Курсовая работа: Аналіз фінансових результатів від реалізації зернових культур

Курсовая работа: Аналіз фінансових результатів від реалізації зернових культур

ВСТУП

Зернове господарство є основою всього сільського господарства в степній зоні України. Потреба в зерні постійно збільшується. Це пов'язано з необхідністю мати більше зерна для поповнення зернових резервів та забезпечення внутрішнього ринку. Особливо зростає потреба в фуражному зерні для збільшення виробництва м'яса , молока , яєць та інших продуктів тваринництва. Воно має значно більшу поживну цінність порівняно з іншими видами кормів, характеризується високим вмістом кормових одиниць, перетравного протеїну, макро- та мікроелементів, Тому необхідно розвивати зернове господарство, як основу сільськогосподарського виробництва та одну з ланок підвищення економіки країни. Ось що обумовило актуальність обраної теми.

Багато вчених займаються цією темою, її розглядали такі науковці як В.П.Долинський, В.К.Савчук, М.І.Ковальчук, Г.Г.Омельяненко та ряд інших.

Метою курсової роботи буде засвоєння методики аналізу досліджень фінансових результатів від реалізації зернових культур, а саме прибутку і рентабельності та надання їм оцінки.

Основними завданнями аналізу виробництва і реалізації зернових є: визначення валового збору і урожайності; прибутку і рівня рентабельності; рівня товарності; виробництва і обсягу реалізації зернових культур, впливу факторів на них, та шляхів збільшення.

Об'єктом наших досліджень є ДГ «Токмацьке» місцем розташування якого є Токмацький район, с. Нове, Запорізької області. За даними його стану і діяльності буде зроблений аналіз його господарської діяльності. Дана курсова робота буде проводитись на базі дослідного господарства «Токмацьке» , яке знаходиться в с. Нове.

У курсовій роботі будуть застосовані такі статистичні методи, як: аналіз рядів динаміки, індексний аналіз, факторний аналіз.

Джерелами які я буду використовувати в своїй курсовій роботі: періодична література, підручники з „Аналізу господарської діяльності" і „Статистики" та звіти підприємства за період 2002 -2004 pp.

Дана робота складається із вступу і двох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. Наукові основи економічної ефективності виробництва зерна

1.1. Народногосподарське значення виробництва зерна

Виробництво зерна має вирішальне значення для розвитку всіх галузей сільського господарства. Зернове господарство є основою сільськогосподарського виробництва, а рівень його розвитку - одним з найважливіших показників стану економіки країни, який

Зерно як цінний і незамінний продукт харчування становить основу продовольчого фонду, воно необхідне для задоволення потреб тваринництва в концентрованих кормах і як важливе джерело виробництва молока, м'яса, яєць та інших продуктів. Зернове господарство постачає сировину багатьом галузям переробної промисловості і є основою функціонування і розвитку борошномельної, комбікормової, пивоварної, спиртової та інших галузей.

Зерно необхідне для створення і поповнення державних запасів і резервів, що використовуються в надзвичайних обставинах. Це також важливий експортний продукт. В умовах поглиблення міжнародного поділу праці, економічних відмінностей країн і неоднакової забезпеченості їх зерном власного виробництва цей продукт стає одним з найважливіших об'єктів зовнішньої торгівлі.

Хліб — один з найважливіших продуктів харчування людини, при цьому рівень його споживання з підвищенням добробуту населення закономірно зменшується.

Основна частина валового збору зерна (близько 60%) використовується на потреби тваринництва. Потреби в зерні постійно зростають і залежать від збільшення населення і розвитку тваринництва. Тому рівень виробництва зерна на душу населення є важливим показником економічного розвитку країни, від якого залежить вирішення багатьох завдань сільськогосподарського виробництва. Україна відзначається досить розвинутим зерновим господарством, досягнутий рівень виробництва зерна при раціональному його використанні має задовольняти погреби народного господарства в зерновій продукції. Обсяг виробництва зерна значною мірою зумовлює рівень виробництва продукції тваринництва та інших галузей народного господарства, що визначають економічний розвиток країни і життєвий рівень населення.

Природноекономічні умови України сприятливі для вирощування зернових і багатьох інших сільськогосподарських культур, розвитку основних галузей тваринництва. Необхідно забезпечити правильне розміщення і поєднання сільськогосподарських культур та галузей тваринництва з урахуванням регіональних особливостей природноекономічних зон України.

1.2. Показники економічної ефективності виробництва зерна та методика їх визначення

Економічна ефективність визначається відношенням результату до понесених витрат на його досягнення і характеризується системою натуральних та вартісних показників. Система показників економічної ефективності виробництва зерна включає такі показники, як урожайність, продуктивність праці, собівартість 1ц, ціна реалізації 1ц, прибуток на 1ц, рівень рентабельності, рівень товарності. Коротко викладемо методику їх розрахунку.

Урожайність - це відношення валового збору до площі посіву культури. Продуктивність праці (витрати праці на 1ц зерна) - це відношення витрат праці до кількості відпрацьованих годин, вимірюється в людино-годинах. Собівартість 1ц зерна буває виробнича і повна.

Виробнича - обчислюється шляхом ділення виробничих витрат на вироблену продукцію.

Повна (комерційна) - це відношення виробничих витрат плюс витрати на реалізацію продукції до кількості реалізованої продукції. Ціна реалізації 1ц зерна - відношення виручки від реалізації зерна до кількості реалізованого зерна.

