Дипломная работа: Аналіз виконання і планування місцевих бюджетів

Дипломная работа: Аналіз виконання і планування місцевих бюджетів

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ УАБС

До захисту допускаю:

завідувач кафедри обліку і

фінансів, д.е.н., професор

В.М. Тимофєєв

ДИПЛОМНА РОБОТА

АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ І ПЛАНУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Керівник роботи, викладач І.І. Борисенко

Науковий консультант,

к.е.н., проф. Л.В. Дікань

Консультант з питань використання

економіко – математичних методів,

к.ф-м.н., доцент Л.Д. Філатова

Консультант з питань використання

інформаційних систем і технологій,

к.т.н., доцент А.М. Макаренко

Консультант з питань охорони праці,

ст. викладач О.В. Марков

Студент факультету банківської справи,

обліку і фінансів, 5 курсу, групи 55-Ф-с

спеціальності 7.050104 «Фінанси» Л.І. Василенко

Харків 2009

Анотація

Дипломна робота присвячена аналізу планування і виконання місцевих бюджетів. В ній запропоновані шляхи ефективного планування і виконання місцевих бюджетів, напрямки вдосконалення міжбюджетних відносин.

Мета роботи – ефективне планування і виконання місцевих бюджетів, шляхом теоретичного аналізу виконання місцевих бюджетів на прикладі бюджетів Харківській області, а також бюджету міста Харків.

В роботі вирішено такі основні задачі: вивчено теоретичні основи та необхідність планування і виконання місцевих бюджетів в умовах динамічного розвитку; проведено аналіз виконання місцевих бюджетів; запропоновано шляхи ефективного планування і виконання місцевих бюджетів, напрямки вдосконалення міжбюджетних відносин.

Методи дослідження – методи економічного аналізу, математичної статистики, системний підхід.

Об’єкт дослідження: бюджет міста Харкова.

Предмет дослідження:.

Основні результати дослідження: визначено теоретико-суттєву характеристику місцевих бюджетів; проведено ґрунтовний аналіз на базі використання системи логічних, економічних, математичних методів щодо виконання місцевих бюджетів; визначено механізм фінансового забезпечення реалізації бюджетної політики, ефективність підходу щодо виконання місцевих бюджетів; застосовано математичні моделі та методику її розв’язання з використанням комп’ютера та спеціалізованої програми.

Робота складається з вступу, 4 розділів та висновків; містить 120 сторінок, 6 рисунків, 5 таблиць, 120 наукових джерел інформації.

Ключові слова: МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ, ВИКОНАННЯ, ПЛАНУВАННЯ, МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ.

Зміст

Вступ………………………………………….............……………………………5

Розділ 1. Теоретичні основи та необхідність планування місцевих бюджетів в умовах трансформаційних зрушень в економіці України…………...............…7

1.1      Теоретико – суттєва характеристика місцевих бюджетів……….............7

1.2      Огляд та характеристика нормативної бази щодо виконання та планування місцевих бюджетів……………………………...….....................…15

1.3      Характеристика джерел формування місцевих бюджетів.............……..18

1.4      Техніко – економічна характеристика фінансового управління по Харківській області……………………………………....................……….…..30

Розділ 2. Аналіз виконання і планування місцевих бюджетів…..……………38

2.1 Аналіз виконання місцевих бюджетів по Харківській області…...............38

2.2 Аналіз виконання бюджету міста Харкова..……...........……….…….…....51

2.3 Побудова економетричної багатофакторної моделі виконання місцевого бюджету...………………………….......................................……………………59

2.4 Аналіз ефективності використання інформаційних технологій в фінансовому управлінні по Харківській області…….....................…………...67

Розділ 3. Шляхи ефективного планування і виконання місцевих бюджетів...78

3.1 Напрямки вдосконалення міжбюджетних відносин................……………78

3.2 Бюджетна політика на місцевому рівні……………...........……………..…87

3.3 Рекомендації з організації інформаційного забезпечення………...............93

3.4 Оцінка ефективності втілення рекомендацій в фінансовому управлінні по Харківській області…………………………..........................................….……98

Розділ 4. Правові, соціально – економічні, організаційно технічні питання охорони праці в головному фінансовому управлінні облдержадміністрації104

4.1 Аналіз санітарно- гігієнічних умов праці………………………...........…104

4.2 Техніка безпеки та протипожежна профілактика……………............…..107

4.3 Розробка заходів з охорони праці. Розрахунок шляхів і часу евакуації людей із бюджетного відділу фінансового управління...................................111

Висновок………………………………………................…………………...…115

Список використаних джерел……………...........................………………….118

Вступ

На сучасному етапі розвитку економіки України на перший план виходить питання децентралізації бюджетної системи України, адже фінансова децентралізація є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатності органів місцевої влади: децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує можливості участі місцевої влади у розвитку підконтрольної їй території; фіскальна децентралізація сприяє ефективному забезпеченню суспільними послугами шляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади з місцевими потребами і уподобаннями.

Саме місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування, належить особливе місце в бюджетній системі нашої держави. Важлива роль відводиться місцевим бюджетам і у соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’я населення, засобів масової інформації; також фінансуються різноманітні молодіжні програми, видатки на соціальний захист населення.

Питанню децентралізації бюджетної системи України приділяється дуже багато уваги з боку різних вчених економістів, серед них: О.Д.Василик, К.В.Павлюк, Ю.В.Пасечник, В.І.Кравченко, І.Х.Озеров, С.І.Юрій, В.М.Федосов, Петренко, О.П. Кириленко та інші. Але не належним чином приділяється увага проблемі вироблення дієвого механізму, який би визначив нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади, а звідси – видатків кожного виду бюджету, і що саме головне – доходів між різними ланками бюджетної системи. При цьому питання бюджетної політики, оподаткування і міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов’язані, і ні один із цих елементів не може бути реформованим без врахування двох інших.

Складність та неоднозначність проблеми формування, планування, а також виконання місцевих бюджетів на регіональному рівні, розмежування доходів і видатків між державними та місцевими бюджетами зумовили вибір зазначеної теми дослідження.

Метою роботи є теоретичний аналіз виконання місцевих бюджетів по Харківській області, а також бюджету міста Харків.

Для досягнення цієї мети у дипломній роботі поставлені наступні завдання:

дослідження теоретичних та організаційних засад становлення та розвитку місцевих бюджетів в Україні;

аналіз нормативно-правової бази щодо планування та виконання місцевих бюджетів;

аналіз виконання місцевих бюджетів за доходами та видатками;

- шляхи ефективного планування та виконання місцевих бюджетів;

- з’ясування механізмів фінансового забезпечення реалізації місцевих програм соціально-економічного розвитку;

ефективність підходу щодо виконання місцевих бюджетів;

- дослідження особливостей формування доходної частини та порядок планування та фінансування видатків бюджетів Харківської області.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані на практиці на різних стадіях бюджетного процесу.

Розділ 1. Теоретичні основи та необхідність виконання і планування міцевих бюджетів в умовах трансформацйних зрушень в економіці України

1.1 Теоретико – суттєва характеристика місцевих бюджетів

Місцеві бюджети займають одне з центральних місць в економічній системі кожної держави, в них зосереджується значна частина державних фінансових ресурсів. Місцеві бюджети є також найбільш чисельною ланкою бюджетної системи країни, вони відіграють важливу роль у перерозподілі валового національного продукту, фінансуванні державних видатків, перш за все, соціальної спрямованості.

Місцеві бюджети здійснюють безпосередній вплив на задоволення різноманітних потреб населення, стан та якість надання державних послуг. Видатки місцевих бюджетів найбільш яскраво віддзеркалюють їх значення у функціонуванні місцевого господарства, утриманні об'єктів соціально-культурного призначення, проведенні інвестиційної політики, здійсненні соціального захисту населення, охороні навколишнього природного середовища.

Стосовно визначення поняття ”місцеві бюджети” в економічній літературі немає єдиної точки зору.

В перші роки організації бюджетної системи місцеві бюджети розглядались як сукупність завдань, доручених місцевим органам, і сукупність коштів, якими вони володіють для їх задоволення.

Н.А. Ширкевич так визначає сутність місцевих бюджетів: ”це частина основного річного фінансового плану країни – державного бюджету, крім того, місцеві бюджети утворюють централізований фонд грошових коштів місцевих рад, яким вони розпоряджуються з метою здійснення заходів, які щорічно передбачаються планом економічного і соціального розвитку” [36] .

Деякі вчені за основу визначення місцевих бюджетів приймають територіальний принцип, розлядаючи їх як бюджети окремих адміністративно-територіальних одиниць. Ряд економістів характеризують місцеві бюджети як економічні відносини. Наприклад, І.Н.Ходорович характеризує місцеві бюджети як „сукупність економічних відносин, що забезпечують фінансову базу місцевих Рад щодо розвитку і утримання головним чином галузей господарства, які безпосередньо спеціалізуються на підвищенні добробуту населення” [36] .

В офіційних документах, зокрема в Бюджетному Кодексі України дається таке визначення бюджету: „Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду” [20].

Бюджет як самостійна економічна категорія є формою існування реальних, об’єктивно обумовлених розподільних відносин, які виконують специфічне призначення – задоволення потреб як суспільства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах.

Сутність бюджету реалізується через його функції. Основних, чітко структурованих функцій є дві – розподільна і контрольна.

Через розподільну функцію держава зосереджує у своїх руках усі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з найбільшою ефективністю. Сфера дії розподільної функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетних відносинах беруть участь практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється у суспільстві.

Сутність контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Виконання контрольної функції сприяє оптимальному рухові бюджетних ресурсів як в частині їх зберігання, так і розподілення.

Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм – доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення.

За рахунок доходів формується фінансова база діяльності держави, а за рахунок видатків забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства.

Плановість бюджету є однією з його основних ознак. В Україні, яка трансформує свою соціально-економічну систему, здійснює перехід до ринкових умов господарювання, бюджет (як загальнодержавний, так і його місцеві частини) виконує роль основного регулятора цих процесів. Як фінансовий план він має передбачати виконання всіх функцій держави на загальнодержавному і місцевих рівнях – економічної, соціальної, управлінської, військової, міжетнічної, судової, міжнародної тощо.

Сутність бюджету, його економічну природу відображають певні економічні відносини. Учасниками цих відносин є держава, суб’єкти господарювання всіх форм власності та населення.

Виникнення місцевих бюджетів на теренах сучасної України пов'язано із становленням інституту місцевого самоврядування, яке остаточно організаційно сформувалося наприкінці XIX століття. У процесі еволюції місцевих бюджетів України від другої половини XIX до початку XXI століття можна виділити наступні етапи (Табл.1.1) [ 28].

На першому етапі (від земської реформи 1864 р. до 1917 р.) відбувалося становлення позицій перших органів місцевого самоврядування - земств, і, відповідно, організаційне оформлення земських бюджетів. Другий етап розпочався в 1918 р. і тривав до 1930 р. В цей час відбулося відновлення інституту місцевих фінансів і місцевих бюджетів, ліквідованих у процесі соціалістичного перевороту. Третій етап (1930-1950 pp.) проходив під впливом зміцнення адміністративно-командних методів управління, що закономірно відзначилося і на бюджетних відносинах. Четвертий етап охоплює 1960-1990 роки, які характеризувалися деяким послабленням централізованого управління країною, поступовим зміцненням демократичних засад. П'ятий етап у розвитку місцевих бюджетів України розпочався в 1990 р. і триває до цього часу.

Таблиця 1.1

Етапи розвитку місцевих бюджетів України

Останніми роками приблизно 60-70% бюджетних ресурсів зосереджується саме у Державному бюджеті України, відповідно у місцевих бюджетах акумулюється від 30 до 40%. Спрямування достатньо значних коштів у місцевих бюджетах відповідає їх місцю в складі бюджетної системи і завданням, які покладені на місцеві бюджети, у фінансуванні державних видатків і забезпеченні функціонування органів місцевого самоврядування [29].

Перші спроби розмежування доходів державного і місцевих бюджетів України були здійснені в законах «Про бюджетну систему Української РСР» (1990 p.), «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (1992 p.), «Про бюджетну систему України» (1995 p.). Проте положення цих документів не вдалося повною мірою запровадити, крім того, розмежування доходних джерел було проведено лише згідно найважливіших напрямків витрачання коштів, без необхідної для практичного їх застосування деталізації [7].

Провідне місце в системі регулювання економіки держави, створення сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги в економіці належить бюджету.

Бюджет є невід’ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим інструментом реалізації державної політики. Бюджет як одна з ланок фінансової системи відображає виробничі відносини, відтворює відносини розподілу і перерозподілу, опосередковує рух грошової маси.

Бюджету належить важлива роль у фінансовій системі держави. Через бюджет здійснюється фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також стосуються міждержавних відносин. За його допомогою перерозподіляється частина фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями України з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. Бюджет є важливим інструментом держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому.

Також розглянемо склад місцевих бюджетів у 2008 році ( див. Табл.1.2).

Таблиця 1.2

Кількісний склад місцевих бюджетів у 2008 р.

Бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду [17].

Місцеві бюджети включають бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджети місцевого самоврядування — це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади управління на відповідній території.

Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їхній території, і населенням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального рбзвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконанння; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи [1].

Частка місцевих бюджетів у перерозподілі валового внутрішнього продукту, а також у зведеному бюджеті поряд з економічним і соціальним має важливе політичне значення. Вона свідчить про участь місцевого самоврядування у розв'язанні актуальних проблем розвитку держави, певну обмеженість функцій центральних органів влади. У цьому зв'язку необхідно враховувати, що однією із важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає його відокремленість від державної влади, повну незалежність і самостійність покладених на нього функцій у межах своєї компетенції.

Основними положеннями Європейської хартії місцевого самоврядування, які мають безпосереднє відношення до функціонування бюджетів самоврядування, є положення про те, що:

— місцева влада має право на свої власні фінансові ресурси;

обсяг фінансових ресурсів має відповідати функціям, які виконує місцева влада;

місцева влада має право вільно розпоряджатися власними фінансовими ресурсами;

частина фінансових ресурсів повинна формуватися за рахунок місцевих податків і зборів;

розміри місцевих податків і зборів місцева влада уповноважена встановлювати в межах закону;

порядок формування фінансових ресурсів повинен бути гнучким і забезпечувати відповідність наявних ресурсівзростанню вартості виконання завдань місцевої влади;

захист слабкої у фінансовому розумінні місцевої влади проводиться за допомогою процедур усунення фінансових диспропорцій (фінансового вирівнювання);

перевага у виборі форм фінансової допомоги надається дотаціям, які не призначаються для фінансування конкретних проектів і не обмежують свободи місцевої влади.

Нині до Європейської хартії місцевого самоврядування приєдналося понад 30 країн, у 1996 році — Україна.

Прийняття Бюджетного кодексу України є важливим кроком у напрямі наближення до загальноприйнятих стандартів у цій сфері. Однак ряд важливих питань реального забезпечення незалежності органів місцевого самоврядування ще чекають на своє вирішення. Насамперед це стосується фінансової бази місцевого самоврядування [2].

Без перебільшення фінансовий бік економічної самостійності місцевих органів влади є визначальним, від фінансових можливостей залежать в кінцевому підсумку їхні реальні владні функції. Не можна бути справді, а не формально самостійним, будучи залежним фінансово.

Ступінь фінансової самостійності органів місцевого самоврядування характеризує незалежність держави в цілому, потенційні можливості її економічного розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Держава не може успішно розвиватись і процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежності органам місцевого самоврядування.

Основним у місцевих бюджетах і міжбюджетних віносин має бути проведення бюджетної політики, спрямованої на забезпечення гармонійного поєднання принципів бюджетного унітаризму з елементами децентралізації, реформування цих відносин з удосконаленням порядку розподілу трансфертів із державного бюджету на основі прозорих та об'єктивних критеріїв, що грунтуються на чіткому розмежуванні бюджетних повноважень і стабільній системі закріплення дохідних джерел за бюджетами.

1.2 Огляд та характеристика нормативної бази щодо виконання та планування місцевих бюджетів

Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні є: Конституція України; Бюджетний Кодекс України від 21.06.2001 № 2542 - ІІІ; Закон «Про Державний бюджет України»; інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини; нормативно – правові акти Кабінету Міністрів України; нормативно – правові акти центральних органів виконавчої влади; рішення органів автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місйевого самоврядування, прийняті відповідно до Бюджетного Кодексу, нормативно – правових актів та інші нормативно – правові документи. Постанова «Про підвищення обгрунтованості формування бюджетів місцевих Рад народних депутатів» від 22 листопада 1993 р. № 947; Постанова «Про порядок перерахування дотацій місцевим бюджетам з Державного бюджету України в 1999 р.» від 24 лютого 1999 р № 262; Постанова КМУ «Про затвердження Порядку здійснення запозичень до місцевих бюджетів» від 24 лютого 2003 р. № 207; Постанова КМУ «Про перерозподіл обсягів субвенції з Державного бюджету України між місцевими бюджетами на надання пільг ветеранам війни і праці, аетеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами, та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот»; Постанова КМУ «Про затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнюваня та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами» від 5 вересня 2001 р. № 1195; Постанова КМУ «Про затвердження Порядку визначення та перерахування додаткових дотацій з державного бюджету до місцевих бюджетів у 2003 році» від 26 квітня 2003 р. № 642; Постанова КМУ «Про перерозподіл загального обсягу субвенції з Державного бюджету України на 2004 рік між місцевими бюджетами на погашення заборгованності з пільг населенню за надані послуги з’вязку та внесення змін до постанови КМУ від 3 березня 2004 р. № 224» від 10 серпня 2004 р. № 1042 та інші.

Отже, першим розглянемо Бюджетний Кодекс України ( від 21 червня 2001 року № 2542-ІІІ) - цим Кодексом визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Згідно з цим Кодексом місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Що стосу.ться зведеного бюджету з районним поділом, то він включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл. Місцевим бюджетам приділяється значна увага в особовій частині 3-го розділу Бюджетного Кодексу, де визначаються надходження та витрати місцевих бюджетів, а також складання. Розгляд. Затвердження, виконання та звітність місцевих бюджетів.

Наступним Законом, який застосовується при плануванні та виконанні місцевих бюджетів є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» ( від 21 травя 1997 року № 280/97-ВР). Цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Складається з 5 розділів, де визначається організаційно – правова основа місцевого самоврядування, матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування. Згідно з 3 розділом органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з цим Законом та законом про бюджетну систему. Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами. Також у статтях 62, 63, 64 ,65 затверджується участь держави у формуванні доходів місцевих бюджетів, взначаються доходи та видатки місцевих бюджетів, а також збалансування дходів та видатків. Стаття 69 «Місцеві податки і збори» дає право органам місцевого самоврядування встановлювати місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів [3].

Закон Укаїни «Про місцеві державні адміністрації» ( від 9 квітня 1999 року № 586-XIV). Відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій. Також в цьому законі зазначено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

1.3 Характеристика джерел формування місцевих бюджетів

Доходи бюджетів відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку суспільства. Доходи бюджетів є результатом розподілу вартості валового внутрішнього продукту між різними учасниками відтворювального процесу та виступають об’єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості, тому що остання використовується для формування бюджетів різних рівнів.

Сукупність усіх видів доходів бюджетів, що формуються різними методами, їх взаємопов’язане застосування становлять систему доходів бюджетів.

Ця система покликана вирішувати не тільки фіскальні, а й регулюючі завдання: стимулювати зростання виробництва і підвищення його ефективності, сприяти прискоренню науково-технічного прогресу, забезпечувати соціальні гарантії населенню та розвиток соціальної сфери.

Головним джерелом формування доходної частини бюджетів усіх рівнів є податки. Податкові надходження забезпечують мобілізацію понад 2/3 усіх доходів бюджету.

До першої групи податкових надходжень входять: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств.

Особливості формування доходів місцевих бюджетів полягають у розмежуванні кола повноважень між центральними та місцевими органами влади. Сфери діяльності та завдання органів місцевого самоврядування поділяються на власні та делеговані повноваження.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління.

Відповідно до Закону України „Про систему оподаткування” до місцевих податків і зборів віднесено 2 податки та 13 зборів (обов”язкових платежів).

Порядок сплати, механізм стягування і розміри ставок визначені Положеннями, які затверджуються сесіями відповідних рад.

Перелік місцевих податків і зборів в Україні наведено в Додатку Є.

Другою групою доходів від операцій з капіталом є надходження від реалізації державних запасів товарів, що включають надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву; надходження від реалізації роз броньованих матеріальних цінностей мобілізованого резерву.

Надходження від продажу землі і нематеріальних активів становлять третю групу доходів від операцій з капіталом.

Офіційні трансферти можуть передбачатися від органів державного управління України та від уряду зарубіжних країн і міжнародних організацій.

Трансферти від органів державного управління поділяються на: кошти, що надходять з інших бюджетів, дотації, субвенції.

Джерела доходів місцевих бюджетів формуються відповідно до законодавства України, зокрема Бюджетного кодексу, інструктивних матеріалів Кабінету Міністрів України.

Доходи міських, районних, селищних, сільських бюджетів формуються згідно з цими юридичними актами, а також рішеннями відповідних рад народних депутатів.

У Бюджетному Кодексі передбачена структура місцевих бюджетів, яка включає надходження і витрати на виконання повноважень органів влади АРК, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Усі надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.

Бюджетний Кодекс України чітко законодавчо регламентує закріплення доходних джерел за місцевими бюджетами та розподіл їх видатків.

Згідно з основними законодавчими документами (Конституцією України і Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”) місцеві органи влади виконують власні функції та делеговані їм державою функції. У залежності від цього органи місцевого самоврядування наділяються доходами, які зараз поділяються на два кошики:

- доходи, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів - кошик №1. Сюди входять 7 видів податків, це прибутковий податок з громадян, державне мито, плата за ліцензії, за реєстрацію суб’єктів підприємництва, плата за торговий патент, надходження штрафів, єдиний податок для малого підприємництва.

