.

Родючий шар грунту в основі всіх насипів та виїмок до початку основних земляних робіт зрізуємо і вкладаємо у відвали для використання його при відновленні (рекультивації) порушених і малопродуктивних сільськогосподарських земель, а також при благоустрої майданчика.

Зрізування родючого шару виконуємо бульдозером ДЗ-42.

                                    2,56 м.

Рис.7.Схема зрізання родючого шару грунту.

11.2. Розробка і транспортування грунту скреперами.

Скрепер – землерийно-транспортна машина циклічної дії, що виконує пошарову розробку грунту з наповненням ковша, транспортування грунту в ковші до місця вкладання, розвантажування з розрівнюванням та частковим ущільненням грунту на місці вкладання.

В залежності від розташування лінії нульових робіт, рекомендована наступна схема руху скрепера. Довжина набирання грунту становить lн=8,09м., довжина розвантаження - lp=5,17м.

                                                                                - набір грунту;

         н.                                       в.                          - розвантаження

                                                                                 грунту.

                                                                           Рис.6 Схема руху

                            lB                                            скрепера при різанні

            lH                                    lH                     грунту по вісімці.

                   в.

                           l=8,09

 0.3

Рис. 8. Спосіб різання грунту скрепером – різання тонкою стружкою постійної товщини.

11.3.Влаштування котловану одноківшевим екскаватором.

Технологічний процес по влаштуванню котловану включає: розробку грунту з завантаженням транспортних засобів; транспортування грунту; нарізування укосів і планування дна.

Розробка грунту – основний процес при влаштуванні котловану. Виконується екскаваторами, обладнаними зворотною лопатою. Розробляють котловани торцевими проходками. Екскаватор рухається по денній поверхні землі, забій розташований нижче рівня стоянки екскаватора.

 1-1

Рис.9. Розробка котлована одноківшевим екскаватором з зворотною лопатою (драглайном ) двома торцевими проходками, при переміщенні екскаватора по прямій.

11.4.Ущільнення ґрунту.

В курсовому проекті необхідно передбачити два етапи в ущільненні грунту. На першому етапі ущільнюємо ґрунт, що розробляється та транспортується в насип скреперами. Ці роботи виконуються паралельно з роботою скрепера.

Другий етап по ущільненню ґрунтів зв’язаний з розробкою та транспортуванням грунту вийнятого з котловану і складається з відсипання і розрівнювання цього грунту, зволоження (при необхідності) та безпосередньо ущільнення.

         н.                                       в.                         

                   в.

Рис.10. Схема ущільнення грунту в зоні насипу.

12.Визначення техніко-економічних показників виконання земляних робіт.

Для оцінки ефективності виконання земляних робіт визначаємо наступні техніко-економічні показники:

1.   Термін виконання робіт, днів. Приймаємо по календарному плану як термін виконання всіх робіт - 21 день.

2.   Загальна працеємність виконання земляних робіт, люд.днів –

3.   339,145 люд. дн.

4.   Загальна машиноємність виконання земляних робіт, маш. зм. – 154.885 маш. зм.

5.   Виробіток одного робітника в день, м3/люд.день:

4.1. При вертикальному плануванні – 165,56;

4.2.         При розробці котловану – 357.18.

6.   Витрати праці на розробку 1м3 грунту, люд.дн./м3:

5.1.         При вертикальному плануванні –0,006;

5.2.         При розробці котловану – 0,003.

6. Вартість виконання робіт, грн. коп. Визначаємо як суму заробітної плати по колонці 11 калькуляції – 8160.43 грн. коп.

13 .Міроприємства по техніці безпеки

1.До початку виконання земляних робіт у місцях розташування діючих підземних комунікацій мають бути розроблені і погоджені з організаціями ,що експлуатують ці комунікації, міроприємства з безпечних умов праці, а розміщення підземних комунікацій на міцевості позначено відповідними знаками , або написами.