Прибуток господарств — це реалізована частина їх чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств і сільського господарства в цілому не повністю відображує їх внесок у створення чистого доходу суспільства. В сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості та фактичних цін реалізації. Прибуток на 1 ц зерна визначається різницею між виручкою від реалізації і повною собівартістю. Чистий прибуток - це прибуток за мінусом податків.

Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції, галузей і господарств в цілому, недостатньо визначити величину прибутку, необхідно також зіставити її з виробничими витратами. Дія цього використовують такі показники як рівень рентабельності і норма прибутку,

 Рівень рентабельності визначається як процентне відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році .При цьому кожний процент рентабельності відповідає отриманню однієї копійки прибутку з розрахунку на карбованець виробничих витрат. Рівень рентабельності визначається в цілому по господарству і його називають сукупним рівнем. Дані річного звіту сільськогосподарського підприємства дозволяють також визначити рівень рентабельності виробництва певного виду продукції, окремої культури або галузі.

Рівень рентабельності характеризує ефективність спожитих засобів виробництва, що включать суму річної амортизації основних фондів і вартість використаних у господарстві матеріальних оборотних засобів. На сучасному етапі сільськогосподарські підприємства мають багато різноманітних засобів виробництва, які певною мірою використовується у господарстві. Для визначення економічної ефективності основних і оборотних фондів використовують такий показник, як норма прибутку.

 Норма прибутку визначається як процентне відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів. Цей показник розраховується по господарству в цілому і показує величину прибутку, що припадає на 1 грн. основних і оборотних фондів. Практично в різних господарствах часто досягають однакового рівня рентабельності при виробництві однойменної продукції, але мають різні показники норми прибутку. Це свідчить про те, що основні і оборотні фонди господарств використовуються з ефективністю.

 Рівень товарності - це відношення кількості реалізованої продукції до кількості виробленої, вимірюється у відсотках.

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

2.1. Економічна характеристика господарства

Землекористування ДГ «Токмацьке», знаходиться - Токмацький район, с. Нове, Запорізької області. Підприємство було зареєстроване Токмацькою районною Радою народних депутатів, рішенням виконкому №65 від ЗО вересня 1994 року, а потім було переєстроване Токмацькою державною адміністрацією, розпорядженням №318 від 6 травня 1998 року. Транспортний зв'язок з обласним центром здійснюється за допомогою автомобільних доріг з твердим асфальтним покриттям. Найближча залізнична станція Великий Токмак Придніпровської залізничної дороги – З км. Відстань до обласного центру (м. Запоріжжя ) складає - 150 км. В господарстві добре розвинена сітка зовнішньо та внутрішньогосподарських доріг з твердим покриттям (гравій, асфальт, присутні також і ґрунтові шляхи), що відображається на зниженні витрати на транспортування сільськогосподарської продукції та товарно - матеріальних цінностей. Територія ДГ «Токмацьке» відноситься до степового агро кліматичного району. Кліматичні умови характеризуються високим температурним режимам і, в цілому, сприятливі для вирощування районованих сільськогосподарських культур; але знижена кількість опадів, низька відносна вологість повітря, часті суховії, які іноді переходять у куряву, погіршують умови росту й розвитку сільськогосподарських культур і знижують їх урожайність. Клімат цього району помірно жаркий, посушливий, з помірною м'якою зимою. Середньорічна кількість опадів 360-410 мм, а середньорічна температура 9,7 градусів Цельсія. Ґрунти господарства представлені однією ґрунтовою різновидністю — темно — каштанові слабо солонцюваті.

Основними показниками, що характеризують товарну продукцію є її склад і структура. Обсяг товарної продукції реалізується не менше ніж за три роки. Аналізуючи склад і структуру товарної продукції визначають виробничий напрямок господарства.

Таблиця 2.1. Склад і структура товарної продукції ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»

Аналіз таблиці 2.1 показує, що в господарстві домінуюче місце займає галузь рослинництва, а всі інші є допоміжними. Найбільш питому вагу займають у структурі товарної продукції господарства зернові 69,42% в середньому за 3 роки та соняшник 10,0%. Серед зернових найбільшу вагу займають пшениця 51,25% та ячмінь 8,85% в середньому за 3 роки. Галузь тваринництва в господарстві дуже низьке місто її питома вага 4,26% в загальній вазі в середньому за аналізований період. Промислова продукція є у господарстві рентабельною і складає приблизно 4,9% у структурі товарної продукції, у 2004р. її частка збільшилась на 62,9%. Також збільшилась частка реалізації іншої продукції робіт і послуг у 3,97рази збільшилась у 2004р. порівняно з 2002р.

Спеціалізація ДГ «Токмацьке» згідно промфінпланів поглиблена зернова. Слід зазначити, що ДГ «Токмацьке» за період 2002-2003 років діяло лише в галузі рослинництва; а у 2004 році в господарстві з'явилась така галузь як тваринництво. Крім того, ДГ «Токмацьке» надає населенню й іншим підприємствам і організаціям ремонтні та будівельні послуги. Земля — це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва, від якої в свою чергу залежить і виробництво продукції тваринництва. У с/г результатами виробництва безпосередньо визначаються кількістю обробленої землі, її родючістю та рівнем ефективності використання. Розглянемо динаміку складу і структури земельного фонду на 1 листопада в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Структура і динаміка земель ДГ «Токмацьке»

 Аналізуючи таблицю, можемо зазначити, що загальна земельна площа у ДГ «Токмацьке» у 2004р. збільшилась на 141,4% порівняно з 2002р., це пов'язано з тим, що після реформування господарству в оренду були здані ще додатково паї. Питома вага ріллі зросла на 40,7%, а також з’явились сінокоси їх питома вага у площі сільськогосподарських угідь 0,47%.