Кошик №2 – це доходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, тобто це доходи на виконання власних повноважень.

За місцевими бюджетами (ст.69 Бюджетного Кодексу України) закріплюються надходження по 17 доходних джерелах, що не враховуються при визначенні трансфертів.

Для формування місцевих бюджетів особливе значення мають наступні складові Основних напрямів бюджетної політики держави, які щорічно затверджуються Постановою Верховної Ради України:

- питома вага обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України і значення коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;

- особливості взаємовідносин державного бюджету України з місцевими бюджетами в наступному бюджетному періоді;

- зміни до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації політики держави;

- перелік захищених статей видатків бюджету.

Розрахунок прогнозного обсягу кошика доходів, закріплених за бюджетами місцевого самоврядування, та доходів, визначених п.1,3-5 частини 2 статті 66 Бюджетного Кодексу України (50% податку з доходів фізичних осіб на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань; плати за ліцензії та сертифікатів на провадження певних видів господарської діяльності; плати за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності; надходження адмінштрафів), здійснюється шляхом застосування індексу відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці, що обраховується на основі звітних даних про фактичні надходження відповідних податків, зборів до цих бюджетів за 3 останні бюджетні періоди (базовий період), що передують рокові, в якому формуються показники бюджету на плановий бюджетний період.

При цьому враховуються втрати закріплених доходів відповідних місцевих бюджетів внаслідок надання пільг платникам податків, згідно з рішеннями Верховної Ради АРК та відповідних місцевих бюджетів.

Розрахунок обсягу доходів, закріплених за місцевими бюджетами, здійснюється на підставі прогнозного обсягу доходів зведеного бюджету України, визначеного, в свою чергу, на підставі прогнозних основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий бюджетний період.

Якщо місцевий бюджет має перевищення розрахункового обсягу доходів над розрахунковими видатковими потребами, здійснюється негативний трансферт до державного бюджету у вигляді коштів, що передаються до державного бюджету. Щоб стимулювати місцеві бюджети, які доклали зусиль до наповнення власних скарбниць, держава не вилучає повністю всю суму. Для цього застосовується коефіцієнт вирівнювання 1.

Планування доходів бюджету місцевого самоврядування має відбуватися на основі економічного обґрунтування прогнозу надходжень.

Формульний порядок обрахунку доходів місцевих бюджетів є інструментом об’єктивного розподілу між бюджетних трансфертів з метою вирівнювання бюджетної забезпеченості, але він не враховує особливості формування доходів кожної території на плановий бюджетний період.

Завищення плану доходів призведе до його недовиконання і виникнення кредиторської заборгованості в ході виконання, а заниження – до безпідставного скорочення планових видатків з початку року, створення соціальної напруги в бюджетній сфері і накопичення невикористаних залишків на кінець бюджетного року.

Об’єм кошика прибутків бюджетів адміністративно-територіальних одиниць визначається Міністерством фінансів України шляхом застосування індексу платоспроможності на підставі даних про фактичне виконання бюджету.

З метою подальшого розвитку місцевого самоврядування як особливо важливого фактора становлення громадянського суспільства, його державної підтримки, поліпшення умов для самостійного вирішення територіальними громадами питань місцевого значення, на виконання Указу Президента України від 30 серпня 2001 року № 749 "Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні" розроблена "Програма розвитку місцевого самоврядування в Харківській області на період 2006-2010 років", на фінансування якої заплановано 300,0 тис.грн. Ці кошти будуть витрачені на підтримку розвитку місцевого самоврядування, відзначення переможців конкурсу та інших заходів відповідно до затвердженої програми.

Крім того, передбачаються кошти цільової субвенції з Державного бюджету України на фінансування у 2008 році Програм-переможців Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування 2007 року в сумі 583,3 тис.грн., розподіл якої буде здійснено після затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку її використання.

Питома вага заробітної плати працівників інтернатних закладів та установ освіти у витратах галузі складає -34,3%, видатки на підготовку кадрів вищими навчальними закладами по державному замовленню - 26,9%, харчування - 17,1%, енергоносії - 6,2%, видатки на господарське утримання установ -9,3% та капітальні видатки - 6,2%

За рахунок цих коштів в 2008 році з обласного бюджету будуть утримуватись 55 установ, в т.ч.: 6 ліцеїв; 5 загальноосвітніх шкіл-інтернатів; 8 загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт; 1 дитячий будинок; 10 спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів; 3 загальноосвітніх шкіл-інтернатів з поглибленим вивченням окремих предметів, 3 позашкільні заклади; 7 оздоровчих таборів; 14 вищих закладів освіти І-ІІ рівня акредитації; 1 гуманітарно-педагогічний інститут І-ІІІ рівнів акредитації; 2 заклади післядипломної освіти; 1 обласна психолого-медико-педагогічна консультація та центр матеріально-технічного забезпечення закладів освіти області.

Передбачені асигнування на реалізацію положень абзаців 8, 9 та 10 частини першої статті 57 Закону України "Про освіту" в частині виплати педагогічним працівникам надбавок за вислугу років, щорічної грошової винагороди в розмірі посадового окладу за сумлінну працю і зразкове виконання службових обов'язків, а також виплати допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки за нормами, передбаченими цим законом.

Відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" видатки на підготовку кадрів вищими навчальними закладами І-ІV рівнів акредитації здійснюються на умовах державного замовлення без виділення видатків на утримання цих навчальних закладів. У зв'язку з цим видатки загального фонду в сумі 37369,8 тис.грн. для 15-ти вищих закладів освіти заплановані за кодом економічної класифікації видатків 1172 "Інші державні програми" та за кодом 2410 "Капітальні трансферти підприємствам".

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2003р. № 916 "Про затвердження Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти" на надання кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах області державної та комунальної форми власності за 2007-2008 роки передбачено 80,0 тис.грн.

Витрати на підвищення кваліфікації державних службовців області заплановані в сумі 200,0 тис.грн.

За рахунок обласного бюджету передбачені кошти для реалізації регіональної програми "Шкільний автобус" в сумі 800,0 тис.грн. та на реалізацію заходів з інформатизації та комп'ютеризації системи освіти області - 300,0 тис.грн.

З обласного бюджету передається субвенція м. Люботину на навчання учнів Люботинського обласного інтернату із загальноосвітньою школою І ступеня для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків у загальноосвітніх школах міської місцевості м. Люботин в сумі 311,2 тис.грн.

Крім того, за рахунок коштів цільової субвенції з державного бюджету враховані видатки на:

- придбання шкільних автобусів для сільських загальноосвітніх шкіл в сумі 2852,0 тис.грн.;

- забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін - 853,6 тис.грн.;

- забезпечення спеціальним обладнанням навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку - 3641,8 тис.грн.

Розподіл цих коштів в розрізі бюджетів районів і міст області буде подано на розгляд сесії обласної ради після затвердження Кабінетом Міністрів України відповідних Порядків використання субвенцій.

Порівняно з затвердженим бюджетом 2007 року видатки обласного бюджету загального фонду на охорону здоров'я зросли на 101042,7 тис.грн. або на 59 відсотків, надходження по спеціальному фонду складають 2,8 відсотка у загальному обсязі фінансових ресурсів.

Питома вага заробітної плати з нарахуваннями у витратах галузі складає 57,7%, енергоносіїв - 9,3%, харчування - 6,6%, медикаментів - 10,8%, Комплексної програми "Цукровий діабет" - 5,1%, господарське утримання установ - 5,6%, капітальні видатки - 5,0%.

За рахунок передбачених на галузь коштів буде утримуватись 55 установ, з них 4 лікарні обласного значення, 29 спеціалізованих лікарень та диспансерів, стоматологічна поліклініка, госпіталь для інвалідів великої вітчизняної війни, центр служби крові, 4 будинки дитини, 10 санаторіїв для хворих на туберкульоз та для дітей і підлітків, 5 інших установ медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центр медичної статистики, база спецмедпостачання, центр здоров'я).

Видатки на харчування складають 18061,7 тис.грн., що на 7248,9 тис. грн. більше ніж у 2007 році (або на 67,0%), на придбання медикаментів передбачено 43271,1 тис. грн. (в т. ч. на здійснення централізованих заходів переданих на фінансування з обласного бюджету по забезпеченню виконання Комплексної програми "Цукровий діабет" для всієї Харківської області - 13914,9 тис.грн. та на придбання розхідних матеріалів для проведення гемодіалізу хворим - 12500,0 тис. грн.), що на 24980,0 тис.грн. або на 136% відсотків більше ніж у 2007 році.

За рахунок загальних видатків на утримання профільних установ охорони здоров'я передбачені кошти на виконання заходів таких програм, а саме:

- Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз в сумі 28362,5 тис.грн. (утримання туберкульозних лікарень, диспансерів, санаторіїв та проведення протитуберкульозних заходів);

- Державної комплексної програми соціально-медичного забезпечення ветеранів війни - 6150,8 тис.грн. (утримання госпіталю для інвалідів Великої вітчизняної війни);

- програми протидії поширенню наркоманії, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів - 3182,6 тис.грн. (утримання наркодиспансеру );

- програми розвитку донорства крові та її компонентів у 2002-2007 роки - 6284,0 тис.грн. (утримання центру служби крові);

- програми профілактики і лікування стоматологічних захворювань - 2121,8 тис.грн. (утримання стоматполіклініки);

- Державної програми "Онкологія" - 9657,6 тис.грн. (утримання онкодиспансеру);

- програми профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу - 2253,2 тис.грн. (утримання центру профілактики СНІДу).

Крім того, передбачені асигнування на виконання обласних програм "Попередження і раннього виявлення природжених та спадкових хвороб на 2005-2010 роки" - 349,8 тис. грн. та на "Комплексну програма удосконалення медичної допомоги студентам вищих навчальних закладів у Харківській області на період 2006-2010 роки" - 421,0 тис. грн.

Крім видатків на споживання, в проекті бюджету на 2009 рік передбачені видатки на розвиток галузі охорона здоров'я у сумі 13571,2 тис. грн., в т.ч. на придбання обладнання і предметів довгострокового користування 8108,8 тис. грн. та капітальний ремонт 5462,4 тис.грн.

В обсязі асигнувань галузі "Охорона здоров'я" по загальному фонду передбачаються асигнування на здійснення централізованих заходів по забезпеченню виконання Комплексної програми "Цукровий діабет" для всієї Харківської області в сумі 13914,9 тис.грн.

За рахунок асигнувань галузі передбачені витрати в сумі 1300,0 тис. грн. на перепрофілювання приміщень будівлі аптеки під діагностичний центр та 90,0 тис. грн. на реконструкцію обласного будинку дитини №1.

Крім того, на підставі укладеної угоди до обласного бюджету надходить цільова субвенція із Сумської області в сумі 26,4 тис.грн. за аналізи на фенілкетонурію, що проводиться Харківським міжобласним центром клінічної генетики та пренатальної діагностики.

На 2009 рік передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на оснащення сільських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів, придбання автомобілів швидкої медичної допомоги для сільських закладів охорони здоров'я в загальній сумі 9760,7 тис. грн., в т.ч. по загальному фонду - 5852,0 тис. грн. та спеціальному фонду - 3908,7 тис. грн.

Розподіл перерахування централізованих видатків Комплексної програми "Цукровий діабет" та цільової субвенції з державного бюджету на оснащення сільських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів буде здійснюватися згідно порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України та з подальшим винесенням цього питання на чергову сесію обласної ради.

Визначений Міністерством фінансів України обсяг видатків на соціальний захист населення (з врахуванням цільових субвенцій з державного бюджету) обласного бюджету на 2009 рік складає 484988,3 тис.грн., в тому числі загальний фонд - 471562,3 тис.грн., спеціальний фонд -13426,0 тис.грн.

Передбачені видатки на оздоровлення та пільги на медичне обслуговування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 5403,6 тис.грн.

На інші видатки по соціальному захисту населення за рахунок доходів на виконання власних повноважень в обласному бюджеті передбачено 2967,3тис.грн.

На утримання 3 будинків-інтернатів для малолітніх інвалідів та 15 будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів передбачається 50091,1 тис.грн., в тому числі загальний фонд -36693,1 тис.грн., спеціальний фонд 13398,0 тис.грн.

На утримання центру по нарахуванню допомог видатки визначені в сумі 1798,9 тис.грн.

Розрахунковий обсяг видатків на допомогу по догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного захворювання розрахований виходячи від кількості одержувачів цієї допомоги (1260 чол.). Розмір допомоги врахувався у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, як це передбачено Законом України "Про психіатричну допомогу". Планується в обласному бюджеті 756,0 тис.грн.

В проекті обласного бюджету на 2009 рік видатки на реалізацію соціальних програм у галузі сім'ї, молоді та дітей передбачені в сумі 3110,0тис.грн.

За рахунок вказаних коштів будуть утримуватись дві обласні установи: центр молоді і центр соціальних служб для молоді.

На оздоровлення дітей пільгового контингенту передбачено 1159,6тис.грн.

На проведення обласних програм і заходів передбачені видатки в сумі 901,9тис.грн., що на 84,4% більше аналогічних показників 2007 року (489,0тис.грн.).

В проекті обласного бюджету врахована цільова субвенція з державного бюджету на надання центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді соціальних послуг ін'єкційним споживачам наркотиків та членам їх сімей в сумі 542,2тис.грн., кошти, якої будуть використовуватись відповідно до Проекту затвердженого постановою Кабінету міністрів України.

Видатки на утримання притулків для неповнолітніх передбачені 3279,9тис.грн., в тому числі по загальному фонду 3251,9 тис.грн., по спеціальному фонду - 28,0тис.грн. На утримання Великобурлуцького притулку для неповнолітніх району передається цільова субвенція в сумі 256,5тис.грн.

Одним із основних у сфері видатків бюджетів є соціальна спрямованість бюджету, який включає такі напрями держави, як соціальний захист і соціальне забезпечення, освіта, охорона здоров’я, фізичний розвиток.

Динаміка видатків на соціальні цілі в Харківській області відображена в Додатках В, Д.

Як свідчать дані таблиці, видатки бюджетів на соціальні цілі мають стійку тенденцію до зростання: з 1275,1 млн.грн. в 2006 році до 1998,1 млн.грн. у 2008 році. Це свідчить про позитивну динаміку збереження соціальної спрямованості бюджету та її посилання.

Актуальним завданням є раціоналізація мережі закладів та установ, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, для підвищення рівня та якості послуг, що надаються громадянам, виконання у повному обсязі цільових програм соціально-економічного та гуманітарного розвитку, підвищення ефективності використання бюджетних коштів. Програми та заходи, що не належать до пріоритетних, повинні бути призупинені або переведені на фінансування за рахунок позабюджетних ресурсів. Окрім соціальних видатків, надзвичайно важливим є інвестиційна діяльність держави та підтримка пріоритетних галузей економіки, зокрема структурної перебудови економіки.

1.4 Техніко-економічна характеристика фінансового управління по Харківській області

З 1919 року згідно декрету РНК України від 22.02.1919р. замість Казенної Палати і Казначейства був створений Губернський фінансовий відділ Губернського виконавчого комітету Ради Робітничо-селянських і червоно армійських депутатів (завідуючий Вендарев).

Штат Харківського Губернського фінансового відділу на 15 березня 1924 року складав 1602 чол. З фондом заробітної плати 430077 рублів. В тому числі апарат губфінвідділу 408 чол.; апарат зовнішніх інспекцій 410 чол.; апарат окружних фінансових відділів райінспекцій і дохідно-витратних кас 784 чоловік.

В склад Харківської губернії входили 6 округів, в тому числі Сумський, Охтирський, Харківський, Куп'янський, Ізюмський.

В склад доходів бюджету входили такі види: патентний збір; порівнювальний збір; прибутковий податок; гербовий збір; непрямий податок; рентні платежі. Сума доходів складала 3145324 рублів.

В травні 1925 року губернії були скасовані і створилися округа, в зв'язку з чим створений Харківський окружний фінансовий відділ виконкому Харківського ОКР Ради трудящих-селян і червоноармійських депутатів зі штатом 678 чоловік. На підставі Постанови ВУЦВК від 09.02.1932 року округа були ліквідовані і створені області, в зв'язку з чим ліквідований Харківський окружний фінансовий відділ та створений обласний фінансовий відділ виконкому Харківської обласної Ради депутатів трудящих (завідувач Барановський).

В зв'язку з початком Великої Вітчизняної війни з німецько-фашиськими загарбниками, в жовтні 1941р. обласний фінансовий відділ виконавчого комітету Харківської обласної Ради депутатів трудящих, евакуйований в м. Куп'янськ, де функціонував до дня німецької окупації - 22 червня 1942 року. 22 червня 1942 року облфінвідділ виїхав в м. Волгоград , а потім в м. Саратов, де на початку вересня 1942 року перестав функціонувати. Після звільнення м. Харкова від німецько-фашиських загарбників 25 вересня 1943 року був створений Харківський обласний фінансовий відділ (наказ облфо №1 від 25.09.1943 року). Завідуючий спочатку був Шматько, а з 1945 року - Лактіонов Л.О.

14.09.1963 року в період реорганізації обласних Рад депутатів трудящих облфінвідділ був реорганізований в обласний промисловий фінансовий відділ (завідуючий Фролов А.О.) і сільський облфінвідділ (завідуючий Дюйзен Г.М.), які існували до 1964 року.

Відповідно до указу Президіуму Верховної Ради Української РСР від 01.12.64р. і сесії обласної Ради від 16.12.1964р. створений єдиний обласний фінансовий відділ, який функціонує до сьогоднішнього часу зі зміною в 1985 році в обласне фінансове управління виконкому Харківської обласної ради народних депутатів (Наказ Президіума Верховної Ради УРСР від 07.03.1985р.), а в 2000 році в головне фінансове управління Харківської облдержадміністрації. Харківське фінансове управління протягом своєї діяльності забезпечувало виконання завдань по організації бюджетного процесу в області.

Протягом своєї діяльності колектив облфінуправління багаторазово нагороджувався грамотами і перехідними Червоними прапорами Міністерства фінансів СРСР і ЦК Профсоюзу у Всесоюзному соціалістичному змаганні серед фінорганів, як переможець. Так, починаючи з 1948 по 1953 роки в цьому змаганні колектив облфінуправління перемагав 13 разів. Великими організаторами фінансової системи в Харківській області в післявоєнний період були: 1978-1995р.р. - Литвин Андрій Олександрович; 1995-2000р.р. - Козиренко Константин Дмитрович; 2000-2005р.р. - Кузькін Евген Юрійович; 2005- по цей час - Овсянніков Сергій Іванович.

Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Харківської обласної державної адміністрації, підзвітним і підконтрольним голові обласної державної адміністрації і Міністерству фінансів України.

Розглянемо структуру головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації приведеної в Додатку А.

Основними завданнями управління є:

- забезпечення реалізації державної бюджетної політики та організація процесу формування та виконання місцевих бюджетів на території області;

- підготовка проекту обласного бюджету і подання на розгляд обласній державній адміністрації;

- підготовка пропозицій щодо фінансового забезпечення заходів соціально-економічного розвитку області;

- розроблення пропозицій з удосконалення методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат;

- здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами й організаціями законодавства щодо використання ними бюджетних коштів і коштів цільових фондів, утворених обласною радою;

здійснення загальної організації та управління виконанням місцевих бюджетів області, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Управління відповідно до покладених на нього завдань стосовно місцевих бюджетів організовує роботу, пов'язану із складанням проекту обласного бюджету, за дорученням керівництва обласної державної адміністрації визначає порядок і терміни подання структурними підрозділами обласної державної адміністрації, районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад матеріалів для підготовки проектів обласного бюджету і прогнозних розрахунків коштів, що передаються для відповідного розподілу між бюджетами районів, міст обласного значення і бюджетами районів у містах або для виконання спільних проектів; складає проект обласного бюджету, проект рішення ради та інші матеріали відповідно до законодавства; готує пропозиції щодо коштів, що передаються для розподілу між відповідними місцевими бюджетами або для виконання спільних проектів, подає їх на розгляд керівництву обласної державної адміністрації; при формуванні місцевих бюджетів здійснює контроль за правильністю розрахунків міжбюджетних трансфертів між міським бюджетом і бюджетами міст, селищними та сільськими бюджетами; організовує виконання обласного бюджету, а також разом з органами державної податкової служби, районними державними адміністраціями, міськвиконкомами, територіальними органами Державного казначейства, іншими структурними підрозділами обласної державної адміністрації забезпечує надходження доходів до обласного бюджету та вживає заходів до ефективного витрачання бюджетних коштів; зводить показники бюджетів, що входять до бюджету області, готує пояснювальну записку та подає їх у встановлені терміни до Міністерства фінансів України; здійснює в установленому порядку організацію та управління виконанням обласного бюджету, координує в межах своєї компетенції діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету; розглядає звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти, подані територіальними органами Державного казначейства; проводить попередній аналіз звітності місцевих бюджетів; готує необхідну документацію, розрахунки та додатки до зведеного звіту місцевих бюджетів області для подання Міністерству фінансів України, обласній державній адміністрації та обласній раді; інформує обласну державну адміністрацію та обласну раду про стан виконання зведеного бюджету та місцевих бюджетів області, обласного бюджету за кожний звітний період і подає їм річний та квартальний звіт про виконання обласного бюджету; здійснює інші функції, пов'язані з виконанням покладених на нього завдань.

Управління під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами обласної державної адміністрації, районними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також органами державної податкової служби, органами державної контрольно-ревізійної служби та територіальними органами Державного казначейства.

Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою обласної державної адміністрації за погодженням з Міністерством фінансів України. Начальник управління має заступників, які за його поданням призначаються на посаду і звільняються з посади головою обласної державної адміністрації за погодженням з Міністерством фінансів України.

