Дипломная работа: Жіноча зачіска на основі елементів Стародавнього Риму

Зміст

Вступ

1. Творча частина

1.1 Характеристика сучасного і перспективного напрямів моди в зачісках

1.2 Характеристика історичної епохи та обґрунтування вибору базової моделі зачіски

1.3 Розробка моделі зачіски відповідно до історичної епохи, сучасного напрямку моди і типу обличчя

2. Технологічна частина

2.1 Опис організації праці в перукарні

2.2 Технологічна послідовність виготовлення постижного виробу

2.3 Визначення підготовки даних для виконання розроблення зачіски. Розробка технологічної послідовності виконання зачіски

2.4 Обґрунтування вибору і характеристика парфумерно-косметичних засобів, інструментів та обладнання, необхідних для виконання зачіски

Висновок

Література

Додатки

Вступ

В всі часи жінки мріяли бути красивими. Вони вищипували брови, фарбували очі і губи, натирали щоки, вдягали вечірні наряди. Волосся може бути символом ніжності, чарівності жінок і символом могутності чоловіків. Волосся є носієм інформації про відчуття і фізіологічний стан людини. Зачіска впливає на настрій дарує радість і щастя, або наводить смуток і депресію.

Волосся - це дар природи, унікальний інструмент самовиявлення людини. У пошуках індивідуального стилю людини, протягом життя експериментує зі своєю зовнішністю. За виглядом волосся визначають рівень культури, естетичного розвитку і смаку людини, її соціальний статус.

В умовах сучасного суспільства мода виконує важливу соціальну роль і торкається усіх сфер діяльності людини. Дуже яскраво її вплив відображається в зачісці та одязі.

Стандарти краси панують над людством і мають великий вплив як критерії самооцінки. Культура перетворила красу на культ, який можна назвати найзвабливішим з усіх існуючих. Наш зовнішній вигляд - це частина нас самих.

Сучасне та майбутнє не може бути без минулого. У перукарській справі творчі образи для створення нових зразків зачісок, нових колекцій, треба шукати в минулому. Для досягнення найвищого результату слід спиратися на основні тези, викладені теоретично і перевірені на практиці.

Зачіска – це цілий технологічний процес, у результаті якого навколо голови народжується справжній твір – художній малюнок. Головна цінність зачіски – практичність. І тоді легко можна перетворитись в елегантну даму з вишуканою укладкою.

Зачіска - це форма з волосся, яка створюється за допомогою стрижки, укладки, завивки. У зачісці найяскравіше проявляється подих епохи, вона відтворює національні та расові риси, класову приналежність, соціальний стан у суспільстві, а також ознаки статі та віку. Завдяки зачісці можна підкреслити привабливість обличчя і завуалювати деякі недоліки. Певний відбиток накладають на зачіску особисті смаки та індивідуальні погляди її власника. Сукупність цих понять визначає стиль людини.

У періоди різноманітних стилів форми укладки, завивки та стрижки мали свої характерні риси. Поняття «стиль» включає мову епохи, якою вона виявляє своє ставлення до навколишнього світу: економіки, культури, мистецтва, моди. Основні риси стилю виявляються в архітектурі, музиці, образотворчому мистецтві, він відображає те розуміння чарівності й краси, яке сформувалося у певний період розвитку суспільства, досягло своєї досконалості, та завершеності. Стиль повільно зароджується і повільно вмирає.

Мода - це тимчасове панування в певному середовищі смаків, що виявляються в зовнішніх ознаках побуту і потребують періодичних змін. Такі зміни відбуваються в різноманітних сферах життя й діяльності людини: мистецтві, спілкуванні, манерах. Мода як правило, не є тривалою, що пов'язано із невблаганною жадобою новизни,прагнення людини до різноманітності. Якщо стиль виражає прагнення до вічного, то мода до прекрасної миттєвості. Поняття моди існує в межах панівного стилю і може змінюватись, але кожен раз несе на собі знаки певного стилю. Таким чином, змінюється мода на одяг, взуття, зачіску.

Історія моди, як і історія мистецтва взагалі найправдивіше дзеркало, яке відбиває через витвори мистецтва костюм, зачіску, макіяж.

Існує тісний зв'язок мистецтва різних видів, що відображає естетичний ідеал, художній смак, уподобання різних верств населення, а разом з тим створює цілісний образ людини, який відповідає характеру доби, відбиває думки та почуття людини. Такий образ створюється різними засобами, але насамперед за допомогою зовнішніх ознак: одягу, зачіски, макіяжу, прикрас.

Кожна епоха вносила свої особливості у розвиток світового мистецтва і залишала в історії перукарства відбиток, свої творчі знахідки, знання яких допоможуть учням у майбутньому знайти власний стиль, створити собі ім'я, свій бренд у світі перукарського бізнесу. Для усього знати найпрогресивніші етапи в історії суспільного життя, культури і мистецтва, уявлення людей про красу, художньо-естетичні цінності, вироблені у кожній національній культурі.

Зачіска відбиває неповторні риси індивідуальності не лише людини, а й того майстра, який її створив. Це відбиток його смаку і поглядів, за допомогою зачіски можна приховати або виявити особливості будови обличчя, певні ознаки статі, віку, національні риси. Зачіска разом з одягом створює єдиний гармонічний образ і тим самим відображає естетичні ідеали суспільства.

Бурхливий розвиток у XXI ст. перукарської справи, поширення ідей краси, модних тенденцій та креативних стильових рішень стали можливими завдяки створенню національних і міжнародних професійних організацій перукарів. На основі узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду проводиться навчальний процес, виховується нове покоління майстрів, працюють курси підвищення кваліфікації, створюються нові стрижки та зачіски, формуються нові напрямки моди, розробляються нові технології, впроваджуються нові види послуг, удосконалюються попередні. Щороку в різних країнах світу проходять конкурси та театралізовані вистави — шоу з мистецтва зачісок. Вони наочно пропагують перукарське мистецтво й візаж. Показ робіт талановитих фахівців у більшості випадків нагадують фантазійне дійство, де можна побачити перспективні рішення щодо форми ідей, кольору прикрас, окремих деталей, зачісок. Саме тут народжуються творче спілкування між майстрами. Талановиті стилісти проводять майстер-класи, які дають змогу обмінюватись професійним досвідом. Як правило такі покази організовує і проводить команда майстрів: перукарі, візажисти, кутюр'є, гримери. Завдяки таким заходам майстри удосконалюють свої знання та уміння, які згодом будуть використовувати у повсякденній роботі.

1. Творча частина

1.1 Характеристика сучасного і перспективного напрямків моди в зачісках

Зачіска відображає прагнення до ідеалу, базується на простоті. Сучасна мода неоднозначна, тобто вона не регламентована, не вказує на довжину волосся і характер деталей зачіски. Художні особливості залежать від соціального психологічного образу. Сучасні зачіски характеризуються легкістю прядок, плавними лініями, тому і методи технології мають бути легкими, пластичними, щоб створити відповідний стиль.

У сучасній моді зачісок не часто можна побачити відбиток національних мотивів. Прикро, але у нашому побуті все менше національних традицій моди не відчувають свого коріння і часто зорієнтовані на кваліфіковану та стандартизовану масову моду, культуру.

Зараз на ринку представлений дуже різноманітний асортимент послуг по догляду за волоссям. Кожна з салонів перукарень пропонує асортимент парфумерних засобів, яку б клієнти використовували у повсякденному житті.

Особливо модними тенденціями на сьогодні є пишні зачіски, велика різноманітність постижерних виробів та велика гамма вибору кольорів.

В зачісках, як і в одязі, простежується тенденція неправильних геометричних форм. Кожна зачіска має вписуватись у геометричну фігуру. В моду входять трикутні чубчики, асиметричні форми в зачісках.

Мода 2009 р. — це блиск і структура здорового волосся. Класика та сучасність гармонійно поєднуються в стрижках та укладках, що дозволяє одночасно виглядати стильно й зухвало. Вільно укладені пасма і безладно спадаючі локони надають образу вишуканої природності, різноманітні модифікації з чілкою дозволяють виявити необхідні акценти: динаміку, легку адаптацію до будь-яких умов, поєднання простоти і креативу. Хіт сезону 2009 р. — це зачіска, що дає змогу легко створювати варіанти укладки від пасом, які вільно стирчать, до класики вечірнього стилю.

Одним із трьох головних модних напрямків у вечірніх зачісках нинішнього року - Rеаl Daydrean - нависні локони, косички. Стиль Rеаl Daydrean навіює спогади про минуле дитинство і несе в гармонійний світ між минулим і сучасним особистий маленький всесвіт у пошуках істинного мистецтва. Переважаючі кольори кориці та шоколаду, ніжний коричневий відтінок лісного горіха і карамелі. Головне, про що потрібно попіклуватися модницям у цьому сезоні - це підкреслити природну структуру волосся.

Worloi Fuion - другий модний напрямок в стилі зачісок. Колір, форма та етнічні фрагменти із Перу, Кенії та Індії дають при цьому неповторний мікс із різноманітних культур. Цей стиль увібрав в себе самі різноманітні норови та звичаї. Навіяні уявленнями живі кольори зливаються в єдиному етнічному та фольклорному феєрверку. Під умілими руками майстрів квітнуть екзотичні квіти, змішуються з ромбами і розкішними орнаментами. Звучать відчуття веселої музики і вібрації етнічних ритмів. Макіяж, як яскравий та ефективний аксесуар, сяє всіма відтінками жовтого кольору та інтенсивного червоного. Колористика: яскравий медовий, класичний чорний, пристрасний червоний. Жіночий образ: дівчина в завитках.

Третій та останній наймодніший стиль - стиль Gothic. Gothic - це насичені кольори, зловісні образи, котрі переносять в містичний світ графа Дракули. Модні кольори: елегантний чорний, яскравий червоний, прохолодний платиновий. Жіночий образ: чорний янгол. Для вечірніх зачісок рекомендуються косі проділи, які підкреслюють за допомогою кольорової туші для волосся, з яскравими блискітками.

