Дипломная работа: Вiдбір i пiдготовка собак до пошуку вибухових речовин та зброї в умовах Одеського Кiнологiчного центру ДМСУ

Дипломная работа: Вiдбір i пiдготовка собак до пошуку вибухових речовин та зброї в умовах Одеського Кiнологiчного центру ДМСУ

Технологія відбору i підготовки собак до пошуку вибухових речовин та зброї в умовах Одеського Кiнологiчного центру ДМСУ

Зміст

Вступ

1.Технологія відбору та підготовки собак до пошуку вибухових речовин і зброї (огляд літератури)

1.1 Історія службового собаківництва

1.2 Стандарти породи німецької вівчарки

1.3 Історія та основи дресирувальних процесів

2. Матеріали, методики і аналіз технології відбору та підготовки службових собак

2.1 Особливості утримання собак при використанні у пошуковій службі в умовах кінологічного центру

2.1.1 Відбір службових собак цуценячого та підрощеного віку для пошуку вибухових речовин та зброї

2.1.2 Відбір дорослих собак до пошуку вибухових речовин і зброї за робочими якостями

2.1.3 Технологія підготовки службових собак до пошуку вибухових речовин та зброї

2.1.4 Порівняння різних методів дресирування службових собак

3. Економічна ефективність проведених досліджень1

4. Заходи з охорони праці й техніки безпеки

5. Заходи з охорони природи

Висновки та пропозиції

Список літератури

Вступ

Людина дуже давно оцiнила природнi якостi собаки: гострий нюх, тонкий слух, хороший зiр, швидкий бiг, фiзичну силу, спритність, і головне податливiсть до дресирування. Собаки не тільки демонструють свою любов, вiрнiсть, вiдданiсть, але i служать людям: працюють рятувальниками, сторожами, поводирями слiпих, в безводних пустелях знаходять воду, в горах – цiннi мінерали, охороняють кордони, пасуть стада, виступають на циркових аренах, приносять величезнi доходи улаштовувачам собачих перегонiв і продюсерам кiнофiльмiв, в яких грають головні ролі. Але найголовніше, що собаки рятують багато і багато життiв, знаходячи приховані вибуховi пристрої, захованi наркотики i зброю, шукають і знаходять злочинців.

Актуальнiсть теми обумовлена тим, що кримiногенна обстановка в нашій країнi залишається складною. Змiнюється мотивацiя тяжких злочинiв, поширюється бандитизм, тероризм, економiчна злочиннiсть. Очевидно, що небезпека злочинностi та екстремiзму загрожує суспiльству та інтересам безпеки Украни.

Все бiльш поширеним засобом в скоєннi злочину проти особи та власностi стає вибухiвка. Свiтовий досвiд свiдчить про особливу небезпеку терористичних замахiв та шантажу в мiсцях громадського користування: вокзали, школи, лiкарнi, магазини, транспорт, стадіони.

Кiлькiсть злочинiв, що мають наслiдком загибель людей у свiтi, внаслiдок використання вибухових пристроїв та вогнепальної зброї, невнинно зростати. Спостерiгається незаконне надходження з-за кордону вибухових речовин та зброї, що в основному доставляється автомобiльним транспортом.

Службового собаку, спецiально пiдготовленого для пошуку вибухових речовин, можна вважати як дуже цiнний, надчутливий прилад. Проте, під вищевказаним необхiдно розумiти те, що собака може працювати ефективно, з повною вiддачею, тiльки при вiдповiдному доглядi, правильному утриманнi.

Слiд пам’ятати про те, що собака не технiчний засiб, машина, а жива iстота з фiзiологiчними та емоцiональними потребами. Для того, щоб собака працював з максимальною вiддачею, вiн повинен отримувати життєво нсобхiдний збалансований корм, вiдпочинок, догляд та тренування.

Використання службових собак спецiального призначення, пiд час оперативного пошуку замаскованої вибухiвки, в короткий термiн часу при загрозi вибуху, є високоефективним методом, а також заходом у забезпеченнi безпеки людей та збереженнi об’єктiв замаху.

Таким чином, розвиток даного напрямку в кiнологiї має нагальну потребу.

Мета i задачi. Метою роботи є вивчення технології вiдбору i пiдготовки собак до пошуку вибухових речовин та зброї в умовах Одеського Кiнологiчного центру ДМСУ Для цього необхiдно було вирiшити такi задачi :

1.         Вивчити тактику пiдготовки і використання собак у пошуковiй службi;

2.         Вивчити особливостi утримання собак у пошуковiй службi;

3.         Вивчити ефективнiсть рiзних методiв дресирування у пошуковiй службi.

4.         Доцiльнiсть вiдбору дорослих собак на пошук вибухових речовин та зброї в порiвняннi з цуценятами та пiдрощеними собаками.

1. Технологія відбору та підготовки собак до пошуку вибухових речовин і зброї (огляд літератури)

1.1 Історія службового собаківництва

21 січня 1788 року Бонапарт Наполеон писав одному зі своїх командуючих у Єгипті: «В Олександрії повинна бути безліч собак, які здатні нести добру службу на ваших заставах». Таким чином, перше згадування про службових собак прийнято відносити до 1788 року (Ф.С.Арасляков, 1987).

Уперше службові собаки стали застосовувати поліцейські підрозділи бельгійського міста Брюгге. На митниці службові собаки з'явилися в 1908-1909 роках. Перші митні собаки аж ніяк не займалися пошуком наркотичних і вибухових речовин, а допомагали затримувати контрабандистів, що намагалися уникнути арешту. Оскільки справа відбувалася в Німеччині, зрозуміло - це були німецькі вівчарки. Традиційно в якості пошуків застосовують німецьких і бельгійських вівчарок. (В.Н.Зубко, 1991).

Вітчизняна кінологія зароджувалася на базі псових полювань - національного спорту і розваги військових Росії. Становленню кінології, як самостійної прикладної науки, значною мірою сприяв високий рівень зоотехнічних знань наших собаківників, тому що багато хто з них займався конярством, а саме в цій галузі тваринництва і дотепер є найбільший досвід селекційної роботи з породами (В.О.Кампанщиков, 2003).

Перше письмове згадування про службове застосування собак в Україні можна знайти в книзі В.Р.Файтельберга-Бланка та В.В.Шектаченко (1999), в 30-ті роки 19-го століття, в листі міністра фінансів до начальника Одеської митниці: «зимою, коли земля покриється снігом, контрабандисти надягають черевики з дерев'яними підошвами й каблуками під носками, щоб не можна було довідатися слідів їх. Для цього потрібно, щоб у стражників, з 5-ти у одного був собака, що слідами відкриє, куди пішов контрабандист. У всякому разі, собаки можуть бути корисні».

Службове собаківництво в Росії й Україні розвивалося паралельно. Керівництво карного розшуку міста Києва в 1904 році придбало чотири пошукових собаки, і в цьому ж році міністерство оборони, закупило в Німеччині трьох службових собак, підготовлених для санітарно – пошукової служби. В 1908 р було створено Російське суспільство заохочення застосування собак у поліцейській і сторожовій службах, у той же період стали виникати розплідники собак службового призначення. Під час першої світової війни (1914-1918 рр..) службові собаки застосовувалися як санітари, зв'язківцями й т.д. У період Громадянської війни службове собаківництво занепало й тільки завдяки самовідданості російських і українських аматорів кінологів було збережено племінне поголів'я собак. В 1923 р. були відкриті Центральні курси інструкторів для підготовки прикордонників, а роком пізніше «Досвідчений розплідник військових і спортивних собак РККА» - на базі цих курсів у наслідку була організована розплідник «Червона Зірка». У цьому розпліднику вперше почали готовити собак на пошук мін, а під час Великої Вітчизняної війни - собак підривників танків.

Мінно-пошукові собаки широко використовувалися в багатьох арміях. Перші польові іспити собак мінно-пошукової служби в Радянській Армії були проведені в грудні 1942 року. І вже в тому ж грудні собаки-міношукачі одержали бойове хрещення під Сталінградом.

Проведені військові іспити показали безвідмовну роботу собак-міношукачів і їхня здатність знаходити замасковані самим складним чином міни. З літа 1943 року собаки мінно-пошукової служби одержали широке визнання у військах, і восени того ж року на фронт були відправлені кілька окремих батальйонів і рот із собаками-міношукачами; 37-м окремим батальйоном собак-міношукачів і підривників танків командував А.Мазовер, згодом ведучий радянський кінолог. Хрестоматійними стали дані про те, що міно-пошукові собаки, що використовувалися в Радянській Армії, знайшли за роки війни більш 4 мільйонів зарядів. Вони розмінували сотні сіл, селищ, міст, у тому числі Харків, Київ, Варшаву, Відень. Наприкінці 60-х початку 70-х років XX ст. у багатьох країнах гостро встала проблема боротьби з наркотиками. І тут собачий ніс виявився просто незамінним. Собаки стали широко застосовуватися в митній

службі для виявлення наркотичних засобів, у поліції - для обшуку наркопритонів. Тепер спектр завдань, що постає перед митною кінологією, дуже широкий: наркотики, вибухові речовини, зброя, боєприпаси, валюта, інші види контрабанди (Ф. Й.Полищук, 2003).

Підрозділи по боротьбі з тероризмом використовують собак для виявлення вибухівки і зброї. І в цьому випадку собаки працюють набагато ефективніше технічних детекторів. У багатьох країнах були створені спеціальні школи по підготовці таких собак.

У період так званої "перебудови", у зв'язку з лібералізацією прикордонного режиму, паралічем виконавчої влади, що сприяла наростаючій криміналізації суспільства, а також у зв'язку з загостренням обстановки в республіках Закавказзя і Середньої Азії, відбувся здвиг шляхів транзиту наркотичних речовин на територію СРСР. У цій ситуації була прийнята постанова Ради Міністрів СРСР від 04.11.87 р. "Про створення кінологічної служби в митних установах". Незабаром вийшло розпорядження Головного Управління Держмитслужби при Раді Міністрів СРСР №11-38/3812 від 17.10.88 р. "Про першочергові заходи для організації кінологічної служби". Цим розпорядженням передбачалося створення ряду кінологічних центрів, у тому числі й в Одесі.

У зв'язку з інтеграцією України у світове співтовариство, лібералізацією режиму перетинання кордону, усе більше значення стали набирати проблеми боротьби з контрабандою наркотиків, зброї, вибухових і сильнодіючих речовин. З метою забезпечення ефективної діяльності митної системи України в цій сфері, наказом ДМСУ №139 від 01.07.92 р. була створена кінологічна служба, головним завданням якої було організація застосування спеціально підготовлених на пошук наркотиків службових собак на потенційно небезпечних напрямках. Цим же наказом було регламентоване будівництво кінологічного центру в м. Одесі

У 1993 році, при створенні кінологічного центру Одеської митниці, передбачалося, що центр буде обслуговувати Одеську митницю і митниці Чорноморського регіону, а надалі буде реорганізований у спеціалізовану організацію центрального підпорядкування, як це прийнято у всіх цивілізованих країнах. Проте на практиці, кінологічному центру Одеської, а потім Чорноморської регіональної митниці довелося, протягом семи років (з 1993 – по 2000 рр..) організовувати підготовку і перепідготовку всіх кінологічних команд ДМСУ. Наказом №44 від 14.02.94 р. кінологічному центру був привласнений статус відділу служби по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил. Наказом Голови ДМСУ № 691 від 01.12.2000 р. на базі Кінологічного центру Чорноморської регіональної митниці був створений Кінологічний центр ДМСУ. Тим самим завершився черговий етап становлення митної кінології в Україні.

1.2 Стандарт породи німецької вівчарки

У даному розділі буде зроблено огляд стандартів порід німецької та бельгійської вівчарок, як порід, що найбільш використовуються у службовому собаківництві.

Німецька вівчарка

ЗАГАЛЬНЕ ВРАЖЕННЯ. Німецька вівчарка - це собака середнього росту, злегка розтягнутий, сильний і з хорошою мускулатурою, кістяк сухий, загальна тілобудова міцна. Важливі співвідношення величин: висота в загривку складає у псів 60-65 см, у сук - 55-60 см. Довжина корпусу перевершує висоту в загривку приблизно на 10-17% (Л.В.Архангельская, 1995).

ТЕМПЕРАМЕНТ. Німецька вівчарка повинна бути згідно уявленню про темперамент урівноваженою, з міцними нервами, упевненою в собі, абсолютно щирою і повністю (за винятком збудженого стану), собакою при цьому уважним і керованим. Вона повинна володіти мужністю, бойовим інстинктом і твердістю, щоб бути здатною служити собакою-компаньйоном, охоронцем, захисником, службовим і караульним собакою (Е.Бергман, 1986; Н.П.Бехтерев, 1975).

ГОЛОВА. Голова клиноподібна, величина голови відповідна (довжина приблизно 40% висоти в загривку), не може бути грубою або надмірно легкою, загальне враження - суха, між вухами помірно широка. Лоб при огляді спереду і збоку трохи опуклий, без лобової борозенки або з дуже слабкою її виразністю. Співвідношення черепа до морди складає 50% до 50%. Ширина черепа приблизно відповідає його довжині. Череп (при огляді зверху), що рівномірно звужується від вух до мочки носа, з помітним, але не різко вираженим переходом від лоба до морди переходить в клиноподібну морду. Верхня і нижня щелепи сильно розвинені. Спинка носа пряма, прогинання або горбовина не бажані. Губи сухі, щільно прилеглі, темного кольору.

МОЧКА НОСА. Повинна бути чорною.