2.Виконання земляних робіт у зоні діючих підземних комунікацій слід проводити під безпосереднім керівництвом виконроба, чи майстра, а в околишній зоні кабелю що знаходиться під напругою, чи діючого газопроводу , крім цього під наглядом працівників електрогосподарства чи газового господарства.

3. Котловани, що розробляються на вулицях , проїздах,у дворах населених пунктів, а також у місцях, де проходить рух людей чи транспорту, мають бути огороджені захисними огородженнями з врахуванням вимог ГОСТ 2347-78. На огородженнях необхідно встановити попереджувальні знаки , а у нічний час – сигнальне освітлення.

Місця переходів людей через траншеї мають бути обладнані перехідними мостами, які освітлені в нічний час.

4.При виявленніп вибухонебезпечних матеріалів земляні роботи в цих місцях слід негайно припинити до отримання дозволу від відповідних служб.

5.Грунт, вийнятий з котловану, потрібно розміщувати на відстані не менше 0,5 м від броковки виїмки.

6.  Розробляти грунт в котлованах "підкопом" не дозволяється.

7.  Перед допуском працівників в котловани глибиною більше 1,3 м повинна бути
перевірена надійність відкосів.

8.  Котловани і траншеї, які розроблені в зимовий період, після відлиги мають бути
оглянуті, і по результатам огляду мають бути прийняті заходи із забезпечення надійності відкосів.

9.      При вилученні грунту із виїшок з допомогою бадді необхідно влаштовувати
захисн козирки для укриття працюючих у виїмці .

10.    Навантаження грунту в автосамоскиди повинно виконуватись зі сторони заднього чи бокового бортів.

14.Вимоги щодо якості виконання земляних робіт.

Згідно з вимогами СниП 3,02,01-87 "Земляные сооружения, основания и фундаменты». Потрібно:

1 .Виїмки в грунтах розробляти до проектної відмітки зі збереженням природного залягання грутів основи. Допускається розробка виїмок в два етапи: чорнова з відхиленнями і кінцева (відхилення приведені в табл. 10).

2.Доробку недобору до проектної відмітки приводити із збереженням природного залягання грунтів основи.

3.Виконання переборів в місцях влаштування фундаментів проводити місцевим грунтом з ущільненням до щільносп природного залягання основи або малостикуючим грунтом (модуль деформації не <20МПа).

4.Спосіб поновлення основ, порушених в результаті промерзания, затоплення, а також переборів глибиною > 50см, погоджувати з проектною організацією.

5.Число і розмір уступів і місцевих заглиблень в межах виїмки мають бути мінімальними і забезпечувати механізовану зачистку основи I технологічність зведення споруд.

Талиця 10.

Операційний контроль якості виконання земельних робіт

15. Економія електроенергії та паливних ресурсів.

Економію електроенергії і паливних ресурсів у своєму курсовому проекті, я досягаю за рахунок виконання робіт в 1-2 зміни ( економія електроенергії ), розробкою раціональних схем руху механізмів, вірним вибором , з техніко-економічним порівнянням, ефективних комплектів механізмів, розрахунком ефективних довжин переміщення Lсер., довжин різання чи набору грунту, ефективною величиною розвантаження.

16.Охорона навколишнього середовища.

Враховуючи, що на майданчику є родючий шар грунту, до початку основних робіт по плануванню він повинен бути зрізаний і збережений для рекультивації земель на майданчику, лишній грунту використовується для рекультивації земель на інших майданчиках чи сільгоспугіддях.

Об’єм родючого шару визначається за формулою:

  (33) , де

h-товщина родючого шару, м. (30-35 см. );

S-площа майданчика, м2.

м3.

Площі ділянок, які необхідно відвести для тимчасового складування родючого шару на період ведення робіт, визначається за формулою:

 (34), де

V-об’єм грунту родючого шару, м3;

H1-висота бурта, м. не більше 8 м.

м2.