Управління є бюджетною установою, утримується за рахунок коштів державного бюджету. Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників управління в межах виділених асигнувань, кошторис і штатний розпис управління визначає та затверджує головний розпорядник коштів. Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Бюджетне управління є структурним підрозділом головного фінансового управління обласної державної адміністрації. Бюджетне управління безпосередньо підпорядковане першому заступнику начальника головного фінансового управління. Бюджетне управління очолює начальник управління, який призначається на посаду і звільняється начальником головного фінансового управління за погодженням з облдержадміністрацією. Начальник має одного заступника, якого за його поданням призначає та звільняє з посади начальник головного фінансового управління.

Основними завданнями бюджетного управління є:

- організація реалізації державної бюджетної політики та процесу формування та виконання місцевих бюджетів на території області.

- організація формування проекту обласного бюджету і подання його на розгляд керівництва головного фінансового управління.

- підготовка пропозицій щодо фінансового забезпечення заходів соціально-економічного розвитку області та узагальнення пропозицій щодо концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках розвитку економіки області.

- розроблення пропозицій з удосконалення методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат.

- здійснення загальної організації та управління виконанням обласного бюджету та місцевих бюджетів області, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

- впровадження нових і удосконалення діючих форм міжбюджетних фінансових взаємовідносин держави з місцевими бюджетами та бюджетними установами, методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат, міжбюджетних відносин місцевих бюджетів.

- здійснення аналізу виконання зведеного бюджету області, обласного та місцевих бюджетів, здійснення моніторингу виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери по встановлених термінах, підготовка пропозицій керівництву головфінуправління щодо проведення заходів по оперативному управлінню виконання бюджетів. Забезпечення дотримання законодавства у фінансовій сфері на території області, що стосується формування і виконання місцевих бюджетів.

Бюджетне управління при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з іншими відділами головного фінансового управління, управліннями і відділами облдержадміністрації, обласної державної податкової адміністрації, контрольно-ревізійної служби, державним казначейством з питань пов’язаних із складанням і виконанням обласного та місцевих бюджетів області.

Що стосується економічних показників виконання бюджету, то згідно з інформацією про виконання бюджету Харківської області за 2005 рік ( по річному звіту) (Додаток К) до зведеного бюджету Харківської області з урахуванням дотацій та субвенцій, одержаних з державного бюджету, надійшло 2908,8 млн. грн. при плані 2978,4 млн.грн., або 97,7%. (за рахунок недоодержання цільових субвенцій з державного бюджету в сумі 106,3 млн.грн.).

До загального фонду бюджету області з урахуванням трансфертів у 2005 році надійшло 2444,3 млн.грн., що складає 97,6% до уточнених річних показників (2504,4 млн.грн.). До загального фонду бюджету області без урахування трансфертів зараховано 1439,7млн.грн. при плані, затвердженому місцевими радами на рік з урахуванням змін, 1431,9 млн.грн., або 100,5 %.

До спеціального фонду бюджету області з урахуванням трансфертів зараховано 464,4 млн.грн. при плані , затвердженому місцевими радами на рік з урахуванням змін 474 млн.грн., або 98% (не надійшли субвенції з державного бюджету в сумі 38,5 млн.грн.). До спеціального фонду бюджету області без урахування трансфертів зараховано 346 млн.грн. при плані, затвердженому місцевими радами на рік 317,1 млн.грн., або 109,1%. Трансфертів з державного бюджету надійшло 1123,0 млн.грн. при плані, затвердженому місцевими радами на рік 1229,4 млн.грн. або 91,3%.

Взагалі, при плануванні та виконанні місцевих бюджетів фінансове управління, а саме бюджетний відділ допомогає контролювати надходження, передбачені на їх утримання і проведення необхідних заходів. Фінансове управління забезпечує щоденний контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, дотриманням штатної та фінансової дисципліни, відповідність наданих до оплати документів тощо. Для того, щоб повніше розкрити сутність планування та виконання місцевих бюджетів треба виконати грунтовний аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми, викласти результати експерементальних досліджень на матеріалах фінансового управління по Харківській області. За допомогою використання сучасних інформаційних технологій та прикладного програмного забезпечення, використання якого є доцільним та можливим для якісного оброблення інформації стосовно місцевих бюджетвів, фінансове управління проводить детальний аналіз виконання доходної та видаткової частини бюджету. Отже, наступний розділ дипломної роботи присвятимо висвітленню характеристики і поглибленому аналізу стану даної проблеми.

Розділ 2. Аналіз виконання і планування місцевих бюджетів

2.1 Аналіз виконаня місцевих бюджетів по Харківській області

Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Аналіз поточної ситуації в бюджетній сфері є важливим та надійним елементом бюджетного процесу і закладає основи для досконалого вивчення проблем бюджетного процесу. Аналіз виконання місцевих бюджетів є надзвичайно важливою функцією. Послідовне постійне проведення аналізу дозволяє своєчасно відкоригувати допущені при плануванні бюджету недоліки та закласти реальну базу для планування бюджету наступного періоду.

Аналіз стану виконання бюджету має здійснюватися, виходячи з даних оперативної, квартальної, річної звітності та шляхом складання додаткових аналітичних таблиць ( Додаток К).

Розглянемо виконання бюджету за доходами Харківської області у 2008 році в таблиці 2.1. Отже, доходи, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів виконані на 97,8%, при плані затвердженому місцевими радами з урахуванням змін 1236,6 млн.грн. фактично надійшло 1209,6 млн.грн., тобто менше на 27,0 млн.грн. Невиконані планові показники затверджені місцевими радами в 5 містах області: м.Харків – 93,6%, м.Ізюм – 98,2%, м.Куп’янськ – 99,7%, м.Лозова – 97,8%, м.Чугуїв – 94,8% та Великобурлуцькому району – 93,5%.

Таблиця 2.1

Виконання бюджету за доходами Харківської області (зведений бюджет)

Виходячи з даних таблиці ми побудували графік надходжень до бюджету по Харківській області і прослідковуємо з кожним роком тенденцію до зростання суми доходів ( див. рис.2.1).

Рис. 2.1. Графік виконання по загальній суми надходжень до бюджету Харківської області (зведений бюджет)

Що стосується взагалі місцевих бюджетів по Харківській області, то значна кількість підприємств, установ, організацій та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності з метою ухилення від сплати належних сум податків до бюджету вишукують різноманітні шляхи ухилень від оподаткування під час виплат доходів фізичним особам. Так, у 2008 році з питань дотримання вимог діючого законодавства при виплаті заробітної плати проведені перевірки 2113 підприємств, установ та організацій. Порушення встановлені у 1624 випадках або у 76,9% від загальної кількості перевірених. За результатами проведених перевірок додатково нараховано до бюджету 11193,0 тис.грн. платежів у тому числі: податку з доходів – 3463,0 тис.грн., штрафних санкцій – 6957,1 тис.грн., пені– 772,9 тис.грн.

До бюджету надійшло 10664,9 тис.грн. або 95,3% від донарахованих сум. За порушення вимог податкового законодавства до адміністративної відповідальності притягнуто 1727 посадових осіб на загальну суму адміністративних штрафів 54,8 тис.грн.

Проведені перевірки 1649 приватних підприємців. Порушення податкового законодавства встановлені у 811 випадках або у 49,2%. За результатами проведених перевірок до бюджету додатково нараховано 575,0 тис.грн. платежів у тому числі: податку з доходів – 211,4 тис.грн., штрафних санкцій – 361,2 тис.грн., пені – 2,4 тис.грн. (Додаток Б).

За порушення податкового законодавства до адміністративної відповідальності притягнуто 625 приватних підприємців на загальну суму адміністративних штрафів 44,7 тис.грн. За ініціативою органів стягнення в окремих районах створені робочі комісії з питань перевірки дотримання на підприємствах основних трудових прав працівників, пов’язаних з оплатою праці. По 1842 підприємствах, де систематично порушувалися вимоги податкового законодавства та законодавства про оплату праці, направлені матеріали до органів прокуратури.

В грудні 2008 року проведена нарада з питання дотримання підприємствами, установами та організаціями вимог діючого законодавства при нарахуванні та виплаті заробітної плати за участю Голови облдержадміністрації. За результатами наради від 27 керівників, які були присутні на нараді, отримані інформаційні довідки стосовно прогнозних розрахунків розмірів заробітної плати на 1 квартал 2009 року, які перевищують звітні показники в середньому на 15-20 %.

По платі за землю за 2008 рік надійшло 170,4 млн.грн. що становить 115,1% від плану затвердженого місцевими радами (148,1млн.грн.). У порівнянні з аналогічним періодом минулого року надходження даного податку збільшились на 22,3 млн.грн. Розрахунок прогнозного обсягу надходжень плати за землю на 2009 рік можна розглянути у Додатку Л.

Обсяг надходжень податку на прибуток підприємств комунальної власності склав 12,1 млн.грн. або 148,3% до показників, затверджених місцевими органами самоврядування (8,1 млн.грн). У порівнянні з 2007 роком надходження збільшились в 1,3 раза.

Плати за торговий патент на деяки види підприємницької діяльності отримано 37,8 млн.грн. або 106,8% до показників затверджених органами місцевого самоврядування (35,4), а у порівнянні з 2007 роком надходження збільшились на 7,2 млн.грн. Також розглянемо графік виконання по загальній сумі окремих статей надходжень до бюджету по Харківській області.

Обсяг надходжень єдиного податку для суб`єктів малого підприємництва 110,1 млн.грн. або 101,9% до показників затверджених місцевими радами (107,9 млн.грн). Зростання надходжень у порівнянні з 2007 роком склало 2,2 млн.грн.

Місцевих податків і зборів надійшло 47,4 млн.грн. або 104,6% до планових показників затверджених місцевими радами (2,1млн.грн.), що більше за надходження 2007 року на 2,2 млн.грн. Фіксованого сільськогосподарського податку надійшло 11,5 млн.грн. або 112,1% до показників затверджених органами місцевого самоврядування (10,2 млн.грн.). У порівнянні з аналогічним періодом минулого року надходження даного податку збільшились на 3,4 млн.грн.

Рис. 2.2. Графік виконання по загальній сумі окремих статей надходжень до бюджету Харківської області (зведений бюджет).

По оплаті за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності надійшло 23,2 млн.грн. або 123,3% до планових показників затверджених місцевими радами (18,8 млн.грн.), що більше за надходження 2007 року майже на 1,6 млн.грн. Показники щодо надходження державного мита (9,6 млн.грн.) виконано на 82,1%.

Доходи спеціального фонду та бюджету розвитку (без урахування трансфертів) виконано на 109,1 % при плані затвердженому місцевими радами з урахуванням змін 258,3 млн.грн. надійшло 289,6 млн.грн., що на 48,0 млн.грн більш ніж у 2007 році (241,6 млн.грн).

Із 10 доходних джерел спеціального фонду затверджений план виконано по 7 джерелах. Менше затверджених сум надійшло коштів від надходжень по продажу землі (план 11,8 млн.грн, надійшло 10,7 млн.грн.), але у порівнянні з минулим роком сума надходжень збільшилась на 1,0 млн.грн., від збору за забруднення навколишнього природного середовища (план 10,3 млн.грн., надійшло 9,7 млн.грн. ) та по цільових фондах утворених органами місцевого самоврядування (план 41,1 млн.грн., надійшло 25,5 млн.грн.)

Збільшились, у порівнянні з минулим роком, надходження коштів по податку з власників транспортних засобів майже на 10,5 млн.грн, що насамперед пов’язано зі збільшенням кількості автомобілів на дорогах області.

До бюджету розвитку (без урахування коштів одержаних із загального фонду бюджету до спеціального фонду - бюджету розвитку) за 2008 рік надійшло 72,1 млн.грн., що становить 101,6% до планових показників затверджених місцевими радами (70,9 млн.грн.), при цьому в порівнянні з 2007 роком на 11,1 млн.грн. зменшились надходження до бюджету розвитку коштів від приватизації комунального майна. хоча при плані 59,1 млн.грн надійшло 61,4 млн.грн., що становить 103,9%. Основною причиною зменшення даного виду надходжень протягом 2008 року стало те, що у 2007 році було приватизовано крупні об’єкти, що знаходяться у комунальній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області.

Не забезпечено виконання планових показників по платі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення (план 438,0 тис.грн., надійшло 386,5 тис.грн, недоотримано 51,5 тис.грн.), збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення ( план 13,1 млн.грн., надійшло 9,1 млн.грн., недоотримано 4,0 млн.грн. ) вивізному миту (план 36,4 млн.грн., надійшло 5,2 млн.грн., недоотримано 31,2 млн.грн.). Виконання річних планових показників доходів Державного бюджету, за рахунок яких перераховується дотація вирівнювання забезпечено завдяки суттєвому зменшенню відшкодування податку на додану вартість. У порівнянні з минулим роком податку на додану вартість відшкодовано менше на 415,5 млн.грн або в 2,6 рази.

Із 34 місцевих бюджетів області плани надходжень власних та закріплених доходів, затверджені місцевими радами на 2008 рік, не виконані в 4 містах ( Харків, Куп’янськ, Лозова, та Чугуїв) та по Великобурлуцькому району. За 2007 рік не виконали цей показник 5 міст, 8 районів та обласний бюджет.

Податковий борг на 01.12.08р. до бюджетів усіх рівнів становить 222,4 млн.грн., в т.ч. до місцевих бюджетів 42,8 млн.грн. Станом на 01.01.08р. він складав відповідно змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" – відповідно 146,3 млн.грн. та 40,2 млн.грн. (в умовах оподаткування 2008р.), тобто збільшився на 76,1 млн.грн до бюджетів всіх рівнів (за рахунок донарахованих сум по результатах перевірок) та до місцевих бюджетів на 2,6 млн.грн.

Із загальної суми доходів перераховано перевищення доходів над видатками до державного бюджету 88,0 млн.грн. (м. Харків).

Із врахуванням перерахування до державного бюджету належних йому сум, ресурси бюджету області за 2008 рік склали 2762,9 млн.грн., що на 26,5 відсотка, або 578,5 млн.грн. більше минулого року.

При формуванні видаткової частини в бюджеті області планується спеціальний фонд: до нього зараховуються надходження податку з власників транспортних засобів, які спрямовуються на будівництво і ремонт доріг, відрахування до фондів охорони навколишнього середовища, надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, надходження спеціальних коштів бюджетних установ та інші доходи, які мають цільове призначення.

Інформація про виконання видаткової частини бюджету Харківської області в 2006-2008 рр. наведена в Додатку К.

Як свідчать дані, наведені в Додатку К, основними напрямками витрачання бюджетних коштів Харківської області є витрати на соціально-культурну сферу, соціальний захист та соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство. На ці програми спрямовується понад 80 відсотків всіх видатків.

Не дивлячись на важливу роль цієї групи видатків в соціально-економічних процесах, кількісні характеристики бюджетних видатків на ці цілі далеко від оптимальних, особливо в сфері освіти та охорони здоров'я.

Більше того, плани, що затверджені бюджетом по цих видатках не виконуються, а при їх плануванні враховується далеко не повна потреба в витратах на соціально-культурну сферу. Про це свідчать дані наведені в Додатку К.

Внаслідок проведення упорядкування мережі закладів охорони здоров'я, перепрофілювання установ та розмежування видатків між бюджетами проведені наступні зміни по мережі, штатах і контингентах: протягом 2006 року закрито 5 дільничих лікарень, 25 - перепрофілювано в амбулаторії сімейного лікаря, 2 спеціалізовані диспансери обласного підпорядкування перепрофілювані в лікарні, було закрито 19 фельдшерсько-акушерських пункти, а 48 перепрофілювано в амбулаторії сімейного лікаря, закрито 1 центр здоров'я в Куп'янькому районі, реорганізовано 15 централізованих бухгалтерій при рай лікарнях, яких залишилось 5.

Виконання бюджету в 2008 році здійснювалося відповідно до пріоритетів, визначених Основними напрямами бюджетної політики на 2008 рік, схвалених постановою Верховної Ради України від 24 червня 2007 року № 1854.

Таблиця 2.2

Виконання бюджету по видатках Харківської області (зведений бюджет)

Видатки зведеного бюджету області (з урахуванням кредитування) проведені у сумі 2949,3 млн.грн. або 93,4% до показників, затверджених місцевими радами на рік з урахуванням змін, що на 23,9% або 568,2 млн грн.. перевищує відповідний показник 2007 року.

Видатки загального фонду зведеного бюджету (з урахуванням кредитування) по області виконані в сумі 2430,8 млн.грн. при уточнених річних призначеннях з урахуванням змін 2527,6 млн.грн. або 96,2%. В порівнянні з 2007 роком видатки загального фонду бюджету області збільшились на 19,1% або 389,9 млн.грн. Розглянемо також структуру загального фонду обласного бюджету на 2009 рік, яка наведена в Додатку З.

Видатки спеціального фонду зведеного бюджету (з урахуванням кредитування) по області виконані в сумі 518,4 млн.грн. при уточнених річних призначеннях з урахуванням змін 629,2 млн.грн. або 82,4%. В порівнянні з 2007 роком видатки спеціального фонду бюджету області збільшились на 52,4% або 178,2 млн.грн. Структура видатків спеціального фонду за 2009 рік наведена у Додатку Л.

Соціальну спрямованість бюджету, що є однією із важливих складових бюджетної політики, характеризує вагома частка видатків соціального спрямування, яка у зведеному бюджеті становила 54,5%. Видатки соціального спрямування у 2008 році збільшилися порівняно з 2007 роком на 504 млн.грн., або на 45,7%, та становили 1607,1 млн.грн. Видатки на соціальні цілі в Харківській області на 2006-2008 роки наведені в Додатку В, а також показані графіки побудови видатків, за допомогою яких можна прослідкувати тенденцію до зростання видаткової частини. ( Додаток Д).

Зокрема, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення становили 83,9 млн.грн., що на 19,7 млн.грн. більше, ніж в 2007 році, на освіту, відповідно, 776,7 млн.грн. та на 270,4 млн.грн. більше, на охорону здоров’я – 620,7 млн.грн. та на 180,5 млн.грн., на духовний та фізичний розвиток – 125,8млн. грн. та на 33,3 млн.грн. більше.

Капітальні видатки зведеного бюджету становили 419,1млн.грн. проти 563,7 млн.грн у попередньому році. При цьому, у 2008 році питома вага капітальних видатків у загальній сумі видатків становила 14,2%.

Наявні ресурси області спрямовувалися на такі важливі соціальні видатки, як, зокрема, на виплату заробітної плати працівникам бюджетних установ, проведення на соціальний захист населення, придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів, забезпечення продуктами харчування.

Виконання видатків загального фонду області в розрізі захищених статей становило за рік склало 2185723,6 тис.грн., з них :

оплата праці працівників бюджетних установ – 872453,4 тис.грн., що на 294311,3тис.грн. більше, ніж у 2007 році;

нарахування на заробітну плату – 322904,5 тис.грн., що на 109721тис.грн. більше, ніж у 2007 році;

медикаменти та перев’язувальні матеріали -45489,6 тис.грн., що на 10212,8тис.грн. більше, ніж у 2007 році;

продукти харчування – 78368,6 тис.грн., що на 30411тис.грн. більше, ніж у 2007 році;

виплата процентів (доходу ) за зобов’язаннями – 6321,4 тис.грн., що на 5896,7тис.грн. більше, ніж у 2004 році;

поточні трансферти органам державного управління інших рівнів – 509043 тис.грн., що на 304616,1тис.грн. більше, ніж у 2007 році;

поточні трансферти населенню – 351143,1 тис.грн., що на 27507,7тис.грн. більше, ніж у 2007 році.

Обсяг обласного бюджету на 2009 рік визначено в сумі 1356,8 млн.грн., проти доведеного Міністерством фінансів України 1299,7 млн.грн., тобто більше на 57,1 млн.грн., а саме за рахунок збільшення загального фонду на 4,9 млн.грн. та спеціального фонду на 52,2 млн.грн. При цьому, загальний фонд складе 1143,9 млн.грн., в т.ч. доходи, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів 394,3 млн.грн., доходи, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів 2,4 млн.грн., доходи спеціального фонду 114,7 млн.грн., дотація вирівнювання з Державного бюджету обласному 151,3 млн.грн., додаткова дотація з Державного бюджету на зменшення фактичних диспропорцій мережі між місцевими бюджетами через нерівномірність мережі бюджетних установ 9,9 млн.грн., цільові субвенції з Державного бюджету загального та спеціального фонду - 684,1 млн.грн.

З загального обсягу податків і зборів, які будуть мобілізовані у 2009 році на території області до всіх рівнів бюджетів (понад 7,5 мрлд.грн.) до зведеного бюджету області буде зараховано 3,3 млрд.грн., в тому числі до обласного бюджету 1,4 млрд.грн.

Надходження власних та закріплених доходів, зборів та інших відрахувань до обласного бюджету складуть 511,4 млн.грн., в т.ч. до загального фонду - 396,7 млн.грн., до спеціального - 114,7 млн.грн.

Органи місцевого самоврядування. В бюджетах на 2008 рік місцевими радами області затверджені видатки загального та спеціального фондів на утримання апаратів рад області та їх виконкомів – 126878,2 тис.грн., виконано за 2008 рік – 124379,2 тис.грн. або 98 відсотків. По фонду оплати праці затверджено на рік – 66277,2 тис.грн., виконано – 65762,1 тис.грн. або 99,2 відсотка.

Видатки загального фонду місцевих бюджетів. Кошторисні призначення на 2008 рік з урахуванням змін по загальному фонду склали 124343,3 тис.грн., виконано за рік – 122184,1 тис.грн. або 98,3 відсотка. По фонду оплати праці на рік затверджені видатки з урахуванням змін 65214,4 тис.грн., виконано за рік – 64723,6 тис.грн. або 99,3 відсотка.

Середньомісячна заробітна плата працівників місцевого самоврядування області у звітному періоді склала 743,6 грн.

Розглянемо графік виконання бюджету по видатках (Рис. 2.3).