ОЧІ. Середнього розміру, мигдалеподібні, трохи криво поставлені і не опуклі. Колір очей повинен бути якомога темніший. Світлі, пронизливі очі небажані, оскільки вони порушують вираз собаки.

ВУХА. У німецької вівчарки стоячі вуха середнього розміру, вони тримаються вертикально і однаково спрямований (не розвішені в сторони), володіють гострими кінцями і поставлені раковиною вперед. Надломлені і висячі вуха небажані. В русі або в стані спокою закладені назад вуха не є недоліком.

ШИЯ. Шия повинна бути сильною, з хорошою мускулатурою і без підвісу на горлі. Кут до корпусу (горизонталі) складає приблизно 45 градусів.

КОРПУС. Верхня лінія проходить від підстави шиї через добре виражений загривок і над спиною, що злегка спадає по відношенню до горизонталі, до трохи спадаючого крупу практично безперервно. Спина міцна, сильна, з хорошою мускулатурою. Круп повинен бути довгим і таким, що злегка спадає (приблизно 23 град, до горизонталі) і рівно переходити в підставу хвоста. Груди повинні бути помірно широким, грудна кістка якомога довша і виражена. Глибина грудей повинна складати приблизно 45-48% висоти в загривку. Ребра повинні бути помірно склеписті, бочкоподібні груди так само небажані, як і плоскі ребра. Хвіст дістає, принаймні, до скакального суглоба, проте не довше за середину плесна. На нижній стороні шерсть трохи довша. Хвіст тримається м'яко звисаючим вигином, при цьому в збудженні і в русі тримається більш піднятим, проте не вище за горизонталь. Оперативна коректура заборонена.

КІНЦІВКИ. Передні кінцівки: при огляді з будь-якого боку прямі, при огляді спереду абсолютно паралельні. Лопатки і плечі рівної довжини і завдяки могутній мускулатурі щільно прилягають до корпусу. Кути плечелопаткових зчленовувань складають в ідеальному випадку 90 градусів, допускається 110 градусів. Лікті ні в стійці, ні в русі не можуть бути ні вивернутими, ні зближеними. Передпліччя при погляді з будь-якого боку прямі і абсолютно паралельні один до одного, сухі і з міцною мускулатурою. П'ястки складають приблизно 1/3 довжини передпліччя і утворюють з ним кут приблизно в 20-22 град. Як дуже криво (більше 22 град.), так і п'ястка (менше 20 град.), що прямовисно стоїть, роблять негативний вплив на продуктивні якості, особливо, на витривалість.

Лапи округлі, добре зібрані і склеписті, подушечки жорсткі, але не крихкі. Кігті міцні і темного кольору. Задні кінцівки: постава задніх кінцівок злегка відставлена, при цьому при погляді ззаду вони паралельні один одному. Стегна і гомілки приблизно однакової довжини і утворюють кут приблизно в 120 град., стегна могутні і з хорошою мускулатурою. Скакальні суглоби відмінно виражені і міцні, плесно стоїть вертикально під скакальним суглобом. Лапи зібрані, злегка склеписті, подушечки жорсткі, темного кольору, кігті міцні, склеписті і також темного кольору.

РУХ. Німецька вівчарка - рисак. Кінцівки повинні бути узгоджені один з одним по довжині і кутам таким чином, що вона може без істотної зміни лінії верху пересувати задні кінцівки на довжину корпусу і так само виносити передні кінцівки. Будь-яка схильність до зменшення кутів задніх кінцівок знижує фортецю і витривалість і, отже, продуктивність. При правильних пропорціях корпусу і кутах виникають розмашисті, такі, що йдуть паралельно поверхні рухи, що справляють враження легкого руху вперед. При нахиленій вперед голові і злегка підведеному хвості під час рівномірної і спокійної рисі від кінчиків вух через загривок і спину до кінчика хвоста створюється лінія спини, що м’яко розгойдується і безперервна.

ШКІРА. Шкіра прилягає вільно, не утворюючи при цьому складок.

ШЕРСТЬ. Якість шерсті: нормальною шерстю для німецької вівчарки є шерсть з під кошлатому. Покривне волосся повинно бути якомога щільніше, пряме жорстке і щільно прилеглим. На голові, включаючи внутрішню частину вух, на передній стороні кінцівок, на лапах і пальцях - коротка, на шиї - трохи довше і густіше. На задній стороні кінцівок шерсть подовжується до п'ястки або до скакального суглоба, на задній стороні стегон утворює помірні штани.

ЗАБАРВЛЕННЯ. Чорне з червоно-коричневими, коричневими, жовтими до світло-сірих відмітинами. Чорне і сіре однотонне, у сірих - з темнішим нальотом. З чорним плащем і маскою. Непомітні маленькі білі відмітини на грудях, а також дуже світлі внутрішні сторони допустимі, але не бажані. Мочка носа у всіх забарвлень повинна бути чорною. Відсутність маски, світлі до пронизливості очі, а також світлі до білого відмітини на грудях і внутрішніх сторонах, світлі кігті і червоний кінчик хвоста слід оцінювати як слабкість пігменту. Підшерстку властивий легкий сірий тон. Біле забарвлення недопустиме.

РІСТ / ЖИВА МАСА. Висота в холці - 55-65 см, жива маса - 22-40 кг

1.3 Історія та основи дресирувальних процесів

У ХІХ-ому, початку ХХ-го століття в усім світі панувала німецька школа дресирування (механічне дресирування). Суть способу полягає в застосуванні механічного (болючого) впливу, що примушує тварину зробити потрібну дію. Безумовним підкріпленням у цьому випадку є біль (П.А.Заводчиков, 1973).

Поліцейська школа дресирування використовувала свій метод, відмінний від німецького механічного. Для поліцейської школи дресирування характерне застосування механічних, але не болючих стимулів, як заохочення застосовується похвала і ласка. Практикувалася також даванка корму, але не в ході дресирування, а після його закінчення, для створення сприятливого фону. Основний упор робився на придбання собакою звички діяти відповідним чином. (І.І.Ковриженко, 1963).

У цьому методі уживаються елементи обох шкіл, німецької і «дуровської» - смакозаохочувальної, як називав її сам Дуров: механічне (але не болюче), що примушує вплив і позитивне підкріплення. Російський цирковий дресирувальник Володимир Дуров винайшов зовсім новий метод дресирування, що дозволив йому досягти справді казкових результатів. За В.Дуровим техніка всякого дресирування зводиться до трьох основних вихідних моментів:

1)         Тварину так чи інакше змушують зробити потрібний рух.

2)         Роблять так, щоб цей рух доставляв би тварині задоволення.

3)         Одночасно дають потрібний сигнал.

Якщо це вдається проробити кілька разів в одній і тій самій формі, то у тварини утвориться асоціація по суміжності (сполучний рефлекс). Його спосіб відрізняється тим, що він не застосовував болі, а намагаюся викликати необхідні рухи яким завгодно прийомом, тільки не болем, звідси і нагорода інша, у нагороду він годував і пестив тварин (В.Н.Зубко, 1977).

При здійсненні твариною потрібної дії Дуров заохочував її ласощами, ласкою або вигуком «браво». Це підкріплення він називав смакоозаохоченням. Головне - це уміння відчути час і момент застосування заохочення. Пропущений момент псує усе раніше здобуте. Насправді великий російський дресирувальник В.Дуров відкрив зовсім нову форму навчання тварин, яка отримала назву «оперантне (інструментальне) навчання» (Л.І.Крушинський, 1952; Е.А.Асратян, 1970; Е.В.Котенкова, А.В.Суров, 1991).

Історично склалося так, що в СРСР і на пострадянському просторі дресирувальні процеси розглядалися тільки з погляду фізіології вищої нервової діяльності (ВНД). Фізіологія ВНД - це наука про будівлю й організацію структур (починаючи з рівня клітини), що входять до складу нервової системи, і їхньому функціонуванні (Ф.Й.Поліщук, 2003; О.Менинг, 1982).

Поведінка тварини контролюється його психікою. Досить складні форми поводження, властивим собакам, стають можливими завдяки вищій нервовій діяльності (ВНД).

Вища нервова діяльність (А.С.Дмитриев, 1974):

-           поведінка тварин обумовлена функціонуванням вищих відділів головного мозку;

-           нейрофізіологічна основа поведінки, що представляє собою сукупність уроджених (інстинктивних) і придбаних (умовно-рефлекторних) механізмів діяльності центральної нервової системи, що забезпечують ефективне пристосування до навколишнього середовища. Уроджене поведінка виявляється у виді безумовних рефлексів і інстинктивних дій, на основі яких будується придбана поведінка (Н.Тиберген, 1985).

Безумовні рефлекси є генетично заданими і жорстко підігнаними під відповідні даному виду екологічні умови (П.Г.Воронін, 1952).

Під впливом раннього індивідуального досвіду уроджені рефлекси перетерплюють значні зміни і для остаточного формування (дозрівання) уроджених поведінкових актів необхідно навчання, що передбачає корекцію інстинктивного поводження в конкретних умовах навколишнього середовища. Іншими словами відбувається адаптація до зовнішнього середовища за допомогою утворюваних в результаті навчання умовних рефлексів.

Умовний рефлекс - це відповідна реакція організму на зовнішні подразники. Завдяки умовним рефлексам забезпечується первинна орієнтація тварини по ознаках навколишнього середовища ще на самому початку будь-якого поведінкового акту. Принциповою особливістю умовного рефлексу є його сигнальний характер - упередження виникненню безумовно рефлекторного впливу.

Розрізняють два види умовних рефлексів: класичні, котрі утворюються при зближенні в часі індиферентного подразника з наступною дією подразника, що викликає безумовний рефлекс (підкріплення), і інструментальні (оперантні) умовні рефлекси, при виробленні яких підкріплення дається тільки після якої-небудь рухової реакції.

Умовно-рефлекторне поведінка формується в процесі навчання і може відбуватися у формах імпринтирування, утворення класичних умовних рефлексів, інструментальних умовних рефлексів, домінанти, звикання, наслідування й осязання. У формуванні придбаного поводження значну роль грають процеси аналізу і синтезу подразників пам'яті, механізми формування моделей сьогодення і майбутнього, конструювання програми поводження і контролю досягнутого результату, мотиваційні стани, а також апарат емоцій. Вивченням ВНД займається ряд наук: нейрофізіологія, фізіологія ВНД, етологія, зоопсихологія, генетика поводження і т.д. (Мазовер А. П., 1957).

Родоначальником інструментальної форми навчання вважається Э.Торндайк, який ще наприкінці минулого століття назвав таку форму навчання «методом проб, помилок і випадкового успіху». Однак, більш відомий американський учений, викладач Гарвардського університету Беррес Фредерик Скіннер, який вніс основний вклад у вивчення закономірностей утворення інструментальних рефлексів. Запропоноване ним визначення оперантного навчання й оперантного умовного рефлексу зараз найбільше поширені при характеристиці інструментальної форми навчання. Може бути не дуже систематично, але популярно і талановито оперантний метод навчання й оперантний метод дресирування викладений у роботах американського психолога і дресирувальника Карен Прапор (А.І.Орлов, 1978).

Замість кількаразового застосування сполучень, характерного для вироблення класичних умовних рефлексів, Скіннер розробив методику вільного оперантного поводження, при якій тварині дозволяють робити різні дії, потрібні з яких підкріплюють.

Характерна риса цієї поведінки - його спрямованість на задоволення якої-небудь потреби собаки. Собака використовує його як інструмент (звідси назва: «інструментальне») для досягнення тієї мети, до якої вона на цей момент прагне (насичення, спарювання, угамування спраги і т.д.). Причому, досягти мети собака намагається шляхом проб і помилок, зрозуміло, з урахуванням накопиченого досвіду. Різні обставини і ситуації, у які попадають тварини,

змушують їх робити ті або інші дії, пристосовуючись або активно пручаючись зовнішньому світові. Дії, у свою чергу, приводять до яких-небудь результатів або наслідків, від яких залежить, чи будуть вони надалі повторювати ці дії або уникати їх. Таким чином інструментальний умовний рефлекс будується на активній, цілеспрямованій діяльності тварини в основі якої лежить внутрішня потреба. Послідовність подій і результат їх у даному випадку залежать не тільки від зовнішньої сигналізації, але і від поведінки самої тварини. При утворенні інструментальних умовних рефлексів зв'язок утворюється між поведінкою і результатом (задоволенням потреби), у той час коли при утворенні класичного умовного рефлексу зв'язок утворюється між умовним і безумовним подразником. Тому навчання у формі утворення інструментальних умовних рефлексів має велике значення в дресируванні, тому що в даному випадку поведінка, яка формується дресирувальником, стає біологічно доцільним длясамої тварини (В.Б.Малик, 1986).

Найчастіше домогтися бажаної поведінки можна простою зміною дресирувальних прийомів, доти, поки один з них не виявиться ефективним, але найбільш перспективним є аналіз поведінки і його причин за допомогою теорії функціональних систем, до якої ми будемо звертатися в тих випадках, коли захочемо розібратися в причинах тієї або іншої поведінки собаки.

