Реферат: Ноосфера

Реферат: Ноосфера

Реферат на тему:

Ноосфера

2008 рік

План:

Вступ

1. Ноосфера, як вища стадія біосфери.

2. Вчення В.І.Вернадського про ноосферу.

3. Тенденції розвитку ноосфери і завдання розумної організації взаємодії з природою.

Висновок

ВСТУП

Згідно ученням Дарвіна і його послідовників, з доісторичних часів і до цього дня триває процес еволюції живої речовини - сукупності всіх живих істот. Розглядаючи розвиток живого світу нашої планети ми часто свідомо або несвідомо ділимо цей величезний історичний період на два нерівних по тривалості, але що корінним чином відрізняються один від одного етапу: стародавній доісторичний світ і період існування homo sapiens - людину розумного, єдиного живого вигляду на нашій планеті, що володіє розумом.

Порівнюючи ці періоди між собою можна відмітити, що біосфера оболонка життя на нашій планеті, з моменту появи людини змінюється не тільки по природних законах еволюції, але і завдяки впливу на неї діяльності людини. Що вносяться людиною корективи в розвиток біосфери з часом стають давно відчутними і є вже визначальними чинниками в процесі зміни і перетворення живої речовини і зовнішності нашої планети.

Прийнято вважати, що з цієї миті еволюція біосфери породжує нову сферу - ноосферу, в якій головну роль і рушійну силу еволюції виконує людський розум. Вивчення питання виникнення і розвитку ноосфери є настійною необхідністю, оскільки наслідки стрімкого, некерованого, а головне не вивченого процесу можуть бути дуже трагічними як для окремих представників біосфери і людства зокрема, так і для життя на Землі в цілому. В ході вивчення питання по даній темі я переконався в актуальності дослідження тенденцій розвитку ноосфери в цілях попередження виникнення катастроф і спробую переконати в цьому і читача.

У даній роботі доведено збільшення сили дії на навколишнє середовище залежно від ступеня розвиненості живого організму. Показана вирішальна роль людини – найбільш розвиненої істоти того, що володіє розумом, який дозволив людині не тільки вижити в агресивних умовах, але і різко виділити себе з групи тварин. Завдяки наявності розуму чоловік може вчитися, отримувати і передавати досвід, що приведе до збільшення його знань про світ, умінь і навиків, що у свою чергу впливає на збільшення сили дії людини на навколишнє середовище за допомогою вдосконалення трудової діяльності і знарядь праці.

Вивченням проблеми виникнення і розвитку ноосфери займався окрім всіх інших питань до середини нашого сторіччя російський вчений Володимир Іванович Вернадський. Займаючись питаннями біогеохімії він невідворотно прийшов до необхідності визначення поняття "ноосфера" і вивчення даного явища. За його словами розвиток біосфери закономірно привів до виникнення ноосфери. Інакше кажучи, ноосфера є вища стадія розвитку біосфери.

Окрім цього ученим було розглянуто вірогідний напрям ноосфери. Учений прозорливо передбачив розвиток науково-технічного прогресу в області ядерної фізики і космонавтики. Він описав вірогідний шлях розвитку людства, передбачаючи небувале зростання сили розуму людства і становлення його головної геологічної сили. У зв'язку з цим учений ще в 20-х роках дав корисний, на мій погляд, рада всім ученим майбутнього.

Нові відкриття, за його словами, повинні використовуватися з надзвичайною обережністю. Невивчені до кінця процеси і явища не слід упроваджувати у виробничу діяльність людини унаслідок потенційної небезпеки для біосфери і людства.

Вивчення тенденції зміни ноосфери в наші дні, на мій погляд, буде не тільки продовженням справи великого ученого, але і розумною необхідністю для подальшого розвитку людства.

1. Ноосфера, як вища стадія біосфери

Термін "ноосфера" був введений в науку в кінці 20-х років нашого століття. З якими подіями було пов'язано появу поняття? Іншими словами: чому поява цього терміну не відбулася раніше, наприклад в ХIX столітті? На мій погляд введення терміну "ноосфера" практично приурочено до виникнення нового явища на нашій планеті, а точніше нової сфери розуму.

Щоб зрозуміти і дати визначення даному терміну, потрібно спочатку розглянути сферу життя нашої планети або, інакше кажучи, біосферу і її зміну з часів зародження життя і до наших днів.