Волосся - це зовсім не ознака наївного дівочого образу. Дякуючи нинішній моді воно перетворилось в елегантну, вечірню зачіску. Його благородність підкреслюють аксесуари із натуральних матеріалів, заколки із слонової кістки стразами (Alexandre) і парфурованого замшу (Саvalli), тонкі шнурівки із натуральної шкіри (Міssоnі). Меліроване і фарбоване волосся доповнює акцент, підкреслює індивідуальність.

Застарілим вважається мелірування тонких пасем. У моді середнє та широке мелірування, котре починається дальше від коріння волосся, ніж раніше. Окрім світлого волосся, модний чорний колір. Один із основних напрямків - природний колір з переходом тонів за допомогою нарощення пасем. Вони нарощуються або приколюються за допомогою непомітних заколочок чи шпильок. Можна використовувати модні відтінки нового покоління.

Нерівні пасма та яскравий акцент - ось що додасть динаміки та розкоші стилю. Нова техніка фарбування волосся дозволить погратися з кольором. Ця техніка називається есlірs або «промінь світла». Завдяки їй на волосі створюється ефект голографічної картини. Один рух головою - і волосся засяє яскравими різнокольоровими відтінками.

Flоw, або «квітковий потік» зробить з волосся картину, намальовану аквареллю. Відтінки з м'якими переходами від відтінку до відтінку зачаровують погляд. Від волосся віє теплом і світлом, яке переливається у волосі: жовтий колір пустелі змінює золото дюн.

У техніці mоsаіс (кольорова мозаїка) такий підхід дарує волоссю акуратні помітні картинки, різноманітні орнаменти.

Фарбування flash залишає різнокольорові відтінки на волосі. У цій техніці фарба наноситься широкими горизонтальними лініями на різні пасма волосся. Екстравагантно, стильно, яскраво.

Фаворит моди - пружний локон, який зберігає об'єм і блиск волосся. Саме так розглядають новий індивідуальний метод біозавивки волосся в лабораторії Grееn Light (Італія).

Вечірні зачіски XXI століття стають все різноманітнішими, романтичними. Пряме довге волосся - ідеальна основа для високих зачісок (бабета). В XXI столітті знову повертаються бабети, равлики, валики, прикрашені стрічками, різноманітними декоративними квітками. Також модними є зачіски в стилі ретро.

Доповнює вечірню зачіску – макіяж. Одна із цікавих тенденцій макіяжу 2009 - напівпрозорість: легкі блискучі відтінки для макіяжу губ і чіткі лінії для макіяжу очей.

Новими тенденціями макіяжу є «французький шик». Цей макіяж виконується в класичному французькому стилі - акцент спрямовується на очі з пишними віями, персикові рум'яни, насичені на скули і на частину повіки. Для губ пропонується напівпрозорий блиск.

«Майська троянда». Тенденція - прозорість, ніяких рухливих очей, тільки чіткі лінії і чисті відтінки рожево-фіолетової гами.

Для вечірнього макіяжу можна використовувати накладні вії. Адже довгі, пишні, густі вії завжди дивляться ефектно. Сучасні тенденції макіяжу вдосконалюються, їх досить багато. Якщо використовувати багато блиску у вечірньому макіяжі, то манікюр повинен бути доволі скромним. Зараз досить популярні незвичайні малюнки на нігтях, коли поверх лаку наносять різноманітні картинки, візерунки. Зачіска, макіяж і манікюр мають бути одним ансамблем у створені певного образу.

1.2 Характеристика історичної епохи та обґрунтування вибору базової моделі зачіски

Кожна епоха вносила свої особливості у розвиток світового мистецтва й залишила в історії перукарства свої відбитки, творчі знахідки, знання які допоможуть у майбутньому новим майстрам знайти себе у світі перукарського бізнесу.

Портретні, скульптурні зображення дають уявлення про людей які жили у Стародавньому Римі. В житті та культурі давніх римлян велике значення мали культ тіла і перукарське мистецтво. Дуже багато з перукарського мистецтва римляни запозичили у давніх греків. Характер зачісок був сформований ще в республіканський період. Їхня форма залежала від соціального статусу, місця в суспільстві, добробуту власника. Перукарі робили суттєвий внесок у розвиток нових напрямків моди, але при цьому великого авторитету в суспільстві мати не могли.

Спеціальні раби - «тонсорес» та «кіпасіс» - виконували зачіски гарячою завивкою, робили і «мокру» холодну укладку, стригли особливими серпоподібними бритвами. Кожен виконував свою операцію. У Стародавньому Римі винайшли спеціальний валик для підтримування пасом у жіночих зачісках над чолом - «падус».

Найдавніший (царський) період римської історії (VII-VI ст. до н. е.) був перехідним від первісного ладу до рабовласницького. Наприкінці VI ст. до н.е. було проголошено республіку. Завоювання й пограбування великих територій та жорстока експлуатація населення провінцій, що приєднувались, перетворювання переможених народів у рабів, призвели до значного збагачення верхівки панівного класу рабовласників. Історію Стародавнього Риму прийнято поділяти на два періоди - Римську республіку та Римську імперію. Розквіт римської античної культури належить до пізнього республіканського періоду і початку імперії. Головними рисами художнього стилю давніх римлян були монументальність, порядність, декоративність.

Римські жінки значну увагу приділяли зачіскам. Жіночі зачіски стрімко змінювались і вражали різноманітністю. Деякі модниці власний мармуровий портрет замовляли із мармуровою зачіскою, яку можна було знімати, змінювати на нову, сучаснішу, модну, часто підмальовану. Таким чином, римлянка мала можливість милуватися своєю збереженою у мармурі молодістю із зачіскою за останньою модою.

У республіканський період їхні зачіски нагадували давньогрецькі. Найчастіше волосся розділяли на прямий проділ, пасма зачісували до потилиці і укладали у вузол. Вуха та чоло залишали відкритими.

Одна із зачісок мала назву «подус», вона нагадувала грецький вузол, але мала індивідуальні особливості. Над чолом робили невеликий валик, на скронях волосся закручували в джгути в напрямку до потилиці. Знизу на потилиці робили різноманітної форми валики, вузли, плетіння. Часто для оформлення зачісок використовували хвилі. Крім зачісок грецького типу можна було побачити зачіски геометричної форми, які нагадували єгипетські.

Наприкінці республіканського періоду зачіски стали складнішими. Використовували завивку, складні плетіння, валики. Особливо складними та декоративними були зачіски в імператорський період. Застосовували каркаси, велику кількість накладного волосся, набули популярності перуки. Для каркасів використовували мідний дріт, спеціальні м'які підкладки, обручі, картон, діадеми.

Культура Рима періоду Республіки пронизана інтересом до особистості, внутрішньому світові людини. Скульптурні портрети правдиво передають риси людини. Зображували не героїв, а людей. Суворий погляд, строгість, чіткість ліній зачісок властиві всім портретам.

«Плита надгробка» — скульптурне зображення чотирьох людей: двох жінок і двох чоловіків. У жінок зачіски з нодусами. Чоловічі зачіски - довгі пасма майже прямого волосся, що спускаються низько на чоло.

Великий вплив на формування моди в період Імперії робили скульптурні мармурові портрети імператорів і імператриць.

«Імператриця Агрипина» — скульптурне зображення матері імператора Нерона, другої дружини Клавдія. Зачіска витончена, складається з різного виду локонів. Ряд локонів треба чолом, від нього волосся розходяться великими хвилями. На скронях рівнобіжні ряди круто завитих локонів, покладених чітко об'ємними півкулями. На чолі легкий чубчик, що складається з дрібних кілець. За вухами закріплені змієподібні спускні локони, що розподілені по обох сторонах шиї.

«Доміція»: голова імператриці прикрашена високою зачіскою. Рамка каркаса дозволяє розташувати волосся у вигляді равликів густою масою. Чоло з двох сторін закрите витонченими локонами, що додає особі трикутну форму.

«Скульптурний портрет часів імператора Траяна». Зачіска молодої жінки вражає красою, оригінальністю, незвичайністю форми. Над головою у вигляді німба піднімаються локони, прикріплені на невидимий дротовий каркас, що дає міцність і стійкість зачісці. Великі завиті локони викладені по колу, створюючи видимість волосяного кокошника. Волосся потиличної частини заплетені в дрібні, тонкі кіски і покладені в круглий пучок, проколотий тонкою довгою шпилькою з круглим верхом.

«Скульптурний портрет імператриці Юлії Домни». У її зачісці представлений інший напрямок моди — уся зачіска виконана у вигляді хвиль із завитого волосся. На потилиці низько укріплений широкий, щільний пучок.

У період імперії законодавцями моди на зачіски були імператори, їхні дружини, наближені до них особи. Особливо уславився мистецтвом винаходу нових зачісок близький друг імператора Нерона - Гай Петроній. Винахідливість перукарів позначилася на виготовленні перук із натурального волосся.

Перукам намагалися надати живого вигляду за допомогою фарб і жирних кремів. Знатні римлянки мали декілька перук. Щоб надати волоссю золотавого кольору, жінки вигадували будь-що: посипали волосся золотим порошком, для знебарвлення використовували суміші сірки або міді. Крім білого та золотавого волосся в Стародавньому Римі популярним було волосся вогняно-руде з червоним відтінком.

Зачіска нареченої виконувалась із шести кіс, укладених навколо голови, до зачіски кріпили червоні стрічки, фату жовтого кольору або оранжево-червону хустку. З часом зачіски стали вишуканими, багатоярусними, їх почали прикрашати золотом, перлами, коштовностями. Такі зачіски робили спеціальні рабині «ортотрікс», вони виконували також й інші перукарські процедури.

Особливо незвичайними, складними та гарними зачіски були в період панування імператора Нерона. Форми зачісок нагадували амфори, водоспади, корони. У зачіски вплітали стрічки, золоті шнури і навіть смуги тканин. Доповнювали їх намистом, брошками. У пізній період жінки почали закривати волосся вуаллю.

Римлянки дуже захоплювалися парфумами і знали багато засобів для підсилення та підтримки краси: маски для обличчя, ванни із фруктових соків та молока ослиці, накладні брови, штучні зуби, мазі, креми.