З огляду на сучасні поняття про поведінку, можна сказати, що дресирування це формування поведінки. Склад поведінкового репертуару, створюваного в процесі дресирування, визначається метою використання собаки: собака-компаньйон, собака-поводир, вівчарський собака, мисливський собака, собака для занять спортом, собака для виступу в цирку, собака для охорони і захисту, для пошуку вибухових або наркотичних речовин та інше. Приймаючи до уваги визначальну роль людини в дресирувальному процесі, варто підкреслити, що дресирування це вид діяльності людини по формуванню у тварин необхідної поведінки в господарській або з іншою метою. Зміст дресирування не вичерпується формуванням умінь і навичок. Під час дресирування відбувається взаємне становлення рольових функцій людини і собаки в здійсненні спільної діяльності, у собаки формуються норми співробітництва з людиною, тому що норми взаємодії з представником чужого виду навряд чи представлені вичерпно в генотипі собаки. І необхідно підкреслити, що формування зоосоціальних взаємин людини і собаки є найважливішим при дресируванні, тому що саме в цьому середовищі здійснюється співробітництво. Відбувається реалізація знань, умінь і навичок собаки при досягненні спільної мети. Здається, що ефективність дії собаки залежить саме від рівня взаємин з людиною (М.І.Сахаров, 1963).

Як усяка діяльність людини, дресирування має свої теоретичні і практичні підстави (теорія і техніка дресирування), що повинні реалізовуватись в методах, способах і методиці дресирування.

З огляду на вищенаведене, предметом теорії дресирування повинне бути поведінка і навчання тварин, а саме закони, причини, механізми й умови формування поведінки, придбання індивідуального досвіду: знань, умінь і навичок. Тобто теорія дресирування повинна розглядати дані цілого комплексу наук (етології, зоопсихології, теорії функціональних систем і т.д.) і різнихпсихологічних і зоопсихологічних шкіл, не обмежуючи себе рамками «фізіологічних основ».

Потреб у такої високорозвиненої тварини, як собака, багато. Є потреби вітальні ( тобто безпосередньо, зв'язані з підтримкою життя ), є зоосоціальні, є інформаційні і т.д. Одна з них завжди ведуча (найбільш сильна). Її прийнято називати мотивацією. Мотивація це домінуюча потреба. До кожної потреби додається спадкова генетична програма її задоволення, те що ми і називаємо інстинктивною поведінкою.

Генетично спадкові програми задоволення потреб є тим мінімумом, з яким народжується собака. У процесі життєдіяльності інстинктивна поведінка змінюється - модифікується відповідно до конкретних умов навколишнього середовища, у рамках якої відбувається задоволення потреб. У такий спосіб відбувається нагромадження досвіду - навчання.

При нагромадженні досвіду інстинктивної поведінки тварини активно застосовують свої інтелектуальні можливості, що найбільш яскраво виявляється в нестандартних (не передбачених генетично) ситуаціях задоволення потреб.

Інформація про рішення задачі по задоволенню потреби (умови, способи і дії) зберігаються в пам'яті і використовуються тваринами в міру необхідності для побудови поводження у виді знань, умінь і навичок. Знання можуть існувати у виді інформації (наприклад, знання про який-небудь об'єкт) або у виді алгоритму якої-небудь дії. Обидва види знання активно використовуються в структурі поведінкового акта. Якщо сформований поведінковий акт виявився ефективним, він повторюється в поведінковому репертуарі і здобуває властивості уміння. Якщо в силу яких-небудь причин для задоволення даної потреби найбільш підходить лише одне з умінь, воно, повторюючись частіше інших (тобто тренується), здобуває властивості навичок.

Таким чином, навчанням є внутрішній безперервний процес пізнання навколишнього світу, тобто частиною поведінки і відбувається без участі людини.

Психіка тваринного організму влаштована таким чином, що мотивація викликає в емоційній сфері негативну емоцію (занепокоєння). А занепокоєння, у свою чергу викликає прагнення до дії, спрямованої на задоволення мотивації (зняття занепокоєння).

Таким чином, послідовність протікання оперантної поведінки така: спочатку виникає мотивація, що ініціює діяльність, яка продовжується доти, поки не буде задоволена мотивація.

Основне завдання дресирувальника полягає в тому, щоб скористатися існуючою мотивацією (або створити нову) і поставити собаку в такі умови, коли для задоволення мотивації їй потрібно буде зробити необхідні дресирувальникові дії, а потім закріпити їх багаторазовим, своєчасним підкріпленням (В.І.Бочаров, 1955).

Таким чином, сучасне дресирування засноване на активній цілеспрямованій діяльності тварини, а сам дресирувальний процес складається з наступних етапів:

1.         створення у тварини визначеної мотивації;

2.         використання оперантного поводження, тобто поводження здійснюваного без будь - яких зовнішніх стимулів і спрямованого на задоволення створеної мотивації, для вибору необхідного дресирувальникові поведінкового акту;

3.         закріплення отриманого поведінкового акту за допомогою багаторазового своєчасного задоволення створеної мотивації (тобто підкріплення) і в результаті формування навички - дії, що характеризується високою відтворюваністю і незначним контролем з боку вищих нервових центрів;

4.         уведення стимульного контролю, тобто вироблення стійкого зв'язку між яким-небудь подразником (найчастіше командою) і виконанням навички, у результаті чого подразник стає стимулом, що санкціонує, а навичка здобуваючи стимул, що санкціонує, починає функціонувати в якості оперантного (інструментального рефлексу);

5.         уведення рамкового контролю - найчастіше у виді розширення переліку аферентацій навколишніх обставин, що дозволяють пускову аферентацію (генералізація навички).

Тобто дресирування як навчання підкоряється існуючим законам навчання. І дресируванням навчання стає тільки в результаті активної участі в ньому людини. Людина як дресирувальник контролює зовнішні умови процесу навчання, визначає мету і задачі навчання і відповідно до цього організовує процес їхнього здійснення, вибираючи відповідні методи і способи впливу на тварину, причому з деякими з них тварини ніколи не зустрічалася б у природному середовищі існування. Тобто дресирування це насамперед діяльність людини (Г.І.Дуліна, 1986).

У процесі дресирування формуються і знання, і уміння, і навички. Навик при своєму формуванні обов'язково проходить стадію поведінкового акта. І так чи інакше, свідомо або несвідомо, але дресирувальник конструює поведінковий акт, створюючи потребу, контролюючи обставинну і пускову аферентації, створює у собаки акцептор результату дії і забезпечує підкріплення потрібної, з його погляду, дії.

2. Матеріали, методики й аналіз технології відбору й підготовки службових собак

Дослідження проводились в умовах Одеського Кінологічного центру ДМСУ під час постійної роботи. За методичну основу досліджень був прийнятий діалектичний метод пізнання. У процесі досліджень застосовували широко розповсюджені методи: статистичний, розрахунковий, абстрактно-логічний, аналітичний, проте головний був порівняльний метод на основі постановки дослідів по групам пар-аналогів.

У світовій практиці по відбору службових собак для спеціального дресирування існує три тенденції: відбір службових собак цуценячого віку до 6 місяців, підрощених собак віком до 8 місяців та дорослих собак віком 3 років. Всі ці тенденції мають свої позитивні й негативні сторони.

Матеріалом досліджень слугували 8 собак різних порід, що проходили курс спеціальної підготовки до пошукової служби в умовах даного кінологічного центру та належать фахівцям-кінологам - два собаки цуценячого віку, дві - підрощені, та чотири дорослих собаки:

1.         Кобель за кличкою ЯНУШ РИЧ ХАУС, породи німецька вівчарка; мати BORUSSIY IZ OLOVI, батько PRIYOR VON CRISINEN BRUNNEN, у віці 3 місяця;

2.         Кобель за кличкою АНГЕЛ МАВР, породи німецька вівчарка, мати АВРОРА ГОТТ МИТ УНС, батько ВОЛЬФ ИЗ ЦИТАДЕЛИ, віком 5 місяців;

3.         Сука за кличкою ФАЕР МОЗАЇК ТАЙГРЕТ, породи німецька вівчарка, мати ZHEOZE TAIGRET, батько IRVING GREEN HUNTER HILL, віком 6 місяців;

4.         Кобель за кличкою РЕКС ГОЛД БАТЕРФЛЯЙ, породи німецька вівчарка, мати ДОРІС БЕЛЬФОРТ, батько РІО ВЕЛЕС РЕВЕЛІН, віком 7 місяців;

5.         Кобель за кличкою DEN VON URBAN HAUS, породи німецька вівчарка, мати TERRI VON URBAN HAUS, батько OSLO VOM RESTSTRAUCH, віком 11 місяців.

6.         Кобель за кличкою BIGALOW BELGABON, породи німецька вівчарка, мати BONA VOTRE SANTE, батько UNINENGO DES ET DES AUTRES, віком 7 років.

7.         Сука за кличкою ANTALAS KOKO CHANEL, породи німецька вівчарка, мати STEINVEYZ TASTE OF CHOCOLATE, батько STENVEYZ GET POPULAR, віком 1 рік 3 місяці.

8.         Кобель за кличкою БАК, породи західноєвропейська вівчарка, родовід відсутній, віком 2 роки 8 місяців.

Ця група собак, різна за статтю та віком, використовувалась з метою виявлення їх придатності та подальшого використання до пошуку вибухових речовин та зброї.

Загальна схема досліджень наведена у таблиці 1, з якої видно, що робота

виконувалась у 3 етапи. На І етапі досліджень вивчали особливості відбору собак до пошукової служби цуценячого та підрощеного віку (перша група), на II етапі досліджень вивчали особливості відбору собак до пошукової служби дорослого віку (друга група), на III етапі - ефективність різних методів дресирування та годування (різниця між групами полягала у різному віці та поведінки, проте всі групи одержували рекомендований догляд з необхідного віку та відповідний навчальний процес) за загальноприйнятими у собаківництві методиками.

Розглянемо послідовно кожний етап, наведений у нижчевикладеній таблиці.

Таблиця 1. Загальна схема досліджень

2.1 Особливості утримання собак при використанні у пошуковій службі в умовах кінологічного центру

Умови розміщення собак чинять значний вплив на збереження їх здоров'я і працездатності. Собаки багато часу проводять на місці свого утримання, де відпочивають, відновлюють свою енергію, витрачену на службі. Позбавлені свободи пересування собаки, знаходячись в несприятливих умовах утримання, легко піддаються різним захворюванням, і навпаки, правильно організоване утримання собаки позитивно сприяє на стан її здоров'я і ефективно запобігає простудним, шкіряним і іншим захворювання. (В.Г.Сикерин, В.Н.Погорєлов, Н.Е.Шаолобот, 1999) Тому вольєр, де розміщується собака, повинен відповідати певним зоогігієнічним вимогам: температура, відносно вологості, освітленості, і газового складу повітря, які приведені в таблиці 2.

Таблиця 2. Зоогігієнічні вимоги до утримання дорослих службових собак

Територія кінологічного центру побудована на ділянці, що природно захищена від холодного вітру, яка не затоплюється дощовими і талими водами. Територія, обладнана освітленням і огороджена суцільним цегляним парканом висотою 2,5 метри, з метою запобігання проникнення на територію інших тварин і сторонніх людей, які можуть виявитися небажаними подразниками для собак, а також носіями інфекційних захворювань.

Вольєр служить для захисту від шкідливих метеорологічних чинників (дощу, снігу, вітру, високих і низьких температур) і відповідає наступним мінімальним вимогам:

-           у ньому зручно працювати людині;

-           у вольєрі є будка;

-           вольєр має захист від атмосферних опадів.

Підлога, побудована з невеликою теплопровідністю, водонепроникна і міцна, з нахилом від бічних стін (перегородок) вигулу до центру і у бік фасаду.

Огорожі-стіни. Одна сторона вольєра ґратчаста, що забезпечує собаці огляд. Категорично не допускається як огорожі використання сітки, оскільки собаки можуть зіпсувати зуби, намагаючись її прокусити, також собаки можуть «вибити» лапами плетену сітку. Всі металеві елементи повинні бути якісно приварені, зачищені. Для огорожі інших стін використовували обшивальні дошки. Фронтальна сторона вольєра обладнана дверима і годівницею.

Двері відкриваються назовні і добре закриваються зовні і зсередини надійним замком. Рекомендується наявність на дверях проушин для навісних замків.

Годівниця служить для подання у вольєр корму і води. Годівниця розміщена на висоті 200-300 мм від підлоги, має поворотний механізм і засув для фіксації в закритому положенні.

Дах. Для даху використовувалась черепиця. При виготовленні даху не допускалися застосування цвяхів.

На території вольєра встановлена зимнік, для того, щоб собака міг сховатися від вітру, холоду, спеки і просто відпочити.

Стіни. Для стін, підлоги і стелі використовували натуральне сухе дерево хвойних порід із-за унікальних властивостей, що забезпечують оптимальний мікроклімат. При необхідності і в особливо холодних районах стінки зимників роблять подвійними, простір між ними заповнюється різними теплоізолюючими матеріалами.

Прибирання. Вольєр, а також прилегла територія утримується постійно в чистоті. Біля зимника не повинно бути нічого зайвого. Вольєри і територія навколо них підмітається не рідше двох разів на день - під час ранішнього і вечірнього прибирання. Екскременти забираються лопатою або спеціальним совком, і зсипаються в спеціальний ящик, що спорожняється у міру наповнення. Об'їдені собаками кістки також не валяться у вольєрах. У теплу пору року, не рідше одного разу в декаду, приміщення службових собак промивають водою.

Уздовж фасадної і тильної сторони павільйону влаштовані канавки невеликих розмірів для стоку дощових і талих вод, а також для змиву нечистот и прибиранні вигулів. Канави мають необхідний ухил для стікання (зливу) вод і нечистот в систему централізованої каналізації.

Різні способи годівлі собак в умовах кінологічного центру

Основою здоров’я, довголіття та гарної фізичної форми собак є її повноцінна збалансована годівля. Тип раціону повинен відповідати потребам організму і відрізнятись в залежності від стадії життєвого циклу (період росту, росла собака, період старіння) і особливостей фізіологічного стану відсутності фізичної активності, підвищення навантаження, вагітності та інше).

