Серед відомих вчених, які працювали над вивченням такого інфекційного захворювання як чума працював і відомий вітчизняний вчений Данило Кирилович Заболотний, який присвятив вивченню цієї хвороби більше 12 років ризикуючи власним життям.

Життя і праця Данила Кириловича були настільки значними і цікавими, що Олексій Максимович Горький, який любив слухати його розповіді про подорожі, одного разу сказав йому: “Дуже потрібно було б написати про ваше життя, про учителів ваших і учнів...”

Починаючи свою діяльність про вивчення чуми, Д.К. Заболотний – учень Ф.І. Мечнікова і Я.Ю. Бардах – був уже автором багатьох наукових праць в області мікробіології і епідеміології. Такий широкий кругозір вченого дозволив йому широко і всесторонньо підійти до вивчення незрозумілих проблем епідеміології чуми.

Д.К. Заболотний – допитливий спостерігач, невпинний дослідник і великий вчений, перш за все він зумів правильно оцінити значення соціального фактору у виникненні і поширенні чуми.

Цікавлячись побутом і звичаями населення Данило Кирилович робить надзвичайно важливі висновки із народних спостережень. Так, у звіті російської наукової експедиції про наукову чуму в Манчтурії в 1910 – 1911 роках Заболотний писав: “Шляхом опитування вдалося встановити, що ще задовго до спалаху епідемії на різних пограничних пунктах з Манчтурією спостерігались вогнищеві спалахи по декілька захворювань, які мали зв‘язок з тарбаганами. Туземне населення звикло дивитись на цих гризунів, як на джерело інфекції захворювання чумою”. І далі: “Зараження людини від цих гризунів відбувається частіше всього при здиранні шкіри з тарбаганів, шляхом проникнення збудника через шкіру або занесення її на слизову оболонку рота чи носа забрудненими руками. Можливе перенесення збудника і за допомогою червоних вошей (бліх), які кусають і людину...”

Так формувалась думка вченого, який глибоко досліджував закономірності виникнення і поширення чуми в світі і добре прислуховувався до народних спостережень. Все це давало можливість зрозуміти і правильно пояснити причину вогнищевості чуми.

Проте, треба було доказати, що гризуни є джерелом інфекції чуми в природі, що люди заражаються чумою від гризунів. Без прямих доказів всі праці і пошуки залишалися безплідними, а гіпотеза висунута Заболотним виявилась побудована на піску. Заболотний натхненно продовжував шукати факти і тільки через 12 років докази були одержані. Цікава історія цього важливого відкриття.

Об‘їжджаючи степи, один з помічників Заболотного, студент Л.М. Ісаєв, помітив тарбагана. Звичайно ляклива тварина швидко втікає і ховається в норі, а ця ледве пересувалась, зовсім не лякалась людини, яка приближалась. “Це хворий тарбаган, - виникнула думка у одного вченого. – Так ведуть себе звичайно ж лише хворі чумою”. Ісаєву були добре відомі всі ознаки, і справді, хворі чумою миші виходять з нір, не лякаються людей, ходять як п‘яні. У людей таке спостереження завжди було грізним передвісником чуми. Ісаєв зловив хворого тарбагана і приніс його Заболотному. Із організму тварини була виділена чиста культура чумних мікробів. Важливий ланцюг доказів був замкнутий. Думка Заболотного блискуче підтвердилась при подальших спостереженнях над степовими гризунами – сусликами, мишами. Була доказана і роль бліх як переносників збудника чуми від хворих гризунів до людей.

Так, Данило Кирилович Заболотний – великий епідеміолог світу, невтомний дослідник і мандрівник вніс цінний вклад в епідеміологічну практику боротьби з чумою, встановив важливі факти захворювання серед гризунів в природі і їх роль в поширенні цього грізного захворювання.

Чума в нас в державі ліквідована. Принципи боротьби з чумою розроблені Д.К. Заболотним, його учнями і помічниками втіленими в життя . створені протичумні лабораторії, інститути і станції спостереження, які уважно стежать за захворюваністю серед них і розробляють методи боротьби з ними.

Достойними свого учителя були учні і помічники Данила Кириловича, внаслідок великі вчені – С.І. Златогоров, Т.С. Кулеша, П.В. Падлевський, асистенти А.А. Чуріліна, М.А. Суратевська, лікарі В.М. Богуцький, П.П. Попова, П.В. Кристовський та інші.

Одного разу, робивши розтин тара багатів, у яких Заболотний з Ісаєвим встановив чуму, Данило Кирилович заразився, вколовшись голкою шприца, яким він брав гній із чумного бубона. Знаючи про загрожуючу йому смертельну небезпеку, Заболотний почав писати прощальні листи своїм рідним і близьким. Але на щастя, завдяки введеній йому протичумної сироватки Данило Кирилович благо приємно переніс чуму, спостерігаючи на собі її протікання як лікар і вчений.

Список литературы

Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://www.referaty.com.ua/