 Земельні ресурси господарства також характеризують за допомогою грошової оцінки.

Аналізуючи таблицю бачимо, що найбільшу вартість має рілля, а вона займає велику площу, вартість ріллі набагато більше за рахунок того, що воно займає найбільшу площу та ціну, загальна грошова оцінка земель ДГ «Токмацьке»складає 14522,51 тис. грн. Слідуючим кроком буде розглядання рівня використання землі

Таблиця 2.3. Грошова оцінка землі ДГ «ТОКМАЦЬКЕ» на 2004р.

Таблиця 2.4. Рівень використання землі в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»

 Поглянувши на дані таблиці 2.4 можна побачити, що рівень розораності за період 2002-2004рр. майже не змінився, а питома вага посівної площі у землі в обробці зменшилась на 7,14% у 2004р. порівняно з 2002р.

Далі розглянемо ресурсний потенціал підприємства, який складається з наявних трудових ресурсів, а також земельних фондів, фінансових та основних засобів.

Трудові ресурси - це сукупність здатних до праці людей, що безпосередньо беруть участь у виробництві. Для забезпечення більш високого рівня продуктивності праці важливе значення має раціональне використання трудових ресурсів

Дані таблиці 2.5 свідчать про те, що зі збільшенням земельної площі збільшилась і середньорічна чисельність працівників. У 2004р. зменшилась кількість людино-днів, що припадає на одного середньорічного працівника на 9,3%. Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу збільшився на 9,3 % і склав в середньому за 3 роки 0,82. Зменшився виробіток одного працівника: середньорічний, середньодобовий та середньогодиний відповідно на 76,5%,78,29%,78,3%. Середньорічна чисельність збільшилась в 5,17 разів, зараз господарство повністю забезпечено працівниками.

Таблиця 2.5. Забезпеченість господарства робочою силою і рівень її використання.

Розглянемо забезпеченість господарства основними фондами. Основні фонди - це вартість вираження засобів праці. Основні виробничі фонди - засоби виробництва, які протягом тривалого часу беруть участь в процесі виробництва, зберігають натурально-речову форму і поступово частинами переносять свою вартість на створений продукт.

Таблиця 2.6. Забезпеченість і ефективність використання основних фондів в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»

Аналізуючи таблицю можемо зазначити, що середньорічна вартість основних фондів збільшилась у 16,48 разів у 2004р. порівняно з 2002р., а вартість виробничих фондів с-г призначення у на 16,12 разів. Також збільшилась і вартість валової продукції на 22,64%. Зросла фондоозброєність праці у 3,1 рази. Фондозабезпеченість збільшилась у 11,41 рази за рахунок суттєвого збільшення вартості фондів с-г призначення і не настільки значного збільшення площі с/г угідь. Фондовіддача зросла у 16 разів, а фондомісткість майже не змінилися. Хоча вирішальне значення в господарстві належить основним виробничим фондам, найважливішу функцію по безперебійному обслуговуванню виробництва виконують оборотні засоби. Оборотні засоби - це сукупність грошових коштів, які вкладені в оборотні фонди і фонди обігу.

Таблиця 2.7. Забезпеченість ДГ «ТОКМАЦЬКЕ» оборотними фондами і ефективність їх використання

За аналізований період 2002-2004р. в господарстві середня вартість оборотних фондів збільшилась у 5,26 рази. У 2004р. порівняно з 2002р., зросла також і виручка від реалізації у 2,1 рази, це призвело до збільшення прибутку у 2,7 рази, якщо б не збільшилися виробничі витрати прибуток збільшився б ще більше.

У господарстві на збільшилась кількість оборотних фондів, що припадає на одиницю основних, це пов'язано зі збільшенням середньої вартості оборотних фондів. Зменшився коефіцієнт оборотності на 60,18%, це призвело до збільшення тривалості обороту у 2,5 рази (98 днів). Проаналізуємо ефективність с/г виробництва, яка характеризується рядом показників.

Таблиця 2.8. Показники економічної ефективності с/г виробництва ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»

 Аналіз показників таблиці 2.8 показує, що в господарстві за аналізований період значно зросли прибутки від реалізації продукції на 169,6% у 2004. порівняно з 2002р., це відбулося за рахунок того, що виручка від реалізації продукції значно збільшилась, а собівартість продукції збільшилась лише на 90,25%, тоді як виручка збільшилась на 110,3%.У господарстві за цей період збільшилась вартість основних і оборотних фондів у 2004р. порівняно з 2002 вона зросла у 6,94рази, а порівняно з 2003р. на 148%, ми бачимо, що господарство отримує балансовий прибуток за період 2002-2004рр. він зріс у 2,88 рази, а у 2003р. на 44,5% Найважливішим засобом підвищення продуктивності праці в с/г є правильна організація виробництва.

Цілеспрямовану організацію діяльності трудових колективів здійснює апарат управління.(МАЛ. 1) Управління в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ» здійснюється на принципах єдино начальства.

Весь колектив підпорядковується керівникові, який має необхідні права в управлінні.

Він відповідає і за результати діяльності. Обов'язки керівника визначаються законодавчими актами, типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також спеціальними положеннями і посадовими інструкціями.

 У своїй діяльності керівник спирається на групу спеціалістів:

- головний бухгалтер;

- замісник голови господарства;

- головний економіст;

- інженер;

- зоотехнік, бригадири та інші спеціалісти, які мають право здійснювати функціональне керівництво у відповідних галузях господарства.