Розвиток життя на нашій планеті еволюційно. Згідно закону природного відбору виживає сильний, більш пристосований до умов Місця існування. Проте, оскільки до закону природного відбору схильні абсолютно всі організми, то еволюціонує і ускладнюється саме Місце існування - різні біоценози і біосфера в цілому. Розвиток біосфери відбувається по шляху ускладнення форм життя, кожна з яких бореться за своє існування з своїми природними ворогами.

Даний процес боротьби, як нам відомо, привів до виникнення ссавців, вищих представників рослинного і тваринного світу. При цьому процес природного відбору не зупиняється ні на хвилину, а навпаки набирає все більш швидкий темп.

На думку Дарвіна, еволюційний розвиток живого світу цьому не зупиняється. Поява людини – ось вінець розвитку тваринного світу. В умовах природного відбору з'являються предки людини. Але що міг протиставити чоловік грізному тваринному світу – різним хижакам? Невже у людини були гострі ікла і кігті, що дозволяли йому не тільки вижити в умовах природного відбору, але і збільшити чисельність і зайняти чільне положення на планеті.

Немає. Людині був даний розум – одне з найдивовижніших явищ всіх часів. Щоб вижити, людині довелося використовувати підручні засоби, замінюючи йому і кігті, і ікла, і швидкі ноги, і тепле хутро і багато інше. На мій погляд, закон природного відбору застосовний і до людини, хоча багато послідовників високих етичних ідей його відкидають. Людина могла б і понині бігати з палицею-копалкою у пошуках їстівного коріння і з кам'яною сокирою за дикими тваринами. Проте розум дав людині здатність вчитися, винаходити і удосконалити знаряддя праці, предмети ужитку. В умовах зіткнення ареалів проживання племен, між людьми, ймовірно, виникали сутички. Причинами суперечок могли бути їжа, територія. Як правило, перемогу могло отримати те плем'я, у якого були кращі знаряддя праці, в даному випадку - зброя.

Надалі, з моменту виникнення простих цивілізацій і до наших днів, люди невідступно були вимушені удосконалювати свої знання про світ і знаряддя праці.

 Тут, на мій погляд, необхідно зупинитися і оцінити силу дії людини на навколишній світ. Зробимо грубе, але яскраве порівняння землероба наших днів і першого історичного землероба. Порівняємо використовувані знаряддя праці: могутній трактор, що працює на рідкому паливі і замінює 70 і більш за коней, з одного боку, і кінь, бик, віл або інша тварина. Порівняємо продуктивності: якщо на живій тягловій силі чоловік насилу годує себе і свою сім'ю, то використовуючи сучасні засоби механізації декілька відсотків населення годують всю країну і ще поставляють на експорт (як приклад розглядаємо розвинені країни).

З розглянутого прикладу видно, що з часом сила дії людини на навколишній світ неухильно зростає. Під впливом цієї сили навколишній світ перетворюється і змінюється. В принципі будь-який організм співіснуючи в цьому світі разом з іншими впливає на навколишній світ і змінює його. Так, наприклад, синій-зелені водорості декілька мільйонів років назад утворили первинну атмосферу планети, а безліч поколінь рослин що виростають на одній ділянці землі перетворили первинну материнську породу землі в чорнозем. Звичайно, тут також доречний вплив води, вітру, температури, але не вдаватимемося в подробиці і не ухилятимемося від головної теми.

Отже, ми бачимо, що еволюція живого миру приводить і до зміни неживої природи, зовнішності нашої планети.

В цілому, ареал розповсюдження живих організмів прийнято називати біосферою, в яку включаються і невід'ємні елементи живої природи: повітря, вода, земля, світло і т.д.

Еволюція біосфери дуже складне явище. Нові життя, що з'являються, міняють навколишній світ, які у свою чергу створює передумови для зародження нового вигляду і їх перемоги в боротьбі з непристосованими старими, простішими, видами. Проте розвиток біосфери в даному випадку не виходить за межі її визначення. Різноманітність форм і видів життя, що ускладнюється, підпорядкована строгим законам еволюції.

Проте як у такому разі пояснити появу озонових дірок в стратосфері? Або глобальне підвищення температур? А утворення водосховищ, зміна рослинності (освоєння цілинних земель), розробка родовищ і багато що інше? Як пояснити дані явища, які також є змінами навколишнього середовища, часто змінами біосфери з погляду еволюції?

В даному випадку основною і єдиною силою, що впливає на біосферу є людина, а якщо говорити точніше, то людський розум, оскільки фізіологічно людина мало змінилася з пори доісторичного часу, але завдяки придбаним знанням, розвитку розуму, людина стала використовувати такі технічні засоби, які приводять до інтенсивної зміни навколишнього світу.

