Курсовая работа: Спеціальні органи здійснення контролю в сфері охорони тваринного миру

Навчальна дисципліна – Екологічне право

КУРСОВА РОБОТА

тема:

«Спеціальні органи здійснення контролю в сфері охорони тваринного миру»

ЗМІСТ

Введення ………………………………………………………………………..... 3

1. Спеціальні органи державного контролю у сфері охорони тваринного миру………………………………………………………………………………..5

1.1. Загальна характеристика спеціальних державних органів, здійснюваних контроль у сфері охорони тваринного миру …………..……………………… 5

1.2. Повноваження спеціальних органів державного контролю в сфері охорони тваринного миру ……………………………………………………..... 8

1.2.1. Державний комітет РФ по охороні навколишнього середовища……… 8

1.2. Міністерство природних ресурсів РФ …………………...……………....... 8

1.2.3. Федеральна служба лісового господарства РФ ...……………………......9

1.2.4. Комітет Російської Федерації по рибальству (Роскомрыболовство).... 10

1.2.5. Міністерство сільського господарства й продовольства РФ ......…...... 10

1.2.6. Федеральна прикордонна служба РФ ...……………………………....... 11

1.2.7. Федеральна служба Росії по гідрометеорології й моніторингу навколишнього середовища (Росгидромет) ………………………….……......12

2. Взаємодія спеціальних державних органів екологічного контролю в області охорони тваринного миру з територіями …………………………..……….... 14

3. Охорона тваринного миру в Саратовській області …………………….......18

3.1. Сучасний стан тваринного миру в Саратовській області ……………..... 18

3.2. Органи державного екологічного контролю в Саратовській області й результати їхньої діяльності ………………………………………………….. 21

Висновок ……………………………………………………………………….. 25

Список використаних джерел ………………………………………….……... 27

ВВЕДЕННЯ

У навколишньому світі налічується в цей час більше мільйона видів тварин. Правда, якщо відкинути комах, їхнє число складе приблизно 250 тисяч (з них близько 90 тисяч живуть на суші)[1] .

Тваринний мир - один з найважливіших компонентів навколишнього природного середовища. Він бере участь у різних взаємозв'язках у живій природі, впливає на формування рослинного покриву й природна родючість ґрунтів, на біологічні властивості води. Тваринний мир виступає як природний ресурс, використовуваного для одержання харчових продуктів, хутра, технічної й лікарської сировини, необхідного для задоволення потреб населення. Велике значення тваринного миру для наукових, виховних і естетичних цілей.

Охорона наземних тварин була, по видимому, першої спробою людини оптимізувати взаємодія природи й суспільства. Це пояснюється тим, що винищування, що здійснюється протягом століть, тварин у процесі полювання створило серйозні проблеми в забезпеченні людини продуктами тваринного миру.

Заходу щодо охорони й контролю за охороною диких тварин здійснювалися ще до початку нашої ери. Майже одночасно із цим почалася охорона лісів, як місць зосередження тварин.

У цей час, в умовах украй важкої екологічної обстановки, потрібні інші, більше якісні важелі захисту тваринного миру. Мова повинна йти про нові моделі державності, про створення нової моделі держави, не просто правового, а екологічно стійкого. Всі основні функції держави повинні бути екологізировани, а сама екологічна функція наповнитися якісно новим змістом і перетворитися з декларативної в діючу. У цьому процесі одна з найважливіших ролей повинна бути відведена Уряду Російської Федерації, як органу виконавчої влади загальної компетенції, прямо здійснюючу охорону й контроль тваринного миру.

Перебуваючи на порозі екологічної катастрофи, ми гарячково шукаємо причини сформованого положення. Аналіз існуючого законодавства свідчить про досить прийнятну якість правових актів в області охорони тваринного миру. А от міністерства й відомства, відповідальні за реалізацію даних законів явно не впоралися зі своїми завданнями.

Ціль даній маркувальниці роботи - опис і аналіз діяльності реформованої системи спеціалізованих державних органів здійснення контролю в сфері охорони тваринного миру.

Відповідно до цього в роботі поставлені наступні завдання:

Ø дати загальну характеристику спеціальних державних органів, що здійснюють контроль у сфері охорони тваринного миру;

Ø опис повноважень спеціальних державних органів, що здійснюють контроль у сфері охорони тваринного миру;

Ø опис взаємодії спеціальних державних органів екологічного контролю в сфері охорони тваринного миру з територіями;

Ø опис діяльності органів державного екологічного контролю в Саратовській області.

1. СПЕЦІАЛЬНІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ В СФЕРІ ОХОРОНИ ТВАРИННОГО МИРУ

1.1. Загальна характеристика спеціальних державних органів, що здійснюють контроль у сфері охорони тваринного миру

У рішенні завдань забезпечення раціонального природокористування й охорони природи велика роль спеціалізованих державних органів керування, що діють на різних рівнях. На них покладені найбільш відповідальні функції, пов'язані з екологічним нормуванням, ліцензуванням, сертифікацією, контролем і т.д.