Мал.1 Схема організаційної структури ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»

2.2. Динаміка і структура посівних площ, урожайності та

валового виробництва зернових

Найважливішим чинником, що впливає на кількість реалізованої продукції є валовий збір, а він в свою чергу залежить від посівної площі та урожайності.

 Таблиця 2.9 Аналіз впливу урожайності та посівної площі на зміну валового збору зернових у ДГ «Токмацьке»

Аналіз валового збору зернових за 2003-2004р. показує, що у 2004р. валовий збір озимої пшениці зменшився за рахунок зниження урожайності на 3517,3ц, а за рахунок збільшення площі збільшився на 1205,3ц, загальне зменшення валового збору 2312ц. Загальне підвищення валового збору ярого ячменя 56 ц ,в тому числі за рахунок збільшення площі 479 ц , а за рахунок зниження урожайності ми втратили 423,2 ц.

Таблиця 2.10. Розрахункові дані для проведення аналітичного вирівнювання валового збору ярого ячменю по прямій.

Особливо важливим фактором, який впливає на реалізацію являється валовий збір, який можна підвищувати різними способами., тому проведемо вирівнювання ряду динаміки за 5 років способом найменших квадратів по прямій і по параболі на прикладі валового збору ярого ячменя в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»

а0 = 28784/5 = 5756,8

а1= 11186/10= 1118,6

 Валовий збір щорічно збільшується на 1118,6 ц.

Таблиця 2.11. Вихідні дані для проведення аналітичного вирівнювання валового збору ярого ячменю по параболі.

a0= __∑_t^4*∑y i - _∑t²*∑ yi* t² = 6195.9

n*∑ t^4 - (∑t²)²

a1=1118.6

a2 = n*∑ yi* t² - _∑t²*∑ yi =-219.57

 n*∑t^4 - (∑t²)²

Таким чином, валовий збір по параболі за період 2000-2004рр.мав тенденцію збільшуватися на 1118ц із уповільненням -219,57ц.

Визначення тренду, тенденції динамічного ряду дає більш повні показники оцінки можливих змін валового збору на перспективу. Валовий збір, як і інші економічні показники, математично розглядають як функцію двох складових компонентів: систематична компонента визначає вплив на валовий збір постійних, основних факторів; випадкова — характеризує вплив інших факторів.

 Використовується в розрахунках метод найменших квадратів (табл.2.9)

 Таблиця 2.12 Вихідні дані для визначення рівня тренду

а-вихідний валовий збір- ∑y∑x²- xy*∑x =2365 ц

 n*∑x² - ∑x*∑y

 в-щорічний приріст по вирівняній прямій -

n∑xy - ∑y*∑x =1130.6

 n∑x² - ∑x∑y

Зміну урожайності ячменю протягом аналізованого періоду розглянемо за допомогою показників ряду динаміки.

Ці показники характеризують стан і зміни явищ у часі. Рівні ряду динаміки виражаються абсолютними, відносними або середніми величинами. Під час аналізу динаміки визначають абсолютний приріст, темп зростання приросту, абсолютне значення 1% приросту на основі порівняння рівнів ряду динаміки. Рівень, який порівняють, називається поточним, а рівень, з яким порівнюють-базисним. Також під час аналізу рядів динаміки якого-небудь явища ще обчислюють середні показники цих величин. Аналіз проведемо по двох основних культурах господарства озимій пшениці і ярому ячменю. Результати розрахунків представимо в таблиці 2.13 і таблиці 2.14 відповідно Вихідні дані візьмемо за останні 5 років, період 2000-2004 роки. Надалі будемо постійно порівнювати і аналізувати ці культури за названий період.

Таблиця 2.13. Показники ряду динаміки валового збору озимої пшениці в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»

Так, абсолютний приріст базисний становить 1225 ц, тобто валовий збір озимої пшениці в 2004 році підвищився на 1225 ц, порівняно з 2000 роком; Абсолютний приріст ланцюговий складає -2312ц, таким чином спостерігається зменшення валового збору на 2312ц, порівняно з минулим 2003 роком. Темп приросту в 2004 році дорівнює 11,9 %, це означає, що на таку величину (на стільки відсотків) порівнювальний рівень більший за базу порівняння. При цьому приросту ланцюговий зменшився на 16,7 %, це означає, що валовий збір на 16,7 % зменшився порівняно з 2003 роком. Абсолютний значення 1 % приросту дорівнює 138,4.

 Таблиця 2.14 Показники ряду динаміки валового збору ярого ячменя в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»

Так абсолютний приріст базисний становить 3714 ц, тобто валовий збір ярого ячменя в 2004 році підвищився на 3714 ц, порівняно з 2000 роком. Абсолютний приріст ланцюговий складає 56 ц, таким чином спостерігається збільшення валового збору на 56ц, порівняно з минулим 2003 роком. Темп приросту в 2004 році дорівнює 102,9 %, це означає, що на таку величину (на стільки відсотків) порівнювальний рівень більший за базу порівняння. При цьому приріст ланцюговий збільшився на 0,8%, це означає , що валовий збір на 0,8 % збільшився порівняно з 2003 роком. Абсолютний значення 1 % приросту дорівнює 70,0.

Індексом у статистиці називається відносний показник, що характеризує зміну рівня певного явища порівняно з іншим рівнем того самого явища , прийнятого за базу порівняння . Індекси використовують для виявлення впливу окремих факторів, які зумовлюють зміну явищ. Індекси характеризують відношення двох і більше змінних величин. Індекс валового збору по групі однорідних культур відображає одночасний вплив на зміну загального виходу продукції трьох факторів : урожайності, розміру і структури посівних площ.