Рис. 2.3. Виконання бюджету по видатках по Харківській області (зведений бюджет)

Таким чином приведені дані свідчать, що для поліпшення умов праці, зміцнення матеріально-технічної бази органів місцевого самоврядування було спрямовано 6365,3 тис.грн., (у т.ч. 3382,7 тис.грн. – по м. Харкову), з них 3884,8 тис.грн. – на придбання та оновлення комп’ютерної техніки і придбання автомобілів (райвиконком Київського району м. Харкова, управління культури, сім’ї, спорту та молоді Московського району м. Харкова, управління охорони здоров’я та комітет з питань фізкультури та спорту Фрунзенського району м. Харкова, управління архітектури та містобудування м. Харкова, Манченківська та Пісочинська селищні ради Харківського району) і 2341,5 тис.грн. – на проведення капітальних ремонтів адміністративних об’єктів.

По КЕКВ 2300 „Придбання землі і нематеріальних активів видатки склали 139,1 тис.грн., в тому числі по органах управління м. Харкова – 109,7 тис.грн. Це видатки на придбання ліцензійного програмного забезпечення.

Видатки спеціального фонду місцевих бюджетів.

Затверджені уточнені видатки по спеціальному фонду у сумі 2534,9 тис.грн., виконано за 2005 рік 2195,1 тис.грн., або 86,6 відсотка проти плану. З них 1295,5 тис.грн. було витрачено на утримання управління з будівництва, ремонту та реконструкції (УКБ) міста Харкова чисельністю 70 одиниць.

Крім цього, протягом року отримані надходження до фонду:

- від оренди приміщень, що знаходяться на балансі рад області;

- інших коштів , які надійшли від підприємств, установ, організацій для виконання окремих доручень згідно з чинним законодавством;

Кошти були витрачені на поточний ремонт обладнання і ремонт будівель та приміщень, на покриття видатків із спільного господарського обслуговування приміщень, що здаються в оренду, на інші цілі, передбачені діючим законодавством.

Що стосується виконання плану по мережі, штатах і контингентах за 2008 рік, то загальна кількість органів самоврядування області у порівнянні із початком року не змінилася і складає 495 рад, в т.ч. обласна рада – 1, районні ради – 27, міські (міст обласного підпорядкування) – 7, міські (міст районного значення) – 10, селищні ради – 381, селищні ради – 60.

Фактична чисельність працюючих по штату на початок року – 7046,15 одиниці, на кінець – 7225,65 одиниці, тобто більше на 179,5 одиниці (або на 2,6 відсотка) за рахунок додатково введених посад на виконання делегованих повноважень, з них 112,8 одиниці – по органах місцевого самоврядування м. Харкова.

Середньорічний план по чисельності у 2008 році склав 7330,8 одиниці, виконано за рік 7148,43 одиниці, тобто менше на 182,37 одиниці або на 2,5 відсотка.

Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави.

В бюджеті на 2008 рік місцевими радами області затверджені уточнені видатки по загальному та спеціальному фондах – 1564,2 тис.грн., виконано за 2008 рік – 1478,9 тис.грн. або 94,5 відсотка проти річного плану.

Загальний фонд видатків. В цілому по розділу затверджені видатки - 1438,8 тис.грн., виконано за 2008 рік – 1383,5 тис.грн. або на 96,2 відсотка. Фонд оплати праці на рік затверджений 879 тис.грн., виконано за 2008 рік 866,4 тис.грн. або 98,6 відсотка.

Спеціальний фонд видатків. Затверджені уточнені видатки по спеціальному фонду у сумі 125,4 тис.грн., виконано за 2008 рік – 95,4 тис.грн. або 76,1 відсотка проти плану. Асигнування на виплату заробітної плати при плані 17,3 тис.грн. витрачені у сумі 3,8 тис.грн.

Звідси виходить, що залежність обсягів місцевих бюджетів від рішень вищестоящих органів не дає можливості місцевим органам влади проводити активну інвестиційну політику на місцях, а значить приймати посильну участь у покращенні соціально-економічного стану держави.

2.2 Аналіз виконання бюджету міста Харкова

Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

Також розглянемо виконання доходної частини бюджету м. Харкова та міського бюджету м.Харкова ( Додаток Н). Структура доходної частини бюджету міста Харків наведена на рисунку 2.4.

Рис. 2.4. Структура доходів до бюджету м. Харкова

Розглянемо виконання доходної частини бюджету м.Харкова в таблиці 2.3 та рисунку 2.4. В даній таблиці відображені доходи: закріплені та власні, а ткакж сума надходжень до загального та спеціального фондів.

Отже, доходи бюджету м. Харкова виконані на 95%, а міського бюджету м. Харкова на 93%, при плані затвердженому місцевими радами з урахуванням змін 1233975,80 тис. грн. фактично надійшло 1172368,8 тис. грн., тобто менше на 61607,0 тис. грн.

За порушення податкового законодавства до адміністративної відповідальності притягнута значна кількість приватних підприємців на загальну суму адміністративних штрафів 558 тис.грн.

За ініціативою органів стягнення в окремих районах створені робочі комісії з питань перевірки дотримання на підприємствах основних трудових прав працівників, пов’язаних з оплатою праці.

Таблиця 2.3

Виконання бюджету за доходами м. Харкова за 2008 рік

По платі за землю за 2008 рік надійшло 95091,60 тис. .грн. що становить 121,7% від плану затвердженого місцевими радами (78155,00 тис. грн.). У порівнянні з аналогічним періодом минулого року надходження даного податку збільшились.

Обсяг надходжень податку на прибуток підприємств комунальної власності склав 10213,90 тис. грн. або 91,5% до показників, затверджених місцевими органами самоврядування (6669,80 тис. грн). У порівнянні з 2007 роком надходження збільшились.

Плати за торговий патент на деяки види підприємницької діяльності отримано 32111,8тис. грн. або 123,1% до показників затверджених органами місцевого самоврядування (26094,2 тис. грн.., а у порівнянні з 2007 роком надходження збільшились.

Обсяг надходжень єдиного податку для суб`єктів малого підприємництва 83073,7 тис. грн. або 102,6% до показників затверджених місцевими радами (80960,3 тис. грн).

Місцевих податків і зборів надійшло 37435,80 тис. грн. або 104,4% до планових показників затверджених місцевими радами (35850,10 тис. грн.), що більше за надходження 2007 року.

По оплаті за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності надійшло 20439,60 тис. грн. або 122,6% до планових показників затверджених місцевими радами (16670,00 тис. грн.), що більше за надходження 2007 року. Показники щодо надходження державного мита (4497,1 тис. грн.) виконано на 122,2%.

Доходи спеціального фонду виконано на 92,4 % при плані затвердженому місцевими радами з урахуванням змін 178581,90 тис. грн. надійшло 15826,90тис. грн.

Із 8 доходних джерел спеціального фонду затверджений план виконано по 4 джерелах. Менше затверджених сум надійшло коштів від надходжень по продажу землі (план 6500,0 тис. грн., надійшло 3770,10 тис. грн.), але у порівнянні з минулим роком сума надходжень збільшилась, від збору за забруднення навколишнього природного середовища та по цільових фондах утворених органами місцевого самоврядування (план 40000,00 тис. грн., надійшло 24248,70 тис. грн.)

Видаткова частина бюджету м. Харків та міський бюджет м. Харкова. Дані для аналізу розглянемо в додатку Н.

Таблиця 2.4

Виконання видаткової частини бюджету м. Харкова та міського бюджету м. Харкова у 2008 році.

Отже видатки загального фонду виконані в сумі 928625,20 тис. грн.. при уточнених річних призначеннях з урахуванням змін 97%. В порівнянні з 2007 роком видатки загального фонду бюджету області збільшились.

Видатки спеціального фонду виконані в сумі 223878,60 тис. грн. при уточнених річних призначеннях з урахуванням змін 92,5%. В порівнянні з 2007 роком видатки спеціального фонду бюджету міста збільшились.

Видатки загального фонду виконані в сумі 929625,20 тис. грн. при уточнених річних призначеннях з урахуванням змін 92,5%. В порівнянні з 2007 роком видатки спеціального фонду бюджету міста збільшились.

Розглянемо структуру видатків бюджету м. Харкова на рисунку 2.6.

Рис. 2.6. Структура видатків бюджету м. Харкова за 2008 рік.

Видатки на охорону здоров'я складають 215942,00 тис. грн. Порівняно з затвердженим бюджетом 2008 року видатки бюджету загального фонду на охорону здоров'я зросли на 59 відсотків, надходження по спеціальному фонду складають 2,8 відсотка у загальному обсязі фінансових ресурсів.

Видатки на освіту становлять 278450,30 тис.грн., що значно менше затверджених показників виконання видатків на освіту (255229,80 тис.грн.).

Виходячи з даних таблиці 2.2 ми прослідковуємо, що фактичне виконання видатків на транспорт (929625,20тис.грн.) значно перебільшують заплановані показники (53833,30 тис.грн). Це пояснюється появою значної кількості транспорту на дорогах, і з кожним роком ця тенденція йде до збільшення.

Видатки культуру і мистецтво визначені в сумі 24225,40 тис.грн., а в порівнянні з 2009 роком ( 32814,7 тис.грн., з них: по загальному фонду - 32247,9 тис.грн., по спеціальному - 566,8 тис.грн.), це менше затверджених показників на 8649,3 тис.грн.

На 2009 рік видатки на фізичну культуру і спорт передбачені в сумі 17554,9тис.грн., в тому числі загальний фонд - 17203,9тис.грн., спеціальний фонд - 351тис.грн., що становить значно більшу суму, ніж в 2005 році (13363,30 тис.грн.).

Що стосується видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, то їх запланована сума становить 198933,30 тис.грн., а фактично виконано на суму 152411,70 тис.грн., що значно менше затверджених. Але в 2009 році передбачається значне збільшення видатків на соціальну допомогу.

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям передбачає, що розрахунковий обсяг видатків на державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям відповідно до Закону України "Про надання допомоги малозабезпеченим сім'ям" і складає на 2009 рік 21949,0 тис.грн. Надання цього виду допомоги базується на доплатному механізмі. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення цієї допомоги буде складати: для працездатних осіб -110 грн., для непрацездатних осіб (діти, пенсіонери) - 155 грн., для інвалідів - 165 грн.

Основною метою діяльності галузі є реалізація політики у сфері культури і мистецтва. Серед основних завдань управління культури і туризму є забезпечення збереження культурної спадщини області, розвиток культури, театрального та кіномистецтва, музейної та бібліотечної справи, образотворчого мистецтва та координація виставкової діяльності. За рахунок коштів, передбачених по галузі, у 2009 році відповідно до Бюджетного Кодексу України будуть утримуватись 11 бюджетних установ та закладів культури, в т.ч.: 4 бібліотеки, 4 музеї, центр народної творчості, український культурний центр "Юність", центр охорони культурної спадщини, а також буде надаватись фінансова підтримка 8 закладам мистецтва (6-ти театрам, філармонії та молодіжному симфонічному оркестру "Слобожанський"). Розглянемо графік виконання видатків бюджету м.Харкова у 2008 році.

Виходячи з розглянутого графіку виконання видатків загального фонду м.Харкова (Рис.2.7), ми можемо зробити висновок, що затверджені показники даного бюджету значно перевищують фактичне їх виконання.

В розрахунках до проекту обласного бюджету повністю врахована потреба бюджетних установ на заробітну плату з розрахунку мінімальної заробітної плати з 1 січня 2009 року 350 грн. на місяць, з 1 липня 2009 року 375 грн., а з 1 грудня 2009 року - 400 грн. на місяць та з урахуванням з 1 січня 2009 року відновлення міжпосадових співвідношень в оплаті праці працівників виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 350 грн. та проведення розрахунків за енергоносії, обсяги яких обраховані виходячи з натуральних показників та діючих тарифів з урахуванням підвищення тарифів на газ, тепло-, водопостачання та водовідведення.

Крім власних і закріплених джерел доходів, для покриття видатків, як зведеного бюджету області, так і обласного бюджету доходна частина формується за рахунок цільових трансфертів, що передаються з Державного бюджету України до загального та спеціального фонду обласного бюджету з послідуючою передачею їх до бюджетів районів і міст області. При цьому, по кожному виду субвенції Кабінетом Міністрів України або відповідними галузевими Міністерствами затверджуються порядки їх надання, розподілу та витрачання. Кошти субвенцій мають конкретно визначене цільове спрямування.

Рис. 2.7. Виконання видатків бюджету загального фонду м. Харкова та міського бюджету м. Харкова на 2008 рік.

Якщо на території міста (республіканського АРК чи міста обласного значення) чи району недостатньо бюджетних установ, які забезпечують надання послуг в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, обчислений обсяг видатків на фінансування цих послуг враховується при визначенні міжбюджетного трансферту бюджету, з якого утримуються бюджетні установи, що надають ці послуги.

Отже провівши необхідний аналіз виконання місцевих бюджетів за видатками, можна зробити висновок про те, що значну питому вагу у видатках займають видатки на соціально-культурну сферу, соціальний захист населення, видатки на житлове господарство, видатки на утримання органів влади. Витрати на соціально-культурну сферу потребують негайного та своєчасного фінансування, але без здійснення капітальних вкладень на розвиток виробництва і соціальної сфери не можна очікувати приросту надходжень в майбутньому.

2.3 Побудова економетричної багатофакторної моделі виконання місцевих бюджетів

Лінійна багатовимірна модель (ЛБМ) має такий вигляд

y=β0+ β1x1+ … + βpxp (2.1)

y – Залежна змінна – ендогенна змінна

x1, x2…xp – залежні змінні – екзогенні змінні.

Отже для побудови економетричної багатофакторної моделі залежності місцевого бюджету вибираємо наступні змінні:

Y – надходження до бюджету;

X1 – державне управління;

X2 – соціальний захист та соціальне забезпечення;

X3 – цільові фонди органів місцевого самоврядування;

X4 – кошти, що передаються до бюджету розвитку;

X5 – послуги, що пов’язані з економічною діяльністю.

Саме за допомогою цих змінних проведемо регресійний та дисперсійний аналіз, знайдемо залежність надходжень від видатків місцевого бюджету, а також побудуємо модель цієї залежності.

Таблиця 2.5

Дані для регресійного аналізу:

У зв’язку з тим, що економетрична модель обов’язково має випадкову помилку, модель (2.3.1) переписується у вигляді (2.3.2)

y=β0+ β1x1+ … + βpxp+ε (2.2)

де ε – випадкова помилка або перешкода.

Регресійні коефіцієнти визначають за допомогою методів найменших квадратів.

 (2.3)

Візьмемо частичні похідні по кожному з виразів, дорівняти їх і отримаємо систему рівнянь

 (2.4)

Ця система рівнянь має спеціальну назву – нормальна система.

Отримаємо цю систему:

(2.5)

Невідомі у системі (2.3.5) – це коефіцієнти в0, в1...

х1, y1 – ми маємо внаслідок спостережень

в0, в1 - це коефіцієнти, які ми повинні визначити

n – кількість спостережень, вони нам завжди відомі.

Якщо центрувати наші дані, необхідно замість х1 записувати:

(2.6)

По діагоналі системи будемо мати дисперсію відпов. змінною, а недіагональні елементи нормальної системи будуть коваріаціями відповідних пар елементів.

Перевірку якості отриманого рівняння ми починаємо з побудови таблиці дисперсійного аналізу регресійного рівняння.

Таблиця 2.6

Дисперсійний аналіз регресійного рівняння

ŷ – обчислене значення

y – фактичне значення

 - середнє значення (фактичне)

n – кількість спостережень

p – кількість коефіцієнтів, які ми визначаємо

Якщо величина F буде більше Fтабл, то ми вважаємо, що наше рівняння значуще.

Вираз поділимо зліва та справа на величину SST, тоді отримаємо

 (2.7)

Величина  отримала спеціальне позначення:

R2 спеціальну назву – коефіцієнт детермінації

 = R2 (2.8)

R2=1- (2.9)

Фізичний зміст цієї величини: вона показує, яку долю загальної дисперсії пояснює наше рівняння регресії, в даному випадку R2 = 0,995515.

Коефіцієнт детермінації використ.для порівняння якості конкуруючих регресійних моделей, кожна з якої значуща.

Те рівняння буде краще, для якого коефіцієнт детермінації буде більше.

Для того, щоб порівняти якість конкуруючих регресійних моделей, треба, щоб у них співпали кількість спостережень та змінних.

Можна довести, що величина

SST = SSR + SSE

8 = 5 + 3

У загальному випадку для порівняння моделей використовують скоригований коефіцієнт детермінації:

 (2.10)

Для перевірки стат-го зв’язку між вибраними змінними та величиною y використовують коефіцієнт множинної кореляції: R- позначення цього коефіцієнта.

Можна показати, що коефіцієнт детермінації рівняється квадрату коефіцієнта кореляції.

Властивості коефіцієнта множинної кореляції R та парного коефіцієнта кореляції r :

Таблиця 2.7

Властивості коефіцієнта множинної кореляції R та парного коефіцієнта кореляції r

Чим більше по модулю величина R і r, тим зв’язок тісніший між величиною y і xp.

Чим більше по модулю величина R і r, тим зв’язок тісніший між величиною y і xp.

Так як r<0, то збільшенню однієї з величин відповідає зменшення іншої.

Коефіцієнт множинної кореляції = 0,99775.

Для перевірки значущості отриманих коефіцієнтів (якщо в цілому за критерієм f рівняння було значущим) використовуємо критерій ст’юдента.

Для перевірки значущості кожного коефіцієнта регресії обчислюють величину

 (2.11)

bi – обчислене значення коефіцієнта

- це його середньоквадратичне відхилення.

Чим величина  більше, тим більш значущим є отриманий коефіцієнт.

Величину  порівнюють з величиною tтабл .

Якщо > tтабл , то вважаємо, що рівняння значуще.

У свою чергу tтабл розподілено згідно з розподілом ст’юдента з n-p степенями свободи на рівні значущості α.

α – імовірність помилки.

Якщо α=0,01, то ми можемо помилитись 1 раз із 100.

Якщо прийняти α=0,05, то , якщо p-value<0,05, то коефіцієнти значущі.

Визначення коефіцієнтів регресії у стандартизованій формі.

Для того, щоб отримати рівняння у стандартизованих змінних, перетворюють і величину y і змінні х таким чином:

 (2.12)

~ - символ стандартизації

Кожну змінну х перетворюємо аналогічно:

 (2.13)

Отже лінійна багатовимірна модель матиме вигляд:

Y = 149794 + 7,862769 + 0,208411 + 0,96028 + 0,05365 + 0,1896

Розв’язавши відносно величини в всю систему , отримаємо коефіцієнти регресії у стандартизованій формі.

Таблиця 2.8

Вихідні дані по задачі

Таблиця 2.9

Вивід результатів

Таблиця 2.10

Дисперсійний аналіз

Таблиця 2.11

Дисперсійний аналіз

Таблиця 2.10

Результати обчислення

Рис. 2.8. Залежність податкових надходжень бюджету від обсягів видатків.

Побудована модель дає підстави дійти таких висновків. Отже протягом останніх трьох років рівень податкових надходжень зменшується, що пояснюється, як низьким рівнем доходів громадян, так і приховуванням бази оподаткування і юридичними і фізичними особами. В той же час видатки на державне управління, соціальний захист, різноманітні соціальні виплати, кошти, що сплачуються до бюджету розвитку тощо не зменшуються, а навпаки зростають і є найбільш вагомими складовими у системі видатків.

Таким чином штучно зменшена база оподаткування є основною причиною того, що податкові надходження не покривають видатки, внаслідок чого і виникає бюджетний дефіцит.

2.4 Аналіз ефективності використання інформаційних технологій в фінансовому управлінні по Харківській області

В обласному фінансовому управлінні по Харківській області обовязковим є використання сучасних інформаційних технологій, прикладного програмного забезпечення. Тому надамо детальну характеристику програмного забезпечення, використання якого є доцільним та можливим для якісного оброблення інформації стосовно дослідження місцевих бюджетів. Отже, Бюджетний відділ фінансового управління використовує такі програми, як:

- Microsoft Office Excel;

- Ліга;

- Інформаційно – аналітична система «Місцеві бюджети» та інші аналогічні їй програми.

За допомогою програми Excel, вся числова інформація подається у вигляді рядків та стовпців-електронних книг обліку в які вводяться дані. Нова робоча книга Excel складається з трьох робочих аркушів, але до неї можна додати більш ніж 250 нових аркушів. Для того, щоб відкрити потрібний аркуш, достатньо клацнути на його ярличку. Кожний робочий аркуш Excel складається із строк та стовпців. Рядки ідентифікуються номерами, вказаними в лівій частині листа. Стовпці ідентифікуються буквами латинського алфавіту, вказаними у верхній частині аркуша. Перетин строк і стовбців створюють комірки.

Excel дозволяє легко знайти потрібні дані. За допомогою цієї програми виконуються розрахунки, які виводяться на екран, та зберігаються в будь – яких комірках. За допомогою цієї програми створюються різноманітні діаграми та графіки, що дозволяє швидше проаналізувати інформацію.

В Excel можна працювати одночасно з декількома робочими книгами, як у Microsoft Word з декількома документами. Перехід з однієї робочої книги в іншу виконується клацанням миші.

Головне фінансове управління використовує програму Excel для ведення статистичних даних в яких потрібен розрахунок; для побудови наочних графіків; для розрахунку субсидій, дотацій, пільг окремим категоріям громадян. Ця програма спрощує діяльність управління.

Головною програмою управління є нормативно-правова програма Ліга. Програма «Ліга» передбачена для допомоги в праці багатьох організацій і установ. Вона являється однією з основних в роботі служб фінансового управління. Метою програми «Ліга» являється забезпечення фінансових органів нормативно-правовою базою.