Об’єм грунту, необхідний для рекультивації земель, порушених у зв’язку з будівництвом об’єкта ( розміри будівлі приймаємо рівними розміру котловану по дну -4640м2. ), визначаємо за формулою:

 (35), де

S2-площа території вкладання родючого шару. Маю на увазі ту територію яка не буде зайнята об’єктом і намічена до озеленення з коефіцієнтом озеленення 40 %.

  (36), де

S-площа майданчика, м2;

Sб-площа будівлі, м2;

h1-товщина шару родючого шару грунту, що відсипається (h1=0,4м).

м2.

м3.

Об’єм лишнього грунту, що залишається після рекультивації порушених земель і може бути використаний на інших майданчиках:

 м2.

17. Розробка технологічної карти на монтаж навісних панелей зовнішніх стін.

17.1. Область застосування.

Дана технологічна карта розроблена на монтаж навісних панелей зовнішніх стін, для каркасно-панельних будівель, з розмірами 7848м.

Область застосування: монтаж конструкцій огородження каркасних будівель із залізобетонних конструкцій.

17.2.Технологія і організація виконання робіт.

Підготовка до роботи й умови її виконання.

До початку установки панелей повинний бути цілком закінчений монтаж каркаса будинку, включаючи укладання панелей перекриттів і замонолічування стиків, розкладені панелі стін у зоні дії монтажного крана, приварені до колон монтажні столики для кріплення панелей, підготовлені монтажне устаткування, пристосування й інструменти.

Будівельні конструкції і матеріали. Установлюють залізобетонні утеплені навісні панелі зовнішніх стін площею до 5 м2 на розчин. Відхилення, що допускаються, від основних проектних розмірів, мм, при довжині панелі до 9 м: по довжині ±5, -10; по товщині панелей ±5; по ширині панелей ±5.

Устаткування, пристосування й інструменти: траверса, шість універсальних струбцин, схил-рейка, два молотки, два зубила, два монтажних лома, дві сталеві щітки, відтяжка з пенькового каната, рулетка, сталевий метр, кельма.

Виконувані роботи і виконавці. Бригада в складі монтажників конструкцій V розряду М5, IV розряду М4 і монтажника-стропальника III розряду Мз виконує монтаж будівельних конструкцій, стропальні і бетонні роботи.

Організація робочого місця (мал. 11).

Рис. 11. Організація робочого місця при монтажі зовнішніх стін:

1 — подвійні струбцини для тимчасового закріплення панелей;

 2 — монтажні ломи; 3 -ящик з інструментом; 4-лопата;

 5 — огородження; 6- ящик з розчином; 7 — мітла; 8- відро з водою.

Організація і виконання монтажних операцій. Виконавці і знаряддя праці. Інструктивні вказівки і пояснення.

1.      Підготовка місць обпирання панелі.

Виконують монтажники М5 і М4, використовуючи стальну щітку, молоток, зубило, рулетку, метр, кельму.

Монтажники М5 і М4 знаходяться на перекритті і ведуть підготовку місця обпирання панелі. Монтажник М5 молотком і зубилом очищає місце обпирання панелі (верхню грань нижньої панелі), зволожує її, укладає і розрівнює розчин. Монтажник М4 сталевою щіткою очищає закладні деталі від іржі, розмічає і наносить на закладні деталі колон осьові риски.

2.      Підготовка стінової панелі до встановлення.

Виконує монтажник-стропальник М3 за допомогою траверси, відтягнення, молотка, зубила і щітки..

Монтажник-стропальник М3, знаходячись на підставі у місцях складування панелей, очищає закладні деталі від напливів бетону, іржі, у зимовий час від снігу. При необхідності відгинає монтажні петлі й укладає пороізол у пази стінової панелі. Потім прив'язує до однієї з монтажних петель панелі пенькове відтягнення. По команді монтажника-стропальника М3 машиніст крана подає траверсу до панелі. Монтажник-стропальник М3 робить стропування панелі і подає команду машиністові крана натягнути стропи траверси.