Годівля сухим кормом. У сухого корму є ряд переваг - його склад балансований згідно вікових та фізіологічних особливостей собаки. На годівлю витрачають всього декілька хвилин на день. Корм не псується тривалий час, його легко та практично брати з собою в дорогу.

Необхідно знати, що всі сухі корми поділяються на три категорії - супер-преміум класу, преміум-класу та економ-класу. Різниця між ними не лише в ціні, а й в його складі - а звідси і в якості.

Корми економ-класу виготовляють з сировини не високої якості – в основному із субпродуктів з додаванням низькосортних злакових та сої. При годівлі кормом цього класу в організмі собак виникає дефіцит різних вітамінів і амінокислот, що може призвести до порушення обміну речовин, розладам травлення, алергії та іншим проблемам зі здоров’ям. Поживність та засвоюваність таких кормів невисока, тому розхід його більший, ніж у кормів преміям та супер-преміум класів. Енергетична цінність - біля 250-300 ккал/100г корму. До кормів економ-класу відносяться наступні: Baron (Фінляндія), Chappi (Росія), Purina Dog Show (США), Трапеза (Росія) та інші.

При виготовленні кормів преміум-класу використовують продукти більш високої якості. Основним джерелом білку є м'ясні продукти. За рахунок кращої засвоюваності вони дають менше неперетравлених відходів, ніж корми економ-класу. Енергетична цінність - приблизно 300-350 ккал/100г корму. Сюди відносять такі корми, як Bewi-Dog (Германія), Chicopee (Канада), Dr. Alder’s (Германія), Frolik (Росія), Нарру Dog (Германія), Pedigree (Росія), Рго Рас(США).

Корми супер-преміум класу більше за всіх відповідають всім вимогам - ідеально збалансований склад, висока поживна та біологічна цінність, висока засвоюваність організмом. При виготовленні даної категорії кормів використовуються компоненти найвищої якості - м'ясо курчат, ягнят, яйця, якісні злакові. Склад цих кормів відповідає стадії життя, величині фізичних навантажень, масу тіла, стан здоров'я. Енергетична цінність 350-450 ккал/100г корму. Більшість фірм, які займаються виготовленням кормів цієї категорії мають свої джерела сировини (поля, ферми, тощо). До найбільш поширених кормів супер-преміум класу відносяться: Hill’s (США), Royal Canin (Франція), Nutro (США), Euranuba (США), Eagle Pack (США), Purina Proplan (США), Diamond (США), Genesis (Канада) та інші.

Годувати собаку треба тим кормом, який підходить для її віку і фізіологічного стану.

Годівля натуральним кормом. У цього варіанті годівлі є ряд переваг і недоліків. Основною і безумовною перевагою є повноцінність поживних речовин, які містяться лише в натуральних продуктах. Недолік цього способу, що він досить трудомісткий і займає багато часу; складно точно збалансувати раціон.

В раціон собаки обов'язково повинні входити наступні продукти:

М’ясо. Основний продукт для годівлі собак, джерело високоцінного білку. В раціоні собаки, яку утримують на натуральних кормах, він повинен складати не менше 30% від загального об'єму корму. М'ясо підходить майже будь-яке: конина, нежирна баранина, але найкраще яловичина.

Свинина не підходить. М'ясо повинно обов'язково бути свіжим, краще нарізати його шматочками, фарш давати не рекомендується, через те, що він гірше засвоюється. Для годівлі дорослої собаки також можна використовувати м'ясні субпродукти у провареному вигляді - шлунок, серце, печінка, вим'я, легені.

Кістки. Не є кормом для собаки, але можуть бути використані для приготування бульйонів. Починаючи з 2-х місяців цуценяті можна давати велику сахарну кістку - розгризаючи її, він тренує щелепну мускулатуру, очищує зуби від нальоту. Ні в якому разі не треба давати собаці трубчасті кістки - їх гострі осколки можуть серйозно травмувати кишечник. Варені кістки можуть стати причиною запору.

Риба. Цінне джерело білку та мінеральних речовин. Морську рибу дають у сирому вигляді. Перед дачею її собаці, рибу почистити від луски, нутрощів, кісток і порізати на шматочки (для цуценят), дорослим собакам можна давати цілу і з кістками. Рибу можна давати один-два рази на тиждень замість м'яса. При цьому порція риби повинна бути у півтора-два рази більша за м'ясну, так як поживна цінність риби менша ніж у м'яса. Річкову рибу можна давати лише у вареному вигляді (більшість прісноводних риб є переносниками глистів). Але з рибою слід бути дуже обережними, тому що деякі види морських та річкових риб містять ферменти, які руйнують вітамін В1

Яйця. Високоцінний, поживний продукт, але сирий білок погано засвоюється, і до того ж містить речовину, яка руйнує вітамін Н. Тому краще за все давати варені яйця або лише сирий жовток (змішаний з іншими продуктами). Не рекомендується давати яйця частіше 1-2 разів на тиждень.

Молочні продукти. Сир, просто кваша, кефір та інші корисні собакам будь-якого віку. На першому місті - сир, як основне джерело добре засвоює мого кальцію і високоцінного білку. Цуценяті до року слід давати кальцинований сир, який легко приготувати самостійно. Для цього в літр закипаючого молока слід додати дві столові ложки хлористого кальцію. Сир що звернувся, процідити і дати цуценяті теплим. Цільне молоко з раціону собак краще виключити – воно не засвоюється організмом і може викликати розлад шлунку.

Крупи. Густі каші на основі рису, гречки, геркулесу в невеликих кількостях повинні також входити в склад раціону дорослої собаки.

Хліб. Давати собаці в невеликій кількості у вигляді сухариків із житній чи сірого хлібу.

Овочі. Моркву, гарбуз, капусту, кабачки та інші овочі корисно давати мілко нарізаними або тертими, додаючи невелику кількість рослинної олії чи сметани. Петрушка, салат, кріп, зелена цибуля містять велику кількість вітамінів і є чудовим доповненням раціону.

Фрукти. Частіше за все даються в невеликих кількостях у вигляді ласощів.

При годівлі натуральним кормом в раціон собаки обов'язково повинні входити мінеральні і вітамінні добавки.

Продукти, які не рекомендується згодовувати собакам. Локшина, здобний хліб, картопля (майже не засвоюється організмом), бобові (горох, квасоля), солодощі, солені, копчені і мариновані продукти, ковбасні вироби, трубчасті кістки. Не можна додавати в їжу прянощі (лаврове листя, перець та інше). При переводі з одного типу годівлі на інший, робити це треба поступово, і протягом одного-двох тижнів, так як різкий перехід може викликати розлад травлення.

Комбінований тип годівлі. Більшість власників собак застосовують комбінований тип годівлі, поєднуючи натуральні продукти з готовими кормами, хоча виробники готових кормів і вважають це недопустимим. При такому варіанті годівлі можливо, наприклад, вранці давати собаці натуральний корм, а ввечері - сухий. В цьому випадку порція сухого корму (і, відповідно, натурального) зменшується до половини добової норми. Комбінований тип годівлі доцільний при досить високій якості сухих кормів.

Вживання кормів, які не відповідають класу «Супер Преміум», а саме «Преміум», «Економ» і т.д., може привести до хворобливого стану службових собак (запаленню підшлункової залози, розладу кишково-шлункового тракту, авітамінозу, порушенню обміну речовин, алергії), а відповідно втраті або зниженню інтересу до тренувального процесу, зниженню робочих якостей, що неодмінно позначиться на систематичному застосуванні в службових цілях. Відповідно, у місцях змісту службових собак (вол’єрних комплексах) необхідно врахувати будівлю харчоблока для готування натуральної їжі, тому що застосування змішаного типу харчування більш переважно для стану здоров'я собак.

2.1.1. Відбір службових собак цуценячого та підрощеного віку для і пошуку вибухових речовин та зброї

Хронологічно процес відбору службових собак цуценячого віку можна розділити на три стадії: вибір цуценят у віці до 3-х місяців, відбір за результатами соціалізації й по здатності до навчання у віці 6-8 місяців (закінчення імпринтінгових процесів ) і остаточний відбір за результатами навчання. Оскільки в цей період неможливо визначити, чи зможе собака виконати поставлені перед нею тестові завдання, які складаються з декількох вправ. Це пов'язане з тим, що цей період собака повністю формується психічно так і фізіологічно. Ранній відбір спрямований у першу чергу на визначення: здатності до соціалізації, відносини до новизни обстановки, сили нервової діяльності.

Силу нервової діяльності цуценят, що досягли 6-8 тижнів рекомендується перевіряти за допомогою спеціальних тестів. (Д.Мак-Фарленц, 1988).

Тест 1. Поява сторонньої людини.

Тест 2. Опуститься перед цуценям навпочіпки, потім різко підніміться і знову присядьте.

Тест 3. Кілька разів голосно лясніть у долоні над головою цуценят.

Тест 4. Киньте в безпосередній близькості від цуценя зв'язку ключів.

Тест 5. Помахайте газетою над головою цуценяти.

Успішно склавшими випробування вважаються ті цуценята, які не виявили ознак страху й нервозності, не демонстрували позу підлеглості, рух від джерела погрози, істеричне облаювання, невпевненість, апатію, флегматичність.

Для визначення придатності цуценят до того або іншого виду служби, а також прогнозування результатів його соціалізації застосовуються тести Кэмпбела, відпрацьовані на більш ніж 10 тисячах собак різних порід. Тести проводяться по досягненні цуценям віку 2-3 місяців у незнайомому цуценяті тихому місці, де ніщо не відволікає увагу цуценя. Цуценя не можна підбадьорювати або пестити, з ним не можна розмовляти.

Тест складається з 5 пунктів.

1. Соціальне притягання.

Поставте цуценя на підлогу, відійдіть на кілька кроків у напрямку протилежному тому, яким ви прийшли. Присядьте або встаньте на коліні й поплескайте в долоні, залучаючи його увагу.

Можливі наступні типи поводження:

А - цуценя підбігає відразу, стрибає на тестуючого, грає, лиже й покусує руки; хвіст піднятий нагору.

В - цуценя підбігає відразу й починає дряпати тестуючого лабетами, хвіст піднятий нагору.

С - цуценя підбігає відразу, але хвіст похилений

Д - цуценя підбігає, але не відразу, а після деякого коливання, вид в його розгублений.

Е - цуценя не підбігає зовсім.

2. Готовність прямувати за людиною.

Встаньте поруч із цуценям, потім нормальним кроком почніть віддалятися від нього.

Можливі наступні варіанти поводження:

А - цуценя біжить за тестуючим відразу, весел, намагається схопити, хвіст піднятий нагору.

В - цуценя біжить за тестуючим відразу, хвіст піднятий.

С - цуценя відразу біжить за тестуючим, але нерішуче, відстає, хвіст похилений.

Д - цуценя дуже несміливо йде за тестуючим, потім зупиняється, розгублений, хвіст похилений.

Е - цуценя відмовляється прямувати за тестуючим.

3. Реакція на примусові дії.

Тестуючий обережно перевертає цуценя животом нагору й утримує його близько 30 сек., притримуючи в області грудей. Реакція на примусові дії показує в якому ступені цуценя переносить фізичне перевершення, тобто здатність до підпорядкування.

Варіанти поводження:

А - активно протестує, вивертається, відштовхує лабетами, ричить, намагається вкусити.

В - активно протестує, намагається вислизнути.

С - спочатку протестує, потім заспокоюється.

Д - не протестує, намагається лизнути руку, виляє хвостом.

Е - лежить нерухомо або з вереском виривається, наляканий.

4. Соціальна перевага.

Цуценя сидить або лежить. Тестуючий гладить цуценя уздовж спини. Тест розраховано на визначення здатності цуценят приймати або відкидати соціальну перевагу людини.

Варіанти поводження:

А - цуценя відразу виявляє радість, підскакує, стрибає на тестуючого, б'є його лабетами, лиже руки;

В - піднімається на задні лабети, передніми опираючись на тестуючого, лиже руки, виляє хвостом.

С - повертає голову, намагаючись лизнути руку, виляє хвостом.

Д - лягає на спину, лиже руки, виляє хвостом.

Е - лягає на спину з підгорнутим хвостом або тікає.

5. Довіра до людини

Тестуючий піднімає цуценя над підлогою приблизно на 30 см, підтримуючи його обома руками під животик і груди. Не маючи опори, цуценя співчуває себе повністю у владі тестуючого.

Варіанти поводження:

А - люто протестує, енергійно виривається з рук, кусається й ричить.

В - активно протестує, але не кусається.

С - починає протестувати, потім заспокоюється.

Д - не протестує, спокійно висить або лиже тестуючому руки.

Е - перелякане, напружений, скулить, верещить.

Результати тестування.

1.         Два або більше А + трохи В. Собаки схильна до домінування. Може бути потенційно агресивною. Рекомендується використання для охрани й захисту.

2.         Три В и більше. Собака надійна, має схильність до спокійної перевазі й лідерству. Схильність до спортивного дресирування.

3.         Три С и більше. Собака з високими адаптаційними можливостями, слухняна й придатна для взаємодії з незнайомими людьми в процесі служби, неагресивна. Рекомендується як собака - детектор.

4.         Два Д и більше + одне або трохи Е. Собака сильно підданий впливу обставин, схильна до підпорядкування, вимагає постійного тісного контакту з хазяїном. Має потребу в заохоченні. Тактика виховання повинна бути заснована на постійній увазі й чуйності, поступовому й м'якому приученні до стресогенних факторів. Може проявляти захисну агресивність. До спеціального дресирування не рекомендується.