Знання законів дуже важливо для роботи різних державних організацій. Ця програма охоплює весь спектр законодавчих актів, також ця програма постійно здійснюється обновлення даних через Інтернет, або курсовою доставкою. В системі Ліга : Закон, можна знайти повну базу нормативно-правових актів України, а також можна ознайомитись з кожною редакцією документа, проаналізувати зміни, котрі були внесені в кожну з редакцій, отримати документ на який посилається даний документ, вивчити документи, котрі змінюють цей, чи документи, які змінюються цим документом; можливе простеження взаємозв’язку між документами, вивчити структуру документа.

Системи Ліга: Закон – це не тільки правова інформація, а також дайджести ділової преси з коментаріями спеціалістів, систематизовані тематичні підбори документів з питань бухгалтерського обліку, господарської діяльності, довідкова інформація з можливістю побудови графіків.

На сьогоднішні день існують такі різновиди систем: «Ліга : Закон Класик», «Ліга : Закон Бізнес», «Ліга : Закон Професіонал», «Ліга : Закон Еліт», «Ліга : Закон Корпорація». «Ліга: Закон Класик» уособлює класичну інформаційно – довікову пошукову систему по законодавству. Інформаційне наповнення даної системи включає:

всі нормативно – правові акти прийняті Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України;

всі документи міністерств та відомство, які пройшли реєстрацію в міністерстві юстиції;

всі кодекси України в контрольному стані;

всі міжнародні угоди діючі в Україні.

З моменту випуску, на 15 квітня 2001 року, дана система містила близько 55 тисяч нормативних документів. За своїми інформаційними та функціональними особливостями, система «Ліга : Закон Класик» буде необхідна в роботі бюджетних та державних установ та організацій, місцевих органів самоврядування та відомств, судів та інших організацій, які потребують нормативно – правової інформації.

Система «Ліга : Закон Бізнес» представляє собою інформаційно – довідкову систему, яка забезпечує інформаційну підтримку в прийнятті рішення будь-якої сфери діяльності. Тут можна знайти всю інформацію, яка потрібна в роботі менеджерів і спеціалістів, що здійснюють господарську діяльність на території України. Це нормативно – правова інформація регулююча господарську та адміністративну діяльність бізнес-компаній, а також типові договори та форми, визначення термінів з можливістю негайного переходу до документу.

Система «Ліга : Закон Бізнес» має таке інформаційне наповнення:

всі нормативні і ненормативні документи;

всі кодекси України в контрольному стані;

більш ніж 4 тисяч консультацій і коментарів експертів;

типові договори і форми.

Система містить більш 60 тисяч нормативно – правових і інформаційно довідкових документів.

«Ліга : Закон Професіонал» – це інформаційно - довідкова пошукова система, яка дозволяє оперативний доступ до всього спектру актуально – правової, довідкової та ділової інформації, а також обробки і аналізу. Система містить базу даних «ЕТАЛОН», яка складається з нормативно – правових документів перевірених спеціалістами міністерства юстиції при внесенні в єдиний державний реєстр. Ця база містить близько 100 тисяч документів.

«Ліга : Закон Еліт» містить в собі всі бази даних «Ліга : Закон» з максимальним набором всіх функціональних можливостей, притаманних системі.

Робоче вікно системи «Ліга : Закон» містить такі елементи: головне меню, головна панель інструментів, додаткова панель інструментів, перелік режимів роботи, робочий простір. Головне меню робочого вікна складається з пунктів: пошук, ведення своїх баз, сервіс, вікна, допомога.

Кожний підпункт головного меню робочого вікна є окремою командою, котру можна виконати натиснувши ліву кнопку мишки. В свою чергу підпункти меню можуть містити вкладені підпункти, які можна побачити, якщо підвести курсор мишки до відповідного підпункту. Деякі підпункти мають доповнення до тексту. Наприклад Ctrl+Q, Ctrl+M, Ctrl+X. Це так звані «гарячі клавіши». Одночасне натиснення такої комбінації клавіш призводить до виконання відповідної команди пункту меню. Зміст пунктів головного меню для різноманітних версій системи «Ліга : Закон» може відрізнятися в залежності від комплектації баз. В залежності від режимів роботи системи, до пунктів головного меню можуть автоматично додаватися нові підпункти. Головна панель інструментів складається з набору кнопок з піктограмами, які залишаються незмінним під час будь-якого режиму роботи з системою. Кожна клавіша виконує визначену команду. Існують наступні команди:

запит на пошук документів;

формування запиту на пошук документів;

перелік закладок;

попередній документ;

наступний документ;

відіслати повідомлення;

дошка повідомлень;

опис програми;

закінчити роботу.

За допомого цих команд виконуються всі функції, які може виконувати дана програма.

Закони та нормативно-правові акти являються основою правовідносин для всіх сфер діяльності. Органи фінансового управління спираються в своїй діяльності на ряд законів України. Всі ці закони знайшли своє відображання в програмі «Ліга», це полегшує діяльність службовців, а постійне обновлення бази сприяє більш оперативній роботі.

Незважаючи на зміни в законодавчій базі України, за допомогою програми «Ліга» практично всі фінансові органи можуть дізнаватися про всі зміни та доповнення, які були здійснені.

Також фінансове управління керується одним з розповсюдженішим програмних комплексів «Галактика». На базі цього комплексу існує підсистема «Фінансове і календарно-мережне планування, управління проектами», яку використовує бюджетний відділ, а також інші відділи для складання календарно-мережних графіків на задані періоди, розподілу ресурсів по пунктах плану з їх розбиттям по підрозділах. Також це програмне забезпечення дозволяє проводити реєстрацію ходу виконання госпплану, формувати звіти по госплануванню і аналізувати їх. Господарське і фінансове планування в ПК "Галактика" ведеться в модулях "Управління проектами" і "Планування фінансів".

Для розробки на підприємстві чи установі господарського плану, фінансового плану, формування календарно-мережного графіка на заданий період і відстежування їх виконання необхідні наступні початкові дані:

- вибір періоду планування;

- вибір основної валюти, щодо якої перераховуватиметься національна валюта;

- вибір підрозділів та відповідальних співробітників за окремі пункти планів;

- визначення необхідних ресурсів (трудових, матеріальних тощо) для успішного виконання планів;

- наявність необхідних документів (договорів про закупівлі і продажі, фінансових документів і т.п.).

Перераховані початкові дані вносяться в модулях "Планування фінансів" і "Управління проектами" вручну, а такі з них як поточний курс валюти, список підрозділів і співробітників, відомості про наявність необхідних договорів і фінансових документів користувач може копіювати з суміжних модулів ПК "Галактика" (Управління персоналом, Управління постачанням, Управління збутом, Банк тощо).

Дане програмне забезпечення дозволяє здійснювати наступні операції.

Модуль "Управління проектами", який призначений для складання, модифікації і моніторингу ходу виконання господарського плану підприємства чи установи дозволяє:

- здійснити розробку господарського плану підприємства на вибраний користувачем період, розробити календарно-мережевий графік робіт;

- провести оцінку здійснимості складеного господарського плану з погляду достатності ресурсів;

- проводити реєстрацію ходу виконання господарського плану;

- здійснювати контроль ходу виконання господарського плану;

- модифікувати план в процесі діяльності підприємства з проведенням аналізу впливу змін, що проводяться, на економічну ефективність плану;

- сформувати інформаційні і аналітичні звіти (текстові і графічні), що відображають як заплановані, так і одержані в результаті діяльності підприємства господарські показники.

Така функція, як настройка доступу по напрямах діяльності разом з функцією «Каталог планів користувача» призначена для установки обмежень на доступ користувачів до пунктів плану. Пункт меню «Доступ по напрямах діяльності» доступний тільки адміністратору системи планування. Існує два варіанти доступу до пунктів плану: «Повний» і «Список». Повний доступ дозволяє працювати зі всіма планами, що є в системі, а також дозволяє розробляти нові плани. Як правило повний доступ використовується адміністратором всієї системи при розробці структури планів підприємства. У звичному режимі роботи у всіх користувачів рекомендується встановлювати доступ за списком.

Складання господарського плану має на увазі розробку плану заходів майбутньої комерційної операції, плану виконання проекту або плану виконання робіт підприємством. План представляється у вигляді календарно-мережевого графіка робіт, часу початку і закінчення окремих робіт при цьому можуть бути взаємопов'язані. План вводиться користувачем по пунктах. Кожен пункт господарського плану служить для опису напряму робіт або конкретного заходу. Для кожного пункту господарського плану призначається відповідальний, який вибирається з каталогу відповідальних осіб системи. Каталог відповідальних осіб відкритий для додавання прямо з режиму вибору відповідальних осіб. Додання пункту статусу окремого плану здійснюється шляхом включення його в каталог планів користувача.

Звіт «Діаграма Гантта» дозволяє наочно в графічному вигляді представити розроблений календарно-мережний графік робіт. Діаграма Гантта дозволяє побачити паралельні роботи, роботи проходячі в заданий період. Використовуючи обмеження можна видати в звіт будь-який відрізок часу.

Модуль «Фінансове планування» дозволяє:

- здійснити розробку господарського плану підприємства на вибраний користувачем період, розробити календарно-мережний графік робіт з вказівкою необхідних ресурсів;

- провести оцінку здійснимості складеного господарського плану з погляду достатності ресурсів і фінансів і оцінити його економічну ефективність;

- модифікувати план в процесі діяльності підприємства з проведенням аналізу впливу змін, що проводяться, на економічну ефективність плану;

- проводити реєстрацію ходу виконання фінансового плану і одержувати звіти, що відображають плануємі та одержані в результаті діяльності підприємства фінансові і господарські показники.

Фінансовий план є списком статі платежів і надходжень і відображає планований рух фінансів по періодах фінансування. При складанні фінансового плану можна використовувати ієрархію "пункт-підпункт", яка вводиться за допомогою складових номерів пунктів фінансового плану.

Введення плану здійснюється по пунктах. Кожен пункт фінансового плану відображає одну статтю надходження або платежу. Шляхом введення пунктів плану користувач вводить структуру фінансового плану, що відображає структуру надходжень і платежів, що склалася в організації. Фінансовий план можна вести автономно і сумісно з господарським планом.

Даний режим дозволяє розробити декілька форм, що дозволяють одержати звіти по фінансових планах з використанням ієрархії пунктів, відмінної від ієрархії статі фінансового плану.

Як база для нової ієрархії служать статті нижнього рівня структури фінансового плану.

У користувача з'являється можливість при завданні структури форми для складових її пунктів вводити коефіцієнти, на які множиться результат, одержаний шляхом підсумовування по встановлених статтях.

Введені форми можуть бути використані при аналізі фінансових планів по напрямах робіт, а також при аналізі базового плану.

Інформаційно- аналітична система «Місцеві фінанси» - це програмне забезпечення, яке використовується у фінансовому управлінні по Харківській області і є головною програмою, якою користуються в осоновному при аналізі планування та виконання місцевих бюджетів.

Дана програма потребує ретельного вивчення, а також професійних навичок, для чого компютерним відділом фінансового управління були розроблені спеціальні інструкції по використанню ІАС «Місцеві бюджети», для полегшення роботи працівникам з цією програмою. Дана система поділяється на спеціальні підсистеми, кожна з яких виконує свої функції. Отже, розглянемо декілька підсистем, які стосуються планування та виконання місцевих бюджетів.

Розробка проміжної системи ведення місцевих бюджетів ІАС «Місцеві бюджети», яка включає в себе підготовку розписів доходів, розпису фінансувань та граничних обсягів видатків структурними підрозділами обласних, районних та міст обласного значення фінансових управлінь. Для цього створюються такі дркументи, як:

- «варіанти розпису» - створено з метою упорядкування інформації, щодо показників розпису на всіх етапах цого складання, аналізу динаміки цих плказників;

- «Розпис доходів» - призначена для складання річного та помісячного розпису доходів;

- Звіт «Річний розпис доходів», у якому відображається введений річний розпис доходів. Звіт є універсальним, що дозволяє виводити дані з різними рівнями групувань;

- Звіт по зведеному розпису;

- Звіт для зведення планових показників для Міністерства фінансів України, а також інші подібні звіти, що відображають розпис доходів чи видатків щорічно та помісячно.

Підсистема «Аналіз виконання видаткової частини», для роботи з якою необхідне володінняспеціальних навичок роботи з клієнтом Asbase та знання курсу МБК – 7/2. Даний документ є складовою частиною документації по ІАС «Місцеві бюджети» та розроблений за ГОСТ РД-50-34.698-90. В даній підсистемі використовуються наступні документи:

- документ «Щоденний моніторинг виконання видатків» - створено з метою аналізу видаткової частини бюджету, призначено для виконання звітів по видатковій частині та встановлення параметрів формування цих звітів;

- Звіт «Аналіз фінансування розпорядників коштів» - призначено для аналізу залишків на особових рахунках розпорядників та реєстраційних рахунках ДКУ;

- Звіт про бюджетну заборгованність (Місячний звіт) – призначено для відображення сум дебіторської та кредиторської заборгованості на початок року та на звітну дату, а також інші звіти, які дозволяють проводити аналіз виконання видаткової частини бюджету.

Підсистема «Аналіз виконання доходної частини» розробляє такі документи:

- документ «Класифікація бюджетів» - відображає бюджети, по яких будуть проводитись звіти у вигляді дерева із можливістю зробити свій вибір для конкретного бюджету;

- документ «Щоденний моніторинг виконання доходів» - створено з метою аналізу доходної частини бюджету;

- Звіт «Прогноз виконання» - призначений для порівняння уточненого розпису із сумами виконання доходів від ДКУ та інші звіти.

Підсистема «Бюджетні запити» передбачає роботу з прогнозними показниками, з бюджетними запитами, роботу зі звітами «Матеріали до рішення сесії»; затвердження обласного бюджету, що передбачає роботу з документом «Варіанти бюджету». Підсистеми Аналіз виконання видаткової частини і «Аналіз виконання доходної частини» є складовими частинами ІАС «Місцеві бюджети» та розроблені за ГОСТ РД – 50-34.698-90.

Отже, можна робити висновок, що ІАС «Місцеві бюджети» набагато спрощує роботу з планування та виконання місцевих бюджетів, значно полегшує роботу бюджетного відділу фінансового управління. Серед аналогічних програм, які використовуються в інших бюджетних відділах обласних управлінь, вона є найбільш розповсюдженою, що пояснюється багатофункціональністю даної системи.

Розділ 3. Шляхи ефективного планування і виконання місцевих бюджетів

3.1 Напрямки вдосконалення міжбюджетних відносин

Розв'язання проблеми міжбюджетних відносин має важливе значення як з точки зору виконання соціальних функцій держави, так і забезпечення умов економічного зростання України.

Взагалі співвідношення системи державного і місцевого оподаткування є однією з центральних проблем у реформуванні податкової системи України.

Заходи по вдосконаленню податкової політики повинні носити, перш за все, системний характер. Необхідно також змінити існуючий підхід до підготовки і прийняття законів про оподаткування. Так, практично майже всі вони виносяться на розгляд до Верховної Ради без економічної експертизи, експериментальної апробації, що призводить до прийняття недосконалих законодавчих актів, доробки їх уже після вступу в дію. Яскравим прикладом такого підходу є Закон "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств". З метою покращення виконання прийнятих законів необхідно збільшити тривалість періоду введення їх у дію з моменту прийняття, щоб дати можливість виконавчій владі підготувати всі необхідні матеріали для його реалізації [8].

Як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні оподаткування, для досягнення принципів прозорості, справедливості, визначеності, зручності та економії перелік місцевих податків і зборів, інших обов'язкових платежів має бути мінімальним. Механізми і порядок їх нарахування повинні виключати подвійне, потрійне і оподаткування. Не можна оподатковувати виробничі витрати та платежі до бюджету.

Ключовим завданням реформування системи міжбюджетних відносин в Україні є закріплення за бюджетом кожного рівня влади власної дохідної бази. Лише наявність власної дохідної бази, яка формується за рахунок власних і закріплених на стабільній основі законом податкових доходів, є гарантом самостійності місцевих бюджетів, основою розвитку місцевого самоврядування.

В Україні згідно із Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. районні та обласні бюджети мають формуватися за рахунок коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм. Отже, вони не повинні мати власні податкові доходи [4].

Бюджет базового рівня - сільських, селищних та міських Рад - формуються за рахунок власних, закріплених та регульованих податкових доходів. Джерелом власних податкових доходів зазначених бюджетів є місцеві податки і збори, їх частка в сукупних доходах бюджетів базового рівня є низькою, хоч в останні роки демонструє тенденцію до зростання.

Закон від 03.03.1999 р. не дозволяє визначити до яких місцевих бюджетів має спрямовуватись 30% фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки мова йде про "місцевий бюджет" взагалі, фактично ж у 1998 р. цей податок зараховувався не лише до сільських, селищних, міст районного підпорядкування, а й до районних бюджетів. До "місцевого бюджету" взагалі, відповідно до Указу Президента України, мало надходити і 55% єдиного податку на підприємницьку діяльність. До місцевих бюджетів усіх рівнів фактично надходили у 1998 р. плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності та плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними і тютюновими виробами, хоч згідно із законодавством плата за торговий патент повинна зараховуватись до "бюджетів місцевого самоврядування (місцевих бюджетів) за місцем оплати торгового патенту", а плата за ліцензії - "до місцевого бюджету за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності, а в сільській місцевості - 50 відсотків до районного бюджету за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та 50 відсотків - до відповідного місцевого бюджету за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності".

Основним джерелом доходів бюджетів базового рівня є регулюючі доходи, перш за все - прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, ПДВ. Однак як перелік регулюючих доходів, так і нормативи їх розподілу між державним і місцевими бюджетами постійно переглядаються. Якщо протягом 1992-1996 рр. ПДВ був одним з основних регулюючих доходів місцевих бюджетів, то у 2008 р. прибутковий податок з громадян розподілений між державним і місцевим бюджетами за індивідуальними нормативами [8].

Все це свідчить про те, що бюджети базового рівня не мають достатньої власної дохідної бази, їх дохідна база е нестабільною, що позбавляє органи місцевого самоврядування можливості планувати свої доходи і видатки, робить їх залежними від органів влади вищого рівня.

Внаслідок цього в Концепції реформування міжбюджетних взаємовідносин в Україні, розробленій Науково-дослідним фінансовим інститутом при Міністерстві фінансів України, пропонується перш за все зміцнити власну дохідну базу міських, сільських і селищних бюджетів. З цією метою до власних доходів зазначених бюджетів, крім місцевих податків і зборів, пропонується віднести також: плату за землю, податок на промисел, податок на нерухомість, податок з власників транспортних засобів, плату за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок на підприємницьку діяльність, які за своєю природою і є місцевими податками.

Розмежування витрат між Державним і місцевими бюджетами, а також між окремими рівнями місцевих бюджетів повинно ґрунтуватися на принципах економічної ефективності і соціальної справедливості. Фінансування певного виду видатків повинно закріплюватися за тією ланкою, яка може забезпечити їхнє найефективніше надання. Ефективність тих чи інших видів видатків доцільно оцінювати з точки зору того, наскільки правильно визначений об'єкт фінансування, чи дійсно забезпечується одержання визначених бюджетом послуг державного сектора і, нарешті, наскільки вагомим виявиться економічний та соціальний ефект.

З урахуванням сучасних умов, що склалися у бюджетній системі України, та зарубіжного досвіду, з Державного бюджету кошти необхідно спрямовувати на фінансування: оборонної програми, зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, екологічних програм, валютних видатків, міжрегіональних комерційних зв'язків, виплат населенню, що постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи, органів законодавчої, судової і виконавчої (на загальнодержавному рівні) влади, фундаментальної науки, органів внутрішніх справ, прокуратури, служби безпеки, вищої освіти, великих дорожньо-транспортних комунікацій, політики зайнятості населення, перерозподілу доходів, житлово-комунального господарства (об'єктів загальнодержавної власності) та економіки країни в цілому, обслуговування державного боргу, виробничого і невиробничого будівництва, трансфертів місцевим бюджетам.

З бюджетів обласного, територіального рівня кошти повинні витрачатися на фінансування: сфери охорони здоров'я, амбулаторних і стаціонарних закладів охорони здоров'я, шкіл-інтернатів та дитячих будинків, функціонування установ середньої спеціальної освіти, бібліотек, театрів, музеїв, виставок, заходів по боротьбі з епідеміями, будинків для інвалідів та літніх людей, заходів по підтримуванню ^життєвого рівня населення, капіталовкладень у житлове будівництво, відшкодування різниць у цінах по реалізації палива населенню, транспортних комунікацій та інших програм обласного значення [31].

Бюджетами місцевого самоврядування (міст, районів, сіл та селищ) повинні фінансуватися: дитячі дошкільні установи, початкова та середня освіта, культурні і спортивні заклади, лікувальні та амбулаторно-поліклінічні установи, соціальний захист, утримання доріг, житлово-комунальне господарство (об'єкти муніципальної власності), заходи по благоустрою. пожежна охорона, планування розвитку територій, прибирання сміття. постачання води, електроенергії, газу, громадського транспорту.

Перш ніж реформувати бюджетну систему з точки зору розмежування податкових платежів між бюджетами різних рівнів, необхідно відпрацьовані основні принципи такого розмежування. В основу при цьому можна було б покласти соціальну роль конкретного виду податків для даної території, а також його функціональне призначення і цільову спрямованість. Можна, звичайно, піти іншим шляхом: не торкатися поділу податків на загальнодержавні і місцеві, а за кожним рівнем управління закріпити певну частку податку при збереженні єдиної ставки оподаткування. Подібна практика розподілу податків між бюджетами прийнята у деяких країнах. Однак у нашій країні, зважаючи на поступову відмову від практики використання методу регульованих доходів, необхідно йти все-таки іншим шляхом, враховуючи існуючі реалії, у тому числі негативні економічні процеси [48].