3.      Підйом і переміщення стінової панелі до місця установки.

Виконує монтажник-стропальник М3.

Монтажник-стропальник М3 подає команду машиністові крана натягнути стропи і підняти панель на 20— 30см, очищає нижню грань від бруду( снігу, полою), перевіряє надійність стропування, відходить на безпечну відстань і подає команду продовжити підйом і перемістити панель до місця установки, супроводжуючи її за допомогою відтягнення й утримуючи від розгойдування.

4.      Прийом і установка стінової панелі.

Виконують монтажники М5 і М4.

Монтажники М5 і М4, стоячи на перекритті біля торців панели, приймають панель на відстані 30см. від опорної поверхні. Монтажник М5 подає команду машиністові крана плавно опустити панель і разом з монтажником М4 підтримують її з двох сторін, установлюючи на опорні (монтажні) столики. Вітки стропа повинні бути натягнутими.

5.      Вивірка і закріплення стінової панелі

Виконують монтажники М5 і М4 за допомогою ломів, струбцин, відвіс-рейки.

Монтажники М5 і М4 знаходяться на перекритті біля колон. Вони рихтують панель, суміщаючи заставні деталі панелі і плити перекриття. Потім приступають до тимчасового кріплення стеновой панелі: заводять захвати універсальних струбцин за панель і колону, а потім, обертаючи притискні гвинти, кріплять панель до колони. Вертикальність панелі і правильність суміщення лицьових граней у площині стіни монтажник М5 перевіряє візируванням по раніше встановлених панелях і по відвіс-рейці, що навішується на панель із внутрішньої сторони. По команді монтажника М5 монтажник М4 обертає притискні гвинти струбцини, домагаючись сполучення шнура відвісу з візирною лінією на рейці (мал. 11).

. Граничні відхилення від сполучення орієнтирів при установці начіпних панелей зовнішніх стін не повинні перевищувати наступних значень:

відхилення від сполучення орієнтирів (рисок геометричних осей, граней) у нижньому перетині встановлених елементів з встановленими орієнтирами (рисками геометричних осей або гранями нижчележачих елементів, рисками розбивочних осей) 10 мм;

відхилення від вертикалі верха площини панелі 12 мм.

6. Розстроповка стінової панелі.

Виконують монтажники М5 і М4.

Після закінчення тимчасового закріплення стінової панелі струбцинами монтажник М5 подає команду машиністові крана опустити панель (послабити стропи) і разом з монтажником М4 роблять її розстроповку і відкріплюють відтягнення.

. Кран утримує стінову панель під час вивірки і тимчасового закріплення. Під час розстроповки не повинно бути сторонніх осіб під гаком крана (у зоні установки панелі).

Примітка: остаточне закріплення стінової панелі роблять електрозварювачі, а потім монтажники М5 і М4 знімають універсальні струбцини.

Таблиця11.

Розрахунок калькуляції витрат праці і заробітної платні.

Таблиця 12.

Календарний план проведення робіт.

Робочі дні

N, чол.                                                 

  Nmax=5чол.              5

                               4                                     

                                                3чол.             .    Nсер=3чол.

2

1   3             5            7           9              11

 (31).  (32).

За формулами (31), (32) маємо:

17.3. Техніко-економічні показники.

1. Термін виконання робіт – 12днів;

2. Загальна працеємність виконання робіт – 42,26 люд. год.;

3. Загальна машиноємність виконання робіт – 7,05 маш. зм.4

4.Виробіток одного робітника в день по влаштуванню стінових панелей –

 1.2 м3/люд.день;

5.Вартість виконання робіт – 1191,08 грн.коп.

17.4. Матеріально-технічні ресурси.

Таблиця.13.

Потреба в основних конструкціях та напівфабрикатах.

Використана література:

1.Методичні вказівки 054-143.

2.ЕНиР на строительные, монтажные и ремонтно-строительные работы.