5. Два Д у сполучення з Е в розділі "Соціальна перевага". У процесісоціалізації в собаки можуть виникнути труднощі. Необхідне застосування спеціальних прийомів корекції поводження. Поводження непередсказуємо. Можливі спалахи істеричної агресивності.

Аналіз результатів, отриманих у процесі тестування, із використанням наведених вище критеріальних сполучень, залишає широке поле для самостійних прогностичних висновків. Для підвищення стабільності результатів рекомендується повторити тестування, змінивши час і місце.

Другий етап відбору

Після 6 місяців, по закінченню періоду імпринтирування, спрямований на визначення: результатів соціалізації, сформованості апарата міжвидової комунікації, здатності до навчанню, розвиненості запахового аналізатора, відносини до гри. У тих випадках, коли ранній відбір не проводився, визначається також відношення до стресогенних факторів (голосний звук, висота, різні види покриттів, більші скупчення людей). Не зайвою буде також перевірка собаки на заколисування в транспорті. Перевірка на відношення до гри з апортом не вимагає спеціального опису.

Результати соціалізації цуценя, його здатність до міжвидової комунікації, навченість, здатність до рішення завдань за допомогою інсайту можуть бути визначені за допомогою тестів "Англійської асоціації по вивченню поводження свійських тварин".

Тест 1

Перед собакою на підлозі викладається невеликий шматок найбільш улюбленої нею ласощі. Тестуючий забороняє собаці брати ласощі, а потім, вимовляючи яке-небудь нове, незнайоме собаці слово, наприклад, сир або м'ясо, годує собаці шматочок ласощі. Процедура повторюється. Потім ласощі на очах собаки кладе на підлогу, а сама вона уводиться в іншу кімнату. Після 30 секундної витримки тестуючий вимовляє обране слово, наприклад, сир, й спостерігає за діями собаки.

Можливі варіанти:

1.         Собака миттєво біжить у кімнату, де на підлозі лежить ласощі й з'їдає його - 10 балів.

2.         Собака ледве бариться, але протягом 30 с спрямовує до кімнати, де знаходяться ласощі й з'їдає його - 8 балів.

3.         Потрібне повторення ключового слова - 6 балів.

4.         Тварина нерішуча, виходить із кімнати, але до ласощів не доходить. Для повного виконання вправи доводиться кілька разів повторити ключове слово - 4 бали.

5.         Для виконання вправи собаку треба завести в кімнату з ласощами – 2 бали.

6.         Собаці треба показати ласощі, "тикнути носом", щоб вправа була виконана - 1 бал.

Тест 2

Повторити вправу тесту 1. При цьому ласощі знову розміщуються на підлозі, але не в поле зору собаки. Потім тестуючий виводить собаку в сусідню кімнату й, після хвилинної витримки, вимовляє ключове слово.

1.         Собака швидко, менше ніж за 30 секунд, прибігає, знаходить ласощі й з'їдає їх - 10 балів.

2.         Собака виконує вправу, але за час від 30 до 60 секунд - 8 балів.

3.         Собака шукає, але не укладається в хвилину; якщо завести неї в кімнату, де перебувають ласощі, собака знаходить їх за 30 с - 6 балів.

4.         Після уточнення зони пошуку для виконання вправи потрібно більше ніж 30 с. - 4 бали.

5.         Собака знаходить ласощі, якщо їй точно вказати зону його знаходження - 2 бали.

6.         Тварина не виявляє ніякого інтересу до виконання вправи - 0 балів.

Тест З

Вивести собаку на вулицю, дати їй ласощі й похвалити. Зав'язати точно такий же шматочок ласощів на очах у собаки у великий дуже вільний вузол зі шматка чистої ганчірки. Притримуючи собаку за нашийник, покласти цей вузол на деякій відстані від собаки на землю. Сказати ключове слово, відпустити собаку зі взмахом руки убік вузла. Собака повинна схопити вузол, розплутати його й добратися до ласощів.

Після успішного виконання вправи похвалити собаку. Повторити вправу, відкинувши вузол з ласощами подалі від себе.

1.         На виконання вправи йде менш ніж 30 с- 10 балів.

2.         Собака виконує вправу за хвилину - 8 балів.

3.         Собакавистачає вузол, але не може витягти ласощі (зацікавленість до вправи не губиться не менш хвилини) - 6 балів.

4.         Собака в'яло тріпає вузол (менш хвилини) і, потім, втрачає до нього зацікавленість - 4 бали.

5.         Собака реагує на вузол тільки після кількаразових додаткових команд, в'яло вистачає його й кидає - 2 бали.

6.         Після декількох додаткових команд собака обнюхує вузол але не бере його - 1 бал.

Тест 4

Взяти дві самі улюблені іграшки собаки (різні). Пограти із собакою цими предметами, намагаючись, щоб у процесі гри тварина вихопила з рук одну з іграшок. Як тільки це відбудеться, тестуючий вимовляє будь-яке звучне й раніше не знайоме собаці слово, наприклад "ап!". Потім повторює гру із другою іграшкою, але використовуючи інше, відмінне від першого слово, наприклад "м'яч". Вправа повторюється з кожним із предметів по 6 разів, з невеликими перервами при зміні предметів. Тестуючий саджає собаку, притримуючи її за нашийник, і кладе перед нею обидва предмети. Потім, вимовляючи "ап!", відпускає нашийник собаки. Якщо собака вірно вибрав іграшку, тестуючий грає нею із собакою в "перетягання каната", відбирає іграшку й кладе її поруч із тою, що залишилася. Після цього він повторює вправу, вимовляючи слово "м'яч".

Можливі варіанти:

1.         Собака правильно обирає предмети - 10 балів.

2.         Собака вірно обирає один предмет, але помиляється на другому - 8 балів.

3.         Собака вірно вибирає іграшку, але не вистачає її, а переходить до іншої – 6 балів.

4.         Теж, що й п.3, але по наступному ключовому слову собака знову обирає перший предмет - 4 бали.

5.         Собака розглядає предмети, намагається зробити вибір, але увага її розсіюється - 2 бали.

6.         Собака не обертає уваги на предмети - 0 балів.

Тест 5

Зі стільців, столів і інших підручних засобів вибудовується нескладний лабіринт. У лабіринті повинен бути тільки один тупик, розташований максимально далеко від виходу. У тупику заставляється шматочок ласощів, вимовляючи ключове слово з першого тесту, тестуючий підводить собаку через лабіринт до ласощів та годує його. При цьому тестуючий валить собаку. Процедура повторюється ще один раз. Потім собаку за допомогою ключового слова відправляють у самостійний пошук.

Можливі варіанти:

1.         Собака добирається до ласощів самим коротким шляхом - 10 балів.

2.         Собака затрачає на виконання вправи від 30 до 60 секунд, або робить помилку в лабіринті на шляху до ласощів - 8 балів.

3.         Собака робить 2 або більше помилок, або виконує вправу більше 1-єї хвилини - 6 балів.

4.         Собака робить кілька спроб, але ласощі не знаходить - 4 бали.

5.         Собака робить одну спробу й відволікається - 2 бали.

6.         Собака не реагує на ключове слово - 0 балів.

Для спеціальної дресировки відбираються собаки, що набрали не менш 25 балів. Аналіз результатів тестування дозволяє в процесі дресирування враховувати індивідуальні особливості кожного конкретного собаки. Остаточний відбір за результатами навчання проводиться після досягнення собаки 8-місячного віку.

2.1.2 Відбір дорослих собак до пошуку вибухових речовин і зброї за робочими якостями

При відборі собак по робочих якостях необхідно враховувати робочі лінії кобеля й суки, які застосовувалися при розведенні даної породи.

Собаки, що підбираються, повинні мати сильний, урівноважений тип поводження, гарний зір, слух і нюх, здатність до дресирування, прихильність до людини. Поняття властивостей нервової системи мають відносне значення для дресирування в силу труднощів коректного визначення їхньої величини й характеру. Однак, якісна оцінка таких властивостей нервової системи як сила й динамічність за допомогою тестів, проведених на різних етапах розвитку психіки тварини, безумовно корисна при відборі собак для навчання по спеціальним курсам. Навченість, яку трактують як здатність тварини до навчання, швидкість утворення й стійкість навички, залежить від багатьох факторів, із яких є: відповідність завдань навчання особливостям породи, тому що формування тої або іншої породи було пов'язане зі свідомим або несвідомим відбором на освоєння специфічних навичок, форми поводження або реагування; вік собаки; стать; стан здоров'я; динамічність нервової системи і її врівноваженість по динамічності. Динамічність нервової системи це одне з основних властивостей, що відбиває здатність до навчання в широкому змісті цього слова. Основними характеристиками динамічності є легкість і швидкість утворення структурами мозку нервового процесу в ході формування збуджувальних або гальмових оперантних рефлексів. Тварина, схильна до швидкого утворення позитивних зв'язків, буде динамічною стосовно порушення, а тварина, швидко утворююча негативні зв'язки, буде динамічною стосовно гальмування. Співвідношення між показниками динамічності порушення й гальмування визначає врівноваженість нервової системи по динамічності. Сила нервової системи характеризує працездатність нервових клітин, тобто їхня здатність витримувати вплив сильно діючих подразників, не переходячи в гальмовий стан. Собаки із сильною нервовою системою відрізняються тривалої працездатністю, гарної стресостійкістю. Сила нервової системи визначається генетично, однак, у межах норми реакції, може варіювати залежно від тренованості.

Найбільш придатними для роботи як собак-детекторів,прийнято вважати собак вівчарських порід, а також мисливських. При виборі породи собаки-детектора треба в першу чергу враховувати силу нервової системи собаки (мінімізація стоп-фази орієнтовного рефлексу), схильність породи до ігрового поводження, лояльність до людей, стійкість до несприятливих метеоумов, розміри, залежно від конкретних умов застосування, схильність до роботи верхнім чуттям. Індивідуальні особливості декількох особин усередині однієї породи часто розрізняються істотніше, ніж цієї ж особливості в представників різних порід. Таким чином, украй важливу, найчастіше вирішальну роль грає індивідуальний відбір собак.

Ґрунтуючись на світовий і вітчизняний досвід, можна визначити наступні критерії відбору службових собак на пошук вибухівки й зброї: у кінологічні підрозділи бажано відбирати великих собак породи німецька вівчарка, ротвейлер, малину, а також собак мисливських порід, таких як лабрадор та спанієль, віком від 8 місяців до 3 років, робочі якості яких відповідають таким основним критеріям:

1.         Типологічні особливості поводження собаки (холерик, сангвінік) з

2.         яскраво вираженими безумовними рефлексами гри повинні проявлятися в поводженні, бажанні й спробах пошуку й заволодіння апортирувальним предметом (цілеспрямовані при пошуку, гавкіт, шкрябання, стрибки й бажання опанувати предметом).

3.         Собаки, який відбирають для пошуку вибухових речовин і зброї повинні мати гарні природні дані слуху, нюху й зору.

4.         Собаки повинні проявляти рішучі дії в напружених і небезпечних обставинах (реакція на постріл з відстані, на автотранспорт, що рухається, на скупчення людей, ходіння по трапах, на висоті, по гладкій підлозі й т.д.).

5.         Собака, що відбирають для спеціальної підготовки на пошук вибухових речовин і зброї, повинна бути неагресивною.

Всі ці критерії послідовно розглядаються під час тестування, під час якого необхідно приділяти увагу всім дріб'язкам і нюансам у поводженні собаки, виявити її природні можливості, для того, щоб потім налагодити ефективну підготовку службового собаки на пошук вибухівки й зброї. Не існує собак, які б мали тільки одні переваги без яких-небудь недоліків. Необхідно зробити збалансований аналіз відповідно до переваг та недоліків. Тестування повинне проходити протягом довгого часу (не менш двох тижнів). Увага – необхідно обертати як на фізичні можливості собак, так і на їхні навички, які необхідні у відповідній роботі.

Собаки, яким необхідні додаткові зусилля для прояву цих якостей, для даного виду дресирування непридатні. Собаки, які проявляють страх, пасивно-оборонні реакції, непередбачене поводження й ті, у яких орієнтовна реакція перевищує інші, до дресирування даного виду непридатні.

Крім всього слід також враховувати недоліки, які унеможливлюють використання службових собак у пошуковій службі:

1.         Загальна фізична недорозвиненість кістяка й мускулатури.

2.         Загальні, різко виражені, екстер'єрні недоліки:

-           зуби із сильно ушкодженою емаллю;

-           тонка зі слабкою мускулатурою шия;

-           надто провисла або горбата спина;

-           провисла або горбата, вузька з недорозвиненою мускулатурою попереку;

-           сильно скошений круп;

-           вузька поставленність передніх кінцівок, вивернуті зовні або в середину лікті, різко виражена клишоногість.

3.         Порушення й захворювання центральної нервової системи при наявності порушення руху.

4.         Захворювання периферійних нервів, які викликають невиліковні функціональні збої різних органів.

5.         Кульгавість. Хронічне запалення сухожиль, зв'язувань і суглобів.

6.         Довгостроковий, різко виражений, котрий не піддається лікуванню, збій органів травлення.

7.         Хронічні захворювання органів подиху.

8.         Хронічні хвороби серця.

9.         Хронічний ревматизм мускулатури й суглобів.

10.      Деформація суглобів, сухожиль і м'яких тканин.

11.      Неправильно зрослі переломи.

12.      Злоякісні пухлини.

13.      Хронічні захворювання зовнішніх органів.