Об'єктивному і довготривалому розмежуванню доходів між бюджетами всіх рівнів сприяло б поєднання двох способів, що застосовуються у світовій практиці. Це, по-перше, вищезгаданий розподіл окремих конкретних видів податків на державні і місцеві із зарахуванням цих податків виключно у відповідні види бюджетів. По-друге, введення місцевих надбавок до діючих державних податків. Гнучке поєднання цих двох способів дозволило б встановити єдині для усієї країни принципи формування дохідної бази бюджетів усіх рівнів і хоча б у якійсь мірі нівелювати відмінності економічного і соціального розвитку територій, які охоплюються місцевими бюджетами.

При розмежуванні податків між бюджетами різних рівнів доцільним було б збереження регульованих доходів як методу, що забезпечує зацікавленість органів державного управління у мобілізації загальнодержавних податків і зборів. Перш за все, з метою створення рівних умов для регіонів у забезпеченні регульованими доходами і зниження рівня їхньої дотаційності необхідно диференціювати нормативи відрахувань до місцевих бюджетів від ПДВ і податку на прибуток, їх розрахунок потрібно проводити з урахуванням чисельності населення в регіоні таким чином; на основі звітних даних за минулий рік визначити середній по місцевих бюджетах у цілому по країні розмір надходжень ПДВ і податку на прибуток на одного жителя. Виходячи з чисельності населення кожної області і середнього розміру податків на одну особу, визначається необхідна для кожного регіону сума регульованих податків. Нормативи відрахувань до місцевих бюджетів розраховуються як відношення одержаної суми податків до їхнього контингенту по області [106].

Доцільно було б повністю закріпити за місцевими бюджетами плату за землю, лісовий дохід, плату за користування природними ресурсами, акцизи на алкогольні і тютюнові вироби вітчизняного виробництва. Місцевим органам влади надати право збільшувати (чи зменшувати) ставки цих податків, надавати пільги, встановлювати і змінювати терміни сплати (крім акцизів).

З метою посилення зацікавленості місцевих рад у зміцненні дохідної бази місцевих бюджетів, у першу чергу за рахунок власних коштів, скорочення дотаційності місцевих бюджетів, потрібно розширити права місцевих Рад народних депутатів щодо встановлення місцевих податків і зборів.

Для того, щоб дотація не була звичайним стабільним додатковим джерелом у місцевих бюджетах, а примушувала б регіони працювати над збільшенням доходів, доцільно створити за рахунок відрахувань від ПДВ, податку на прибуток, які зараховуються до державної казни, фонд фінансової підтримки адміністративно-територіальних утворень. Передбачити, щоб він щомісяця нараховувався від фактичних надходжень до Державного бюджету ПДВ і податку на прибуток за нормативом, встановленим Законом "Про Державний бюджет України". Норматив відрахувань у фонд фінансової підтримки регіонів необхідно розраховувати як частку відділення загальної суми дотацій місцевим бюджетам з Державного бюджету на суму податку на прибуток і ПДВ, що зараховуються до Державного бюджету [98].

Бюджетна резолюція на 2008 рік, яка передбачала використання нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості планування видатків місцевих бюджетів для виконання "державних делегованих повноважень", а також для обґрунтування обсягу дотацій областям і нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів до місцевих бюджетів. "Власні повноваження місцевого самоврядування" передбачається фінансувати за рахунок місцевих податків і зборів.

Ідея розробки нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості не є новою. Вона виникла ще у часи соціалізму і була пов'язана зі спробами уряду подолати залишковий підхід до планування соціально-культурної сфери. Бюджетна резолюція на 2000 рік, на перший погляд, пропонує такі "єдині нормативи" витрат по "делегованих повноваженнях": на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист населення, утримання органів управління, культуру, спорт, сільське та лісове господарство. При цьому необхідно звернути увагу на те, що обласним адміністраціям одночасно надається право коригувати показник мінімальних видатків бюджетів міст і районів з урахуванням існуючої мережі бюджетних установ, а також (при необхідності) перерозподіляти видатки.

По суті, підхід, який був закладений в основу формування місцевих бюджетів на 2008 рік, зводиться до використання індивідуальних нормативів видатків, які фактично залежать від наявності об'єктів місцевого господарства, а також установ соціальної сфери, що підпорядковані відповідним органам місцевої влади. Але це нічим не відрізняється від практики бюджетного планування попередніх років. Запропонований підхід, як і практика планування минулих років, закріплюють існуючу диференціацію регіонів по забезпеченню суспільними благами та послугами в розрахунку на душу населення. Крім того, необхідність погоджувати зобов'язання держави, що витікають з нормативів бюджетної забезпеченості, з реальними фінансовими можливостями країни призведе до необхідності їхнього щорічного перегляду.

Використання показника мінімальних бюджетних витрат (мінімальної бюджетної забезпеченості) для планування місцевих бюджетів, на нашу думку, не тільки практично неможливе, але й суперечить самій ідеї місцевого самоврядування. Такі показники можуть використовуватися лише для надання державних гарантій по обмеженому колу життєво необхідних суспільних благ, що потрібні з точки зору справедливого розподілу доходів або створення рівних стартових умов для підростаючого покоління [111].

У проекті бюджету на 2008 рік, як і в минулі роки, було передбачено, що для економічно слабкіших регіонів нормативи відрахування від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів будуть становити 100%, тоді як для більш сильних регіонів підлягають регулюванню. Використання індивідуальних нормативів відрахувань від загальнодержавних податків призводить до того, що в регіонах залишається різна частина зібраних податків. Динаміка доходів, а значить і витрат місцевих бюджетів з розрахунку на одиницю податкових надходжень, суперечлива і важко передбачувана.

Диференціація нормативів розподілу податків не тільки загострює бюджетні проблеми України, але й має серйозні негативні наслідки для економічного розвитку країни. За таких умов місцеві органи влади не зацікавлені ані в збільшенні бюджетних доходів, ані в ефективному використанні бюджетних коштів.

З точки зору середньострокової перспективи в економічно слабкіших регіонах значно більшого ефекту можна досягти, створивши умови для розвитку виробництва. Поточні проблеми регіонів доцільно, на нашу думку, вирішувати не шляхом диференціації нормативів, а за допомогою цільових субсидій з Державного бюджету з чіткими і зрозумілими умовами їхнього надання.

У сучасних демократичних суспільствах завдяки децентралізації компетенцій щодо розв'язання державних завдань реально враховуються індивідуальні уподобання громадян. Це дає значні переваги, оскільки дозволяє досить гнучко пристосовувати надання державних благ та послуг до потреб як поодиноких громадян, так і жителів різних регіонів. Однак визначення переліку повноважень, які "делегуються", зовсім не означає, що вищий орган влади директивне встановлює обсяги їхнього фінансування.

У багаторівневій бюджетній системі повноваження щодо вирішення певних завдань і відповідальність за пов'язані з цим видатки повинні належати одному і тому ж рівню державної влади. Дотримання цієї вимоги дозволяє підвищити відповідальність місцевих органів влади, а, значить, і ефективність державних витрат. Реформування системи міжбюджетних відносин буде приречене на невдачу, якщо не буде створений досить простий і зрозумілий механізм міжрегіонального перерозподілу державних доходів та вирівнювання доходів місцевих бюджетів. Метою такого перерозподілу має бути не забезпечення фінансування конкретних об'єктів, а вирівнювання (у визначених межах) фінансових можливостей місцевих бюджетів. Завданням держави при цьому є не забезпечення певного рівня видатків місцевих бюджетів, а механізму прозорого, справедливого і досить рівномірного розподілу отриманих у країні державних доходів між різними регіонами (у тій їх частині, яка надходить до місцевих бюджетів) [100].

Мобілізація доходів у розпорядження органів державної влади має носити відтворювально-стимулюючий характер і обов'язково враховуватись у Законі України "Про місцеві податки і збори". Щодо переліку місцевих податків і зборів, то тут необхідний зважений, науково обґрунтований підхід на основі економічного аналізу, що потребує певного часу.

Таким чином, подолання кризової ситуації та катастрофічних деградаційних процесів у суспільно-економічному житті країни потребує невідкладного вдосконалення системи міжбюджетних відносин на всіх рівнях її територіальної організації.

3.2 Напрямки вдосконалення бюджетної політики на місцевому рівні

Бюджетна політика на місцевому рівні - це офіційно визначені органом місцевого самоврядування цілі та напрямки розвитку бюджетних відносин і методи їх реалізації на місцевому рівні.

Отже для того, щоб забезпечити ефективність бюджетної політики в місті Харків необхідно:

- сформувати для кожного рівня місцевого бюджету власні та закріплені доходи;

- здійснити закріплення місцевих податків і зборів за відповідним бюджетом, максимально обмеживши справляння таких податків до інших бюджетів;

- визнати обласні органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування суб'єктами регіональної податкової політики, надавши їм право використовувати інструменти податкового регулювання;

- встановити граничні значення ставок місцевих податків.

Так, аналіз здійснення бюджетної політики, проведений головним фінансовим управлінням, за останні роки виявив:

- значне зменшення форм впливу на фінансові ресурси міста органів місцевого самоврядування;

- зосередженість фінансового менеджменту на залученні необхідних фінансових ресурсів із традиційних джерел навіть у період, коли обласні ради мали право здійснювати позичання;

- створення інститутів залучення фінансових ресурсів на потреби міста, що мають високі фінансові та інші ризики власної діяльності.

Процес формування бюджетної політики передує процесу складання місцевих бюджетів та узгоджується з планами економічного й соціального розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Фактично основним документом, що визначає бюджетну політику на місцевому рівні, є програма економічного та соціального розвитку адміністративно-територіальної одиниці.

Місцеві органи влади в умовах нормативного розподілу ресурсів мають можливості формувати власну бюджетну політику, хоча при цьому обмежується їх автономність і вони працюють у рамках, визначених загальнодержавними нормативними актами. Запорукою успіху місцевої бюджетної політики може бути лише прозоре та відкрите формування проектів бюджетів та отримання підтримки й схвалення місцевим населенням.

Залучення громадян є найбільш важливою проблемою під час розробки та затвердження місцевих бюджетів. Базовим принципом демократичних держав є те, що рішення, спрямовані на розв'язання проблем громадян, мають ухвалюватись і реалізовуватись з їх активною участю.

До недоліків існуючої в Україні системи формування місцевих бюджетів можна віднести високий рівень концентрації фінансових ресурсів у Державному бюджеті, що знижує значення місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення завдань. Тому фінансове управління в найближчі бюджетні періоди ставить перед собою вирішення наступних завдань: підвищення впливу місцевих органів влади на формування бюджету; стимулювання нарощування власної дохідної частини.

Чинний розподіл між наповненням кошиків доходів не стимулює місцеві органи влади впливати на формування підприємницького клімату в межах своєї юрисдикції. Якщо підприємства почнуть працювати краще і відповідно, зросте їх прибуток і заробітна плата працівників, то в бюджеті зростуть доходи, які враховуються при визначенні трансферту. І, як відомо з практики останніх років, більшість їх буде вилучена до Державного бюджету.

Така ситуація потребує перегляду порядку фінансового вирівнювання, і одним з основних принципів, який мав би бути в ньому закладений, є стимулювання органів місцевого самоврядування здійснювати заходи, які б сприяли поліпшенню роботи підприємств, що знаходяться на їх території, а також залученню в них інвестицій.

Важливо зазначити, що реформування системи формування місцевих бюджетів повинно ґрунтуватись лише на тих заходах, які б заохотили місцеві органи влади до пропорційного виконання місцевих бюджетів. Тільки такі заходи дадуть ефект. Одним з таких методів могло б бути запровадження порядку здійснення видатків Державного бюджету шляхом використання поточних надходжень у регіонах для здійснення поточних видатків Державного бюджету. Інакше кажучи, для виконання функцій органів влади України слід залишати у регіонах певну частку коштів Державного бюджету без їх спрямування до центру та у зворотному напрямі. Реалізація запропонованого методу дасть змогу вдосконалити чинну систему здійснення видатків бюджету, підвищити оперативність та ефективність управління наявними фінансовими ресурсами, зацікавити місцевих керівників у збільшенні надходжень. Особливе значення цей підхід матиме для фінансування соціальних потреб, оскільки буде усунуто різницю у відповідальності місцевого керівництва за виконання фінансового плану, органів управління держави та місцевих органів.

Формування місцевого бюджету на основі зазначеного принципу тісніше пов'яже його з результатами економічного розвитку регіону, дозволить вже на етапі бюджетного планування порівнювати розмір територіальних доходів із доходами регіонального бюджету, планувати видатки бюджету, виявляти резерви збільшення доходів. Підвищаться зацікавленість і відповідальність місцевих органів влади за кінцеві результати економічного розвитку території.

У ході перебудови механізму формування бюджетів повинна бути вирішена низка питань, в тому числі: яка частка бюджетних доходів повинна спрямовуватись до Державного бюджету, яка залишатись на місцях; у зв'язку з цим - яким повинен бути норматив відрахувань від територіальних бюджетних доходів. З цього приводу можливі такі варіанти:

- норматив відрахувань у відсотках від загальної суми бюджетних доходів встановлюється для бюджету міста, а частина коштів, що залишилась, спрямовується до вищих бюджетів;

- за встановленими нормативами у відсотках від загальної суми територіальних бюджетних доходів кошти спрямовуються до вищих бюджетів, а частина коштів, що залишилась, до відповідних місцевих бюджетів;

- фіксований норматив коштів, що перераховується до вищих бюджетів, всі інші кошти спрямовуються до бюджету відповідної території.

Взагалі для підвищення відповідальності і зацікавленості органів місцевого самоврядування у кінцевих результатах їх діяльності більш прийнятними є другий і третій варіанти, коли місцеві бюджети будуть формуватись на основі залишкового принципу після внесення у вищестоящі бюджети сум у вигляді своєрідного податку з території.

Необхідно також визначити, єдиний чи диференційовані нормативи слід застосовувати. Якщо встановити єдиний норматив формування бюджетів, то в зв'язку з різними рівнями економічного і соціального розвитку в деяких регіонах бюджет, сформований по зазначеному нормативу, буде менше досягнутого, а в деяких - більше. Для усунення цих протиріч є декілька шляхів:

- можливе виділення із вищих бюджетів дотацій і субвенцій тим органам місцевого самоврядування, у бюджеті яких буде недостатньо коштів для фінансового забезпечення встановлених нормативів фінансування потреб;

- для регулювання місцевих бюджетів повинен бути створений фонд міжтериторіального фінансового вирівнювання.

Необхідно вдосконалити механізм міжтериторіального фінансового вирівнювання. Потрібно визначати фінансові нормативи бюджетної забезпеченості міста з урахуванням економічного, соціального, природного й екологічного стану. Застосування таких показників дасть змогу визначити реальний розмір фінансових ресурсів для задоволення місцевих потреб, а також значно вдосконалити процедуру бюджетного планування.

Потребує перегляду статус та коло повноважень регіональних органів місцевого самоврядування. Наприклад, на сьогодні перелік форм впливу обласних рад обмежується «внутрішнім» бюджетним розподілом визначених державою призначень, можливістю встановлювати пільгові ставки по платі за землю для комунальних підприємств, управлінням видатками фонду охорони навколишнього середовища, формуванням власних доходів виключно за рахунок продажу комунального майна.

У цьому зв'язку актуально розглянути питання про надання органам місцевого самоврядування права встановлювати податкові пільги або повністю звільнювати від оподаткування нові підприємства, які на початку своєї діяльності мають фінансові труднощі, але виготовляють конкурентоспроможну продукцію, а також права надавати окремі пільги малому та середньому бізнесу.

Доцільно переглянути питання про податок на прибуток комунальних підприємств. Проте надати пільги чи повністю звільнити комунальні підприємства від сплати такого податку місцеві ради не мають права відповідно до норми ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з цією статтею пільги з податку на прибуток встановлюються виключно законами.

Особливої уваги заслуговує чинна система місцевих податків і зборів. Такий висновок обґрунтовується як питомою вагою цих податків і зборів у доходах місцевого бюджету, частка яких коливається від 2 до 6%, так і обмеженим переліком об'єктів оподаткування. Тому раціонально здійснити аналіз усіх можливих пропозицій на рівні міських рад та законодавчо закріпити розширений перелік місцевих податків і зборів, що забезпечить кращі можливості вибору конкретних їх видів. Наприклад, поряд з наданням права обласним радам установлювати місцеву символіку, доцільним вбачається надати право справляти місцевий збір за право використання місцевої символіки.

Перспективним напрямом є пошук додаткових можливостей фінансування проектів з розвитку місцевої інфраструктури. До основних шляхів забезпечення зростання фінансових можливостей регіональних органів місцевого самоврядування слід віднести:

- законодавче надання права обласним радам здійснювати позичання на реалізацію програм розвитку регіону;

- створення банків регіонального розвитку, що розширить можливості кредитування місцевих проектів;

- підвищення ефективності фінансового управління на комунальних підприємствах.

Крім того, до найбільш гострих проблем сьогодення у сфері формування місцевих бюджетів у першу чергу слід віднести використання вільних бюджетних коштів, які варто залишати у розпорядженні місцевих рад.

Доцільними вважаються пропозиції щодо зарахування прибуткового податку з громадян у місцеві бюджети за місцем проживання працівників. Це б дало можливість збільшити надходження до сільських та селищних бюджетів, жителі яких працюють у містах.

На сьогодні органи місцевого самоврядування не володіють достатніми фінансовими ресурсами для виконання закріплених за ними повноважень. Аналіз проблем функціонування місцевих бюджетів, а також теорії та практики формування бюджетних систем у країнах із розвиненою ринковою економікою дає змогу сформулювати пропозиції щодо заходів, спрямованих на поліпшення формування місцевих бюджетів.

Необхідно чітко розподілити компетенцію щодо розв'язання конкретних завдань між центральними органами влади й органами місцевого самоврядування і поступово здійснювати перехід до децентралізації державних фінансів. Необхідно розподілити джерела податкових надходжень між центральними і місцевими органами в жорсткій ув'язці з виконуваними ними функціями, що повинно знайти своє відображення у законодавстві про місцеве самоврядування.

Особливу увагу необхідно приділити збільшенню доходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Щорічне нарощування платежів, що входять до їх складу, сприятиме розвитку дохідної бази місцевих бюджетів, адже вони не пов'язані з щорічним плануванням дотацій вирівнювання, субвенцій з Держбюджету чи обсягу вилучення коштів. Додаткова мобілізація цих платежів дає можливість поступово з року в рік поліпшувати фінансування видатків.

В цілому зміцнення інституту місцевого самоврядування в Україні значною мірою залежить від того, чи будуть створені умови для фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, основу якої становлять місцеві бюджети.

3.3 Рекомендації з організації інформаційного забезпечення

Розвиток в Україні інформаційного суспільства та впровадження новітніх інформаційних технологій в усіх сферах суспільного життя, діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування є одним із пріоритетних напрямів. З метою створення належних умов для прискорення економічного та соціального розвитку України, суттєвого поліпшення умов життя людей, забезпечення відкритості і прозорості функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, реалізації конституційних прав громадян в інформаційній сфері треба вжити наступних заходів.

Розроблення із залученням представників наукових установ та організацій, відповідних громадських організацій, підприємців Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні та плану дій щодо її реалізації, передбачивши, зокрема, заходи, спрямовані на зміцнення кадрового та наукового потенціалу, стимулювання детінізації діяльності у сфері розвитку інформаційних технологій, удосконалення системи освіти;

Організацію роботи з надання юридичним та фізичним особам адміністративних послуг на основі використання електронної інформаційної системи "Електронний уряд";

Удосконалення нормативно-правової бази з питань розроблення та впровадження новітніх інформаційних технологій та адаптацію законодавства України з цих питань до законодавства Європейського Союзу, зокрема, шляхом:

- підготовки законопроекту щодо внесення відповідних змін до Національної програми інформатизації стосовно визначення стратегічних напрямів розвитку інформаційного суспільства і вдосконалення механізмів реалізації державної політики у цій сфері;

- підготовки проектів нормативно-правових актів з питань впровадження електронного документообігу, здійснення експортно-імпортних операцій, сертифікаційних процедур з використанням електронного цифрового підпису, захисту авторських прав у сфері інформаційних технологій;

- стимулювання інвестиційної діяльності у сфері інформаційних технологій, підвищення ефективності системи надання інформаційних послуг;

- сприяння розвитку підприємницької діяльності у сфері інформаційних технологій, зокрема розроблення програмного забезпечення та виробництва комп'ютерної техніки, експортно орієнтованих виробництв шляхом створення бізнес-інкубаторів, технополісів, центрів високих інформаційних технологій, оптимізації митного та податкового законодавства;

- спрощення порядку державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, які діють у інформаційній сфері, подання ними звітності про свою діяльність, створення умов для митного оформлення товарів, впровадження системи приймання та видачі відповідних документів із використанням глобальної інформаційної мережі Інтернет та електронного цифрового підпису;

- вжиття заходів до створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед з питань охорони здоров'я, освіти, науки, культури, довкілля. Істотне підвищення рівня доступу населення до державних інформаційних ресурсів та систем надання послуг через глобальну інформаційну мережу Інтернет;

- розроблення та впровадження національних стандартів з питань криптографічного захисту інформації та електронного цифрового підпису;

Утворення (визначення) у складі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій структурних підрозділів, відповідальних за розвиток та впровадження на відповідних територіях новітніх інформаційних технологій, зокрема систем електронного документообігу, надання юридичним та фізичним особам адміністративних та інших послуг з використанням глобальної інформаційної мережі Інтернет;

- вжиття заходів до дальшого розвитку Національної системи конфіденційного зв'язку та її використання для організації єдиної системи інформаційного обміну між органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

- розроблення нормативно-правових актів та здійснення відповідних першочергових заходів, спрямованих на запобігання злочинності у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж;

- впровадження в органах виконавчої влади та інших державних органах систем електронного документообігу із застосуванням електронного цифрового підпису.

Що саме стосується впровадження новітніх інформаційних технологій, а також програмного забезпечення для полегшення роботи з плануванням та виконанням місцевих бюджетів, то досить недавно було створено «Комп’ютерну базу даних по бюджетному законодавству та забезпечення доступності її використання жителями територіальної общини». Ціллю роботи комп’ютерної бази являється забезпечення можливості оперативно представляти членам територіальної общини додаткову інформацію та роз’яснювати, як саме діє бюджетний механізм, склад доходів та видатків тощо.