Практично тут можна і закінчити опис розвитку біосфери і почати опис розвитку ноосфери. Таким чином, ноосфера - сфера розуму, включає біосферу, видозмінену під дією людини. Проте це дуже грубе визначення меж ноосфери і воно дієве тільки на початковому етапі розвитку ноосфери.

Темп розвитку науки і техніки дозволив сучасній людині багато що, про що ще сто років тому ніхто б не подумав. Та що там 100 років? В даний час комп'ютеризація і розвиток робототехніки тільки набирає темп і можна лише здогадуватися про їх можливості через 3-5 років. Сучасна людина дуже сильно розширила свої знання про світ. У цьому сторіччі йому вдалося вийти в космос, "приручити" атом, дізнатися секрети генетики. Розширилися рамки ноосфери. На думку деяких учених межами ноосфери потрібно вважати простір, де людина, використовуючи необхідні предмети, знаряддя, може побувати без якого-небудь ризику для життя. Тобто верхня межа ноосфери значно вище за неї ж у біосфери. Вона розташовується на висоті від 300 км. до декількох тисяч кілометрів, або навколоземного простору, куди людиною виведені орбітальні станції і всілякі супутники.

На думку Вернадського, рамки біосфери розширюються разом з розширенням ноосфери. Учений вже тоді припускав, що людина зможе вийти в космос і вже тоді задав вірогідний розвиток ноосфери.

Тут необхідно зупинитися, щоб прокоментувати яскраве, на мій погляд, порівняння двох сфер. Людина - жива істота і в принципі відноситься до "живої речовини" нашої планети. За визначенням Вернадського жива речовина - це вся рослинність, тваринний світ, тобто все органічне, вся жива природа. Тому людина також відноситься до живої речовини, а отже є одним з представників оболонки життя на нашій планеті - біосфера. Таким чином, де б не знаходилася людина, там за визначенням повинна бути і біосфера.

Проте вихід людини в космос або підкорення полярних льодів відкривають додатковий простір, який скрутний безпосередньо зарахувати до території біосферу, хоча представник життя – людина в цих умовах вже може існувати. В даному випадку відбувається збільшення, розширення меж ноосфери, сфери, де існування життя можливе лише завдяки пристосуванням, які отримані лише завдяки діяльності людини і його розуму. От чому, описуючи межі ноосфери потрібно знати і визначення ноосфери. Від грецького noos - розум. Тому "ноосфера " означає сфера розуму, буквально "мисляча оболонка".

Таким чином, зародження життя на нашій планеті привело до виникнення і розвитку біосфери. В умовах еволюції життя, ускладнення і зміни біосфери з'являється людина - розумна, мисляча істота. Завдяки розуму йому стає підвладно інтенсивна зміна навколишнього світу. І завдяки розуму людини еволюція біосфери перетікає в зародження ноосфери - вищій стадії біосфери.

2. ВЧЕННЯ В.І.ВЕРНАДСьКОГО Про НООСФЕРУ

Все довге творче життя Володимира Івановича Вернадського було насичене невпинною працею, пошуками, новими і новими злетами його геніальної думки. В результаті діяльності ученого були закладений фундаменти декількох нових наук: геохімії, біогеохімії і радіології. Вчення В.І.Вернадського про біосферу і ноосферу були упроваджені в розділи природних наук, особливо у фізичну географію, геохімію ландшафту, ґрунтознавство та інші.

Незвичайна прозорливість ученого передбачила ту надзвичайну величезну силу, яка ховається в атомній енергії. У книзі "Нариси і мові", опублікованій в 1922 р. Вернадський писав: "Недалеко той час, коли людина отримає в свої руки атомну енергію, таке джерело сили, яке дасть йому можливість будувати своє життя, як він захоче. Це може трапитися найближчими роками, може трапитися через сторіччя. Але ясно, що це повинно бути. Чи зуміє чоловік скористатися цією силою, направити її на добро, а не на самознищення? Чи доріс він до уміння використовувати ту силу, яку неминуче повинна дати йому наука? Учені не повинні закривати ока на можливі наслідки їх наукової роботи, наукового процесу. Вони повинні відчувати себе відповідальним за наслідки їх відкриттів. Вони повинні пов'язати свою роботу з кращою організацією всього людства".

Чи не так, це звучить цілком сучасно, як виступ крупного ученого або громадського діяча на авторитетній міжнародній конференції, присвяченому захисті миру? Адже це було сказано більше 70 років тому, коли навіть фізики не вірили в практичне значення ядерної енергії. І вимовив ці слова зовсім не фізик.