Уславлені римські лазні - терми, де римляни любили проводити дозвілля, були закладами розкоші. У публічних термах безпосередні лазні займали невелику площу, значно більше було приміщень з бібліотеками, залами для відпочинку, спілкування. Ванни, посуд для миття були із слонової кості, панциру черепахи, мармуру, срібла. Тут римлян обслуговували спеціалісти космети, які були вільними громадянами Риму. Вони робили масаж з ароматичними маслами, стригли і голили.

У Давньому Римі була заснована колегія, яка займалася виготовленням пахучих олій, мазей для догляду за тілом, а мешканці невеликого поселення Капуя (нині Сарна), так званого міста парфумерів, займалися виробництвом тільки косметичних засобів. У ті часи вже робили мило із козячого жиру, букового попелу, яке використовували не для вмивання, а як косметичний засіб - як помаду для волосся.

Крім того, таку мильну помаду змішували з різними барвниками, надаючи волоссю того чи іншого кольору. Цей звичай римлянки запозичили у германців.

Знатні римлянки вважали за необхідне втирати у тіло різні ароматичні масла тричі на день. Не задовольняючись холодною або теплою ванною, приймали запашні ванни. Дружина імператора Нерона - Попея приймала ванни з молока ослиці, щоб позбутися зморшок.

Кожна багата римлянка мала спеціальну скриньку - «жіночий світ». У скриньці було все необхідне для догляду за обличчям. Особливо цінувалися єгипетські мазі і порошки, яким приписували й магічні якості. Замість парфумів застосовували пахучі мазі, наприклад, мазь теліум із цедри апельсина та оливкової олії. Жінки сильно білили обличчя, шию, груди, руки, наводили за допомогою вохри і винних дріжджів рум'янець на щоках, не особливо переймаючись неприродним виглядом. Брови та повіки підводили сажею; пудру виготовляли з білої глини. Великою популярністю користувалася «діасразмата» щось на зразок компактної пудри - суміш з бобового та пшеничного борошна.

Римлянки видаляли волосся з тіла за допомогою вапна, а також введенням у волосяні мішечки гарячих голок. Жінки вищипували волосся на тілі і на обличчі; чоловіки для цього використовували спеціальну мазь або випалювали горіховою шкарлупою. Для посилення росту волосся в шкіру голови втирали жир розтертих жаб та ящірок. Римляни знали засоби від повноти та худорлявості, уміли боротися з пітливістю. Дуже популярними були рецепти для фарбування волосся в рудий колір; порошок для чищення зубів із дрібно потертого рогу та пемзи; свинцеві білила для обличчя, лосьйони з мигдалевої олії і тваринних жирів. Косметикою користувалися як жінки, так, і чоловіки, особливо в період імперії.

Римлянки змінювали колір волосся, фарбували його або надягали перуки. Фарбування вимагало спеціальних знань і відбувалося декілька етапів. Спеціальні рабині, застосовували для цього розчин лугу. Для прикрашання зачісок жінки використовували вінки з троянд, посипаючи волосся золотистою пудрою.

Хоча чоловічі зачіски й не були такими складними як жіночі, але їм приділялось багато уваги.

Культура та мода Стародавнього Риму складалася під впливом грецької культури, у тісному контакті з якими римляни перебували протягом століть. Як і греків, у римлян спочатку були популярні зачіски із завитого волосся, бороду також завивали. Перші кваліфіковані перукарі, вихідці з Сицилії, з'явилися в Римі тільки у 280 р. до н.е. Вони запровадили в технологію щипці для завивок волосся і бігуді.

Чоловіки до кінця II ст. до н.е. відпускали довге волосся і бороди. Пізніше в моду увійшли короткі стрижки й голені обличчя, до того ж за звичаєм, запозиченим у греків, у жертву богам приносили перше обстрижене волосся дітей і першу бороду юнаків.

Оформлення зачісок і борід у чоловіків протягом усього історичного періоду багато разів змінювалось. У період зародження Римської імперії характерною зачіскою для чоловіків стала коротка стрижка. Вважалося, що довге волосся і борода заважають у битві. Волосся зачісували в напрямку його росту. Над чолом у вигляді короткого чубчика укладали вільні пасма.

У ранньому періоді чоловіки носили також бороди, вуса і відносно довге волосся. Голене обличчя стало популярним у III ст. до н.е. В II ст. до н.е. можна було побачити невеликі бороди. Скульптурні зображення римських імператорів дають уявлення про чоловічу моду Римської імперії. Нерон мав зачіску, що складалася з хвилястих пасом, зачесаних наперед.

Найпопулярнішою вважалася така зачіска, як в імператора Каракали. Вона нагадувала кулю із завитого дрібними кучерями волосся.

Чоловіки в Давньому Римі коротко і рівномірно підстригали волосся з усіх боків, потім закручували дрібними кільцями або локонами разом із бородою й бакенбардами. Багато чоловіків користувалися накладними перуками, адже лисина була предметом кепкування.

Деякі зачіски часів імперії носять і тепер. Одна із них так званий «їжак». Цю зачіску носили ще за часів імператора Тита Веспасіана, а зачіску з боковим проділом та «чуб» над чолом носив Цезар. На свята чоловіки прикрашали волосся вінками з лавра або плюща.

У Древньому Римі голову покривали украй рідко. Чоловіки - тільки під час військових походів або багатогодинних театральних представлень. Аристократи носили капелюхи і шапки, за формою запозичені в греків. Робилися вони з фетру, соломи, шкіри, плетених волокон рослин. Служителі культу цілком покривали голови. Головні пов'язки сполучилися з вінками з листів, квітів, гілок.

Воїни носили шоломи різноманітної форми, зроблені в більшості зі шкіри або металу, що закривають щоки і перенісся. Верхня частина шолома прикрашалася гребенем, хвостами з вовни тварин, металевими пластинами. Шоломи полководців і знатних патриціїв виготовлялися з дорогоцінних металів, інкрустувалися емалями, карбуванням. Римляни запозичали в греків традицію прикрашати голови під час торжеств і бенкетів вінками, але надягати їх мали право не всі громадяни. Вінками увінчували голови переможців-тріумфаторів. Для виготовлення вінків використовувалися не тільки натуральні рослини, але і штучні квіти - із шовку, металевих пластин, - сильно надушені ароматичними речовинами. Цінувалися красиво сплетені вінки. Велике значення мали сорт і колір рослин у вінку. Так, листи дуба, лавра, мирта символізували силу і владу.

Головними уборами жінок були стрічки, покривала, в урочистих випадках надягали невеликі діадеми з дорогих металів, інкрустованих перламутром, пластинами і розетками з каменів. При виході на вулицю на зачіску накидали покривало або вуаль. На ніч для збереження зачіски надягали сітки, сплетені з тонких золотих або срібних ниток, мішки з тонких сортів льону, шарфи з легкого шовку.

Жінки Древньої Греції і Рима зовсім не відрізнялися від сучасних дам у своєму прагненні виглядати як можна більш привабливими. Звичайно, на відміну від нас, вони були набагато більш обмежені у своїх можливостях.

Самою натуральною і разом з тією найпоширенішою прикрасою волосся в римських жінок були вінки, що спліталися з квітів і листів різних рослин. Вінки були не тільки жіночою, але і чоловічою прикрасою. Вінками прикрашали себе архонти й оратори, ними нагороджувалися переможці в змаганнях і почесних громадянах.

У більш пізніший час дами античних часів перестали задовольнятися тим, що їм давала на вінки природа, і стали заміняти яскраві квіти золотом.

Крім вінків, римські жінки вплітали у своє волосся пов'язки, з яких найбільш відома пов'язка, що походить на пращу, що часто прикрашалася золотом, перлами і дорогоцінними каменями. Своєю високою і широкою серединою вона виділялася з волосся на зразок діадеми або ж утримувала волосся на потилиці. Вона нічим не відрізнялася від налобника або начільника.

Руки жінки унизували браслетами і зап'ястями, часто у вигляді змії; ноги вище кісточок – золотими кільцями. Використовували намиста, ланцюжки, шийні пов'язки, красиві застібки. Кільця носили як печатку, так і для прикраси. Модники надягали відразу безліч перснів, по кілька на кожному пальці, але це вважалося не зовсім пристойним.

Давньоримський костюм протягом багатовікової історії свого розвитку зазнавав історичних змін, безпосередньо зв'язаних з глибокими зрушеннями в суспільному ладі Римської держави та її культури. Чоловічі та жіночі костюми почали відособлюватись уже в ранній період історії Стародавнього Риму, коли римлянки носили давньогрецький одяг. А чоловіки продовжували носити римські тоги і плащі.

Основним жіночим одягом у Стародавньому Римі був грецький зшитий з боків, але розкритий зверху хітон Т-подібного краю, який називали туніка-хітон. Крім цього справжні римські жінки і чоловіки носили зшиті на плечах туніки в усіх варіантах від безрукавих колобіумів до довгорукавих камиз. І туніка і хітон у панівних верств були насамперед нижнім одягом. Поверх нижньої туніки одягали верхню туніку, яка була довжиною до підлоги, що надавала римським жінкам величності та строгості. Туніки завжди підв'язували високо під грудьми шнурком чи пояском з різними оздобленнями.

Найпоширенішим матеріалом, з якого виготовляли одяг протягом усієї історії Риму була шерсть. Римлянки здавна вміли виготовляти різні сорти шерстяних тканин. Як тонкі і м’які, цупкі і вохристі. Був відомий у Римі і шовк, який дедалі поширювався і став досить звичним у побуті.

Раби не мали права носити білий одяг. Кольори їхнього вбрання були темнішими: коричневі, жовто-бурі, сірі. Поряд з білим носили одяг і інших кольорів. Особливо різноманітними були кольори жіночих костюмів: червоні, коричневі, фіолетові. Взуття римських жінок було менш різноманітним ніж у чоловіків, воно обмежувалось лише сандалями, крепідами, черевиками, які оздоблювали шнурками, вишивками, а іноді коштовним камінням, перлами.

Незважаючи на велику дорожнечу, у часи Імперії римська знать вдягалася в шовк. Ще використовувалася дуже тонка, майже прозора тканина з особливого виду льону – аморгіну.