Розроблена автоматизована система формування і ведення бази даних по бюджетному законодавству. В цій базі даних приведені можливості та правила використання системи.

Створення інформаційної бази даних дозволяє реалізувати право кожного жителя територіальної общини реалізувати своє право, бути оперативно інформаційним по питанням, що його цікавлять у сфері соціального законодавства. Комп’ютерна база даних являється матеріальною основою для побудови системи консультування громадян в режимі «Гарячої лінії».

Для ефективності та покращення роботи фінансових управлінь за допомогою інформаційного забезпечення доцільне використання – інформаційної мережі електронних офісів. Технічним забезпеченням діяльності електронних офісів виступає: придбання обладнання; підключення до Інтернет; розробка програмного забезпечення для моніторингу звернень громадян до соціальних служб та органів місцевого самоврядування; вивчення та аналіз потреб населення м. Харкова (з розподіленням потреб по соціальним групам, територіальним ознакам та інше); навчання спеціалістів для роботи в електронних офісах.

Також, що стосується примусового стягнення не внесених вчасно податків та платежів, пропонується принципово нова структура цього підрозділу. Вдосконалено технологічні схеми процесу примусового стягнення, розроблено спеціальний програмний продукт під назвою "картка боржника" та методичний посібник, який значно підвищує професійний рівень кадрового кладу інспекторів, що займаються примусовим стягненням податків.

Пілотне впровадження проекту здійснено в ДПІ в Радянському районі м. Києва, де пройшли апробацію нова організаційна структура підрозділів примусового стягнення податкової заборгованості районного рівня, програмне забезпечення електронної "картки боржника", а також методичний посібник. Розроблене програмне забезпечення здійснює, зокрема:

- автоматичне ведення реєстру боржників та його щоденну актуалізацію;

- автоматичне визначення і розподіл обсягів робіт між працівниками;

- ведення реєстру заходів примусового впливу, застосованих до боржників;

- автоматичне формування інформації та звітів, які дають змогу постійно контролювати.

А також важливим кроком буде дальший розвиток системи національних інформаційних ресурсів, створення інтегрованих інформаційно-аналітичних систем органів державної влади та органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів; забезпечення здійснення електронних державних закупівель; оснащення комп'ютерами загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності, підключення їх до глобальної інформаційної мережі Інтернет, розроблення відповідних прикладних програмних засобів для впровадження новітніх форм та методів навчання, комп'ютерного тестування знань; активізацію роботи з широкого впровадження у повсякденне життя населення платіжних карток для безготівкових розрахунків за придбані товари, виконані роботи та надані послуги, у тому числі через глобальну інформаційну мережу Інтернет; створення в електронній формі фондів архівів, бібліотек, музеїв та інших закладів культури, формування відповідних інформаційних систем, зокрема з української історії, культури, народної творчості, сучасного мистецтва, а також забезпечення широкого доступу населення до таких систем; забезпечення створення в усіх населених пунктах України можливостей для доступу до глобальної інформаційної мережі Інтернет.

3.4 Оцінка ефективності втілення рекомендацій в фінансовому управлінні по Харківській області

За результатами проведеного дослідження, а також приведених рекомендацій щодо поліпшення виконання та планування місцевих бюджетів можна провести оцінку ефективності втілення цих рекомендацій в головному фінансовому управлінні облдержадміністрації по Харківській області.

Отже було запропоновано декілька пропозицій, які дозволяють зробити наступні висновки. Практичне дослідження процесу формування місцевих бюджетів в Харківській області довело, що на сьогоднішній день місцеві органи влади на недостатньому рівні володіють фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Шляхом вирішення цієї проблеми стала зміна державних приорітетів у розподілі ресурсів консолідованого бюджету на користь жиитєзабезпечення людини, а для практичного рішення цього питання необхідний механізм об’єктивного перерозподілу засобів між державним та територіальними бюджетами, тобто державне регулювання міжбюджетних потоків та нормування фінансових ресурсів.

В умовах великого дефіциту засобів у всіх галузях економіки і соціальної сфери необхідний жорсткий нормований розподіл фінансових ресурсів, які має держава. В основу цього розподілу ресурсів повинна бути закладена об’єктивна система показників. Такою системою повинні бути показники мінімальних державних соціальних стандартів та соціальних норм. Розміри цих норм повинні виходити з реальних соціальних потреб і можливостей товариства у конкретному історичному періоді нашої держави. Ці норми повинні, по-перше, зафіксувати склавшийся зараз рівень соціальних потреб, по-друге, надати гарантії отримання мінімального розміру фінансових ресурсів для соціальної сфери, по-третє, захистити мінімальні соціальні потреби від лобування фінансування не життєво важливих витрат. Інше напрвлення закріплення територіальних бюджетів, яке могло б використати фінансове управління – закріплення в законодавчому порядку за цими бюджетами більшої, ніж зараз, частини основних податків. Саме це повисило б розмір їх власних доходів територіальних бюджетів, зацікавленність всіх рівнів влади в загальних податках, закріпило єдність бюджетної системи.

Результати дослідження також підтвердили, що потребує суттєвого удосконалення розподілу податкових надходжень між центром і регіонами, переведення на власну доходну базу бюджетів місцевого самоврядування, удосконалення порядку закріплення за ними дохідних джерел на постійній основі. Слід забезпечити запровадження державних соціальних стандартів видатків, удосконалення практики надання трансфертів із Державного бюджету України на основі об'єктивних критеріїв, неухильне дотримання принципу збалансованості місцевих бюджетів. Важливим кроком у бюджетній політиці має стати істотне зниження податкового тиску, посилення захисту платників податків, максимальне спрощення процедури оподаткування, запровадження податкових стимулів інноваційної діяльності та накопичення капіталу.

Таким чином можна виділити наступні направлення удосконалення підсистеми місцевих податків, які використовують органи фінансового управління, в тому числі і фінансове управління по Харківській області:

скорочення загального числа податків;

відмова від найменш ефективних місцевих податків з точки зору реалізації їх фіскальної та економічної функцій;

послаблення тиску на платників податків за рахунок скорочення числа пождатків, які стягуються з виручки і фонду оплати праці тощо.

Фактори, що підривають дохідну базу бюджету, обумовлюють різке послаблення його здатності до забезпечення функцій держави, перешкоджають економічному зростанню, і податкова система об'єктивно не в змозі здійснити класичні для ринкової економіки регулюючі впливи. Звідси слід зробити принциповий висновок. Цілісно сформувати та реалізувати програму заходів щодо вирішення найважливіших проблем, що нині стоять перед податковою системою в Україні можливо за рахунок здійснення конкретних заходів, спрямованих не тільки на вдосконалення складових податкової системи, а що не менш важливо - на виконання ряду передумов, які справляють важливий вплив на ефективність податкових реформувань.Сьогодні розв'язання накопичених у податковій сфері протиріч більшою мірою пов'язується з розробкою Податкового кодексу. Саме Податковий кодекс повинен забезпечити комплексний підхід у регулюванні податкових відносин, усунути недосконалість та неузгодженість податкового законодавства, забезпечити єдину і відносно стабільну базу оподаткування, усунути невідповідність численних підзаконних нормативно-правових актів з питань оподаткування податковим законам, а також невідповідність актів податкового законодавства нормам інших галузей законодавства, забезпечити їх гармонізацію та взаємодію.

Отже, у сучасних умовах реструктуризація доходів бюджету відбувається в контексті розмежування й закріплення податків, зборів та обов'язкових платежів за ланками бюджетної системи. Триває й далі розмежування доходів між державним та місцевими бюджетами. Еволюція міжбюджетного регулювання та розвитку бюджетних відносин свідчить про те, що доходи місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) становили у 1995 році майже 40%, у 1996-1999 роках - 31-32%, у 2003-му - 23%, у 2004 році - 25%, у 2005-2006 роках — 28%, у 2007 році — 25%, а в 2008 році — 20%. Останніми роками частка доходів місцевих бюджетів становить одну четверту частину загального їх обсягу, що на 15—20% менше порівняно з 1995 роком.

Чинна система формування доходів місцевих бюджетів не стимулює їх приріст, а місцеві органи влади незацікавлені у прирості коштів державного бюджету. На їх погляд, треба внести зміни до законодавства в частині насамперед закріплення до п'ятивідсоткових ставок податку на прибуток за місцевими бюджетами. Це зміцнить інструменти державного впливу на зниження збитковості підприємницьких структур і сприятиме стабільності у формуванні доходів державного та місцевих бюджетів України.

Водночас в Україні треба надати більше прав місцевим органам влади у справлянні місцевих податків та запровадити дійовіші інструменти стимулювання приросту доходів бюджету. Одним із таких важелів впливу має стати запровадження оцінних показників приросту доходів: індекс приросту доходів на душу населення та показник ефективності їх використання. Зауважимо, що показник приросту доходів на душу населення треба розглядати, по-перше, як критерій оцінки результатів діяльності органів влади. По-друге, він має стати основою у стимулюванні органів влади на усіх стадіях бюджетного процесу, а особливо на стадії планування і визначення міжбюд-жетних трансфертів.

Аналізуючи напрями реструктуризації доходів бюджету України, зазначимо зменшення частки доходів місцевих бюджетів і збільшення обсягу міжбюджетних трансфертів. Це, на думку спеціалістів бюджетного відділу, які займаються виконанням місцевих бюджетів, є пасивним інструментом впливу держави на формування місцевих бюджетів і фінансову стабільність територій. Цю тенденцію можна розглянкти на графіку.

Рис. 3.1. Графік доходів місцевих бюджетів (без урахуваня міжбюджетних трансфертів)

Для прикладу: приріст доходів на душу населення за минулий рік у межах 10% при визначенні міжбюджетних трансфертів доцільно не враховувати. Відповідний приріст: від 10% до 20% слід враховувати — 40%, від 20% до 30% — 50%, від 30% до 50% - 60%, а понад 50% — 70%. З таких позицій можна формувати міжбюджетні відносини на довгостроковій основі, а місцеві бюджети стануть стабільніші. При цьому якісне нарощування бази приросту доходів бюджетів усіх рівнів на перспективу стане головним у мотивації на шляху до підвищення ефективності соціально-економічного розвитку окремих територій і держави в цілому.

Існує формула ефективності виконання місцевих бюджетів за доходами, яку ми можемо використати для розрахунку ефективності виконання доходної частини бюджету міста Харкова. Отже ця формула має наступний вигляд:

В вик. = * 100 %, (3.1)

де Vф – обсяг фактичних надходжень до місцевого бюджету ( тис.грн);

Vп – обсяг планових надходжень до місцевого бюджету ( тис.грн.).

Таким чином отримаємо наступні результати:

В вик. = ( 994381,20 / 1085520,10 ) * 100 % = 92 %

Можна зробити висновок, що згідно проведеного розрахунку бюджет міста Харкова виконано на 92 %, тобто не в повному обсязі.

Що стосується розробленої "Програми розвитку місцевого самоврядування в Харківській області на період 2006-2010 років", на фінансування якої заплановано 300,0 тис.грн., кошти якої будуть витрачені на підтримку розвитку місцевого самоврядування, відзначення переможців конкурсу та інших заходів відповідно до затвердженої програми, то можна відзначити, що постійний моніторинг виконання саме цієї програми Головним фінансовим управлінням облдержадміністрації та витрати передбачених на неї коштів, дає підстави діЙти висновку щодо ефективності її втілення у життя. Значна кількість осіб, які потребують соціального захисту: діти, сиріти, інваліди тощо набула можливості отримати хоч невелику, але конкретну і так необхідну допомогу. Це і перебування дітей в інтернатах, де їх навчають і годують, надання складної безкоштовної медичної допомоги певним категоріям населення, безкоштовні ліки хворим на цукровий діабет та багато іншого. Ці факти тільки підтверджують тезу про ефективність даної програми.

Розділ 4. Правові, соціально – економічні, організаційно – технічні питання охорони праці в головному фінансовому управлінні облдержадміністрації

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці

Розвиток та вдосконалення техніки та технології, широке впровадження автоматичних систем управління, комплексної комп`ютеризації та роботизації виробничих процесів несуть із собою зміни у фаховій структурі праці. Професійна діяльність у багатьох випадках стає фізично легшою. Разом із тим збільшується напруженість праці , обумовлена значними витратами нервово-емоційної та розумової енергії.

У сучасних умовах вже не потрібна примітивна праця з використанням монотонних фізичних операцій, із шаблонною розумовою діяльністю. Збільшилась потреба у творчій висококваліфікованій праці.

Це висуває підвищені вимоги до створення безпечних, здорових умов праці на виробництві, удосконалення технологічних процесів, впровадження загальних заходів з охорони праці, посилення профілактики впливу на працюючих шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

Від умов праці залежить здоровя і працездатність людини, його відношення до праці. Незадовільні умови різко знижують продуктивність праці, приводять до виникнення травм і професійних захворювань працюючих і службовців.

Головне фінансове управління облдержадміністрації знаходиться в дев’ятиповерховому цегляному будинку на шостому поверсі. Загальна площа банку 478 м2.

Загальна площа бюджетного відділу складає 56 м2, при висоті приміщення 3,2 м. У відділі працює 6 чоловік. Площа на одного працюючого складає 11,2 м2, а об’єм – 35,8 м3, що відповідає нормі.

В приміщенні відділу дотримуються естетичні вимоги: стеля білого кольору, на стінах накатка бежевого кольору, паркетна підлога заслана килимовим покриттям, приміщення обладнане сучасними корпусними меблями.

Характеристика мікроклімату приміщення: температура повітря коливається від 19 до 22 градусів. Відносна вологість j - 57%. Швидкість руху повітря n- 0,07 м/с.

У відділі знаходяться чотири вікна, що мають подвійні рами, герметично закриваються. Це перешкоджає проникненню зовнішнього шуму. Вікна відділу обладнані жалюзями. Віконні прорізи у приміщенні фінансового управління захищені внутрішніми металевими гратами.

Система опалення розроблена згідно з діючими будівельними нормами та правилами БНіП 2.00.01-82, БНіП 2.04.05-91, БНіП 2.08.02-89, ВБН В.2.2-00032106-1-95. Для обігріву приміщення використовується центральна водяна система опалення (чотири батареї, по одній біля кожного вікна), що є достатнім для підтримання нормальної температури повітря взимку.

Основним джерелом шуму у фінансовому управлінні є комп’ютери та принтери. В фінансовому управлінні наявні два різновиди шуму: зовнішній та технологічний. Основним джерелом шуму на робочих місцях у приміщенні є вентилятори, накопичувачі, телефонні апарати, кондиціонери. Причиною зовнішнього шуму є дорожня магістраль. Для нейтралізації зовнішнього шуму встановлені звуконепроникні вікна: встановлені подвійні склопакети, герметичне скло та щільне прилягання рам.

Рівень шуму в приміщенні досягає приблизно 60 дБ, що відповідає оптимальному рівню згідно з ДЕСТ 12.1.003-86.

Установлені в приміщенні комп’ютери, є джерелом електромагнітного випромінювання та надмірної теплоти. Також джерелом електромагнітного випромінювання є принтери, ксерокс, апарати для перерахунку грошей. Рівень електромагнітного випромінювання дорівнює 0,7 Вт/м2, який передбачає 12-ти годинний час перебування у зоні випромінювання.

В приміщенні використовується природне та штучне освітлення. Потік природного освітлення падає з лівої сторони. Природне освітлення - віконне бокове одностороннє. Природне освітлення забезпечується через чотири вікна розміром 1,5 м*2 м.

Штучне освітлення - загальне рівномірне. Як джерела штучного світла застосовуються люмінесцентні лампи типу ЛБ. Кімната обладнана десятьма люмінесцентними лампами (газорозрядними лампами низького тиску) денного світла потужністю 40 Вт, що забезпечують освітленість у 2340 лк.

Вентиляція у приміщенні здійснюється, як природним шляхом при відкритих вікнах, так і за допомогою двох кондиціонерів типу Samsung 480 М. Природна вентиляція у будівлі представлена організованою вентиляцією (аерація). Загальнообмінна природна вентиляція побудована за схемою знизу вверх. Тобто система загальнообмінної вентиляції спроектована з додержанням санітарно-гігієнічних вимог.

Приміщення фінансового управління обладнане санітарно-побутовими приміщеннями: туалет, кімната особистої гігієни, гардероб. Оснащення та санітарний стан цих приміщень відповідає встановленим нормам.

У відділі працюючі не відчувають вплив токсичних та пожежонебезпечних речовин та матеріалів, а також виробничого пилу. Щоденно в приміщеннях банку проводиться вологе прибирання, що знижує рівень запиленості повітря, запобігає надмірному накопиченню статичної електрики.

Таким чином усі санітарно – гігієнічні характеристики приміщення відповідають стандартам або нормативним актам.

Значення параметрів, що характеризують санітарно-гігієнічні умови праці, наведені у таблиці 4.1..

Таблиця 4.1.

Параметри санітарно - гігієнічних умов праці

4.2 Техніка безпеки та протипожежна профілактика

Приміщення фінасового управління за електробезпекою можна віднести до категорії приміщень "без підвищеної небезпеки". Щодо ступеня вогнестійкості споруди, то слід визначити, що вона побудована з цегли та перекрита залізобетонною плитою, тому споруду слід віднести до ІІ групи вогнестійкості.

Всі електропристрої працюють під напругою 220 В, а саме: 6 комп’ютерів типу IBM 486, 6 матричних принтерів типу EPSON 1050.

Комп’ютери та принтери даної модифікації застарілі та мають підвищений негативний вплив на працівників. Зокрема принтери EPSON 1050 є джерелом підвищеного шуму, а монітори комп’ютерів сприяють швидкій втомі органів зору працівників. Для усунення негативного впливу електромагнітного випромінювання застосовуються захисні екрани на моніторах комп’ютерів. Розміщення комп’ютерів в приміщенні бюджетного відділу відповідає санітарним нормам. Відстань від стіни до задньої стінки комп’ютера дорівнює 1,2 м, відстань між бічними поверхнями моніторів становить 2 м, відстань між тильною поверхнею одного монітора та екраном іншого монітора становить 2,5 м, робоче місце перед клавіатурою складає 0,3 м.

Електропровідка виконана в ізолюючій обмотці та схована під штукатуркою. У відділі знаходяться 10 розеток, які знаходяться на відстані 1 метр від підлоги та працюють під напругою 220 В.

Електроприлади, які знаходяться в приміщенні бюджетного відділу, заземлені.

З метою підвищення ефективності техніки безпеки 1 раз на 6 місяців проводиться начальником загального відділу інструктаж працівників з питань техніки безпеки. В фінансовому управлінні проводяться такі види інструктажу:

вступний;

первинний;

повторний.

Вступний інструктаж проводиться зі всіма працівниками, прийнятими на роботу, незалежно від стажу роботи або посади. Вступний інструктаж проводить фахівець по охороні праці і начальник відділу. Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному журналі ("Журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці"), а також в документі про прийом працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з працівниками, прийнятими на роботу до установи банку а також з особами, які направляються до банку з метою стажування або проходження практики.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці зі всіма робітниками. Інструктаж проводиться з метою підвищення ефективності техніки безпеки.

Наслідком навчань та інструктажу із техніки безпеки є низький рівень виробничого травматизму.

Згідно з положенням Закону України»Про пожежну безпеку» (ст.4-7), існують правила пожежної безпеки, які є обов’язковими для виконання усіма центральними і місцевими органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду діяльності і форм власності). Правила встановлюють загальні потреби пожежної безпеки, дія яких поширюється на підприємства, організації та інші об’єкти, а також жилі споруди, які експлуатуються, будуються, реконструюються, поширюються, за виключенням засобів, потреби до яких визначаються спеціальними нормативними документами. Забезпечуючи пожежну безпеку, потрібно також керуватися стандартами, нормами будівництва, правилами устройства електроустановок, нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи із сфери їх діяльності.

Пожежна безпека, згідно з правилами пожежної безпеки, повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, направлених на попередження пожарів, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат та зменшення негативних екологічних наслідків на випадок їх виникнення, створення умов для швидкого визову пожарних підрозділів та успішного гасіння пожару.

Головні можливі причини виникнення пожежі у приміщенні відділу такі:

несправна електропровідка;

використання саморобних електропобутових пристроїв (електронагрівачі, електропечі, ТЕНи);

попадання вологи на працюючі електроагрегати;

залишення без нагляду увімкнутих комп’ютерів, обчислювальної техніки та інших електроприладів.

В приміщенні фінансового управління є система пожежної сигналізації. У приміщенні є теплові та димові сповіщувачі.

Дія теплових автоматичних пожежних сповіщувачів заснована на зміні властивостей їх чутливих елементів при зміні температури у приміщенні. Крім того, у кожному відділі знаходяться по одному вуглекислотному вогнегаснику. Засоби пожежогасіння розташовують згідно з вимогами "Правил пожежної безпеки в Україні".

Для ліквідації пожежі на початковій стадії в приміщенні підприємства знаходиться 4 вуглекислотних вогнегасника типу ОУ-5, також будинок обладнаний пожежним гідрантом, до якого є пожежні рукава довжиною 10 м.

У коридорі приміщення розташована схема евакуації людей при пожежі. Шляхи евакуації з відділу відповідають правилам пожежної безпеки. У будинку є два виходи, ширина коридору 2 м, ширина сходів 1,8 м, які постійно утримуються вільними, двері на шляху евакуації відчиняються в напрямку виходу. Максимальна відстань від найбільш віддаленого місця в управлінні до евакуаційного виходу складає 36,3 м, що відповідає встановленій нормі.

В приміщенні фінансового управління та в бюджетному відділі горючі речовини не зберігаються.