Не менш яскрава геніальність думки Вернадського і його прозорливість позначилася і в підході до інших проблем природознавства, у тому числі і у вченні про ноосферу. Адже у той час ученому потрібно було розкрити суть явища ноосфери, передбачити напрям і тенденції її розвитку, встановити основні проблеми, пов'язані з розвитком науки і техніки, з інтенсифікацією зміни навколишнього Середовища і збільшення сили дії людини на неї.

До своїх перших висновків майбутнього вчення про ноосферу В.І.Вернадський прийшов вивчаючи геологічні процеси нашої планети і підійшовши впритул до періоду початку другої світової війни. Війна поновилася в Європі після більш ніж 20-річної перерви, і до 1944 г тривала в Західній Європі п'ять, а у нас, в Східній Європі, три роки. На Далекому Сході вона почалася раніше - в 1931 г і триває вже 13 років.

У історії людства і біосфери взагалі війна такої потужності, тривалість і сили - небувале явище. До того ж їй передувала тісно з нею зв'язана причинно, але значно менш могутня перша світова війна з 1914 по 1918 р.

На думку Вернадського історичні явища такій потужності можна і повинно розглядати як єдиний великий земний геологічний, а не тільки історичний процес. У атмосфері першої світової війни учений, за його словами, підійшов в геології до нового для нього і для інших і тоді забутому розумінню природи - до геохімічного і біогеохімічного, такого, що охоплює і відсталу і живу природу з однієї і тієї ж точки зору.

На мій погляд новизна наукової думки В.І.Вернадського полягала в тому, що події, зір (традиційна наука, в даному випадку історія), що традиційно розглядається під певним кутом, ученим розглядалися в абсолютно іншому аспекті, під іншою точкою зору (інша наука - геологія). Це в деякому розумінні допомогло йому в процесі творчого пошуку натрапити на думку про зміну біосфери ноосферою.

Вивчаючи біосферу, учений відмітив, що в нашому сторіччі вона отримує абсолютно нове розуміння і виявляється як планетне явище космічного характеру. Космічний характер біосфери виявляється в тому, що на думку ученого життя (живі організми) реально існує не тільки на одній нашій планеті, не тільки на Землі. Факт існування життя встановлений, мені здається, без сумнівів для всіх так званих земних планет, тобто для Венери, Землі і Марса.

У своєму вченні про ноосферу Вернадський підкреслює величезну роль живої речовини. Учений розмежовує поняття "життя" і "живу речовину". "Жива речовина" є сукупність живих організмів, а поняття "життя" завжди виходить за межі поняття "Живої речовини" в області філософії, фольклору, релігії, художньої творчості. Це все відпало в "живій речовині".

Живу речовину пол вазі складає нікчемну частину планети. Мабуть, це спостерігається протягом всього геологічного часу, тобто геологічно вічно. Воно зосереджене в тонкій, більш менш суцільній, плівці на поверхні суші в тропосфері - в полях і лісах - і проникає весь океан. Кількість його обчислюється долями, що не перевищують десятих доль відсотка біосфери по вазі, порядку близького до 0.25%. На суші воно йде в суцільних скупченнях на глибину в середньому, ймовірно, менше 3 км. Поза біосферою його немає.

В ході геологічного часу воно закономірно змінюється морфологічно. Історія живої речовини в ході часу виражається в повільній зміні форм життю, форм живих організмів, генетично між собою безперервно зв'язаних, від одного покоління до іншого, без перерви.

Століттями ця думка піднімалася в наукових шуканнях: у 1859 г вона отримала міцне обґрунтування у великих досягненнях Ч.Дарвіна і А.Уоллеса. Вона вилилася у вчення про еволюцію видів рослин і тварин, у тому числі і людину.

Еволюційний процес властивий тільки живій речовині. І лише жива речовина міняючись в часі змінює і навколишній світ - біосферу. В.І.Вернадським була розглянута еволюція живої речовини, яка стала безпосередньою передумовою утворення ноосфери.

Жива речовина, еволюціонуючи на певному етапі розвитку біосфери, народжує людину - розумна істота, Як показує Вернадський в своєму ученні, людині, щоб вижити, довелося використовувати, єдине переваги перед тваринним світом - розум. Уміння вчитися, переймати і передавати досвід народжує таку категорію, як "працю", яка за природою своєю абсолютно чужа решті представників, живої речовини. Завдяки праці, людина змогла виділитися не тільки з живої речовини, але і з групи тварин, близьких до нього історично в процесі еволюції. Завдяки своїй діяльності, людина надалі змогла не тільки виділитися, але і зайняти чільне місце в живій природі і навіть кинути виклик різним природним явищам, очевидним законам і спробують змінити що оточують його мир відповідно до виникаючих потреб.