До спеціального відносять органи, створені винятково для завдань у сфері взаємодії суспільства й природи. Оскільки влада цих органів по спеціальних питаннях охорони природи й раціональному природокористуванню поширюється на всі галузі народного господарства й сфери діяльності, їх часто називають міжгалузевими або надвідомчими органами.[2]

В останні роки системи центральних органів федеральної виконавчої влади в області природокористування й охорони тваринного миру неодноразово змінювалася. Сучасний її вид є, на думку багатьох експертів, оптимальним.

Спеціалізований екологічний контроль виконується федеральними міністерствами й відомствами, а також відповідними їм державними структурами суб'єктів Федерації.

По характері спеціалізації державні контролюючі органи підрозділяються на галузеві й функціональні. Госсанэпиднадзор Росії, наприклад, контролював виконання санітарних вимог практично у всіх сферах природокористування. Сюди ставляться водні ресурси й різні природні об'єкти, і комплекси, піддані небезпеки хімічного або бактеріологічного зараження. Контролю за дотриманням природоохоронних нормативів і вимог при забудові житлових і промислових зон більше уваги приділяється Минстроем Росії. При розгляді проектів забудови територій і будівництва окремих об'єктів Минстроем ураховуються нормативні умови по інсоляції, якості атмосферного повітря й водних ресурсів, озелененню й ін.[3] Специфіка галузевих державних органів укладуться в тім, що до сфери їхньої компетенції ставиться один вид природних ресурсів. Роскомзем стежить за охороною й раціональним використанням земель, Роскомвод - водних ресурсів, Рослесхоз - лісів і т.д. У деяких випадках у сферу інтересів окремих відомств попадає ще один вид природного ресурсу. Так, для Роскомрыболовства має значення стан водних об'єктів, але тільки з герасимкових позицій відтворення й продуктивності рибних запасів.

Незважаючи на наявні розходження, загальним правовим положенням для всіх державних органів екологічного контролю є його надвідомчий характер, що дозволяє контролювати в межах своєї юрисдикції діяльність всіх підприємств, організацій, установ і окремих громадян. Так, на територіях державного лісового фонду порядок охорони й використання лісів регулюється нормативними актами Рослесхоза, якому надане право контролю за виконанням екологічних вимог (узгодження господарських і інших заходів, застосування адміністративних санкцій за порушення екологічних нормативів і ін.). Аналогічними правами в частині екологічного контролю користується Роскомрыболовство відносно рибних ресурсів, Роскомзем – земельних ресурсів і т.д.[4]

Відповідно до Постанови Уряда Російської Федерації від 30 грудня 1998 року "Про спеціально вповноважені державні органи Російської Федерації в області охорони навколишнього природного середовища"[5] Державний комітет РФ по охороні навколишнього середовища і його територіальних органів є спеціально вповноваженими державними органами Російської Федерації в області охорони навколишнього природного середовища й у межах своєї компетенції координують діяльність спеціально вповноважених органів Російської Федерації в області охорони навколишнього природного середовища і їхніх територіальних органів, що здійснюють ці функції у відповідних сферах керування: Міністерства природних ресурсів РФ, Міністерства сільського господарства й продовольства РФ, Державного земельного комітету РФ, Державного комітету РФ по рибальству, Федеральної служби геодезії й картографії Росії, Федеральної служби лісового господарства Росії, Федеральної служби по гідрометеорології й моніторингу навколишнього середовища, Федеральної прикордонної служби РФ, а також інших федеральних органів виконавчої влади і їхніх територіальних органів, які відповідно до законодавства РФ вирішують питання в області охорони навколишнього природного середовища за узгодженням або спільно зі спеціально вповноваженими органами РФ в області охорони навколишнього природного середовища.

1.2. Повноваження спеціальних органів державного контролю в сфері охорони тваринного миру

1.2.1. Державний комітет РФ по охороні навколишнього середовища

Відповідно до Постанови Уряду РФ від 13 січня 1999 року "Питання Державного комітету РФ по охороні навколишнього середовища"[6] Державний комітет РФ по охороні навколишнього середовища є федеральним органом виконавчої влади, що здійснює на колегіальній основі міжгалузеву координацію й функціональне регулювання в сфері охорони навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки, збереження біологічної розмаїтості, а також виконуючий державний екологічний контроль, державну екологічну експертизу й керування державними природними заповідниками й іншими особливо охоронюваними територіями, що перебувають у його веденні.