Колірна палітра в римському костюмі, незважаючи на перевагу білого, була яскравою: червоний, зелений, салатовий, жовтий, коричневий кольори; особливо модним вважався пурпурний. У період Імперії колорит костюму здобуває вишуканий характер у відтінках і сполученнях квітів: блакитного і зеленого з білим, світло-лілового з жовтим, сірувато-блакитного, рожево-бузкового. Плаття прикрашалося не тільки клавусами (смугами), але і геометричними візерунками (колами, ромбами, розетками), стилізованими листами плющачи, дуба, лавра, гірляндами квітів, зірочками, витканими або вишитими, бахромою, каймами. Візерунки були виконані в 2-3 кольорах, що разом із золотим декором додавало тканині особливу пишність і розкіш.

1.3 Розробка моделі зачіски відповідно до історичної епохи, сучасного напрямку моди і типу обличчя

Аналізуючи зачіску Стародавнього Риму, помічено, що римські жінки значну увагу приділяли їм і стрімко змінювали і вражали різноманітністю.

У республіканський період їхні зачіски нагадували давньогрецькі. Найчастіше волосся розділяли на прямий проділ, пасма зачісували на прямий проділ, пасма зачісували до потилиці й укладали у вузол. Вуха і чоло залишали відкритими. Одна із таких зачісок мала назву «нодус», яка нагадувала «грецький вузол», але мала свої індивідуальні особливості.

Часто для оформлення зачісок використовували «хвилі». Крім зачісок грецького типу, можна було побачити зачіски геометричної форми, які нагадували єгипетські.

Проаналізувавши зачіски можна сказати, що наприкінці республіканського періоду зачіски стали складнішими. Виконували завивку, складні плетіння, валики. А особливо складними і декоративними зачіски були в імператорський період. Застосовували каркаси, велику кількість накладного волосся, набули популярності й перуки.

Особливо незвичайними, складними і гарними були жіночі зачіски у період панування імператора Нерона. Форми зачісок іноді нагадували амфори, водоспади, корони. Жіночі зачіски Стародавнього Риму постійно вдосконалювалися та набували нового вигляду, елементи змінювалися та вкладалися по-різному в залежності від довжини волосся. У зачіски вплітали стрічки, золоті шнури і навіть смуги тканини. Доповнювали їх намистами, брошками, діадемами, які залишалися до нашого часу.

Сучасне моделювання увібрало в себе всі елементи, які були присутні в зачісках Стародавнього Риму: локони, джгути, косички, вузли. Всі елементи кардинально змінились і широко вдосконалилися.

Епоха стародавнього Риму вразила мене витонченістю форм, своїми силуетами, складністю виконання моделей, їх оформленням, а особливо використанням великої кількості декоративних прикрас, накладних елементів. Вражає пишність і водночас легкість витвору. І саме зачіски цієї епохи вказують, що таке справжнє мистецтво.

Рішенням дипломного проектування стала весільна зачіска з діадемою на основі моди Стародавнього Риму. Виконується вона з урахуванням весільного ансамблю зачіски, макіяжу, одягу, прикрас.

Виконана зачіска вимагає вміння, терпіння, фантазії, а також займає багато часу.

Для зачіски було обрано клієнтку з волоссям середньої довжини, що є однією з вимог дипломного проектування. Найкраще підійдуть зачіски з локонами, завитками, косичками, джгутами. Завершального та святкового вигляду надають аксесуари, постижерні вироби, які гармоніюють із природнім волоссям і доповнює художній задум роботи.

Основними елементами у зачісках Стародавнього Риму є: локони, косички, джгути, тому щоб зберегти їх традиції у зачісці використовуються локони, косички, вкладені за новими технологіями та формами.

Для надання зачісці урочистого, весільного вигляду використовується діадема. Доповненням до образу є одяг, макіяж, аксесуари. Кольорова гама була не широкою у Стародавньому Римі, здебільшого це були білі ніжні кольори. Тому обрано сукню білого кольору. Римські жінки любили оголювати тіло, в них була пропорційна, худорлява фігура, самі вони були невисокого зросту, тому сукня добиралася ретельно.

У клієнтки не високий зріст, тому обрані туфлі на високих підборах білого кольору, щоб придати моделі стрункості, жіночності.

Різноманітного вигляду мали аксесуари, вони вдосконалювалися та набули широкого асортименту. Обираючи їх відповідно до образу враховано кольорову гаму. Рішенням стало кольє і сережки з використанням каменів, які гармоніюють з діадемою, яка присутня в зачісці та одягом.

Використовуючи у весільній зачісці діадему, кожна наречена може відчути себе принцесою. Діадема має прекрасний вигляд навіть на розпущеному волоссі, незалежно від його кольору, довжини та форми.

Для отримання позитивних результатів при моделюванні зачіски необхідно керуватись принципами сучасної моди у зачісках та макіяжі, а також ураховувати недоліки та позитивні риси обличчя клієнта.

Завершальним етапом є декоративна косметика. Вона була популярною в усі часи. У моделі овальна форма обличчя, тому коректувати його за допомогою косметики недоцільно.

Робота в макіяжі потребує великої уваги та професійності, уникаючи помилок, адже їх виправити дуже важко, порушується загальна тональність, макіяж набуває брудного вигляду. Тому в роботі сучасних візажистів повинно бути задіяно: професійні навики, відмінні відчуття, знання кольору, тенденції для створення яскравих образів, використання незвичайних текстур флюрисцентні рішення, незвичайні стилістичні рішення.

Розробляючи модель макіяжу потрібно пам’ятати, що це образний макіяж, який доповнює зачіску. А так як зачіска історична і має певний образ, то й макіяж має бути співвідносним, доповнюючи цей образ.

Найголовнішим напрямком сучасної моди є натуральна краса людини, тому створюючи новий образ потрібно максимально відпрацювати, підкресливши цю красу, а не заховати її за “завісою” косметики. Макіяж повинен бути натуральним і надавати обличчю свіжості. Макіяж очей повинен бути виразним, відкривати всю сутність очей. Кольорова гама макіяжу продумана і гармонійно поєднана. Модель макіяжу повинна бути оригінальна, яскрава, гармонійна, відповідати індивідуальності, загальному задуму і сучасним напрямкам моди.

Макіяж стає як основа у доповненні індивідуального образу людини, він відкриває естетичну красу, гармонійне поєднання, витонченість і досконалість.

При нанесенні макіяжу потрібно дотримуватись міри нанесення, пам’ятати, що великий товстий шар фарб не надає обличчю краси. Макіяж потребує індивідуального, уважного підходу з урахуванням внутрішньої і зовнішньої культури поведінки людини. Необхідне індивідуальне бачення особливостей та властивостей обличчя та характеру людини.

Весільний макіяж - це окрема галузь косметичного мистецтва. Його не можна віднести ні до вечірнього, ні до денного. З одного боку, схвалюється максимальна природність і помірність у колірній гамі, що властиво денному макіяжу; з іншого боку - без правильного підходу навіть найвиразніше обличчя може "загубитися" на плівці і фотографії будуть невиразними.

До того ж святковий день плавно переходить у вечір, тому фарби повинні бути досить яскравими і свіжими, щоб наречена ефектно виглядала і під час весільного банкета. Отже, не обійтися без елементів вечірнього макіяжу.

Перевага надається природним, теплим тонам, однак при виборі колірної гами велике значення має не стільки тип обличчя нареченої, скільки стиль і колір її плаття.

Ще один важливий момент: колір тіней повинен не збігатися, а контрастувати з кольором очей, щоб підкреслити їхню форму і виразність.

Дуже важливо правильно підібрати колір тонального крему - він повинний максимально відповідати природному тону шкіри. Щоб з’ясувати номер тону, потрібно нанести один мазок на область декольте і подивитися, наскільки природно він буде дивитися при денному світлі - адже велика частина свята проходить удень.

Краща туш для весільного макіяжу - чорна або темно-коричнева. Більш яскраві і зухвалі відтінки краще приберегти для іншого випадку.

Нареченій краще скористатися стійкою помадою в комплекті з бальзамом і блиском для губ. Однак, можна також обмежитися блиском або прозорою легкою помадою, але попередньо потрібно підготувати губи: нанести зм’якшуючий і зволожуючий бальзам, потім цілком змити його за допомогою тону, окреслити контур за допомогою олівця і тільки потім нанести перший шар помади. Через 2-3 хвилини акуратно промокнути губи серветкою і нанести другий. У цьому випадку і помада, і блиск будуть триматися довше і лежати більш рівно.

Вигляд нареченої повинен справляти враження легкості і прозорості. Для створення такого образу потрібно використовувати тіні для повік пастельних тонів (білий, рожевий, бежевий, бузковий, фіолетовий, голубий, іскристо-сірий). Колір тіней для повік і губної помади повинен гармонійно поєднуватися з гаммою букета.

Робота повинна бути виконана в найкращих традиціях стилю та високої техніки макіяжу, повинні бути використані найновіші концепції сучасної моди. Робота має бути акуратною, без помилок, щоб не пошкодити загальний образ. В кінцевому результаті завершена робота має відобразити індивідуальний задум, цілісність побудови образу. Відповідність макіяжу моді і поєднання її з зачіскою, техніці виконання, одним словом це має бути ідеальна модель.

2. Технологічна частина

2.1 Опис організації праці в перукарні

Перукарство - це мистецтво, де діє майстер, створюючи багаторазово протягом робочого дня шедеври своєї справи, мистецтво, що вимагає персонального зв'язку з кожним відвідувачем. Одна з найважливіших складових успіху в перукарській справі — це створення м'якої, дружньої атмосфери. Робота з волоссям примушує майстра щоразу, орієнтуючись на тип волосся, колір і обрану клієнтом форму зачіски, створювати щось нове, цікаве, неповторне. З ножицями в руках майстер створює новий вигляд клієнта, що, можливо, внесе значні зміни в її долю.

Дуже великий вплив на клієнта має й зовнішній вигляд майстра. Майстер повинен справляти приємне враження: бути одягненим у чистий одяг, який необхідно змінювати щодня, від нього не повинно неприємно пахнути, руки мають бути абсолютно чистими, нігті — коротко підстрижені, покриті неяскравим лаком або відполіровані, під час роботи на руках не повинно бути перснів, браслетів, годинника. Руки необхідно мити з милом і щіткою перед роботою з кожним клієнтом. На ніч руки треба змащувати живильним кремом. Якщо на руках майстра є порізи, нариви чи захворювання шкіри — працювати не можна.