Індекс змінного складу можна розкласти на індекси постійного (фіксованого) складу. Розкладання індексів змінного складу на індекси постійного складу становить суть індексного методу аналізу За допомогою індексного методу аналізу оцінюють вплив окремих факторів на зміну результативного показника у відносному і абсолютному виразі. Для індексного аналізу факторів використовують лише ті індекси, які економічно взаємопов'язані . Також, для проведення індексного аналізу використовують базисний та поточний періоди. Для індексного аналізу валового збору зернових культур в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ» візьмемо ті ж самі культури: озиму пшеницю і ярий ячмінь Базисним роком буде 2000 рік , а звітнім - 2004 рік . Вихідні дані відображені в таблиці 2.15 Розглянемо кілька систем взаємопов’язаних індексів і покажемо їх використання для виявлення впливу факторів у формуванні складного явища.

Таблиця 2.15 Показники в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»

Q -кількісний показник;

 К -якісний показник;

Qk -досліджуване явище.

1.Індекс зміни валового збору

Iqk = ∑q1k1 /∑q0k0 = 1.355

Приріст Iqk =∑q1k1 -∑q0k0 =4939,

Індекс зміни валового збору збільшився на 35,55%, що склало 4939ц.

2.Індекс зміни валового збору за рахунок урожайності фіксованого складу:

 Iqk = ∑q1k1/ ∑q1k0

 Приріст Ik = ∑q]kl -∑ q1k0 = 4980,16 ц

За рахунок урожайності фіксованого складу індекс валового збору збільшився на 35,95%, що склало 4980,16 ц.

3.Індекс зміни валового збору за рахунок зміни посівних площ:

 Iq+q*=∑q1k0/∑q0k

 Приріст Iq+q*=-41,16 Ц

За рахунок зміни посівної площі індекс зміни валового збору зменшився на 0,43%, або на 41,16 ц.

 4..Балансова ув'язка :

Iqk =Iq+q**Ik

Iqk=l,355

Iqk=l,355

5.Індекс зміни посівної площі:

Iq= ∑q1/∑q0 =1.049

Приріст Iq= ∑q1- ∑q0 =52

Посівна площа під зернові культури у 2004р. в порівнянні з 2000р. збільшилась на 4,9%, що склало 52 га.

 6.Індекс зміни урожайності змінного складу:

Iq =k1/k0= 17.17/12.56 = 1.367

 Приріст Ік=Кі-К0= 4.61 ц/га

Урожайність зернових культур у 2004р. порівнянно з2000 збільшилась на 36,7%, і склала 4,61 ц/ га.

7. Індекс структури площі покриває зміну валового збору за рахунок зернової площі.

 7.1 Iq*= Iq+q*/Iq = 0.997/1.049 = 1.0

 7.2 Iq*= Ik/Ik= 1.0

 7.3 Iq* = ∑q1k0/(K0 - ∑q1) = 1.0

8. Балансова ув'язка

Iqk=Ik*Iq*Iq*=l,355

 Таким чином проводячи індексний аналіз ми бачимо, що валовий збір зернових культур (на прикладі оз.пшениці і яр.ячменя) за період 2000-2004рр. збільшився на 4939 ц. В т. ч. За рахунок урожайності на 4980,16 ц. і зменшився за рахунок площі на 41,16 ц.

З даного висновку можна побачити, що зміна урожайності має дуже сильний вплив на валовий збір, та не дуже великий вплив має зміна розмірів і структура посівної площі.

2.3. Економічна ефективність виробництва зерна

Для того, щоб проаналізувати реалізацію зернових культур, необхідно розглянути валову продукцію зернових за аналізований період.

 Таблиця 2.16. Динаміка валової продукції зернових в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»

Дані таблиці 2.16 свідчать про те, що виробництво зернових у підприємстві зменшилось на 57,34%. Виробництво озимої пшениці зменшилось на 66,3%, а ячменя збільшилось на 2,8%, а зернобобових зменшилось на 82,28% у 2004р. порівняно з 2002р., ці показники мають такі значення через те, що у 2003році були гірші природно-кліматичні умови ніж у 2002 році. Щодо реалізації продукції слід визначити, що основними каналами реалізації продукції є: ринок, товарні біржі, бартерні операції, працівникам в рахунок оплати праці та інші.

Спочатку розглянемо реалізацію зернових по каналах реалізації.

Таблиця 2.17. Реалізація зернових по каналах реалізації в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»за 2004р.

Аналізуючи таблицю, бачимо, що в 2004р. більша частина продукції була реалізована на ринок, а саме 20935,05тис.ц , на переробку було віддано 208тис. ц .реалізовано 374,49тис.ц зернових, робітникам у рахунок заробітної плати. По бартерним операціям було реалізовано 790,59 тис. ц .зернових, а також 499,32 тис. ц за іншими каналами реалізації. Важливим показником при реалізації продукції являється рівень товарності.

Таблиця 2.18. Аналіз товарності зернових в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»

Дані цієї таблиці свідчать, що рівень товарності зернових культур у 2004р. склав 185,6%, тоді як у 2002р. складав 87,3%, товарність збільшилась за рахунок збільшення реалізації.

Це можна пояснити таким чином ,що не уся продукція була реалізована у попередні роки, а також підприємство могло отримати її у ході господарської діяльності . Великою мірою рівень товарності також залежить від того, яку кількість виробленої продукції необхідно залишати на внутрішньогосподарські цілі.