1.2.2. Міністерство природних ресурсів РФ

Дане міністерство є федеральним органом виконавчої влади, що проводить державну політику в сфері вивчення, відтворення, використання й охорони природних ресурсів і координуюча діяльність у цій сфері інших федеральних органів виконавчої влади у випадках, установленими федеральними законами, указами Президента РФ і постановами Уряду РФ.

Основні завдання Міністерства природи РФ у сфері охорони тваринного миру:

Ø розробка й проведення разом з іншими федеральними органами виконавчої влади державної політики в сфері вивчення, відтворення й охорони тваринного миру;

Ø координація діяльності федеральних органів виконавчої влади в сфері вивчення, відтворення, використання, а також охорони тваринного миру;

Ø організація єдиної системи екологічного моніторингу.[7]

1.2.3. Федеральна служба лісового господарства РФ

Федеральна служба лісового господарства Росії є федеральним органом виконавчої влади по керуванню лісовим господарством на території Російської Федерації, що здійснює державне регулювання й державний контроль в області використання, відтворення, охорони й захисти лісів.

Основні завдання федеральної служби лісового господарства Росії:

Ø розробка основних напрямків державної політики в області використання, відтворення, охорони, захисту лісів і розвитку лісового господарства;

Ø забезпечення безперервного й неістощітельного лісокористування, заощадження й збільшення лісових багатств, збереження й посилення захисних, водоохоронних, оздоровчих і інших природних функцій лісу;

Ø забезпечення в межах своєї компетенції дотримання всіма власниками лісового фонду й лісокористувачами встановленого порядку користування лісовим фондом, правил ведення лісового господарства, відтворення, охорони й захисти лісів, правил державного обліку й звітності, а також інших норм і правил, установлених лісовим законодавством;

Ø дотримання федеральних інтересів при регулюванні лесопользования, відновлення, охороні й захисту лісів;

Ø удосконалювання економічних і інших методів керування лісовим господарством.[8]

1.2.4. Комітет Російської Федерації по рибальству (Роскомрыболовство)

Роскомрыболовство - федеральний орган виконавчої влади, що здійснює державне керування й державний контроль в області використання, відтворення й охорони водних біологічних ресурсів (риб і інших водних тварин, водяних рослин) і розвитку рибного господарства.

1.2.5. Міністерство сільського господарства й продовольства РФ

Міністерство сільського господарства й продовольства РФ (Мінсільгосппрод Росії) займає особливе місце в системі функціональних органів, що забезпечують державне керування природокористуванням і охороною навколишнього середовища, тому що є спеціально вповноваженим державним органом по охороні й регулюванню використання тваринного миру на території Росії, зокрема, охорони й регулювання використання мисливських тварин і рибальства.

Відповідно до Положення про Міністерство сільського господарства й продовольства РФ, затвердженим постановою Уряду РФ від 12 серпня 1994 року, на нього покладені завдання:

Ø розробка й реалізація політики державного регулювання сільського господарства, сфери переробки, виробництва ресурсів, розвитку виробничої й соціальної інфраструктури;

Ø розробка й реалізація заходів щодо охорони навколишнього середовища й природних ресурсів у галузях сільського господарства, харчової й переробної промисловості.[9]

Міністерство сільського господарства й продовольства РФ здійснює нагляд за дотриманням правил полювання, видачу посвідчень на право полювання й дозволів на видобуток мисливських тварин у Російській Федерації; організує захист від проникнення на територію Російської Федерації хвороб тварин і рослин, шкідників, бур'янів і інших карантинних об'єктів; забезпечує регулювання питань розвитку собаківництва; організує розробку й виконання програм по захисному лісорозведенню, відтворенню й охороні лісів колгоспів, радгоспів і інших сільськогосподарських формувань; здійснює контроль за використанням засобів хімізації й захисту рослин, сертифікацією і якістю продукції, насіння і посадкового матеріалу; організує насінництво, племінну справу, випробування й охорону селекційних досягнень, а також виробництво посадкового матеріалу; забезпечує відтворення родючості й збереження ґрунтів, захист рослин від бур'янів, шкідників хвороб і реалізує заходу щодо охорони навколишнього середовища.[10]

1.2.6. Федеральна прикордонна служба РФ

Федеральна прикордонна служба РФ відповідно до Указу Президента РФ від 29 серпня 1997 року "Про заходи щодо забезпечення охорони морських біологічних ресурсів і державного контролю в цій сфері" забезпечує охорону біологічних ресурсів територіального моря, виняткової економічної зони й континентального шельфу Російської Федерації й здійснює державний контроль у цій сфері.[11]

1.2.7. Федеральна служба Росії по гідрометеорології й моніторингу навколишнього середовища (Росгидромет)

Росгидромет є федеральним органом виконавчої влади, що здійснює державне керування в області гідрометеорологічного забезпечення народного господарства й оборони країни, моніторингу стану й забруднення навколишнього середовища, робіт з активної взаємодії на гідрометеорологічні й інші геофізичні процеси.