Необхідно ретельно проводити санітарно-гігієнічні заходи. Столи, крісла перед початком роботи й після кожного клієнта слід протирати вологою серветкою, а після закінчення роботи — серветкою, змоченою в 1 %-вому розчині хлораміну. Роботи з прибирання приміщення, дезінфекції меблів, а також домашні роботи слід проводити в рукавичках, щоб оберігати шкіру рук.

Не дозволяється працювати з клієнтом, який має ознаки шкірних захворювань, а також при наявності в нього травм, гнійників, запальних процесів на шкірі чи набряків. У період епідемій перукарі працюють у марлевій пов'язці, яка закриває ніс і рот.

Роботу перукаря можна порівняти з тонкою й точною роботою годинникового майстра, тому освітлення має велике значення для якості роботи та продуктивності праці. Для правильного визначення кольору й відтінку волосся (при виконанні фарбування) необхідно, щоб джерело світла було досить сильним, але розсіяним, щоб розходження в ступені освітленості робочого залу перукарні були мінімальними, тобто освітлення має бути рівномірним.

Найкращим для задоволення цієї умови є природне освітлення. Крім того, ультрафіолетові промені не тільки знищують більшість шкідливих мікробів, але й сприяють підвищенню активності працівників, поліпшують їхню працездатність і настрій. Із цієї причини санепідемстанції не допускають до експлуатації перукарні, які не мають природного освітлення.

За санітарними нормами площа віконних прорізів у робочих залах повинна складати не менше однієї п'ятої частини площі приміщення, відстань від протилежної стіни до вікна — не більше 7 м.

Штучне освітлення повинно так само, як і природне, забезпечити рівномірну й достатню освітленість кожного робочого місця. Однак виконати ці вимоги при штучному освітленні складніше. Джерела світла мають бути досить сильними, тому необхідно захистити їх плафонами з матового скла чи іншого матеріалу, що добре розсіює світловий потік.

Найкращі джерела загального освітлення — люмінесцентні лампи, світловий потік яких схожий на природний. Люмінесцентні лампи практично не виділяють тепла при світінні, що вигідно відрізняє їх від звичайних джерел світла, а також вони належать до ламп, що споживають мало електроенергії.

Додатково біля кожного робочого місця, крім загального освітлення робочого залу, у перукарні має бути передбачене місцеве освітлення.

Усі перукарські інструменти й прилади необхідно систематично дезінфікувати для знищення хвороботворних мікробів і щоб уникнути перенесення їх від однієї людини до іншої. Розрізняють фізичні й хімічні засоби дезінфекції. У своїй роботі я користуюся хімічними засобами дезінфекції. До них належать: етиловий спирт, перекис водню, настойка йоду, формалін, хлорамін, деякі види кремів і туалетних вод, до складу яких входять засоби для дезінфекції, кровоспинні засоби та інші препарати.

При випадкових порізах або інших ушкодженнях шкіри застосовують кровоспинні засоби, що сприяють швидкому зсіданню крою. Щоб запобігти проникненню в організм людини хвороботворних мікробів через ушкоджені ділянки шкіри, також застосовуються який-небудь із засобів дезінфекції, так що завжди повинен бути йод і перекис водню.

Для дезінфекції інструментів використовується етиловий спирт концентрації не менше 70 %. Бритви, ножиці й інструменти опускаємо в посуд зі спиртом. Така обробка необхідна перед кожною стрижкою чи голінням. Металеві гребінці й робочі частини машинок для стрижки волосся необхідно дезінфікувати, опускаючи в посуд зі спиртом. Однак з урахуванням того, що між зубцями машинок і гребінців разом з пилом можуть накопичуватися хвороботворні мікроби, рекомендується обпікати їх у полум'ї спиртового паяльника.

Для дезінфекції інструментів використовується 0,5%-ий розчин хлораміну. Щітки, гребінці та інші інструменти, виготовлені з пластичних мас, опускаємо в посуд із розчином, причому ємність посуду має бути достатньою для того, щоб робочі інструменти занурювалися в розчин повністю. Пластмасовий корпус електричної машинки для стрижки волосся дезінфікують, протираючи його ватяним чи марлевим тампоном, змоченим у 0,5%-вому хлораміну.

Щоб виключити можливість поширення СНІДу через перукарні, манікюрні й педікюрні кабінети, інструменти після кожного використання піддають стерилізації та гарантованій дезінфекційній обробці. Майстри повинні нести за це особисту відповідальність, а клієнти — вимагати використання стерильних інструментів. Слід уникати маніпуляцій, пов'язаних з порушенням шкірних покривів (проколювання вух, видалення бородавок, релексотерапія й ін.), якщо застосовуються не простерилізовані інструменти. Необхідно відмовитися від використання чужих предметів особистої гігієни (бритви, манікюрні набори, гребінці тощо).

Перукарська білизна також повинна піддаватися дезінфекційній обробці. Білизна має бути завжди чистою й обов'язково пропрасованою. Для нормальної роботи на робочому місці перукаря повинно бути 50 простирадл, 40 рушників, 300 серветок.

Для оберігання одягу від хімічних сполук, а також від обстриженого волосся застосовується білизна: пеньюари, рушники, серветки й пелерини.

Пеньюари бувають бавовняні й синтетичні, їх застосовують при таких операціях, як стрижка, тривала завивка й фарбування волосся.

Бавовняними пеньюарами користуються тільки при стрижці волосся. Поліетиленові й синтетичні пеньюари застосовують при фарбуванні та тривалій завивці, тобто при операціях з використанням різних засобів для обробки волосся, що можуть зіпсувати одяг клієнта. Синтетичними пеньюарами можна користуватися також при стрижці волосся.

Пеньюари звичайно застосовують у поєднанні із серветками з двох причин: по-перше, серветка дозволяє надійніше оберігати одяг клієнта від обстриженого волосся й хімічних сполук, по-друге, серветка захищає шкіру від потрапляння хімічних препаратів.

На плечі кладуть серветку так, щоб вона прикрила шию. Потім беруть розгорнутий пеньюар за кінці й прикривають груди та руки клієнта пеньюаром.

Підготовка працівника до зустрічі з клієнтом передбачає приведення зовнішнього вигляду салону і співробітників у бездоганний стан. Бажано зустрічати клієнта в холі або, в крайньому разі, зробити декілька кроків йому назустріч. Попередньо у книзі записів слід уточнити ім'я клієнта та вид передбаченої послуги. Якщо з певних причин не можна почати обслуговування у призначений час, обов'язково слід вибачитись (але не виправдовуватись) і слід попередити клієнта, скільки доведеться зачекати. Ніколи не можна висловлювати незадоволення з приводу запізнення клієнта. По можливості не бажано передавати інформацію для клієнта через інших людей.

Причинами відмови клієнту в обслуговуванні можуть бути:

— специфіка роботи салону за попереднім записом (непередбачена робота);

— значне запізнення клієнта (можна запропонувати часткове обслуговування, якщо ще є час до приходу наступного клієнта);

— клієнт прийшов у нетверезому стані або в стані сильного психічного збудження;

— якщо у клієнта є ознаки захворювання шкіри або педикульозу. У цьому випадку, не звертаючи уваги присутніх, потрібно дати рекомендації і запросити клієнта прийти знову після завершення курсу лікування.

Ніколи не можна починати мити голову клієнту раніше, ніж поговоривши з ним. Використовувати цей етап слід для встановлення контакту з відвідувачем, частіше треба дивитися йому в очі, а при обслуговуванні дивитися на нього можна через дзеркало. Крім того, розмовляючи з клієнтом, слід оцінити його зовнішній вигляд, стиль одягу, зачіски і не приступати до обслуговування клієнта, остаточно не визначившись з моделлю зачіски та прейскурантом.

Виконуючи послугу, слід коментувати свої дії та завжди залишати за клієнтом право вибору.

Закінчивши роботу, обов'язково треба дати клієнту практичні поради щодо догляду за волоссям і зачіскою. Потрібно переконатися, що клієнт задоволений послугою, тоді його слід провести до каси. Запропонувати клієнтові візитну картку і запросити ще раз відвідати салон.

Під час обслуговування клієнта потрібно пам'ятати:

— кожен клієнт повинен відчути, що йому раді;

— доброзичливий погляд, ввічлива усмішка і ділова поведінка допомагає налагодити дружній контакт і полегшує обслуговування;

— слід бути тактовними, ввічливими і привітними, але ввічливість не повинна переходити в улесливість. Ввічливість — найнадійніший засіб у спілкуванні між людьми різного віку, характеру і темпераменту;

— ніщо так не травмує і не обтяжує, як бездушність і зневажливе ставлення до людини;

— завжди потрібно звертатися до відвідувачів тільки на «Ви»;

— потрібно неухильно дотримуватись правил етикету, не порушувати дистанцію у стосунках з клієнтом;

— культура обслуговування визначається й умінням спілкуватися. При спілкуванні з клієнтом слід уникати односкладних відповідей, більше слухати;

— ніколи не можна сперечатися з людиною, якщо відчуваємо, що переконати її не вдасться;

— не можна критикувати роботу майстра, який раніше надавав попередню перукарську послугу;

— не треба обіцяти того, чого не можна виконати;

— не слід бути настирливим, надокучливим при спілкуванні, необхідно стежити за реакцією співрозмовника і вчасно зупини розмову;

— під час обслуговування відвідувача не можна відволікатись на розмови зі співробітниками;

— не слід втручатись у розмову між іншим майстром і клієнтом;

— слід намагатися не говорити по телефону; у разі необхідності треба говорити коротко, оскільки службовий телефон не передбачений для особистих розмов;

— співробітники не повинні вести особисті розмови у робочому залі, не слід обговорювати будь-які внутрішні конфлікти в присутності клієнта;

— слід намагатись володіти собою, виявляти витримку і терпіння;

— відповідати на грубість витримкою і ввічливістю;

— не можна залишати без уваги претензії клієнта;

— щире вибачення, гідне визнання помилки є ознакою культури;

— якщо клієнт наполягає на чомусь неприйнятному, треба виявити твердість, пояснити, чому бажаний варіант невдалий, переконати у правильності іншої точки зору.