Заходи, що направлені на попередження виникнення пожежі:

видання розпорядження по управлінню про призначення осіб, що відповідальні за:

пожежну безпеку приміщення відділів;

технічний стан та несправність первинних засобів пожежегасіння та засобів пожежного зв’язку та сигналізації;

порядок огляду та закриття приміщень після закінчення робочого дня;

щорічне проведення повторних протипожежних інструктажів;

розробка інструктажів стосовно заходів пожежної безпеки;

щорічне проведення занять за програмою пожежно-технічного мінімуму з особами, що відповідальні за пожежну безпеку.

Згідно з Законом України «Про пожежну безпеку» забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівника та уповноваженими керівниками осіб, якщо інше не передбачено відповідальним договором.

Відповідальність за пожежну безпеку, виконання протипожежних заходів і додержання правил пожежної безпеки працівниками, правильне утримання пожежного інвентаря покладається на керівника фінансового управління.

4.3 Розробка заходів з охорони праці. Розрахунок шляхів і часу евакуації людей із бюджетного відділу фінансового управління

Бюджетний відділ управління знаходиться на шостому поверсі. Категорія виробництва Д. Ступінь вогнестійкості будинку 2. Максимальна відстань від найбільш віддаленого місця у відділі до евакуаційного виходу складає 36,3 м (додаток 15), що відповідає встановленій нормі.

Для розрахунку весь шлях руху потоку розділимо на 7 ділянок довжиною Li і шириною di , де i – окремі ділянки шляху. Зведемо ці дані в табл. 4.2.

Таблиця 4.2.

Необхідно визначити розрахунковий час евакуації людей (Трозр) як суму часу руху людського потоку по кожній ділянці шляху.

Рішення.

Швидкість руху людського потоку на першій ділянці шляху визначається в залежності від щільності людського потоку Di

 чол/м2 ,

де N1 – число людей у бюджетному відділі,

f – середня площа горизонтальної проекції людини, м2 (у зимовий час f=0,125 м2, у літню пору f=0,1 м2) приймаємо f=0,125 м2,

L1=6,4 м – довжина першої ділянки шляху, м,

d1=1,0 м – ширина першої ділянки шляху, м.

D1= 7*0.1/6.4*1.0=0.7/6.4=0.11 чол/м*2

За отриманим значенням D1 згідно з додатком 16 визначаємо швидкість руху людського потоку V1 (м/хв) й інтенсивність руху людського потоку q1 (м/хв). Одержуємо V1 = 79 м/хв, q1=8 м/хв.

Підрахуємо час руху людського потоку на першій ділянці:

 хв.

Швидкість руху людського потоку на наступних ділянках шляху приймаємо відповідно до таблиці 5.3 у залежності від інтенсивності руху людського потоку по кожному з ділянок шляху, що визначається за формулою:

 ,

де di, di – 1 –ширина розглянутої i-ї і попередньої (i – 1)-ї ділянок шляху в м,

qi, qi-1 – інтенсивності руху людського потоку на розглянутій i-й і попередній (i – 1)-й ділянках шляху в м/хв.

У даному випадку друга ділянка шляху – дверний отвір, тоді

 м/хв

За додатком 16 знаходимо V2=80 м/хв.

Швидкість руху по другій ділянці (дверний отвір):

 0,03 хв

Дані розрахунків зведені в таблицю 4.3.

Таблиця 4.3

Розрахунковий час евакуації людей визначаємо як суму часу руху людського потоку по кожній ділянці шляху:

0,08+0,03+0,09+0,04+0,03+0,36+0,02=0,65 хв

Для забезпечення евакуації людей із приміщення і будинку розрахунковий час евакуації Трозр не повинен бути більше необхідного часу евакуації, тобто Трозр £ Тнеобх. Так як будинок, у якому знаходиться кредитний відділ, відноситься до категорії Д за пожежонебезпекою, то необхідний час евакуації не обмежується ( за методичними рекомендаціями Додаток 17).

Висновок

За результатами проведеного дослідження можна зробити такі узагальнені висновки:

Місцеві бюджети - це важлива фінансова категорія, основу якої становить система фінансових відносин, що складається між місцевими та державним бюджетами, а також усередині сукупності місцевих бюджетів. Місцеві бюджети є головним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, спрямованих на суспільне споживання. Саме через них суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному розрізах, тобто між окремими адміністративно-територіальними одиницями і соціальними групами населення.

Практичне дослідження процесу формування місцевих бюджетів в Харківській області довело, що на сьогоднішній день місцеві органи влади на недостатньому рівні володіють фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Це обумовлено такими обставинами:

- високим рівнем концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення задач;

- домінуючою роллю регулюючих доходів у структурі надходжень коштів до місцевого бюджету і низькою часткою закріплених за територіями податкових платежів;

- тенденцією встановлення видатків униз по бюджетній системі без відповідного підкріплення дохідними джерелами, що призводить до дотаційності багатьох, раніше збалансованих місцевих бюджетів.

Результати дослідження підтвердили, що потребує суттєвого удосконалення розподіл податкових надходжень між центром і регіонами, переведення на власну доходну базу бюджетів місцевого самоврядування, удосконалення порядку закріплення за ними дохідних джерел на постійній основі. Слід забезпечити запровадження державних соціальних стандартів видатків, удосконалення практики надання трансфертів із Державного

бюджету України на основі об'єктивних критеріїв, неухильне дотримання принципу збалансованості місцевих бюджетів.

Нові механізми міжбюджетних відносин мають передбачати поступове вирівнювання забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць бюджетними коштами при одночасному створенні стимулів для місцевих органів влади і самоврядування до раціоналізації показників місцевих бюджетів та нарощування їх дохідної бази.

Основою вирішення фінансових, у тому числі бюджетних проблем держави, головною передумовою соціальної та структурно-інноваційної переорієнтації економіки є першочергове зміцнення фінансів суб'єктів господарювання всіх форм власності. Без цього будь-які дії правового, економічного чи адміністративного характеру бажаного результату не дадуть.

Важливим кроком у бюджетній політиці має стати істотне зниження податкового тиску, посилення захисту платників податків, максимальне спрощення процедури оподаткування, запровадження податкових стимулів інноваційної діяльності та накопичення капіталу.

Місцева влада часто постає перед необхідністю робити непростий вибір місцевих податків, цілей, на які будуть спрямовані її видатки, та методів управління і стимулювання процесів економічного розвитку. З цієї причини фінансування і формування бюджету місцевої влади є однією з найважливіших сфер державних фінансів, і тому потребує свого подальшого дослідження та пошуку нових підходів до реформування.

Інтегрування України в європейські структури потребує вироблення та реалізації нової моделі взаємовідносин з регіонами, яка б сприяла створенню умов для динамічного, збалансованого розвитку територій, усунення основних регіональних диспропорцій. Бюджетна політика держави у цьому напрямі має забезпечити:

- формування оптимальної високоефективної структури господарства регіонів, яка б гарантувала їх комплексний розвиток;

- запровадження системи стратегічного бюджетного планування та фінансового вирівнювання з застосуванням об'єктивних критеріїв, гарантованих державою соціальних стандартів, нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості, законодавчо визначеного переліку завдань місцевого значення;

- вирішення спільних регіональних та міжрегіональних проблем шляхом об'єднання фінансових ресурсів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з розширенням повноважень місцевих органів виконавчої влади й місцевого самоврядування.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

2. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року. - К.; Атіка, 2001. -80 с.

3. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №24. - С. 379-429.

4. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”. 27.05.97р. //Урядовий кур’єр.– 1997.– №107–108.– С. 11–20.

5. Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27 листопада 2003 р. //Урядовий кур'єр. -2003.-№228. -С. 5-12.

6. Закон України „Про бюджетну систему України”. 29.06.95р. із змінами від 2.02.97р. //Відомості Верховної Ради України.–1995.–26.–с.589– 611.

7. Закон України „Про систему оподаткування”. 18.02.97р. //Вісник податкової служби.– 1997.– №4.–С.2–6.

8. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”. 22.05.97р. //Доходи і податки.– 1997.– №11– 12.– С. 3– 24.

9. Указ Президента України „Про основні напрями соціальної політики до 2004 р.” // Урядовий кур’єр. – 2000. – 31 трав.( № 20 ).- С.1.

10. Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. -№30. -С. 783.

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2000 р. №1932 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання, субвенцій та коштів, що передаються до бюджету вищого рівня) та нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів на 2001 рік»//Офіційний вісник України. -2001.-№1-2. -С. 137-186.

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 р. №1195 «Про затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами» // Офіційний вісник України. -2001. -№38. -С. 9-25.

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2003 р. № 1994 «Про затвердження методики розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та бюджетами міст районного значення, сіл, селищ».

14. Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів. Затверджений наказом Державного казначейства України 4.11.2002 р. №205.

15. Аксенова Е. Бюджет и экономическая самостоятельность регионов // Мировая экономика и международные отношения. – 1992.- №5- С. 118-124.

16. Альвианськая Н.В. Местные бюджеты: понятие, механизм функционирования //Финансы.-1995.-№9.-С.9-11.

17. Бак Н.А. Регулювання міжбюджетних відносин як складова бюджетного регулювання // Фінанси України. - 2002. - №5. - С. 78-82.

18. Буковинський С.А. До питання про Бюджетний кодекс України // Фінанси України. -2003. -№4.-С. 3-13.

19. Буковинський С.А. Шляхи розвитку бюджетної системи України.// Фінанси України.-1998.-№9-С.3-8.

20. Буряк П.Ю. Міжбюджетні відносини та перспективи формування місцевих бюджетів // Фінанси України. - 2001. - №6. - С. 14-23.

21. Бутко М.П., Білокур К.О. Фінансові ресурси регіону в умовах ринкової трансформації // Фінанси України. - 1998. - №10. - С. 23-32.

22. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник.– К.: Вища школа, 1997.– 383 с.

23. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник – К.: Центр навчальної літератури, 2004.– 544 с.

24. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. -К.:НЮС, 2002. -608 с.

25. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС. -2000. -416 с.

26. Василишен М.М. Формування місцевих бюджетів та обґрунтування міжбюджетних відносин // Фінанси України. - 2001. - №7. - С. 125-129.

27. Вишневський В.П., Рибак В.В. Місцеві податки і збори у ринковій економіці // Фінанси України. - 2001. -№1. -С. 11-20.

28. Вишняков С.В. Місцеві бюджети // Фінанси України. - 2001. -№10.-С. 11-16.

29. Галушко О.С. Формування державного та місцевих бюджетів в умовах трансформації економіки//Фінанси України. -2001.-№5.-С. 51-57.

30. Григораш Т.Ф. Фінансові чинники формування місцевих бюджетів // Фінанси України. - 2001. - №5. - С. 62-64.

31. Гушта О.В. Шляхи зміцнення бюджетів органів місцевого самоврядування // Фінанси України. - 2000. - №2. - С. 69-73.

32. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / За редакцією Юрая Немеца – К.: Основи, 1998.-542 с.

33. Державні фінанси в транзитивній економіці: Навч. пос. / М.І.Ка-рлін, Л.М.Горбач, Л.Я.Новосад та ін.; За заг. ред. д.е.н., проф. М.І.Карліна -К.: Кондор, 2003.-220 с.

34. Державні фінанси: теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі: Пер. зангл. Ю.Немец(ред-).-К.: Основи, 1998.-542 с.

35. Долішний М.1. Актуальні проблеми формування регіональної політики в Україні//Регіональна економіка. - 1999.-№3. -С. 7-18.

36. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України.– К.: Наукова думка, 1997.– 301с.

37. Європейська хартія місцевого самоврядування [переклад з англійської мови Є.М.Вишневського]. - Видавництво Ради Європи. -9 с.

38. Зайнятість та ринок праці: Міжвідомчий науковий збірник. – К., 2000, вип.. 12.

39. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. - 2-ге видання, виправлене та доповнене. - Львів: Вид-во «Центр Європи», 1997.-576 с.

40. Зайчикова В.В. Формула фінансового вирівнювання: досвід зарубіжних країн та можливості його використання в Україні / Наукові праці НДФІ. Вип. 7. - 1999. - С. 39-47.

41. Каун О.Б. Концептуальні засади формування міжбюджетних відносин в Україні// Фінанси України. -2001. -№6. - С. 31-38.

42. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). - К.: НЇОС, 2000. - 384 с.

43. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України у 2001 році: нові підходи//Підприємництво, господарство і право. -2001. - №6. - С. 7-10.

44. Кириленко О.П. Проблеми реформування міжбюджетних відносин в Україні // Підприємництво, господарство і право. -2001.-№11. -С. 78-80.

45. Кириленко О.П. Фінансова незалежність місцевого самоврядування // Фінанси України. - 2001. - №1. - С. 34-39.

46. Кириленко О.П. Формування інституту місцевих фінансів і місцеві бюджети України / Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія «Економіка». - 2001. - №8.-С. 76-81.

47. Коваленко Л.О. Управління бюджетними ресурсами регіону // Фінанси України.-2002.-№12. - С. 51-54.

48. Кондратюк С.Я., Борисенко В.М. Становлення і розвиток казначейської системи в Україні//Фінанси України. -2003. -№7. -С. 17-26.

49. Концепція державної регіональної політики, затверджена Указом Президента України від 25 травня 2001 року №341/ 2001.

50. Корчинський В.Є., Колодій СЮ. Реалізація принципів вирівнювання та економічної ефективності при організації міжбюджетних відносин // Фінанси України. - 2004. - №2. - С. 84-93.

51. Кравченко В.І. Концептуальні засади реформи міжбюджетних взаємовідносин в Україні/Наукові праці НДФІ. - 1999. -№7. -С. 3-Ю.

52. Кравченко B.I. Місцеві податки і збори та проблеми зміцнення фінансів місцевих органів влади в Україні / 36. наук, праць НДФ1 при Міністерстві фінансів України. - 1995. - Вип. 1. -С. 48-62.

53. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. пос. - К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. - 487 с.

54. Кравченко В.І. Фінанси місцевого самоврядування України: проблеми становлення (1989-2001). - К.: Видавничий дім «KM Academia», 2001.-460 с.

55. Криниця CO. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального самоврядування //Фінанси України. - 1998, -№2. -С. 38-47.

56. Кульчинський М.В. Проблеми бюджетного реформування в Україні // Фінанси України. - 2002. - №7. - С. 25-29.

57. Кульчинський М.І. Роль міжбюджетних відносин у стимулюванні розвитку регіонів України// Фінанси України. -2000. -№3. - С. 87-91.

58. Кульчинський М.І. Місцеві бюджети і механізм їх формування // Фінанси України. - 2001. - №9. - С. 98-104.

59. Лагутін В., Каун О. Міжбюджетні відносини: основні принципи і напрями реформування // Збірник наукових праць Українського фінансово-економічного інституту. - 1999. -№3.-С. 96-99.

60. Лилик О.Я. Міжбюджетні відносини в економічній системі держави // Фінанси України. - 2002. - №6. - С. 30-35.

61. Луніна І. Місцеві бюджети України: пошук нових підходів до впровадження реформ // Економіка України. – 1998. - № 3 – С. 31-41.

62. Луніна І. Бюджетний кодекс України і реалії міжбюджетних відносин // Економіст. - 2000. - №10. - С. 32-36.

63. Луніна І. Державні фінанси України у перехідний період. -Харків: Форт, 2000. - 296 с.

64. Луніна І. Шляхи реформування міжбюджетних відносин в Україні / Збірник наукових праць Українського фінансово-економічного інституту. -1999.-№3.-С. 100-103.

65. Ляшенко Ю.І. Місцеве оподаткування в системі фінансової діяльності держави//Фінанси України. - 1998. - №6.-С. 104-107.

66. Макуха В.О., Татарчук В.П. Методичні основи організації випуску муніципальних позик в Україні//Фінанси України. - 1996. -№1.-С. 50-62.

67. Мельник П.В. Науково-практичний коментар Бюджетного Кодексу України – К.: Юрінком інтер, 2003.-С.407.

68. Мельниченко В., Присяжна Л. Співвідношення загальнодержавних і місцевих податків: зарубіжний досвід в контексті українських реалій. //Фінанси України.– 1996.– №51.– С.10.

69. Місцеві бюджети. Навча.-метод.посіб./Укладачі М.К.Вишневська, В.Ф.Золотарьов, Г.С.Пронькіна /- Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ”магістр”,2004.- 336 с.

70. Місцеві фінанси: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. / М.А.Гапонюк, В.П.Яцюта, А.Є.Буряченко, А.А.Славкова. - К.: КНЕУ, 2002.-184 с.

71. Мітюков І.О. Державний бюджет України і бюджетна політика в 1998 році // Фінанси України. – 1998. - № 3 – С. 26-36.

72. Мошенець О.С. Міжбюджетні відносини як інструмент активізації регіонального розвитку // Фінанси України. -2001.-№12. - С. 48-49.

73. Ніколаєв В.П. Зміцнення фінансового стану комунальної галузі // Фінанси України. -2003.- №6. -С. 75-81.

74. Огонь Ц. Податкова політика і доходи бюджетів // Фінанси України. – 1997. - № 5. – С. 74-85.

75. Опарін В.М. фінанси (загальна теорія): Навч. Посіб. – К.; КНЕУ, 1999. – 164 с.

76. Організаційно-економічний механізм розвитку регіону: трансформаційні процеси та їх інституційне забезпечення: Монографія / Кол. авт.; За ред. д.е.н., проф. А.Ф.Мельник. - Тернопіль: Економічна думка, 2003. - 608 с.

77. Павлюк К.В. Місцеві бюджети і міжбюджетні відносини // Фінанси України. – 1996. - № 6 С. 24 – 37.

78. Павлюк К.В. Організація виконання державного бюджету // Фінанси України. – 1996. - № 3. – С. 37-45.

79. Павлюк К.В. Концептуальні основи фінансової незалежності місцевого самоврядування // Фінанси України, - 1997. - №7. - С. 36-44.

80. Павлюк К.В. Проблеми формування бюджету розвитку // Фінанси України. - 2000. - №1. - С. 59-65.

81. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави.- К.: НІОС, 1998. – 173 с.

82. Падалка В.М., Красноступ Н.І., Кропивка В.І. Економетричне прогнозування бюджетних надходжень // Фінанси України. - 2002. - №10. -С. 89-98.

83. Пансков В.Г. Налоговые проблемы местных финансов //Финансы.-1995.-№10.-С.15-18.

84. Покась В.І. Формування основ фінансової автономії місцевого самоврядування // Фінанси України. - 2000. - №8. - С. 74-80.

85. Полозенко Д.В., Глущенко Ю.А. Міжбюджетні взаємовідносини і регіональні інтереси//Фінанси України.-2000. -№П.-С. 3-7.

86. Поляк Г.Б. Финансы местных Советов.– М.: Финансы и статистика, 1991.– 152с.

87. Сидорець О.В, Деякі аспекти фінансового вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів // Фінанси України. - 2001. - №9. - С. 105-110.

88. Сиротяк P.M. Вартісна оцінка муніципальної (державної) власності // Фінанси України. - 1999. -№1. - С. 107-110.

89. Слухай С.В. Особливості фінансової підтримки місцевих бюджетів // Фінанси України. - 2002. - №9. - С. 48-55,

90. Слухай С.В. Прямі бюджетні трансферти в системі міжбюджетних відносин // Фінанси України. - 1996. - №12. - С. 22-32.

91. Слухай С.В. Становлення системи фінансового вирівнювання // Фінанси України. - 1998.-№11.-С. 15-25.

92. Слухай С.В. Фінансове вирівнювання на рівні територіальних громад: Досвід ФРН // Фінанси України. – 1998. - № 5. – С.42-53.

93. Соколовська А. Розвиток системи оподаткування в контексті реформи міжбюджетних відносин / Збірник наукових праць Українського фінансово-економічного інституту. - 1999. -№3. - С 5-7.

94. Сонько С.П. та інш. Ринок і регіоналістика: навч. Посібник. – К., 2000.

95. Статистичний щорічник України за 2002 рік. Державний комітет статистики України. - К., 2003.

96. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навчальний посібник. – К., 2001.

97. Ткачук А., Агранофф P., Браун Т. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід: Посібник. Програма сприяння парламентові України. - К.: Заповіт, 1997. - 186 с.

98. Ткачук І.Г. Економічні передумови фінансової незалежності регіону // Фінанси України. - 1999. - №11. - С. 3-11.

99. Трач Ю.Ю. Підвищення ефективності формування доходів місцевих бюджетів // Фінанси України. - 2002. - №5. - С. 83-84.

100. Уроки і перспективи місцевого самоврядування. З виступу Президента України Л.Д.Кучми на урочистих зборах Асоціації міст України 7 грудня 2000 року // Урядовий кур'єр. - 2000. - №231. - С. 4.

101. Фінансовий стан міст. 2002 р. / Асоціація міст України та громад. -К.,2003.-135с.

102. Фінансове право: Підручник / Є. О. Алісов, Л.К. Воронова та ін. – Харків: Консул, 1998. – 496 с.

103. Чуприна О.В.місцеві податки – справа державна //Фінанси України.-1998.-№10.-С.24-25.

104. Чугунов І.Я., Луценко Р.В. Основні підсумки виконання бюджету у 2002 році // Фінанси України. - 2003. - №5. - С. 25-45.

105. Чугунов І.Я. Планування доходної частини місцевих бюджетів // Фінанси України. - 2001.-№12. - С. 38-47.

106. Шляхи розвитку місцевого самоврядування. Виступ Президента України Леоніда Кучми на муніципальних слуханнях 26 вересня 2003 року // Урядовий кур'єр. - 2003. -№182. -С. 3-4.

107. Ширкевич Н.А. Местные бюджеты. – М.:Финансы и статистика, -1991- 112 с.

108. Юрій СІ., Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навч. пос. -К.: НІОС, 2000.-400 с.

109. Юрій СІ., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 590 с.

110. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. – К.: НІОС, 2000. – 400 с.

111. Government Finance Statistics Yeardbook. Vol. ХХШ, Prepared by the Government Finance Division, IMF Statistics Department.