Основні завдання Росгидромета:

Ø гідрометеорологічне забезпечення народного господарства, органів державної влади, населення й Збройних сил Російської Федерації й моніторинг стану й забруднення атмосфери, поверхневих вод суши, морського середовища, ґрунтів, навколоземного космічного простору, комплексний фоновий моніторинг стану природних об'єктів;

Ø оцінка кліматичних змін, агрокліматических і поверхневих водних ресурсів Російської Федерації й суб'єктів Російської Федерації;

Ø дослідження гідрометеорологічних і геофізичних процесів в атмосфері, на поверхні суши й у Світовому океані, включаючи Арктику й Антарктику, навколоземному космічному просторі;

Ø здійснення активних впливів на гідрометеорологічні й інші геофізичні процеси і явища в інтересах народного господарства;

Ø виконання у встановленому порядку міжнародних зобов'язань Російської Федерації з питань гідрометеорології й геліогеофізики, клімату і його змін моніторингу забруднення навколишнього середовища, стану верхніх шарів атмосфери і її озонового шару, вивчення Світового океану, Арктики й Антарктики, активного впливу на гідрометеорологічні процеси[12] .

2. ВЗАЄМОДІЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ В ОБЛАСТІ ОХОРОНИ ТВАРИННОГО МИРУ З ТЕРИТОРІЯМИ

Безсумнівно, безглуздої виявилася б робота спеціалізованих державних органів екологічного контролю без чіткого механізму взаємодії їх безпосередньо з територіями.

Відповідно до Постанови Уряду РФ від 30 грудня 1998 року[13] спеціально вповноважені державні органи в сфері охорони навколишнього природного середовища мають власні структури територіальних органів, які, відповідно до законодавства РФ, вирішують питання в області охорони навколишнього природного середовища з вищевказаними надвідомчими органами.

Взаємодія між цими органами здійснюється на основі нормативних актів (постанови, накази й т.д.), договорів (угодах), що містить норми права по екологічних питаннях, укладені між Російською Федерацією і її суб'єктами. Таким є такі правові акти (постанови, листа й т.д.) дотичні застосування законодавства в сфері охорони тваринного миру. Ці акти обов'язкові для судів відповідних судових систем територіального рівня. У таких актах утримуватися не нові правові норми, а роз'яснення й тлумачення застосування наявного законодавства, насамперед, з питань підвідомчості, спрямовані на забезпечення єдності правозастосування й усунення пробілів у законодавстві в судовій практиці, що має важливе значення для цієї практики.

Нормативні правові акти федеральних міністерств і відомств (накази, інструкції, роз'яснення, вказівки, положення й т.д.), що містять одну або більше норм, що зачіпають права, волі, законні інтереси громадян, гарантії їхнього здійснення, а також акти, що мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації у Федеральному органі юстиції опублікуванню.[14] Тільки після цього вони знаходять повну юридичну чинність і можуть виконуватися територіальними органами.

Форма взаємодії федерального органа виконавчої влади з органом виконавчої влади суб'єкта Федерації - угода об передачі частини своїх повноважень.

Діюча правова система дозволяє державним органам влади (федеральним, регіональним), органам місцевого самоврядування давати завдання суб'єктам господарювання по виконанню конкретних природоохоронних заходів тільки виділенням необхідного об'єму фінансування.

Законом установлене коло повноважень посадових осіб спеціалізованих органів екологічного контролю:

Ø відвідувати підприємства, установи й організації незалежно від форм власності й знайомиться з документами, необхідними для виконання службових обов'язків;

Ø перевіряти роботу очисних споруджень і установок, а також установлених природоохоронних вимог і нормативів;

Ø призначати державну екологічну експертизу;

Ø вимагати усунення виявлених недоліків, залучати винних осіб до адміністративної відповідальності, направляти матеріали про залучення їх до адміністративної, дисциплінарної або кримінальної відповідальності, пред'являти позови в суд або арбітражний суд про відшкодування шкоди, заподіяного навколишньому середовищу й здоров'ю громадян;

Ø приймати рішення про обмеження, призупинення, припиненні функціонування будь-яких підприємств і об'єктів, а також видів діяльності, у випадку порушення екологічних вимог.

У процесі проведення екологічного контролю посадовими особами спеціально вповноважених органів в області охорони навколишнього природного середовища приймаються різні міри правового регулювання по попередженню, виявленню порушень природоохоронного законодавства й залученню винних до відповідальності.

Відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення, у першу чергу, складається протокол про екологічне правопорушення. Наступний крок - приписання про усунення екологічного правопорушення. При невиконанні приписання підготовляється постанова про накладення штрафу.