Загальний рівень шуму в приміщеннях перукарні у відповідності до ГОСТ 12.1. 003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" не повинен перевищувати 60 дБА.

Шум від роботи вентиляційних установок не повинен бути вище 55 дБА.

Рівні локальної вібрації від перукарського обладнання (електромашинок для стрижки волосся, електрофенів та ін.) не повинні перевищувати допустимі згідно з "Санитарными правилами при работе с машинами и оборудованием, создающим локальную вибрацию, передающуюся на руки рабочих" № 3041-84.

Загальне мікробне забруднення повітря приміщень перукарні повинно бути не вище 4000 колоній бактерій, 50 колоній представників гемолітичної, кокової мікрофлори. В змивах з робочих поверхонь обладнання, одягу та рук персоналу бактерій групи кишкової палички не повинно бути.

2.2 Технологічна послідовність виконання постижного виробу

Природа наділила людину волосяним покривом. Насамперед, як засобом, що пом'якшує негативний вплив. Минули мільйони років і людина навчилася самостійно захищати себе від холоду та спеки, а волосся перетворилося на природну прикрасу людини, яку сама вона удосконалює.

Постиж - предмет, який вивчає виготовлення перук, прикрас, накладок. Застосовуються постижерні вироби для зміни образу кожної людини. Штучне волосся оберігає обличчя від зовнішнього впливу і гарно його прикрашає. В деяких випадках воно виявляє психологічну дію, дозволяючи більш впевнено почуватися людині в товаристві.

Постижерні вироби застосовуються у перукарській справі здавна. Різноманітні перуки, шиньйони, накладки, коси, окремі пасма, локони, вії, брови застосовуються й сьогодні, не тільки як експонати музеїв чи історичний матеріал для вивчення, не тільки на театральній та естрадній сценах, демонстраціях і конкурсах, не тільки під час рекламних компаній, на манекенах, у вітринах магазинів, а й у повсякденному житті людини.

Прикраси клеєні з волосся, постижерні доповнення до зачісок забезпечують утілення найфантастичніших задумів модельєрів досягнення несподіваних зорових ефектів, посилюють естетичність сприйняття зачісок, як витворів мистецтва.

Майже в кожній вечірній, весільній, видовищній, конкурсній зачісці використовують клеєні прикраси з волосся.

У перукарській теорії та практиці постижерна справа виокремлюється як самостійний вид робіт. Уміння та навички виготовлення й використання виробів з волосся потрібні кожному перукарю - від початківця до досвідченого фахівця.

Для виготовлення постижерних виробів використовують природне та штучне волосся. Найбільш придатне натуральне, не довге, жіноче волосся природного кольору. Кращим вважається зрізане волосся, воно менше заплутується, довше зберігає основні властивості - гнучкість, м'якість, шовковистість і блиск.

З волосся завдовжки 40-80 см виготовляють довгі коси й перуки, з волосся менше 15 см - накладки, клеєні прикраси.

Окрім натурального волосся використовують шерсть тварин, штучне волосся: кане колон, лафін.

Канеколон - хімічне волокно, призначене для виготовлення перук, шиньйонів, та інших постижерних виробів. Воно може бути 42 кольорів, добре піддається завивці. Перуки з канеколону добре миються і легко перуться.

Лафін - термостійке волокно з високим вмістом акрилу, добре фарбується в любий колір. Випускається в 25 стандартних кольорах. Перуки з лафіну добре тримають колір під дією тепла, світла і води. Лафін еластичний і міцний, тому волосся з нього не ломиться при застосуванні.

У дипломному проектуванні постижерними виробами є штучні вії та діадема з штучного волосся.

Вії виготовляються методом тамбурування. Тамбурування - безпосереднє закріплення волосся тамбурною петлею способом «вив'язування гачком» на основі виробу. Це одна із трудомістких операцій у постижерній справі. Їх виконують при виготовленні тамбурованих перук, накладок, а також для обробки переднього краю перук, виготовлених методом тресування.

Для тамбуруваня використовують спеціальні тамбурувальні гачки та голки різного розміру.

Розрізняють тамбурування одинарним та подвійним вузлом.

Технологія постижерних робіт передбачає виконання декількох видів тресів.

Трес «в один оберт — три нитки», або «тонким тресом». У виробах з волосся він використовується для виготовлення покришки. Для отримання такого тресу завдовжки 1 см витрачається 10-15 пучків волосся.

Трес «у два оберти — три нитки» становить основу більшості виробів з волосся. Він відрізняється від тресу «в один оберт — три нитки» меншою густотою і щільністю. Для виготовлення 1 см. такого тресу потрібно 5-7 пучків волосся.

На міцність тресу впливає міцність його ниток і якість плетіння. Для плетіння тресу використовують як натуральні, так і синтетичні нитки. Останні не лише перевищують за міцністю звичайні нитки, а й стійкіші проти впливу хімічних речовин. При обробці пасма волосся окисником бавовняні нитки швидко руйнуються, а синтетичні витримують його дію без зміни властивостей.

Послідовність виконання тресу «в один оберт — три нитки». Змоченими у воді вказівним і великим пальцями правої руки з карди беруть маленьке пасмо волосся (середня кількість волосин у пасмі для тресування — 15-20) і заносять його із зовнішнього боку натягнутих ниток тресбанка. Пасмо, змочене водою, розміщують між нижньою та середньою нитками тресу впритул до вузлів, з яких починається трес. Кінці пасма перекривають середню й верхню нитки тресбанка. Нижня нитка залишається відкритою з боку працюючого. Далі кінці пасма волосся затискують вказівним і великим пальцями лівої руки, щоб кінець пасма на 3-4 см виступав над верхньою ниткою. Таке положення кінців пасма волосся щодо ниток тресбанка вважають початковим (вихідним) при тресуванні.

Великий і вказівний пальці правої руки розташовують між середньою та нижньою нитками тресбанка. Кінцем пасма, яке виступає згори, обгинають верхню нитку, проводять між верхньою та середньою нитками на себе і вниз. У цьому положенні кінці волосся закривають середню й нижню нитки тресбанка, а верхня нитка залишається відкритою.

Великий і вказівний пальці правої руки знову розташовують між середньою та верхньою нитками тресбанка, захоплюють кінці волосся, які виступають з-під нижньої нитки, і, обгинаючи її, проводять пасмо між середньою і верхньою нитками на себе і вгору. В цьому положенні кінці волосся закривають верхню нитку, а середня й нижня нитки залишаються відкритими.

Останній етап — закріплення. Для цього великий і вказівний пальці правої руки розташовують між нижньою та середньою нитками із зовнішнього боку тресбанка. Середню нитку відтягують убік від себе і захоплюють пальцями правої руки кінці пасма, які виступають над верхньою ниткою, просмикують їх між нитками так, щоб обігнути верхню нитку й провести між верхньою та середньою нитками (і далі між нижньою і середньою нитками). У цьому положенні середня нитка закрита кінцями волосся, інші нитки відкриті.

Закріплюючи сплетене пасмо вказівним і великим пальцями лівої руки, захоплюють обидва кінці пасма й затягують утворене сплетіння. Одночасно зсовують пасмо до упору ліворуч. Кожне наступне пасмо плетуть аналогічно.

При виготовленні тресу «у два оберти — три нитки» всі операції плетення тресу повторюють попередню послідовність, але волосся закріплюють і зсовують ліворуч до упору тільки після другого оберту. Після закінчення процесу тресування три нитки зв'язують петлеподібним вузлом так, як на початку роботи, але тільки потрібним вузлом нижньою ниткою.

Освоюючи техніку тресування, зручно користуватися схемами виконання тресу, застосовуючи пряжу для ручного в'язання.

Матеріали які використовувалися для виготовлення штучних накладок, вій:

· рама для плетіння;

· бавовняна нитка № 40;

· натуральне зрізане волосся;

· тамбурувальний гачок.

Послідовність виготовлення штучних вій:

На раму для плетіння волосся натягується бавовняна нитка №40. Тамбурувальним гачком щільно до нитки, петля до петлі прив'язується волосся на довжині приблизно 2 см по дві волосини в одну петлю, далі 1 см - по одній волосинці в одну петлю. По закінченню роботи трес розрізається на дві частини. Окремі відрізки тресу скроплюємо лаком «Лєда». Волосся вій після підсихання підстригається по формі. Далі гарячими щипцями загинаються кінчики вій дугою для надання стійкості. Готові штучні вії тримають у футлярі для кращого їх зберігання.

Постижерний виріб діадема.

Матеріали які використовувала для виготовлення діадеми:

· штучне волосся

· дріт

· клей БФ 6

· лак «Лєда»

· стрази

· гребінець

· карда для вичісування волосся.

Вичесала волосся на карді. Кожне пасмо добре вичесується та обробляється клеєм БФ 6, після чого збризкується лаком. Виготовила пасма завширшки 1 см і залишила до повного висихання. Після чого склеювала пасма у вигляді діадеми.

Після повного висихання обклеювала діадему стразами (дод. 4, мал. 12).

На теперішній час постижні вироби займають велике значення в перукарському мистецтві. Виконують на різні конкурси, виступи.

2.3 Визначення початкових даних для виконання розробленої зачіски. Розробка технологічної послідовності виконання зачіски

Перш ніж приступити до розробки зачіски, слід перевірити стан шкіри голови та волосся, щоб правильно визначити послідовність технологічних операцій: миття, фарбування, лікування, укладання.

Оглянувши стан голови та волосся своєї клієнтки можна зробити висновки, що волосся трохи пошкоджене, сухе та потребує цілої низки операцій перед розробкою зачіски.

Послідовність технологічних операцій така: гігієнічне миття, фарбування, укладання волосся.

Жінки Стародавнього Риму від природи мали чорне, густе волосся різної довжини, струнку фігуру та високий зріст. Пізніше вони висвітлювали волосся. Щоб робота дипломного проектування відповідала епосі Стародавнього Риму, обрано клієнтку з світлим волоссям, середньої довжини, зі стрункою фігурою та модельним зростом.