14.      Хронічні, які не піддаються лікуванню, паразитарні захворювання.

15.      Слабкий слух.

16.      Старість (8-10 років).

17.      Кастровані собаки.

18.      Крипторхізм.

19.      Перевага в поводженні собаки орієнтовної, орієнтовно-статтєвою й пасивно-оборонної реакції.

20.      Недоліки основних типологічних особливостей нервової діяльності: дуже висока або дуже збудливість.

21.      Невиліковні захворювання, які не зазначені в даному переліку, і які викликають втрату працездатності або лікування яких економічно недоцільно.

Методика тестування собак за особливостями поведінки наведена в таблиці 3.

Загалом кажучи, світова практика відбору собак звичайно будується на суб'єктивних вимогах того або іншого кінолога, й практично не формалізована. Дж.У.Черчиль (1998) наводить слова президента Міжнародної служби собак-детекторів (International detector dogs). Д.Кей із приводу тесту на гостроту нюху й азартність у роботі: "Я можу описати цей тест лише загалом, тому що сам процес оцінки не піддається опису словами. При застосуванні методу "гра-похвала" собаці на відкритому повітрі показують згорнутий рушник і намагаються роздражнити її. Ніж сильніше вона збуджується, тим краще. Коли рушник відкидають, собака повинна охоче його принести, але не віддати, а намагатися удержати в пащі. Взагалі - те найкраще, що вона може зробити – це схопити полотенце й утекти з ним. Іншими словами вона повинна вважати його своїм»

Таблиця 3. Технологія проведення тестування собак за особливостями поведінки

2.1.3 Технологія підготовки службових собак до пошуку вибухових речовин та зброї

Підготовка собак до пошукової служби - найбільш складний і тривалий процес дресирування, що вимагає від фахівців-кінологів теоретичних знань і практичного досвіду роботи.

1. Пробудження й розвиток у собаки інтересу до гри з апортирувальним предметом

Всім собакам у тому або іншому ступені властиво апортирувальне поводження, тобто прагнення знаходити й приносити ношу, а також прагнення до гри в «перетягання каната». Так само природним є бажання цуценят грати саме з хазяїном (це взагалі вершина щастя). Наше завдання на даному етапі - навчити собак «правильно» грати. По-перше, дати зрозуміти, що відтепер ігрове спілкування з хазяїном буде відбуватися у вигляді гри «в апортик», - хазяїн закидає м'ячик або будь-яку зручну (зручну для собаки, який має бути носити її в зубах, а також для хазяїна, якому має бути носити її в кишені) іграшку, цуценя її приносить. Або у вигляді гри в «перетягання каната». Або у вигляді сполучення обох ігор, що теж цілком прийнятно. Друге завдання - зацікавити собаку саме цими видами гри. Втім, якщо собака правильно обраний, особою складності в цьому немає. Дуже важливо розуміти, що ми повинні закріпити саме гру щеняти

з хазяїном, а не гру із предметом. Гра, що полягає в тім, що собака самозабутньо тріпає іграшку, утікає з нею в зубах від хазяїна й, забравшись у яке-небудь затишне містечко, гризе іграшку, рикає на хазяїна, що робить спроби наблизитися, - така гра нам категорично не підходить. Не підходить остільки, оскільки для наших майбутніх цілей необхідно розвити в собаці нестримне, домінуюче над всіма іншими бажання грати з хазяїном, а не бажання на самоті грати з тим або іншим предметом. У першому випадку тільки в нашій владі надати собаці можливість такої гри, і тоді домінуюча мотивація змусить собаку активно шукати моделі поводження, які приводять до бажаного результату - грі з хазяїном. Дресирувальникові залишиться тільки відбирати необхідне для його цілей поводження. У другому випадку (гра із предметом) собака незабаром виявить , що може задовольнити своє бажання (гризти й тріпати апорт) самостійно, як тільки їй цього захочеться, досить тільки знайти підходящий предмет, найчастіше уламок гілки. До речі кажучи, саме тому всілякі гілки й ціпки - предмети для відпрацьовування ігрового поводження невідповідні.

2. Депривація по ігровому поводженню

Як мінімум за два тижні до початку властиво курсу дресирування варто припинити будь-які ігри із собакою. На цьому етапі ігрова мотивація прагне придбати ранг домінанти.

Непросте, до речі, завдання - повністю позбавити собаку можливості грати. Винахідливість, що проявляє собака в пошуках нових форм ігрового поводження, змусить вас постійно бути напоготові, щоб мимоволі не «підіграти» їй. Собаку, що живе в родині, повністю позбавити ігор украй важко. При вол’ерном змісті завдання спрощується. Цим, на мій погляд, пояснюється найбільша успішність вол’єрних (по місцю змісту, але не по місцю вирощування) собак у даному виді дресирування. Для вол’єрних собак робота - це єдина можливість розважитися, у той час як у собак, що живуть у квартирі, розваг вистачає (особливо, якщо в родині є діти).

3.         Закидання запахового апорта на відкритій місцевості

Запаховий апорт - це апорт, якому властивий запах той речовини, детектором якого ми збираємося зробити нашого собаку. Надалі будемо називати його розшукуваною речовиною (РВ).

4.         Вироблення позначення

Коли собака знайде розшукуючи речовину, вона обов'язково повідомить нас про його місце розташування. Очевидно, варто вибрати й закріпити який-небудь сигнал з поведінки собаки. Таким сигналом можуть стати: гавкіт, посадка або укладання собаки біля джерела заходу, дряпання собакою місця, максимально наближеного до джерела заходу. Кожний із цих сигналів має свої достоїнства й недоліки, і, відповідно, свою сферу застосування. Іноді перевага одного із сигналів для даного собаки настільки очевидна, що має сенс залишити вибір за нею. Можна сказати, що немає сигналів універсальних.

Оптимальний реквізит - велика миска. Перевернена миска лежить на землі. Поруч із нею навпочіпках дресирувальник із запаховим апортом (або з улюбленою іграшкою - особливої різниці немає ) у руках. У декількох кроках перед ним хазяїн притримує свого собаку. Дресирувальник дражнить собаку апортом і в неї на очах накриває апорт мискою. Хазяїн відпускає собаку. Собака кидається до миски...А от далі можуть бути різні варіанти. Припустимо, що спочатку собака намагається підняти миску носом. Але хазяїн притискає миску ногою і їй це не вдається. Потім собака вимогливо гавкає, даючи зрозуміти, що бажає одержати апорт. Коли й цей поведінковий акт не приносить результату, собака здивовано замовкає й сідає перед мискою. Зрозуміло, події можуть розвиватися зовсім не в такому порядку, але головне не в цьому. Головне - дочекатися бажаного поводження й вчасно його підкріпити. У цю же секунду хазяїн повинен підняти миску - підкріпити відібране поводження видачею апорта. При цьому хвалити собаку з максимально можливими емоціями. Іноді бажане поводження доводиться провокувати, наприклад, заміняючи миску кошиком з металевих прутів, між якими собака може просунути лапу; або злегка піднімаючи миску й т.д. і т.п.

5. Закидання апорта в траву

Виходимо на трав'янисту галявинку. Саджаємо собаку, утримуючи за нашийник, показуємо їй запаховий апорт і широким жестом закидаємо його в траву. Спочатку не обов'язково далеко. Відпускаємо собаку й уважно стежимо за нею. Користуючись зором, у густій траві шукати апорт незручно й собака змушений використовувати нюх. Запах апорта їй уже більш-менш знаком (можна дати собаці понюхати апорт перед закиданням). Кинувши апорт, не йдіть за собакою, стійте на місці. Але стежите за нею, і тим уважній, чим ближче вона підбирається до місця, де лежить апорт. Намагайтеся вловити й запам'ятати перші ознаки того, що собака зачула запах апорта. Закидайте апорт завжди проти вітру, так, щоб вітер ніс запах від апорта до собаки. Собака повинна звикнути рухатися в пошуку так, щоб сумарний вектор всіх її пересувань був спрямований проти вітру. У результаті вона навчиться сама вибирати такий напрямок пошуку. Бажано, щоб собака рухався від вас до апорта «човником». Напрямок «боком до вітру» особливо вдало для пошуку, оскільки при цьому різниця в силі запаху, що потрапив у праву й ліву ніздрю собаки, допомагає їй відразу й безпомилково визначити напрямок на його джерело. Видовище дуже характерне й повчальне, - спокійно, що рухається собака, раптом різким рухом повертає голову , так само різко змінює напрямок руху й, ні мінути не коливаючись, спрямовується до джерела заходу.

6. Заховування апорта в траві

Етап відрізняється від попередніх тільки тим, що апорт не закидається, а заховується спочатку дресирувальником, а потім - хазяїном собаки. Зміст цього етапу от у чому: іноді зона пошуку повинна бути чітко обкреслена. Наприклад, не все приміщення, а тільки його частина, або яка-небудь територія на відкритій місцевості. Прийнято позначати (для собаки) зону пошуку обходом її по периметрі, виконуваним або хазяїном собаки, або його помічником. Таке позначення зони пошуку звичайно називають мотивуванням (не плутати з мотивацією). Собака стоїть із хазяїном поруч. Дресирувальник демонструє собаці запаховий апорт, потім віддаляється проти вітру й, присідаючи, ховає апорт у траву. Потім (по вітрі) вертається до собаки й демонструє їй порожні руки. У перший раз відходити треба недалеко, щоб собака помітив, де дресирувальник сховав апорт, і не встигла забути про це, поки дресирувальник вертається. Згодом територія, що обходить дресирувальник, збільшується. Власне кажучи, спочатку, мотивуючий простір рекомендується не обходити, а оббігати, постійно привертаючи увагу собаки . При цьому дресирувальник кілька разів сідає, роблячи вигляд, що ховає апорт. Потім дресирувальник і хазяїн собаки міняються ролями: дресирувальник притримує собаку, не даючи їй зірватися з місця завчасно, а хазяїн виконує мотивування, заховуючи апорт. Повернувшись до собаки, хазяїн відстібає повідця й розгонистий жест убік початку пошуку, сполученим з командою «Шукай», відправляє собаку в пошук. Якщо собака шукає зовсім безсистемно, відразу відбігає в далекий кінець зони пошуку й надалі обшукує тільки цю, далеку частину зони, - варто відробити систематичний пошук на повідці. При відпрацьовуванні необхідно постійно стежити за тим, щоб не виявитися між собакою й джерелом заходу. Корисно на цьому етапі іноді робити закладки на ближній до собаки границі зони пошуку, щоб привчити собаку обшукувати всю зону.

7. Заховування в траві запахового апорта, прикритого запобіжними ґратами.

Ціль етапу полягає в тому, щоб об'єднати в ланцюг два окремих до цього моменту ланки: пошукове поводження й поводження позначення місця приховання джерела заходу. Для цього нам знадобиться реквізит: металеві ґрати на чотирьох загострених шпильках. Дресирувальник заздалегідь у відсутності собаки ховає на обраній для пошуку трав'янистій ділянці запаховий апорт, накриваючи його (приколюючи до землі) запобіжними ґратами. Ґрати необхідні для того, щоб собака самостійно не міг витягти з-під них апорт і, був примушений виявити вже відпрацьоване поводження позначення. Мотивуючи згодом границі зони пошуку, хазяїн собаки показує їй інший апорт, що потім непомітно передає дресирувальникові.

Як тільки собака, виявивши апорт і зрозумівши, що їй самої його не дістати, сяде перед ґратами, дресирувальник піднімає ґрати й видає апорт. При цьому хазяїн хвалить собаку й грає з нею апортом.

На цьому етапі триває відпрацьовування мотивування, керування собакою жестами, і систематичного пошуку. Закріплюється мотивація до пошуку: у словесне заохочення собаки й гру зі знайденим і позначеним апортом хазяїн повинен вкладати максимум позитивних емоцій.

8. Заховування в траві запахової закладки, прикритою запобіжними ґратами.

Все те ж саме, що й на попередньому етапі, крім однієї, дуже важливої, відмінності. Тепер під запобіжні ґрати заставляється не запаховий апорт, а запахова закладка. Основний її компонент, - це та речовина, що ми збираємося надалі виявляти по запаху.

9. Підкидання апорта

Етап відрізняється від попередніх тем, що під ґратами лежить тільки РВ у скляній банці, а апорт (іграшка) перебуває в хазяїна й підкидається собаці при позначенні нею місця приховання РВ.

На цьому етапі, трапляється, виникає одне маленьке ускладнення: собака, розшукавши сітку, не бачить під нею апорта (іграшки) і, відповідно, втрачає мотивацію до позначення. Тому слід повернутися до попереднього етапу. Тільки тепер, перед тим як приколоти закладку із РВ і іграшку до землі запобіжними ґратами, ми прикриваємо їхньою зірваною травою або листами, щоб собака не бачив, що саме лежить під ґратами. Про всякий випадок розкидайте в зоні пошуку пучки зірваної трави (листів). Після декількох повторень залишіть під ґратами тільки закладку РВ і, при позначенні собакою місця приховання, підкиньте їй іграшку (апорт). А потім грайте із собакою так, щоб вона зрозуміла, яке важливе знання тільки що одержала. А саме: шукай і познач джерело заходу РВ, і ти одержиш іграшку від хазяїна Тепер залишається тільки закріпити цей ланцюжок: пошук джерела заходу - позначення джерела заходу – одержання іграшки - гра з хазяїном.