До мір державного екологічного контролю ставиться постанова про відшкодування шкоди, заподіяного навколишньому природному середовищу, приписання про обмеження (призупиненні) або припиненні фінансування господарської або іншої діяльності. Приписання про залучення фізичних осіб до кримінальної відповідальності направляється в слідчі органи інспекторами по охороні природи, охороні рибних ресурсів і т.д.[15]

Органи місцевого самоврядування також є важливою ланкою в механізмі Взаємодії спеціалізованих органів екологічного контролю з територіями.

Екологічна компетенція органів місцевого самоврядування уточнена Законом " Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" від 12 серпня 1995 року.[16] До ведення муніципальних утворень відведені питання місцевого значення, зокрема володіння, користування й розпорядження муніципальною власністю (землею, водами, іншими природними ресурсами), регулювання планування й забудови територій, контроль за використанням земель, благоустрій і озеленення муніципального утворення, регулювання використання місцевих водних об'єктів і інші питання місцевого характеру.

Разом з тим діють норми Закону "Про місцеве самоврядування в РФ" від 6 липня 1991 року в частині, не суперечної Конституції РФ і Федеральному закону від 12 серпня 1995 року.[17]

Відповідно до зазначених норм, органи місцевого самоврядування:

Ø здійснюють керування й контроль в області використання й охорони вод, лісів, надр, атмосферного повітря, рослинного й тварини миру, інших природних ресурсів на відповідній території;

Ø забезпечують проведення заходів щодо охорони навколишнього середовища, дотримання природоохоронного законодавства;

Ø інформують населення про екологічну обстановку, повідомляють у відповідні органи про дії підприємств, установ, організацій, що представляють погрозу навколишньому середовищу, що порушують законодавство про природокористування, приймають відповідно до законодавства рішення про накладення штрафів за збиток, заподіяний природному середовищу.

3. ОХОРОНА ТВАРИННОГО МИРУ У САРАТОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

3.1. Сучасний стан тваринного миру у Саратовській області

Сучасний стан тваринного миру в Саратовській області досить докладно описано в "Доповіді про стан навколишнього середовища Саратовській області в 2000 році".[18]

У цей час в області найбільш розроблена нормативна база по використанню тварин – об'єктів полювання, у зв'язку, із чим і заходу щодо охорони тваринного миру більшою своєю частиною стосуються мисливських тварин. Не дивлячись на це, незаконний видобуток диких тварин продовжує залишатися істотним фактором збідніння ресурсів тваринного миру. Аналіз багаторічних спостережень показує, що незаконний відстріл лося становить порядку 10-20 % від його післяпромислової чисельності, об'єм незаконного вилучення бабака – більше 1000 особин у рік. При цьому порушниками часто застосовуються екологічно небезпечні способи видобутку – використання автомототранспорта, а іноді й хімічних речовин.[19]

Не в кращому стані використання, охорона й відтворення інших об'єктів тваринного миру й заходу щодо охорони середовища перебування тварин у цілому. Федеральна й регіональна нормативно-правова база далека від досконалості.

Разом із хронічним недофінансуванням охоронних заходів, усе вище перераховане є основною причиною неефективної роботи з охорони диких тварин і середовища їхнього перебування.

Стабілізація й підтримка стійкого існування популяції диких тварин, що живуть на території області, неможливі без збереження відповідних умов.

Ступінь трансформації місцеперебувань тварин у Саратовській області досягла рівня, коли виникає погроза значної деградації або повної втрати ряду природних природних комплексів. У першу чергу це ставиться до водного й околоводним екосистемам. Затоплення й оранка заплав Волги й інших великих рік області виявилися згубними для багатьох видів тварин. Через зневагу екологічними вимогами при проведенні лісогосподарських робіт, особливо рубань лісу, непомірного рекреаційного навантаження, стрімко втрачаються комплекси місцеперебувань великих хижих птахів. Монокультура зернових, неекологічні технології обробки земель і інтенсивний випас худоби привели до значного скорочення екологічної ємності природних місцеперебувань дрохви, стрепета, інших птахів, що гніздяться на землі, і бабаків. Нові тенденції відносно власності на землю вимагають термінових мір для додання збереженої в області ділянкам непорушених або слабо порушених поволзьких степів статусу особливо охоронюваних територій.[20]

Останнім часом намітилася тенденція деякого поліпшення якості середовища перебування тварин, обумовлена роботами зі збільшення площі лісів, висновку з інтенсивного використання деяких сільгоспугідь і загальним скороченням поголів'я великої й дрібної рогатої худоби. Однак проблеми в цілому це не вирішує.[21]