Сборник Е2 Земляные работы. Вып.1 – Москва: Стройиздат, 1988.

3.Харабет В.В. Строительно-монтажные работы. Инструкционно-технологические карты. Киев: Вища школа, 1990.

4.Черненко В.К., Єрмоленко М.Г., Батура Г.М. та ін. Технологія будівельного виробництва. Київ: Вища школа, 2002.

5.СНиП 3.02.01-87. Земляные сооружения, основания и фундаменты. Москва, 1989.

6.СНиП 4-80. Техника безопасности в строительстве. Москва, 1991.

7.ДБН Д. 2.2-1-99. Земляні роботи.

8. ДБН Д. 2.2-6-99. Монолітні залізобетонні конструкції.

9. ДБН Д. 2.2-7-99. Збірні залізобетонні конструкції.

Зміст.

1.Характеристика об’єкта і геологічних умов майданчика. ……………….…4.

2.Визначення чорних, червоних та робочих позначок. ……………….….….4.

2.1. Розбивка майданчика на квадрати . ……………………………………….4.

2.2.Визначення чорних позначок вершин. ……………………………….…...4.

2.3. Визначення середньо планувальної позначки. ……………………….….5.

2.4. Визначення червоних (проектних ) позначок. ……………………….….7.

2.5. Визначення робочих позначок. …………………………………………...7.

3.Побудова ліній нульових робіт. …………………………………………....10.

4. Визначення об’ємів земляних робіт і складання зведеної відомості об’ємів земляних робіт. ………………………………………………………………....10.

4.1. Визначення об’ємів грунту в основних фігурах планувальної сітки. .10.

4.2.Визначення об’ємів грунту в укосах майданчика. ……………….….…14.

4.3.Складання зведеної відомості об’ємів земляних робіт. ………………..15.

5.Визначення середньої відстані транспортування ґрунту. ………………..16.

6.Вибір механізмів для ведення земляних робіт. ……………………………17.

7.Складання калькуляцій працеємності, машиноємності  та заробітної плати……………………………………………………………………………..19.

8. Техніко-економічне порівняння варіантів комплектів механізмів. ………22.

8.1. Техніко-економічне порівняння бульдозерів. …………………………..22.

8.2. Техніко-економічне порівняння скреперів. …………………………….23.

8.3. Техніко-економічне порівняння екскаваторів. …………………………26.

9. Розрахунок необхідної кількості механізмів в комплекті та автосамоскидів для забезпечення безперебійної роботи екскаватора. ………………………27.

9.1. Розрахунок необхідної кількості механізмів в комплекті. ………..…..27.

9.2. Розрахунок необхідної кількості автосамоскидів. ……………….….…27.

10.Розробка календарного плану провадження робіт. ………………….…..29.

11.Вибір методів виконання робіт та технологічних схем руху механізмів. 31.

 11.1 Зрізування родючого шару. ……………………………………………..31.

11.2. Розробка і транспортування грунту скреперами. ………………….….32.

11.3. Влаштування котловану одноківшевим екскаватором. …………….…32.

11.4.Ущільнення грунту. ………………………………………………………34.

12.Визначення техніко-економічних показників виконання земляних робіт……………………………………………………………………...………34.

13 .Міроприємства по техніці безпеки. ……………………………………….35.

14.Вимоги щодо якості виконання земляних робіт. ………………………..35.

15. Економія електроенергії та паливних ресурсів. ………………………….37.

16.Охорона навколишнього середовища. …………………………………….37.

17. Розробка технологічної карти на монтаж навісних панелей зовнішніх стін……………………………………………………………………………….38.

17.1. Область застосування. …………………………………………………..38.

17.2.Технологія і організація виконання робіт. …………………………….38.

17.3. Техніко-економічні показники. ………………………………………..42.

17.4. Матеріально-технічні ресурси. ………………………………………….42.

18. Використана література. …………………………………………………..44.