Таблиця 2.19. Аналіз впливу обсягу виробництва і рівня товарності на обсяг реалізації продукції зернових в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»

Поглянувши на дані цієї таблиці можна побачити, що у 2004р. порівняно 2002р. обсяг реалізованої продукції озимої пшениці зменшився на 13463 ц , в т.ч. за рахунок обсягу виробленої продукції зменшився на 22633ц, а ось за рахунок рівня товарності зріс на 9170ц. Що до ячменя , то обсяг реалізованої продукції зріс на 6601ц: за рахунок обсягу виробництва на 6595,2ц, а через рівень товарності на 5,8ц.

 Важливим показником, що характеризує доходність, прибутковість господарства є рентабельність.

Рівень рентабельності — процентне відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції. При аналізі рівня рентабельності слід враховувати, що він формується під впливом середньої ціни реалізації і собівартості. В свою чергу собівартість - особливий показник економічної ефективності с/г виробництва, від якого залежить сума прибутку, фінансовий стан , платоспроможність підприємства. Собівартість - це витрати на виробництво і реалізацію продукції. Розглянемо як впливають на собівартість урожайність і витрати.

Таблиця 2.20. Вплив витрат і урожайності на собівартість зернових

Дані таблиці свідчать про те, що у 2004р. собівартість озимої пшениці зменшилась на 26,39 грн. за 1ц порівняно з 2003р. За рахунок зменшення витрат на 1 га собівартість зменшилася на 44,47 грн., а за рахунок зменшення урожайності собівартість озимої пшениці збільшилась на 18,08 грн.

Собівартість ячменю за рахунок зменшення урожайності збільшилась на 2,43 грн., але за рахунок зменшення витрат на 1 га зменшилась на 5,63 грн. і загальне зменшення собівартості ячменю склало -3,05грн.

При аналізі рівня рентабельності для визначення прибутку і інших показників рентабельності дані беруться із форми №7 - АПК або 50 с/г.

Таблиця 2.21.

Аналіз рентабельності зернових в 2004р. в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»

Аналіз таблиці 2.21 показує, що виробництво зернових в ДГ «Токмацьке» є рентабельним. Рівень рентабельності пшениці складає 135,8%, а ячменя 41,0%, ці показники для даного господарства є дуже високими, особливо у пшениці. Взагалі ж рівень рентабельності зернових потрібно підіймати приблизно до 60% шляхом зменшення виробничих витрат і підвищенням урожайності. Результати роботи господарства багато в чому залежать від того, як воно виконує завдання з продажу продукції, скільки реалізує і який має виторг.

В свою чергу сума виторгу від реалізації залежить від З чинників:

обсяг реалізованої продукції;

середня реалізаційна ціна;

структура реалізованої продукції.

Таблиця 2.22. Вплив основних чинників на відхилення виторгу від реалізації

Для визначення кількісного впливу цих чинників на зміну виторгу використаємо метод індексів. Для цього дані по господарству занесемо в таблицю 2.22.

Спочатку розглянемо, як визначається кількісний вплив на зміну виторгу двох чинників: кількість реалізованої продукції і середня ціна реалізації, це щодо аналізу одного виду продукції, але в зв'язку з тим, що їх у нас два, тому важливим чинником є структура реалізованої продукції.

Використаємо індексний метод:

Із = Ік*Іц*Іс

Із = 4342757,3/1815204,5=239,2%

Іц = 2827226,1/832463,9=339,6%

Ік = 832463,9/1815204,5=45,9%

 Ic=4342757,3/2827226,1=153,6%

 Т.ч. фактичний виторг від реалізації продукції більший ніж у попередньому році на 139,2, у т.ч. за рахунок збільшення ціни на у 3,39 рази збільшився, а за рахунок кількості зменшився на 54,1% і за рахунок коливання структури збільшився на 53,6%.. Далі проаналізуємо економічну ефективність виробництва озимої пшениці і ярового ячменю.

Таблиця 2.23.

Економічна ефективність виробництва і реалізації зернових

З даних таблиці бачимо, що у господарстві у 2003р. виробництво пшениці та ячменю було нерентабельним, а у 2004р. за рахунок збільшення кількості реалізованої продукції, як наслідок збільшення валової продукції та зменшення собівартості виробництво стає рентабельним і рівень рентабельності пшениці складає 135,7%, а ячменя 41 %

 Рівень рентабельності ячменя у 2004р. збільшився порівняно з 2003р. на 1,5% рахунок збільшення ціни реалізаці

Таблиця 2.24 Рентабельність всього по зерновим і зернобобовим

Аналізуючи таблицю можна побачити ,що виручка від реалізації у 2004р. порівняно з 2002р збільшилась на 173%,прибуток підвищився на 197,3% ,а рівень рентабельності зріс на 23,7% ,а порівняно з 2003р. на 22,2%.

РОЗДІЛ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

3.1. Підвищення урожайності

Реалізація продукції являється завершальним етапом діяльності с/г підприємств. Одним із важливих резервів збільшення об'єму реалізації являється збільшення об'єму виробництва, який в свою чергу залежить від підвищення урожайності і якості культур. Основним резервом збільшення виробництва зерна є підвищення урожайності зернових культур . Воно може відбуватись за рахунок інтенсивних методів таких як:

- додаткове внесення добрив та підвищення їх окупності;

-впровадження більш урожайних сортів;

-скорочення витрат продукції при збиранні врожаю в оптимальні строки;

-зрошення земель є доцільним для степової зони;

-розширення посівів високоврожайних сортів;

-застосування гербіцидів;

-впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій;

Розглянемо декілька резервів збільшення виробництва і урожайності зернових культур, при застосуванні інтенсивних методів.