Радикальним методом призупинення прогресуючого збідніння біологічної розмаїтості тваринного миру області з'явилася установа Червоної Книги Саратовській області, у яку внесене 155 рідких і зникаючих видів диких тварин. Збереження цих видів вимагає достовірної оцінки їх якісного й кількісного стану, що цілком ставиться й до всіх об'єктів тваринного миру. На жаль, в області дотепер не існує єдиної системи спостереження за станом тваринного миру. Окремі відомства й організації, зацікавлені в інвентаризації експлуатованих ресурсів або зобов'язані контролювати стан тварин, що загрожують здоров'ю й господарству людини, здійснюють той або інший рівень моніторингу. Однак ці дані носять розрізнений характер, багато хто з них мають більші погрішності або відверто недостовірні, самі обліки роботи, останнім часом, істотно скорочуються через недолік засобів. У цілому виникла настійна потреба в прийнятті ряду нормативних документів, що регламентують порядок проведення обліку об'єктів тваринного миру в Саратовській області, що уніфікує методи обробки даних, порядок зберігання й подання інформації.

Госкомекологии Саратовській області разом із Саратовським державним університетом ім. Н.Г. Чернишевського, Саратовським філією інституту проблем екології й еволюції ім. А.Н. Северцева РАН, Керуванням мисливського господарства області, обласної станції захисту рослин, обласним Суспільством мисливців і рибалок, Союзом охорони птахів (Саратовський філія) і Міністерством охорони здоров'я області здійснюють збір і обробку моніторингової інформації з відповідних груп тваринні області.

Одним з ефективних методів збереження біологічної розмаїтості тваринного миру є розселення диких тварин. У Саратовській області в минулому році силами обласного мисливського керування й Обласного суспільства мисливців і рибалок при фінансовій підтримці Облкомекології, у рамках внутріобласного переселення, були виловлені, а потім випущені у відповідне середовище 148 бабаків, 9 плямистих оленів і 14 диких кабанів. Тварини випускалися з метою створення нових популяцій і збільшення їхніх ареалів усередині області.

Однак необхідно відзначити, що в останні роки розселення тварин у ряді випадків мало низький екологічний ефект. Приміром, не вдалося створити стійкі популяції кабана в Саратовськом, і плямистого оленя у Вольськом районах. Це пов'язане з тим, що значно понизилася якість підготовчих робіт. Немає єдиної обласної програми по акліматизації, реакклиматизации й розселенню диких тварин, практично не проводяться попередні обстеження перед випуском і не аналізуються результати випуску тварин.[22]

У зв'язку із цим доцільно розробити ряд регламентуючих документів і підвищити ефективність роботи органів екологічного контролю.

3.2. Органи державного екологічного контролю в Саратовській області й результати їхньої діяльності

Здійснення державного контролю за станом навколишнього середовища й використанням природних ресурсів, за дотриманням норм екологічної безпеки робить інспекторська служба комітету. Діють відділи держконтролю по охороні земельних ресурсів і надр, охороні водних ресурсів і рибних запасів, охороні атмосферного повітря, охороні рослинного й тваринного миру й заповідних територій, охороні навколишнього середовища від відходів виробництва й споживання, є також спеціалізована інспекція аналітичного контролю із двома філіями в рр. Балашове й Балаково.[23]

У кожному районі області обов'язку державних інспекторів виконують голови й фахівці райкомитетов по охороні навколишнього середовища.

В 2000 році:

Ø були посилені державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства потенційно небезпечними суб'єктами; перевірка дотримання екологічних вимог при експлуатації продуктопроводів (нафтопроводів, газопроводів і анадира);

Ø ужесточени санкції до порушників природоохоронного законодавства при невиконанні природоохоронних заходів, приписань;

Ø застосовувалися постанови про накладення штрафних санкцій і припиненню діяльності підприємств, цехів, ділянок і інші заходи, спрямовані на рішення питань по стабілізації екологічної зупинки в Саратовській області.

Усього інспекторськими службами Госкомекологии Саратовській області обстежено 3744 підприємства, проведено 9478 перевірок, з яких 6982 виявили порушення екологічних вимог законодавства РФ. По виявлених порушеннях складено 5758 протоколів, видано 2500 обов'язкових приписань, пред'явлені штрафні санкції на суму 2353, 0 млн. рублів, припинена виробнича діяльність 130 об'єктів.

Більша частина порушень доводиться на захламлення земель відходами виробництва й побутових відходів, забруднення земель нафтопродуктами.

Основними забруднювачами земель є нафтовидобувні експлуатаційні підприємства ВАТ "Приволзькі магістральні нафтопроводи".[24]

Контролювалася робота з ліквідації забруднення земель у результаті аварій на нафтопроводах (у Червоноармійському 2,5 га, саратовськом - 1,3 га, Энгельсском - 4,4 га й інших районах). Проведено інвентаризацію земель, забруднених нафтопродуктами на АЗС по районах, виявлено 50 га забруднених земель.

Здійснюється контроль за виконанням заходів щодо ліквідації наслідків забруднення авіаційним гасом території, що прилягає до в/ч 06987 р. Энгельса.