10. Перехід до верхніх закладок

На цьому етапі запахові закладки маскуються на звисаючих галузях дерев і чагарників. Саме на звисаючих галузях, а не на стовбурах і зростаючих із землі гілках. Лише в дуже рідких випадках увагу собаки можуть залучити об'єкти, що перебувають високо над рівнем землі. Мир собаки в набагато більшому ступені, ніж мир людини, прив'язаний до площини. Знайти таку закладку собака може тільки за допомогою чуття, тільки вловивши потік повітря, що несе молекули РВ, як говорять кінологи: «по конусу запаху». Такий спосіб виявлення джерела запаху мисливці називають «верхнім чуттям» на відміну від «нижнього чуття», тобто безпосереднього обнюхування об'єктів, наприклад слідів тварини, залишених на поверхні землі.

Завдання його полягає у формуванні навички роботи верхнім чуттям. Собака-детектор запаху, що працює верхнім чуттям здатний з високою ефективністю й досить швидко обробити значні площі, а, отже, і велику кількість об'єктів одночасно. При цьому як завгодно складна форма цих об'єктів не перешкодить їй безпомилково виявити джерело запаху.

Собака, що працює верхнім чуттям, обстежить обсяг, у якому розташовані контрольовані об'єкти, у той час як собака, що працює нижнім чуттям, обстежить безпосередньо об'єкти, - енергетично витратна манера пошуку, виправдана лише в деяких специфічних випадках. Починати треба із закладок, розташованих досить низько (0,5 - 0,7 м над землею, залежно від росту собаки). Закладка як і раніше поміщена у відкриту скляну або металеву тару. Підкидати іграшку треба в той момент, коли собака спробує схопити закладку. Надалі закладку потрібно поступово піднімати. Піднявши закладку за межі досяжності собаки, ми вперше побачимо і зафіксуємо в пам'яті реакцію собаки на недоступну закладку. Зверніть увагу, що «піймати» запах, перебуваючи безпосередньо під його джерелом, собака може тільки при повній затишності. Це пов'язане з механізмом поширення запаху, який розноситься вітром у вигляді конуса, що розширюється. Собака може «схопити» запах тільки в тій крапці, де нижня границя «конуса запаху» опускається до рівня її носа. Простіше всього (і найчастіше) запах виявляється там, де на шляху його поширення виникає перешкода, наприклад, стовбур дерева. Кінологи, що планують використовувати своїх собак-детекторів запахів в основному в приміщеннях, часто запитують, а іноді й висувають претензії: чому ми навчаємо собаку на природі, на відкритій місцевості, - адже працювати їй прийде зовсім в інших умовах? Відповідь проста. Запахи на відкритих просторах поширюються в основному під дією вітру й по відносно простих траєкторіях, а в приміщеннях траєкторії поширення заходів дуже складні й на цих (ранніх) етапах навчання собаки ще не готові виявляти джерело запаху в умовах, коли градієнт концентрації РВ у повітрі змінюється в просторі складним образом.

11. «Підйом позначення»

Одночасно з попереднім етапом здійснюється так званий "підйом позначення". Якщо раніше при відпрацьовуванні позначення ми розташовували миски безпосередньо на землі, то тепер запахова закладка послідовно робиться: під мискою розташованої на ящику (будь-якому предметі, що має достатню висоту), потім на двох ящиках, потім приклеюється скотчем між дошками перешкоди "бар'єр" з навітряної сторони від собаки на поступово, що збільшується висоті. Якщо собака відмовляється дряпати вертикальну поверхню, як проміжна вправа можна використовувати закладку, приклеєну скотчем між дошками перешкоди "книжка" (досить пологої перешкоди). Втім, це при наявності дресирувального майданчику. Можна обійтися й без стандартних перешкод. Наприклад, дощатим забором. Завдання даного етапу - навчити собаку позначати джерело заходу на вертикальній поверхні, так ще й на значній висоті, що собаці у звичайному житті не властиво.

12. «Диференціювання»

Традиційно цей етап називається етапом диференціювання (розрізнення) окремих частин складного запаху апорта, тобто виділення як значущий запах РВ, і погаснення реакції на супутні запахи (полівінілхлорид, дерево, поліетилен, гума, бязь). Відповідно реквізит даного етапу, - дерев'яну підставку із гніздами, в яких розміщені скляні банки закриті перфорованими кришками, прийнято називати дифференціювальною дошкою. У скляних банках, розташованих на дифференціювальної дошці, розміщаються окремо всі складові частини запахового апорта (полівінілхлорідна трубка, деревні бруски, поліетиленова плівка, аптечні гумки, тканина, і РВ). Банки, точніше отвору в кришках банок, пропонуються собаці для обнюхування. Позначення банки із РВ заохочується, позначення інших складових частин запахового апорта не заохочується. Природно, від вправи до вправи розташування банок на дифференціювальній дошці змінюється.

2.1.4 Порівняння різних методів дресирування службових собак

Метод дресирування - це спосіб дії на собаку певними подразниками для вироблення у неї необхідних рефлексів і доведення їх до навиків (В.М.Бочаров, А.П.Орлов, 1957).

1.         Смакозаохочувальний - метод передбачає застосування для вироблення умовних рефлексів харчових подразників. Підготовленні цим методом собаки володіють високою активністю пошукових реакцій. Суть методу полягає у тому, що харчовим подразником собаку примушують виконувати потрібні дії, а потім її заохочують у відповідь на правильну реакцію. Найефективніший цей метод коли собака знаходиться в напівголодному стані або її дресирують через 3-4 години після годівлі.

2.         Механічний- метод полягає в застосування механічних подразників у вигляді примусового і заохочувального підкріплення. У дресируванні собак на механічні подразники виробляється більшість загально дисциплінарних і спеціальних навиків.

3.         Контрастний- це головний метод дресирування, об'єднуючи всі позитивні сторони механічного і смакозаохочующих методів. Суть методу полягає у тому, що дія умовного подразника підкріплюється механічним подразником, а коли собака виконує потрібну дію їй даються ласощі.

4. Оперантний - метод (ігровий) полягає у тому, що коли собака виконує потрібну дію їй дається можливість пограти з апортом.

За результатами проведених досліджень при порівняні 4 найбільш поширених методів дресировки, що використовуються в службовому собаківництві: механічного, смакозаохочувального, контрастного і оперантного (табл.4) встановлено, що оперантний метод дозволяє прискорити процес дресирування і забезпечує безвідмовне виконання вимог дресирувальника в різних умовах проведення занять.

Недоліком механічного методу дресирування є порушення контакту собаки з дресирувальником. Больові відчуття собака отримує через нашийник з повідком, або від батога. Недоліком смакозаохочувального методу дресировки є ненадійність собаки в виконанні команд дресирувальника. Причина - гальмування умовного рефлексу, тобто собака відволікається сторонніми подразниками. Недоліком контрастного методу можливе зіткнення оборонних і харчових рефлексів, що приводить до зривів і неврозів (В.В.Язиков, 1932). Недоліків оперантного методу практично немає. При виборі методу дресирування керуються типом вищої нервової діяльності собаки, характером і ступенем прояву основних і переважаючих реакцій поведінки тварини. Найбільш придатні методи дресирування в залежності від типу вищої нервової діяльності зображені на рисунку 1.

Рис. 1. Методи дресирування в залежності від типу вищої нервової діяльності

Таблиця 4. Ефективність використання різних методів дресирування собак до пошукової служби

3. Економічна ефективність проведених досліджень

В зв'язку з тим, що економічну ефективність проведених досліджень у собаківництві встановити важко, оскільки не існує загальноприйнятих методик її визначення саме у цьому напрямку, проте нами було проведено визначення економічної ефективності підготовки собак до розшукової роботи в залежності від методу дресирування (II етап досліджень) та встановлено економічну ефективність годівлі собак з використанням кормів власного і промислового виробництва (табл. 5).

Таблиця 5. Економічна ефективність проведених досліджень

З даної таблиці видно, що найбільш економічно доцільним методом дресирування розшукових собак є оперантний та контрастний.

Крім того, годівля пошукових собак кормами промислового виробництва «Bewi-Dog» в порівняні з годівлею кормом власного виробництва з урахуванням наявних цін станом на 01.04.10 є дешевшою на 10,70 грн. або на 68,6%.

4. Заходи з охорони праці і техніки безпеки

Основним завданням охорони праці є створення здорових та безпечних розумів праці, ліквідації травматизму й захворювань на виробництві, проблема поліпшення розумів праці безпосередньо пов'язано з санітарно-побутовими і медичним обслуговування працівників, організацією відпочинку, харчування тощо. Всі це сприяє відновленню сил, знижує напруженість і приводити до збереження працездатності. Поліпшення розумів праці й підвищення її безпеки безпосередньо впливають на зниження виробничого травматизму, професійних захворювань збереження працюючих. Тому основними завданнями з охорони праці є створення здорових і безпечних розумів праці, ліквідація травматизму й захворювань на виробництві.

Для вирішення завдань з охорони праці в Одеському Кінологічному центрі ДМСУ, де працює двадцять п'ять осіб.

Відповідальність за охорону праці в КЦ ДМСУ покладена на керівника. Керівник визначає відповідального за охорону праці, який періодично - один раз на три роки - проходить навчання з питань охорони праці в навчальних заставах та установах, які мають відповідний дозвіл. Інструктажі з охорони праці бувають; вступний, первинний, повторний, позачерговий, цільовий. Реєструються в журналі обліку інструктажів. Проводить інструктажі особа, яка за це відповідальна. На КЦ ДМСУ є навчальний клас, де вивчають інструкції з охорони праці й проводять інструктажі. В умовах установи встановлено 8 робочих годин, година перерви, тривалість роботи в нічний час 7 годин. Для забезпечення безпечної праці та охорони здоров'я необхідна відповідна організація режиму праці й відпочинку. При цьому враховуються вимоги законів про працю та інших нормативно - правових актів щодо робочого часу та відпочинку,

профілактики та лікувально-оздоровчих процедур. До роботи в установі допускаються особи старше 18 років, які не мають медичних протипоказань, пройшли навчання та первинний інструктаж з охорони праці. Ні в якому разі не допускають до роботи з тваринами вагітних жінок та осіб молодше 18 років.

Для працівників установи спеціально влаштована кімната для прання спеціального одягу, також шафи для зберігання верхнього одягу. Всі працівників установи мають спеціальний одяг: ветеринарний лікар – білий халат і шапочку; робітники - комбінезони та спеціальне взуття.

У навчальному класі зберігається аптечка. Обов'язково раз на три дні халати й шапочки проходять прання, а комбінезони раз на тиждень. Усі знаряддя праці (цебра, щітки, ганчірки) миються кожен день. У разі нещасного випадку створюється комісія для його розслідування в складі не менш ніж три особи. До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на якові покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу. Матеріали розслідування оформлюються актом розслідування за формо. Н-5 у трьох примірниках, а також актом за формою Н-1 у шести примірниках. Примірник акту форми Н-5 разом з примірником акту форми Н-1 підлягає зберіганню на підприємстві протягом 45 років. Нещасних випадків на даному підприємстві не було. Причинами нещасних випадків звичайно можуть бути необережне поводження з тваринами. При цьому виникають вкуси, синці й подряпини. Алі в установі травматизм відсутній. Робітники додержуються правил охорони праці, обережно поводяться з тваринами, додержуються особистої гігієни. Для підвищення рівня організації охорони праці доречним би було введення обладнану кімнату особистої гігієни жінок, місто для паління, та прийому їжі. При роботі з собаками треба додержуватися наступних правил; працювати в спеціальному одягу, не палити й не приймати їжу; до й після контакту з тваринами мити руки; забороняється підходити в нетверезому стані. Також при роботі з собаками які утримуються у вольєрах на вулиці треба, бути уважним під годину холодів взимку та високої температури - літом, щоб уникнути обморожування чи теплового удару. Крім поранень при роботі з тваринами існує ризик захворіти на вірусні та бактеріальні хвороби. Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через дихальні шляхи, шкіру, і шлунково-кишковий тракт. Бактерії - небезпечно впливають на організм людини, можуть викликати хвороби такі як розлад шлунку, нудота, шкіряні висипи, інтоксикацію організму. Вірус – спричиняє різноманітні захворювання, вражають верхні й нижні дихальні шляхи, підіймають температуру тіла. Всі ці наведенні фактори можуть привести до загибелі людини. Також на людину, яка робить біля собаки можуть впливати фактор присутності паразитів - воші, кліщ, блохи. Тому, для профілактики захворювань проводять попередні та періодичні медогляди, дослідження шкіряних покривів та аналіз крові.

Основними організаційними заходами захисту від шкідливого впливу мікроклімату є;

-           проведення інструктажу.

-           нормування робочих годин та перерви, під час роботи в холодних та

-           жарких умовах.

-           надання спеціального одягу

-           додержання особистої гігієни

-           прибирання й миття вольєрів

-           своєчасне визначення хворих тварин

-           деінсектизація й дератизація приміщень і вольєрів

-           проведення медичного огляду персоналу

-           обладнання дезбар'єрів

-           своєчасне переведення хворих тварин до карантину

-           дезінфекція одягу й взуття.

В установі обладнані спеціальна доріжка для персоналу.

Для зменшення фізичного та нервово-технічного навантаження працівників в установі впровадженні розклад роботи з перервами та відпочинок і прийом їжі. Також обумовлені вихідні та відпустки.

Якщо вищевикладені заходи, будуть виконані, то знизиться відсоток нещасних випадків і травматизму, підвищиться працездатність персоналу, що збереже кошти підприємству.