Таблиця 3.1 Резерв збільшення виробництва продукції за рахунок додаткового внесення добрив під зернові

Т.ч. за рахунок внесення додаткового внесення добрив, виробництво озимої пшениці може підвищитися на 1908,5ц, а ячменю на 3726 ц.

Важливим резервом збільшення виробництва продукції є недопущення втрат при зборі урожаю.

Таблиця 3.2. Розрахунок резервів збільшення виробництва продукції за рахунок збору урожаю в оптимальні строки

Тобто при зборі продукції пізніше оптимальних строків господарство у 2004р. втратило 171,5 ц озимої пшениці та 152 ц ячменю. Збільшення об'єму реалізації, зниження собівартості, підвищення якості тощо, являються основними факторами, які впливають на збільшення прибутку.

Таблиця 3.3. Підрахунок резервів збільшення виробництва зерна за рахунок зміни структури посівів

Таким чином збільшення частки пшениці до 43,42% і ячменя до 44,0% в загальній площі зернових і бобових культур дозволить збільшити обсяг виробництва зерна на 1010,5ц .У зв'язку з низькою середньою врожайністю яр.пшениці і вівса ,вирощування цих культур не рекомендується

Таблиця 3.4. Підрахунок резервів збільшення виробництва зерна за рахунок покращення сортового складу посівів

В основу даного розрахунку покладено принцип абсолютних різниць :зміна питомої ваги кожного сорту помножується на його урожайність, ділиться на 100 і результати підсумовуються. Дані цього розрахунку показують ,що у зв'язку із збільшенням питомої ваги сорту оз. пшениці Безоста-1 і Юність та відповідно скорочення сорту Княжна сер. урожайність оз. пшениці підвищується на 1,31 ц/га, а з всієї площі буде додатково отримано 695,6ц.

Таблиця 3.5 Підрахунок резервів збільшення виробництва зерна за рахунок застосування фунстицидів в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»

З даних таблиці видно ,що при застосуванні препаратів : Тілт і Альто ми отримуємо умовну середню прибавку врожаю 7ц/га вартість прибавки складає : оз. пшениця - 1197грн/га, яр. ячмінь -499,8грн/га.

3.2. Впровадження інтенсивних та індустріальних технологій при вирощувані зернових культур

Підвищення економічної ефективності сільського господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Вирішення цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою і всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство повинне розвиватися переважно на основі інтенсифікації — головного джерела підвищення його економічної ефективності.

У зв'язку з цим основним напрямом піднесення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є послідовна його інтенсифікація шляхом розширення площ меліорованих земель, хімізації рослинництва і тваринництва, впровадження високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, застосування інтенсивних та індустріальних технологій.

Напрями підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, які забезпечують збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, включають комплекс таких заходів: поліпшення використання землі і підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва; поглиблення його спеціалізації і концентрації на основі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; впровадження госпрозрахунку, широке використання прогресивних форм організації виробництва й оплати праці, колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як нової прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання та створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

У комплексі заходів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва найважливішим є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності сільськогосподарських культур. Збільшення врожайності сільськогосподарських культур — один з найважливіших напрямів підвищення економічної ефективності сільського господарства. Однак впровадження у виробництво культур і сортів інтенсивного типу має не тільки позитивні результати, а й можливі негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства за відповідних умов призводить до погіршення структури ґрунту, підвищення темпів деградації земель і загострення екологічної ситуації. Важливим напрямом підвищення економічної ефективності сільського господарства є впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва в усіх галузях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми насамперед сприяє підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві — основного якісного фактора його економічного і соціального розвитку.

Матеріальною основою підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, який включає удосконалення, раціональне поєднання і взаємодію всіх елементів праці — знарядь і предметів праці та робочої сили. В результаті підвищення технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, а також поліпшення організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Проте зростання продуктивності праці (отже, й ефективності виробництва) на 70—75 % залежить від технічного прогресу, а решта (25—ЗО %) припадає на організаційні фактори. Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відбувається в умовах поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції. У спеціалізованих господарствах, міжгосподарських підприємствах і агропромислових об'єднаннях урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби вищі порівняно з неспеціалізованими на 35—40 %, продуктивність праці — в 4—5 разів, а собівартість продукції зменшується на 25—ЗО %.

 Важливим напрямом зростання ефективності сільськогосподарського виробництва є підвищення рівня забезпеченості господарств основними і оборотними фондами та поліпшення їх використання. Із збільшенням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності при деякому зниженні фондовіддачі. Тому важливо, забезпечити раціональне використання машинно-тракторного парку, автомобілів, виробничих приміщень та їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах значно впливає склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, питома вага технічних засобів в основних виробничих фондах. Підвищення віддачі основних фондів — один з головних факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва і піднесення його ефективності. У системі заходів по підвищенню економічної ефективності; сільськогосподарського виробництва важливе місце займає поліпшення якості продукції. Воно має велике економічне і соціальне значення і рівнозначне збільшенню виробництва продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення вищих кінцевих результатів нерозривно пов'язане з проблемою якості, вирішення якої вимагає вдосконалення технології виробництва сільськогосподарської продукції і збільшення потужностей для її переробки і зберігання. Це дозволяє забезпечити поліпшення якості та збереження виробленої продукції і на 20—ЗО % підвищити рівень її споживання. У зв'язку з цим поліпшення якості продукції сільського господарства сприяє повнішому задоволенню потреб населення в продуктах харчування. Важливим джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів.