У результаті цілеспрямованого екологічного контролю за діяльністю прирокористувачей області скорочене скидання забруднених і недостатньо очищених стічних вод у поверхневі водойми на 2030,6 тис. м3/рік. Проведено роботу з виносу тваринницьких будов з водоохоронних зон малих рік, очищені прибережні смуги рік Алтай, Литвинке, Волгоградського водоймища й т.д. здійснюється оперативний контроль за охороною тваринного й рослинного миру. Організовано контроль за роботою із забезпечення раціональної безпеки на території Саратовській області.[25]

З метою посилення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства потенційно небезпечними об'єктами й великими підприємствами уведено в практику роботи комітету проведення комплексних перевірок. В 2000 році їх проведено більше 300. У ході комплексних перевірок виявлено близько 900 порушень природоохоронного законодавства, по яких складені протоколи, акти, обов'язкові приписання, накладено понад тисячу штрафних санкцій на посадових і юридичних осіб. Ужесточени санкції до порушників природоохоронного законодавства аж до припинення діяльності підприємств, цехів, ділянок.

У Саратові працює екологічна міліція, що здійснює контроль за токсичністю газів, що відпрацьовують, автомобілів. Вирішується питання про створення екологічної міліції в Балашовском, Балаковском і Энгельсском комітетах.[26] Державний екоаналітичний контроль за якістю стічних, поверхневих і підземних вод, дотриманням нормативів ПДВ/ПДС, змістом забруднюючих речовин у ґрунті, вірогідністю экоаналитического контролю на підприємствах здійснювався Саратовській, Балаковской і Балашовской спеціалізованими інспекціями державного контролю й аналізу (СИГЭКиА).

За 2000 рік цими підрозділами проведено 495 перевірок на 244 об'єктах – природопользователях. Проведено обстеження роботи очисних споруджень (у рр. Балашове, Энгельсе, Саратові, Красноармейске й ін.), якості води в джерелах, обстежені всі підприємства, стоки яких надходять у колектор Глебучева яру, проведений експеримент по встановленню токсично-екологічного навантаження стічних вод Глебучева яру на Волгоградське водоймище, велася перевірка вірогідності екоаналітичного контролю за якістю стоків, що скидаються, і промислових викидів в атмосферу на підприємствах, обстежений 81 об'єкт на зміст забруднюючих речовин у ґрунті.[27]

ВИСНОВОК

Охорона й контроль за раціональним використанням тваринного миру в цей час не данина моді й навіть не просто турбота про перспективу майбутнього розвитку. Це нагальна потреба вже в цей час, обумовлена дестабілізацією екологічної ситуації, її різким ускладненням, що триває деградацією природних систем. Проблема екологічного неблагополуччя представляє зараз реальну погрозу самим біологічним основам здоров'я й життєдіяльності країни.

Правова база охорони навколишнього природного середовища й раціонального використання природних ресурсів у цей час ще погане сформована. На жаль, варто констатувати, що в цей час Уряд Російської Федерації не має чіткої концепції в області охорони природи й, зокрема, тваринного миру. Прийнята 1 квітня 1996 р. Концепція переходу Російської Федерації до стійкого розвитку, затверджений Указом Президента Російської Федерації в якій проблемам екології приділяється досить велика увага, у цей час поки залишається тільки на папері.

Тим часом, слова Моріса Стронга про те, що «або буде врятований увесь світ, або загине все цивілізація»[28] особливо актуальні в цей час стосовно до проблем охорони навколишнього природного середовища.

При аналізі теми курсової роботи виявлені деякі недоліки організації системи спеціалізованих органів екологічного контролю:

Ø дублювання функцій і завдань;

Ø розмитість формулювань, що описують повноваження органів і посадових осіб;

Ø складність і неефективність взаємодії федеральних і регіональних органів з територіями безпосередньо.

Все це доводить, що Росія сьогодні, як ніколи, має потребу в добре розвиненому екологічному законодавстві, у скоординованих правових діях органів влади й керування в центрі й на місцях.

Сьогодні необхідно дати більше волі місцевій законотворчості, здатність якого в створенні добре організованих структур у сфері охорони тваринного миру на багато вище, ніж у федерального центра.

Яскравим прикладом такої структури є система органів екологічного контролю Саратовській області.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Постанова Уряду РФ "Про спеціально вповноважені державні органи РФ в області охорони навколишнього природного середовища"//Російська газета, 1999, 4 лютого.

2. Постанова Уряду РФ "Питання Державного комітету РФ по охороні навколишнього середовища"//Збори законодавства РФ 1999. - № 3.

3. Постанова Уряду РФ "Про твердження положення про Міністерство природних ресурсів РФ"//Екологічне законодавство РФ: Збірник законів.