5. Заходи з охорони природи

Одеський Кінологічний центр ДМСУ створено для утримання й підготовки службових собак на пошук наркотичних, вибухових речовин та зброї, та розташований в межах міста Одеси, віддалене від житлових споруд на відстань 1,5 км що є безпечним для житла. Площа підприємства 0,6 гектарів. На території побудовані вольєри, склад, оглядова кімната, незалежне енергопостачання, існує власна система очищення відходів.

Вольєри для утримання собак розташовані на сухому пагорбі., бокові стіни зроблені з цегли, передня стінка й двері - з металевої сітки. Дах вольєру плоский з ухилом назад. Підлога у вольєрі зроблена з товстих дощок, які щільно прилягають одна до одної й мають ухил у бік фасаду. Перед вольєром обладнана цементована канавка для стоку сечі, дощової й талої води та надлишку дезінфікуючих розчинів. Вольєри чистять шкребками, потім водою. Відходи життєдіяльності тварин накопичуються в колекторі, поділяються на фракції, потім рідка фракція зливається в каналізацію, а тверда знезаражується біологічним способом. Перед вольєрами на відстані 5-6 м. робиться собаков’язь - вкапують у землю дерев'яні стовпчики, які мають зверху майданчик у діаметрі 20 - 25 див., який ви користується для огляду та чищення собаки. Біля вольєрів розташовано майданчик з повторюємо покриттям для вигулу собак, на території якого з метою покращення мікроклімату висаджені тополі, акації, кущі тощо. На 1 собаку виділено вольєр з розмірами:

-           довжина – 2 м.,

-           ширина - 1,5 м.,

-           висота передньої стінки – 2,5 м, - задньої 2 м,

-           висота дверей - 1,7 м.,

-           ширина дверей - 0,7 м

Згідно ветеринарного законодавства України, проводиться вакцинація собак від сказу. Проведення вакцинації повинно бути відображено у ветеринарному паспорті собаки та скріплена відповідною печаткою ветеринарного заставі. Вакцинація проводитися щорічно, так як імунітет щеплення з годиною ставати слабким. На даний година добрі зарекомендували собі такі вакцини: «Нобивак», «Дурамун», «Вангард».

Крім щеплення проводитися обов'язкова дегельмінтизація, тобто визволення організму тварини від гельмінтів шляхом використання хіміотерапевтичних препаратів, що запобігає розповсюдженню гельмінтів у навколишньому середовищі. Добрі зарекомендували собі наступні препарати: «Азипирін», «Дронтал Плюс», «Атазол», «Празиквантел».

Дератизація - боротьба з гризунами - також один із важливих профілактичних заходів, який впливає на навколишнє середовище. Гризунів знищують хімічним, біологічним та механічним способами. Для боротьби з гризунами в місцях розташовування собак використовують зоокумарін, натрієву сіль зоокумаріна, ратіндан, крисід, бактокумарін, ланірат та інші отрути.

Профілактичну дезінсекцію проводять з метою знищення ектопаразитів, а також яєць та лічінок, щоби не припустити масового розпліднення та розселення комах та кліщів. Деякі комахи є проміжними господарями гельмінтів тварин, кліщі - розповсюджують збуджувачів кровопаразитарних захворювань - піроплазмозу, хвороби Дайма. Боротьба зі шкідливими ектопаразитами собак проводитися по мірі необхідності, але не рідше одного разу у квартал. Як

правило, профілактичні дезінсекцію та дератизацію проводять одночасно з профілактичною дезінфекцією чи одразу після неї з урахуванням сумісності препаратів. Добре зарекомендували собі нашийники для профілактики ектопаразитарних захворювань, такі як «Больфо», «Кілтикс», «Тріксі» та інше.

Дезінфекція проводитися за вказівкою та під контролем лікаря ветеринарної медицини. Два рази на рік, навесні та в осені, проводитися планове механічне очищення та дезінфекція всіх приміщень для утримання собак. Літом приміщення дезінфікують щомісячно. Після збирання весь інвентар, що використовувався, дезінфікують у спеціально відведеному місці.

Додержання вищевикладених норм сприяє виконанню вимог природоохоронного законодавства України.

Висновки й пропозиції

Висновок:

У результаті проведених досліджень по вивченню технології відбору і підготовки собак пошукової служби в умовах Одеського Кінологічного центру ДМСУ України в Одеській області встановлено:

1.         Умови розміщення собак чинять значний вплив на збереження їх здоров'я і працездатності, тому при побудові вольєра необхідно дотримуватись певних мінімальних вимог:

-           в ньому повинно бути зручно працювати людині;

-           в вольєрі повинна бути будка;

-           вольєр повинен мати захист від атмосферних опадів.

2.         Після закінчення курсу дресирування пошуковий собака повинен відповідати наступним вимогам.

-           по команді «Шукай» виявляти і опрацьовувати запаховий слід в складних умовах; виявляти та позначати потрібний запах; не відволікатися на сторонні подразники.

-           після занижування запахового носія по команді «Шукай» самостійно вибирати запахову річ з 6-8 інших речей.

-           по команді «Шукай» і жесту проводити зигзагоподібно обшук місцевості чи приміщення.

3.         При порівняні 4 найбільш поширених методів дресировки під час підготовки службових собак: механічного, смакозаохочувального, оперантного, контрастного встановлено, що оперантний метод дозволяє прискорити процес дресирування і забезпечує безвідмовне виконання вимог дресирувальника в різних умовах проведення занять.

4.         При вивченні ефективності різних способів годівлі встановлено, що годівля пошукових собак кормами промислового виробництва позитивно впливає основні фізіологічні показники стану здоров'я собак.

5.         Найбільш економічно доцільним методом дресирування розшукових собак є оперантний. Годівля розшукових собак кормами промислового виробництва типу  «Bewi-Dog» в порівняні з годівлею кормом власного виробництва з урахуванням наявних цін станом на 01.04.08 є дешевшою на 10,70 грн. або на 68,6%.

6.         Відбір та підготовка службових собак до пошуку вибухових речовин і зброї є важливим напрямком сучасної кінології . Тому розробка й удосконалення технології проведення цієї роботи має певну перспективу з наукової й практичної сторони.

7.         Попередження терористичних актів завдяки використання підготовлених службових собак зберігає не тільки коштовні матеріальні цінності, але й найцінніше у світі - людське життя. У зв'язку з цим витрати на спеціальну підготовку службового собаки є несорозмірно малими, а рентабельність експлуатації підготовлених собак - дуже високою.

8.         Враховуюче вищевикладене можна сказати, що якщо робити вибір між цуценятами та підрощеними собаками, перевагу треба віддавати підрощеним собакам з темпераментом холерика й сангвініка, тому що цуценята у віці 2-6 місяців не можуть дати ясне подання про свої робочі якості. Якщо вибір стоятимуть між підрощеними собаками та дорослими, то перевагу слід віддавати дорослим собакам, віком від 9 місяців до 3 років. Крім того, вважаю, що при підборі собак приділяти увагу статті собаки. Кобелі більше піддані фізіологічним подразникам (статтєва орієнтація), суки менш, і по робочих якостях не уступають кобелям.

Пропозиції

Основним методом підготовки собак до розшукової служби використання повинен бути оперантний, як найбільш ефективний.

Фахівців - кінологів по розшуку вибухових речовин жодне навчальний заклад у країнах СНД не готовить. Все навчання ведеться тільки на особистому досвіді й особистому прикладі, і збільшується різними перепонами у вигляді одержань ліцензій, одержань дозволів на зберігання ВР, дозволів на одержання безпосередньо вибухових речовин для проведення тренувального процесу. І, як наслідок, у даній галузі ринок не розвинений, хоча при певнім фінансуванні й відповідній зацікавленості бізнес-структур (банки, бізнес-центри, морвокзали, готелі, спортивні комплекси, аеропорти, админбудинки й т.д.), можна було б говорити про вихід на світовий рівень безпеки нашої країни в області боротьби з тероризмом. Також необхідно розглянути можливість створення кафедри кінології при Одеському Державному Аграрному Університеті, де можна було проводити науково-теоретичну й практичну роботу в області підготовки фахівців-кінологів.

Список літератури

1.         Арасланов Ф.С., Алексеев А.А., Шигарин В.К Дрессировка служебных собак. Алма-Ата: Канар, 1987. – 302 с.

2.         Анохин П.К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. М. Медицина, 1968.- 86 с.

3.         Асратян Э.А. Очерки по физиологии условных рефлексов. М.: Наука, 1970, - 124 с.

4.         Бергман Е. Поведение собак. - М: Цитадель, 1996. – 207 с.

5.         Бехтерев Н.П. Поведение животных. М.: Мир, 1975. – 175 с.

6.         Бочаров В.М., Орлов А.П. Дрессировка служебных собак. М.: ДОСААФ, 1957. – 218 с.

7.         Воронин Л.Г. Физиология высшей нервной деятельности. М.: Высшая школа, 1979. – 271 с.

8.         Гиляров М.С. Биологический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1989. – 328 с.

9.         Гриценко В.В. Теоретические основы дрессировки. М., 2000. – 134 с.

10.      Дмитриев А,С, Физиология высшей нервной деятельности. М.М.: Высшая школа, 1974. – 248 с.

11.      Дулина Г. И. Правила и нормативы испытаний и соревнований собак служебных пород. - М., 1986. - 56 с.

12.      Зубко В.Н. Служебное собаководство. М.: Патриот, 1991. – 67 с.

13.      Зубко В.Н., Алексеев А.А. Энциклопедия собаководства. М.: Тера - Книжный клуб, 1998. – 164 с.

14.      Зубко В.М. Содержание служебных собак и уход за ними. - М.: Колос, 1993 – 62 с.

15.      Інструкція по відбору, дресируванню спеціальних собак з пошуку вибухівки та вогнепальної зброї / Затверджена Міністерством Внутрішніх Справ України 22.05. 1999 р. - К., 2000. - 45 с.

16.      Крушинский Л.В. и др. Служебная собака. М.: Госиздат сельхозлитература, 1952.-219с.

17.      Куницин В. К, Пильщиков Ю. Н. Техника дрессировки и организация рационального использования служебных собак в овцеводстве. - Ставрополь, 1983. – 59 с.

18.      Лапат А. Дрессировка собак для поиска взрывчатых веществ, /Пер. с венг.О. И. Савчук. - М.: САТКА, 1998. – 32 с.

19.      Лысенко Ю.Д. Собачья работа // Мир собак. - 2002. - № 7. - С 33-35.

20.      Мазовер АЛ. Экстерьер и конституция служебных собак. - М.: ДОСААФ, 1960. – 24 с.

21.      Маслянникова М. К Спортивно-дрессировочные площадки. - М., 1978. – С 71-77.

22.      Мак-Фарленц Д. Поведение животных. М.: Мир, 1988, - С. 25-63.

23.      Методичний посібник для навчання фахівців-кінологів і підготовки

24.      службових собак на пошук вибухових речовин, зброї й боєприпасів

25.      /Затверджена Міністерством Внутрішніх Справ України 17.02.1996 р. - К., 1997. - 14 с.

26.      Московкин Л, А., Московкина И.О. Курс кинологии. - М.: Колос, 2004. – 145 с.

27.      Ньюкомб К, Фертон А. Неограниченные способности 11 Вестник. - 1999. - № 22 (229). С. 2-3.

28.      Орлов А.Л. Спеціальний курс дресирування. - П.: Барс, 1992. - С. 308-313.

29.      Орлов А. И. Методика дрессировки служебных собак. - М.: ДОСААФ, 1978. - С55-77.

30.      Павлов ИЛ\ Полное собрание трудов. М.-Л: Академия наук СССР, 1947. -29с.

31.      Полищук Ф. К, Трофименко О. Л. Основы кинологии. Теоретический и практический аспекты дрессировки. - Киев - Ирпень: Перун, 2003. - 200 с.

32.      Порядок організації службового собаківництва в митній службі / Затверджений Головою Державної митної служби України 15.04.1998 р. - К., 1998.-С. 3-14.

33.      Программа обучения контролеров со служебными собаками и дрессировка служебных собак на поиск взрывчатых веществ. / Пер. с нем. В.Л.Колтунов. - Л.: Вільна Україна, 1993. - 202с.

34.      Псалмов М.Г. Породи службових собак. - П.: Барс, 1992. - С. 40-61.

35.      Сахаров К И. Техника дрессировки собак. - М.: Сельхозгиз, 1963. - 255 с.

36.      Сикерин В.Т., Погорелое В.К, Шаолобот Н.Е. Кинологическое обеспечение деятельности органов и войск МВД РФ. Пермь: РИА «Стиль-МГ», 1999. – 64 с.

37.      Тиберген Н. Поведение животных. М.: Мир, 1985, - 318с.

38.      Файтельберг - Бланк В.Р., Шектаченко В.В. Бандитская Одесса «Двойное дно» Южной Пальмиры. - О.: АстраПринт, 1999. - 40 с.

39.      Федорович А.Ю. О теоретических основах дрессировки // Мир собак. - 2004. -№ З.-С. 10-13.

40.      Федорович А.Ю. Психические процессы и поведение // Мир собак. - 2004. - № 5. - С. 9-12.

41.      Федорович А.Ю. Работа-игра. - О.: Джокер, 2003. - 80 с.

42.      Фишер Д. Про что думает ваша собака. - М.: Экое, 1994. - С. 23-48.

43.      Челнокова В.Н. Все о собаке. Ростов н/Д : Издательский дом «Владис», 2003, - 447с.

44.      Черчилль Дж. У. Лабрадор - ретривер. - М.: Центр полиграф, 1998. - С. 380-382.

45.      Языков В.В. Теория и техника дрессировки служебных собак. М.: Воениздат, 1932, - 281 с.