3.3. Підвищення рентабельності зернових

Рентабельність напряму залежить від розміру прибутку і собівартості . Щоб підвищити рівень рентабельності ми повинні знизити собівартість ,що призведе до збільшення прибутку. Урожайність має великий вплив на собівартість, тому поглянемо як вплинули заходи щодо збільшення урожайності на рентабельність зернових (оз. пшениця і яр. ячмінь).

Таблиця 3.6. Резерви росту прибутку за рахунок збільшення об'єму реалізації продукції.

Дані таблиці свідчать про те, що за рахунок збільшення резерву об'єму реалізації продукції озимої пшениці на 4927,45ц, а ячменя на 6735,78ц, можна отримати 625,25 тис.грн. прибутку додатково.

Висновки та пропозиції

Аналізуючи виконану курсову роботу можна підвести слідуючи висновки:

1. За період 2002 - 2004 років у ДГ «ТОКМАЦЬКЕ» загальна земельна площа сільськогосподарських угідь збільшилась на 1172 га, частка ріллі у структурі загальної земельної площі зменшилась на 0,47% . Трудові ресурси збільшились у 2004р. порівняно з 2002р.на 194 чоловіка, а порівняно з 2003р. на 111 чоловік. Середньорічна вартість основних фондів за аналізований період збільшилась у 16,48рази, а оборотних зросла у 5,26 рази. Збільшилась у господарстві тривалість обороту у 2,5рази (98днів).

2. Структура товарної продукції свідчить про те, що господарство займається переважно продукцією рослинництва, має зернову спеціалізацію.

3. Завершальним циклом виробництва є реалізація продукції. У ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»більша частина продукції реалізується на ринок приблизно 60%. Також господарство реалізує продукцію по бартерним операціям, робітникам і населенню. Рівень товарності у 2004р. збільшився порівняно з 2002р. на 179,7% по пшениці, на 160% по ячменю і у 4,77 рази по гороху, взагалі по зернобобовим за аналізований період збільшився на 185,6%. Рівень товарності першочергово залежить від валового збору. У господарстві у 2004р. порівняно з 2002р. Зменшився валовий збір озимої пшениці на 22633ц за рахунок зменшення урожайності (3517,3ц), а за рахунок збільшення площі зріс (1205,3). Валовий збір ячменя зменшився на 56ц за рахунок збільшення посівної площі (479), за майже так само зменшився за рахунок зниження урожайності(423).

4. Собівартість озимої пшениці у 2004р. порівняно з 2003р. збільшилась на 74,6% , за рахунок збільшення витрат на 1 га та зниження урожайності . Собівартість ячменя знизилась на 14,3% г за рахунок зниження витрат. Рівень рентабельності пшениці у 2004р. склав 135,7%, а ячменя 41,0%.

5) Взагалі слід відмітити, що хоча виробництво зернових в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ» є рентабельним на 2004р., цей рівень рентабельності потрібно підвищувати всіма можливими способами, наприклад внесенням додаткових доз мінеральних добрив, поліпшенням якості обробітку ґрунту, своєчасним проведенням агротехнічних операцій, використанням отрутохімікатів, гербіцидів і пестицидів, своєчасністю уборки врожаю; дослідження ринку збуту, може давати можливість вибору покупця, який пропонує більшу ціну, це збільшить виручку і прибутки. Наприклад, при внесенні додаткової кількості добрив і своєчасному збиранню врожаю у 2004р. можна було отримати виручку від реалізації на 485,35 тис. грн. більшу, це щодо озимої пшениці, т.ч. збільшити рівень їх рентабельності з 135,7% до 168,5% ,а ячменя на 139,9 тис.грн. в наслідок цього рентабельність підвищилась би з 41% до 64,56%.

Список використаної літератури

1. Ковьянов С.И. Экономические показатели деятельности с/х предприятий. Справочник. -М: Агропромиздат, 1991г.

2.                     Конспект лекцій з дисципліни "Аналіз господарської діяльності".

3.                     Лобас М.Т. Розвиток зернового господарства України.,- К: 1999р.

4.                     Мацибора В.І. Економіка с/г., - К: 1994р.

5.                     Ораевская Г.А. Анализ хозяйственной деятельности с/х предприятий. -М:Агропромиздат, 1985г.

6.                     Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності підприємств. - К: Урожай, 1995р.

7.                     Савчук В.К. Економічний аналіз діяльності підприємств і організацій АПК.-К: Урожай, 1995р.

8.                     Смекалов П.В., Ораевская Т.А Аналіз хозяйственной деятельности с/х предприятий.— М: Финансы и статистика. 1991г. - 303с.

9.          Смирнов И.А., Смекалов П.В. Анализ хозяйственной деятельности с/х предприятий .-М :Агропромиздат 1986-191с.

10.            Федотов В.А., Коренев Г.В. и др.. Растениеводство - М:Колос, 1999-368с.

11.            Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. и др. Методика фінансового аналіза предприятия М : НПО «МП», 1992с.-80с.

12.            Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. М: Инфра-М,1998

13.            Зкономика с/х - М: Агропромиздат, 1990 -475с.

14.            Яковлев Б.И. Организация производства на с/х предприятиях. - М: Агропромиздат, 1989

15.            Мец В.О. Економічний аналіз – К.:2001р.

16.     Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства.–К:КНЕУ,2000.-355с.