4. Постанова Уряду РФ "Про твердження положення про федеральну службу лісового господарства Росії"//Російська газета, 1994 р., 29 липня.

5. Постанова Уряду РФ "Про твердження положення про Міністерство сільського господарства й продовольства РФ"//Екологічне законодавство РФ: Сб. законів, 1998.

6. Постанова Уряду РФ "Про твердження Положення про федеральну службу Росії по гідрометеорології й моніторингу навколишнього середовища"//Екологічне законодавство РФ: Сб. законів, 1998.

7. Федеральний закон "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в РФ"//Екологічне законодавство РФ: Сб. законів, 1998.

8. Федеральний закон "Про місцеве самоврядування в РФ"//Екологічне законодавство РФ: Сб. законів, 1998.

9. Доповідь про стан навколишнього середовища Саратовскій області в 2000 році. - Саратов, 2001.

10.Бринчук М.М. Екологічне право (право навколишнього середовища): Підручник для вищих юридичних навчальних закладів. - М.: Юристъ, 1998.

11.Лорі А. Живий океан. - Л., 1976.

12.Марченко М.Н. Теорія держави й права. - М., 1995.

13.Екологічне право Росії: Підручник. Під ред. Єрмакова В.Д., Сухарева А.Я. - М.: Інститут міжнародного права й економіки. Изд. "Тріада, Лтд", 1997.

14.Федоров В.В. Органи державної влади й керування в області охорони навколишнього середовища//Тенденції розвитку державної служби в російських регіонах. Матеріали Всеросійської науково-практичної конференції (11-12 березня 1997 року). - Саратов: Видавництво ПАГС, 1998.

15.Екологічне право Росії: Підручник. Під ред. Єрмакова В.Д., Сухарева А.Я. - М.: Інститут міжнародного права й економіки. Изд. "Тріада, Лтд", 1997.

[1] Лори А. Живой океан. – Л., 1976. С. 4.

[2] Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для высших юридических учебных заведений. – М.: Юристъ, 1998. – С. 232-233.

[3] Экологическое право России: Учебник. Под ред. Ермакова В.Д., Сухарева А.Я. – М.: Институт международного права и экономики. Изд. "Триада, Лтд", 1997. – С. 357-358.

[4] Там же. – С. 358.

[5] Постановление Правительства РФ "О специально уполномоченных государственных органах РФ в области охраны окружающей природной среды"//Российская газета, 1999, 4 февраля. – С. 4.

[6] Постановление Правительства РФ "Вопросы Государственного комитета РФ по охране окружающей среды"//Собрание законодательства РФ 1999. – № 3. – С. 350.

[7] Постановление Правительства РФ "Об утверждении положения о Министерстве природных ресурсов РФ"//Экологическое законодательство РФ: Сборник законов. – С. 167.

[8] Постановление Правительства РФ "Об утверждении положения о федеральной службе лесного хозяйства России"//Российская газета, 1994 г., 29 июля. – С. 4.

[9] Постановление Правительства РФ "Об утверждении положения о Министерстве сельского хозяйства и продовольствия РФ"//Экологическое законодательство РФ: Сб. законов, 1998. – С. 214.

[10] Постановление Правительства РФ "Об утверждении положения о Министерстве сельского хозяйства и продовольствия РФ"//Экологическое законодательство РФ: Сб. законов, 1998. – С. 215.

[11] Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для высших юридических учебных заведений. – М.: Юристъ, 1998. – С. 244.

[12] Постановление Правительства РФ "Об утверждении Положения о федеральной службе России по гидрометеорологии и мониторингу окружающей среды"//Экологическое законодательство РФ: Сб. законов, 1998. – С. 96.

[13] Постановление Правительства РФ "О специально уполномоченных государственных органах РФ в области охраны окружающей природной среды"//Российская газета, 1994, 4 февраля. – С. 4.

[14] Экологическое право: Учебник под ред. Ермакова В.Д., Сухарева А.Я. – С. 59.

[15] Экологическое право: Учебник под ред. Ермакова В.Д., Сухарева А.Я. – С. 359.

[16] Федеральный закон "Об общих принципах организации местного самоуправления в РФ"//Экологическое законодательство РФ: Сб. законов, 1998. – С. 17.

[17] Федеральный закон "О местном самоуправлении в РФ"// Экологическое законодательство РФ: Сб. законов, 1998. – С. 19.

[18] Доклад о состоянии окружающей среды Саратовской области в 2000 году. – Саратов, 2001.

[19] Там же. – С. 94.

[20] Там же. – С. 94.

[21] Там же. – С. 95.

[22] Там же. – С. 97.

[23] Там же. – С. 102.

[24] Там же. – С. 103.

[25] Там же. – С. 103.

[26] Там же. – С. 105.

[27] Там же. – С. 105.

[28] Марченко М.Н. Теория государства и права. – М., 1995. С. 120.