Оцінивши стан волосся переходимо до наступних процедур. Усі види перукарських послуг, за винятком фарбування волосся барвником, який містить перекис водню, виконуються на чисто вимитому волоссі. Вологе волосся еластичніше і легше набуває тієї чи іншої форми, сильно витягується і розривається. Щоб приступити до миття волосся потрібно визначитися із засобом для миття голови. Використовувати потрібно такі засоби які не сушать шкіру голови та волосся, яке є і без того сухим, але щоб надати йому м'якості, блиску, пишності. Основним компонентом є вода, її потрібно підготувати, вона не повинна бути жорсткою, тому що в ній міститься багато домішок та мінералів (калій, магній, натрій). Пом'якшити воду можна кип'ятінням або розчиненням у ній питної соди 2-4 л на 3-4 літри води. Вода для миття має бути проточною, чистою, прозорою без шкідливих домішок, кольору, запаху. За температурою вода вважається:

· холодною - 20 градусів;

· прохолодною - 21-28 градусів;

· теплою - 33-38 градусів;

· гарячою - 39-45 градусів;

· дуже гарячою - вище 45 градусів.

Найчастіше застосовують засіб для миття голови та волосся - шампунь. До складу його входять поверхнево активні речовини, які виконують функцію очищення і зв'язують у процесі миття часточки бруду і жиру та видаляють їх з волосся разом із піною. Після миття, для надання волоссю нейтралізації, м'якості та блиску використовуються бальзам - ополіскувач у вигляді рідини.

Він містить в собі речовин, які стабілізують рівень РН, не пропускає в середину волосини шкідливих речовин. Бальзам-ополіскувач полегшує розчісування волосся внаслідок зниження тертя, зменшує сплутування при розчісуванні та укладанні.

Обравши всі засоби, переходимо до виконання технологічної послідовності. Волосся миємо з нахилом голови назад. Виконавши миття, переходимо до фарбування, спочатку підсушивши волосся. На зволожене волосся, так вказано в інструкції до фарби, наносимо фарбу у такій послідовності. У моделі світле, фарбоване волосся, але з відрослими коренями, тому фарбування нам не знадобиться, будемо фарбувати лише відросле природне волосся біля коренів. Використовуючи барвник І групи, барвник належить для фарбування, освітлення та знебарвлення волосся. Його лужний компонент відкриває луски і засіб проникає в середину вступаючи в реакцію з натуральним пігментом волосся, окислює його. Пігмент втрачає свій колір, повністю або частково руйнується, набуває здатності розчинятися у воді, змивається з волосся, залишаючи порожнини. Окисник руйнує кератинові зв'язки волосся, тому освітлене волосся стає легшим і ламкішим.

За допомогою барвників І групи виконують такі перукарські операції: освітлення (зміни природного кольору); знебарвлення (повне освітлення до кольору блондин); протравлення (виділення з волосся штучних пігментів попереднього барвник перед наступним фарбуванням, підготовка сивого та темного волосся до фарбування світлими фарбниками).

Мілірування - освітлення окремих пасом волосся.

Балаяж - освітлення кінчиків волосся.

Барвники першої групи випускаються у вигляді порошкових вибілювальних засобів. Окисниками готовими до використання у вигляді рідини - 6, 9, 12%, препарати типу (аксид), також у вигляді кремоподібних емульсій з концентрацією – 4, 6, 9, 12% типу (аксонт), що містить лікувальні і ароматичні добавки. Барвник та окисник змішують в однакових пропорціях до отримання однорідної консистенції.

Барвник вибираємо такого ж тону як і в попередньому фарбуванні, фарбуючи корені в колір який гармоніює з попереднім. Процес фарбування виконується в такій послідовності. Спочатку готується препарат для фарбування. Волосся розділяється на зони горизонтальним проділом від вуха до вуха через маківку. Пензликом нанесли барвник по обидва боки від проділу. Відділяємо пасмо верхньопотиличної зони на 1 см нижче від проділу, наносимо препарат на корені волосся.

Наступні пасма відділяємо паралельно першому, наносимо препарат на корені, пасма розмістила на тім’яній зоні. Волосся нижньопотиличної зони розділяємо вертикальними проділами, щоб пасма верхні не спадали, не заважали роботі. Після обробки волосся потилиці пасма переклала на зад. Волосся тім’яної зони та скроневих зон обробили препаратом, рухаючись від центрального вертикального проділу, в напрямку до скронь. Коли колір волосся зрівнявся, фарбу наносимо на всю довжину, витримуємо 5 хв. Цією процедурою поновлюємо колір на кінчиках волосся. Фарбування закінчується у встановленому порядку.

Після часу витримки, фарбу з волосся змиваємо проточною водою, за другим разом наносимо на волосся шампунь - стабілізатор для пофарбованого та пошкодженого волосся у невеликій кількості приблизно 15 мл. Спінивши голову, змиваємо піну, залишки фарби водою. Далі на вологе волосся наносимо бальзам-стабілізатор кольору волосся після фарбування і витримуємо 3 хв та добре змиваємо водою. Промокаємо рушником та переходимо до сушки волосся феном.

Укладання волосся феном - це процес моделювання вологого волосся під впливом гарячого повітря від ручного фена. Ми сушимо волосся надаючи кореням об'єм, а кінцям потрібного напрямку. Техніка укладання волосся за допомогою фена вибирається залежно від структури довжини, якості та кількості волосся, а також від типу стрижки та зачіски. Я вкладаю волосся за допомогою брашинга, скелетної щітки та фена з гарячим потоком повітря. Розпочинаємо сушити волосся на потиличній зоні, решту волосся закладаємо до верху, щоб не заважало при роботі. Кожне пасмо беремо невелике, щоб добре просушити феном. Відділяємо волосся гребінцем із «хвостиком». Сушимо волосся по формі стрижки.

Виконавши ряд підготовчих робіт, переходимо до виконання задуманої зачіски.

Технологія виконання зачіски.

Наноситься засіб для укладання, розчісується волосся. На тім’яній зоні двома вертикальними проділами від крайової лінії росту волосся, на лобі до маківки виділяється доріжка. Волосся скроневих зон розчісується в низ за ростом.

«Хвостиком» гребінця відокремлюються горизонтальним проділом пасма, розчісується та відтягується пасмо перпендикулярно до поверхні голови.

Волосся збираємо у хвіст від вуха до вуха, на нижній частині потилиці волосся горизонтально переплітаємо.

На лівій та правій скроні заплітаємо косички, вплітаючи золотисті стрічки. Закріплюємо лаком інтеза.

На тім’яній зоні за допомогою шпильок кріпиться постижерний виріб у вигляді діадеми.

Наступним етапом у роботі є виконання макіяжу.

Перш за все обличчя очищається тоніком для того, щоб видалити зайвий жир та бруд. Підбирається тональна основа до кольору шкіри моделі, за допомогою спонжа наноситься на обличчя та припудрюється, щоб закріпити основний тон.

Далі переходимо до макіяжу очей. Тіні обрано білого кольору та кольору «чорний онікс». Аналогічно опрацьовується і друге око. Далі фарбуються вії тушшю чорного кольору, для надання виразності погляду, губи коректуються помадою рожевого кольору, поверх якого наноситься прозорий блиск. Завершальним етапом в макіяжі є рум'яна, які наносяться на вилиці і добре розташовується.

Після завершення макіяжу модель одягається в сукню білого кольору, яка оздоблена стразами. Взута модель у білі туфлі на підборах.

Завершальним етапом стало кольє та сережки із камінчиків.

Даний створений образ несе в собі елементи моди Стародавнього Риму, відповідає темі переддипломного проектування.

Парфумерно-косметичні засоби займають практично головну роль у виконанні зачіски. Без них не можна обійтися, так як це незамінний компонент у виконанні зачіски. Щоб правильно підібрати парфумерно-косметичні засоби потрібно ретельно оглянути голову клієнтки, щоб не викликати подразнення шкіри голови та свербіння. Оглянувши та оцінивши стан шкіри та волосся моделі, можна стверджувати, що воно сухе та пошкоджене, тому було обрано шампунь від фірми «Estel». Цей шампунь дозволяє швидко відрегулювати жировий баланс шкіри від коренів до кінчиків волосся. Спеціально підібрані комбінації трав по догляду за волоссям покращують загальний стан волосся по всій довжині, зволожують та захищають кінчики волосся і закріплюють прикореневу систему.

Загалом слово «шампунь» прийшов до нас із мови хінді, де воно означає «натискати, терти», бо миття голови зводиться до масажу волосся і шкіри голови. Вода має очищувальні властивості, а шампунь необхідний для збільшення ефективності її дії. Шампуні не просто очищують, а й поліпшують стан волосся, роблять його м'яким, полегшують укладання.

Пошуки нових засобів для догляду за волоссям призвели до значного поліпшення їхньої якості. У сучасних розробках нових м'яких шампунів враховують і той факт, що ним волосся миють частіше ніж декілька років тому. Склад сучасних високоякісних шампунів забезпечує м'яке, ефективне очищення і кондиціонування волосся. Шампуні випускають для волосся різних типів, для універсального та щоденного використання. Щоб зберегти волосся блискучішим, непошкодженим, слід дуже уважно підійти до вибору шампунів, особливо при частому митті. Більшість шампунів нейтральні або відповідають рН 5,5. За консистенцією шампуні бувають рідкі та концентровані. За призначенням поділяються на звичайні, спеціальні, лікувальні, шампуні особливого призначення.

Після виконання операції миття проводимо нейтралізацію волосся, тобто стабілізуємо рівень рН шкіри голови. Для цього використовуємо бальзам з розпилювачем для подальшого догляду без змивання, фірми «Estel», який швидко допомагає пошкодженому та сухому волоссю. Мигдальні протеїни закріплюють волосся по всій його довжині та робить його більш сильним.

Саме бальзами надають волоссю нейтралізації, м'якості, пишності та блиску. Та вони бувають різними: бальзами-ополіскувачі у вигляді рідини чи крему. Містять речовини, які стабілізують рівень рН, не пропускають у середину волосини шкідливих речовин. Ще слід зазначити, що вони надають волоссю красивого блиску. Це зумовлюється тим, що речовини, які осідають на волоссі змінюють показники заломлення променів світла посилюючи таким чином інтенсивність кольору волосся та його природній блиск.

Бальзами зі збалансованою кислотністю - призначені для закріплення кольору після фарбування.

Кондиціонери застосовують для полегшення розчісування волосся та надають блиску і об'єму.

Фарбування є невід'ємною складовою у моделюванні зачіски, тому фарба для волосся добиралася ретельно, фірми «Еstel». Ця фарба відповідає високим потребам сьогоднішньої моди. Високоцінний мигдальний протеїн і креатин закріплюють структуру волосся і надають йому здорового вигляду. Після фарбування волосся виглядає натурально, зберігає свій блиск і шовковистість.

У стародавньому Римі жінки мали від природи чорний колір волосся, проте любили його часто змінювати. Тому обрана фарба чорного кольору, яка тільки підкреслить чорний колір волосся моделі.

Для виконання зачіски використовувалися різні засоби для укладання волосся. До косметичних засобів для укладання належать: лаки (спреї), пінки (муси), гелі, воски, моделюючі креми. Більшість препаратів містять вітамінні додатки та фільтри від ультрафіолетових променів, захищають волосся, зберігають його пружність, еластичність і блиск.

При виконанні укладки волосся використовувалася пінка фірми «Estel» - це пінний фіксатор нормальної фіксації, без алкоголю. Добре фіксує волосся. Містить в собі елементи пентенол і пшеничний протеїн, які надають об'єму і природного блискучого вигляду. Наноситься гребінцем чи руками на вимите підсушене волосся, по всій довжині - від коренів до кінчиків.

Засобом для заключної фіксації став лак, який вкриває волосся тоненькою плівкою, яка захищає його від впливу навколишнього середовища, добре зберігає форму зачіски, надає пишності, шовковистого блиску. Якісний лак швидко висихає не склеює волосся і легко вичісується. Саме такий лак було вибрано із фірми «Estel» - надійно захищає зачіску від вологи, високоцінний пентенол зберігає натуральну еластичність волосся і здоровий вигляд з УФ -захистом.

Виробники косметичних засобів пропонують лаки для різних типів волосся, а також різного ступеня фіксації, тому кожен вибирає собі те, що йому підходить.

Для завершення задуманого образу використовувався гель фірми «Estel», щоб підкреслити окремі пасма в зачісці. Такий гель забезпечує їй довгу фіксацію і не склеює волосся. Високоцінний пентенол, який входить в склад гелю зберігає природність волосся, надає шовкового і здорового блиску та рекомендується для вечірніх зачісок, так як містить дрібні блискітки.

Під час виконання перукарських послуг для здійснення операцій з волоссям користуються різними інструментами та пристосуваннями.

Інструменти - це знаряддя перукаря, що застосовується для виконання різноманітних операціях з волоссям.

При розробці зачіски використовувалися такі інструменти:

· для розчісування - гребінці як комбіновані, так із хвостиком, щітки для виконання укладки волосся, каркасні та круглі;

· для укладання - термощіпці для створення локонів, фен для виконання укладання волосся.

Пристосування, які використовуються для виконання зачіски:

· пульверизатор для нанесення засобів при укладанні;

· мисочка для приготування барвника;

· пензлик для розведення і нанесення барвника;

· затискачі для розподілу волосся на зони при укладанні та фарбуванні;

· гумові рукавички при фарбуванні волосся;

· шпильки, невидимки для виконання зачіски.

Отже, під час виконання зачіски використовувався професійний інструмент із спеціальних стійких матеріалів, а обрані косметичні засоби ми добирали відповідно до типу волосся. Розробляючи та виконуючи весільну зачіску з волосся середньої довжини та враховуючи стиль зачіски використовувалися стайлінгові засоби фірми «Estel», що надійно фіксують та надають зачісці об'єму та завершеності.

Висновок

Мода в умовах сучасного суспільства виконує важливу роль і торкається усіх сфер діяльності людини. Дуже яскраво її вплив відображається в одязі та зачісці. Історія моди, як і історія мистецтва взагалі - найправдивіше дзеркало, яке відбиває через витвори мистецтва костюм, зачіску, макіяж, людську сутність.

Існує тісний зв'язок мистецтва різних видів, що відображає естетичні ідеали, художні смаки, уподобання, а разом з тим створює цілісний образ людини, який відповідає характеру доби, відбиває думки і почуття людини. Такий образ створюється різними засобами, але за допомогою зовнішніх ознак одягу, зачіски, макіяжу, прикрас.

Кожна епоха вносила свої особливості в розвиток світового мистецтва і залишала в історії перукарської справи свої відбитки, свої творчі знахідки, знання які можуть знадобитися учням у майбутньому знайти власний стиль, створити собі ім’я, свій бренд у світі перукарського бізнесу. Для цього треба знати найпрогресивніші етапи в історії суспільного життя культури і мистецтва, уявлення людей про красу, художньо-естетичну національну культуру.

Сьогодні перукар - це високо освічена, творча, з художнім смаком людина.

Сучасна мода - це блиск і структура здорового волосся. Класика та сучасність гармонійно поєднується в стрижках, укладках, що дозволяє одночасно виглядати стильно та зухвало.

В історії суспільного життя, культури та мистецтва творчість перукарів стародавнього Риму принесла культ тіла та велику кількість рецептів по догляду за тілом.

Дуже актуальним і модним у наш час є прикраси для волосся, а також різноманітні прикраси для тіла, сережки, буси, браслети.

Також в наш час широко застосовуються косметичні вироби, але вони набагато різноманітні та більш удосконалені. Макіяж в наш час став не менш актуальним. Він більш витончений та відповідає тенденціям сучасної моди.

Кожен період в історії світової культури по-своєму цінний. Але не випадково особливу роль відводять античній культурі. І література, і мистецтво, і драматургія, і філософія античного світу стали відправною точкою у розвитку всієї подальшої культури. Мистецтво античного світу вперше по-справжньому відкрило й оспівало людину, зробило її мірою всіх речей, пізнало її як прекрасний і довершений феномен природи.

Античне мистецтво багато в чому залишилося неперевершеним і недосяжним навіть сьогодні.

Розроблена зачіска моделі має багато елементів взятих з епохи Стародавнього Риму, яка є основою при розробці даної зачіски.

Розробляючи зачіску було враховане її призначення, сучасні напрями в моделюванні, індивідуальні особливості моделі, для якої розроблялася зачіска (довжина волосся, його тип, структура, текстура та форма).

Правильно підібрані косметичні засоби (шампуні, бальзами, кондиціонери) та стайлінги допоможуть майстру якісно і професійно виконати зачіску.

Щодня волосся втрачає життєву силу та енергію. Адже навіть якщо воно не піддається хімічній, термічній обробці, від частого миття, сушіння феном структура волосся руйнується, слабшає, з'являються мікропошкодження, втрачається зоровий ефект і пружність. Для досягнення кращого результату потрібно використовувати всю лінію продуктів по догляду за волоссям.

Література

1. Ветров А. Парикмахер – стиліст. - К.: Фенікс, 2003. – 364 с.

2. Головко А. Заборонені і дозволені елементи весільної зачіски [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vesillia.com.ua/zhurnal/ krasa/zaboroneni-j-dozvoleni-elementy-vesil-noi-zachisky.html. – Загол. з екрана.

3. Гутыря Л.Г. Парикмахерское искусство. – Х.: Фолио, 2005. – 464 с.

4. Иванов В.А. Современные прически. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2007. – 366 с.

5. Клименко С.К. Косметика і здоров’я. – К.: Наука, 1999. – 298 с.

6. Козлова І.В. Перукарські послуги. – К.: Знання, 1997. – 236 с.

7. Константинов А.В. Парикмахерское дело. – М.: Высшая школа, 1999. – 227 с.

8. Корнєв В.Д. Моделювання та художнє оформлення зачісок. – К.: Знання, 2001. – 294 с.

9. Корнєв В.Д. Мы причесываем женщин. – М.: Наука, 2001. – 258 с.

10. Кулешкова О.Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. – М.: Академия, 2002. – 170 с.

11. Куприянова И.Н. Современные прически: женские, мужские, детские. – М.: Эксмапресс, 2002. – 211 с.

12. Левчук Л.Т. Історія світової культури. – К.: Знання, 1999. – 372 с.

13. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. – Ростов-на-Дону: Март, 2002. – 309 с.

14. Ляпич А.Д. Парикмахерское мастерство. – К.: Будівельник, 2002. – 255 с.

15. Марьина Н. Все о парикмахерском искусстве. – Донецк: ПКФ "БАО", 2003. – 336 с.

16. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое пособие. – К.: Знання, 2000. – 459 с.

17. Набатникова Т.А. Ваш тип прически: Стрижка. Стиль. Уход. Цвет. – М.: Кристина и К, 1996. – 128 с.

18. Оболенська І.І. Історія перукарської справи. – К.: Грамота, 2005. – 258 с.

19. Орлов В.Ф. Перукарське мистецтво: Підруч. для учнів професійно-технічних навч. закладів. – К.: Грамота, 2005. – 351 с.

20. Панченко О.А. Мелирование и прическа. – СПб.: Корона-принт, 2000. – 399 с.

21. Панченко О.А. Прическа. Укладка. Завивка. – СПб.: Папирус, 1999. – 261 с.

22. Секрети створення весільної зачіски [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.svadba.net.ru. – Загол. з екрана.

23. Сиромятникова І.С. Історія зачіски. – К.: Наука, 2002. – 192 с.

24. Смирнова Л.В. Уроки парикмахерского искусства. – СПб.: Парителы, 2002. – 304 с.

25. Торбатюк Н.А. Основи перукарської справи. – К.: Грамота, 2005. – 354 с.

26. Тыра Ю.С. Все о прическе. – Х.: Евроэкспресс, 1998. – 447 с.

27. Хайченко М.Т. Молодежние и современные прически. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2009. – 297 с.

28. Ханников А.А. Парикмахер – стилист. – Ростов-на-Дону, 2001. – 337 с.