Виходячи з геологічної ролі людини А.П.Павлов (1854-1929) останніми роками своєму життю говорив про антропогенну еру, нами що тепер переживається. Він правильно підкреслив, що людина на наших очах стає могутньою геологічною силою, все що росте.

У геологічній історії біосфери перед людиною відкривається майбутнє, якщо він зрозуміє це і не вживатиме свій розум і свою працю на самовинищення.

Геологічний еволюційний процес відповідає біологічній єдності і рівності всіх людей - Homo sapiens і його геологічних предків Sinanthropus і ін. потомство яких для білих, червоних, жовтих і чорних рас - будь-яким чином серед них всіх - розвивається безупинно в незліченних поколіннях.

На думку Вернадського, це закон природи. Всі раси між собою схрещуються і дають плодовите потомство.

Історичний процес на наших очах корінним чином міняється. Вперше в історії людства інтереси народних мас - всіх і кожного - і вільній думці особи визначають життя людства, є мірилом його уявлень про справедливість. Перед людством, перед його думкою і працею стає питання про перебудову біосфери на користь вільного мислячого людства як єдиного цілого.

Це новий стан біосфери, на думку В.І.Вернадського, і є "ноосфера". В умовах ноосфери людина може і повинен перебудовувати своєю працею і думкою область свого життя, перебудовувати корінним чином в порівнянні з тим, що було раніше. Завдяки придбаним знанням перед ним відкриваються все більш і більш творчі можливості.

3. Тенденції розвитку ноосфери і завдання розумної організації взаємодії з природою

З моменту виникнення ноосфери закінчується звичайна еволюція навколишнього середовища. Якщо раніше в живій природі діяв природний відбір і сильні диктували свої умови і видозмінювали мир, то з початком трудової діяльності людини, яка майже завжди пов'язана із зміною біосфери в бажану для людини сторону, зміна навколишнього Середовища вже не підкоряється законам природи. У зв'язку з цим виникає необхідність проаналізувати нинішній стан ноосфери, тенденції її розвитку, перспективи майбутнього людство.

Оцінити сам розум або думку з погляду розвитку ноосфери ми не в силах. Проте емпірично результати виникнення і розвитку ноосфери ми вже зараз можемо спостерігати навколо нас на кожному кроці.

Мінералогічна рідкість - самородне залізо - виробляється тепер в мільярдах тонн. Що ніколи не існував на нашій планеті самородний алюміній проводиться тепер в будь-яких кількостях. Те ж саме має місце по відношенню до майже незліченної безлічі новостворюваних на нашій планеті штучних хімічних сполук (біогенних культурних мінералів). Маса таких штучних мінералів безперервно зростає. Вся стратегічна сировина відноситься сюди.

Лице планети - біосфера - хімічно різко міняється людиною свідомо і головним чином несвідомо. Міняється людиною фізично і хімічно повітряна оболонка суші, всі її природні води. Через величезну кількість взаємозв'язків в навколишньому середовищі, зміна якого-небудь однієї умови не приходить безслідно для всієї системи (біосфера) в цілому. Чи з причини недостатності знань, а часто із-за недбалої діяльності, людина отримує зовсім не ті результати, які він ставив своєю метою. Яскравим прикладом цього є проблема екології.

Розвиваючи науку і техніку чоловік досяг величезного рівня виробництва. Були створені тисячі величезних заводів і фабрик, які проте є виробниками не тільки необхідною людині продукції, але і постачальниками так званій побічній продукції, - різних шкідливих відходів виробництва.

На першому етапі крупного промислового виробництва чоловік просто скидав відходи "за борт", чи припускаючи що біосфера величезна і зможе переробити шкідливі речовини або просто із-за недбалого відношення до навколишнього середовища, унаслідок гонки за прибутком і збагачення.

На сучасному етапі такого відношення до природи вже не допустимо. Людство своїми очима переконалося в силі власного, часто безрозсудного, втручання в біосферу. Зникають різні види рослин і тварин, змінюється хімічний склад водної і повітряної оболонки планети. З'явилися навіть місця, небезпечні для життя. І йдеться не про Крайню Північ або льоди Антарктиди. Раніше в таких місцях вирувало життя, завдяки діяльності людини, ці місця просто вибили з круговороту живої речовини і є "пастками" для життя.

Екологічна проблема доводить, що розвиток ноосфери досяг такого рівня, коли людина вже здатна охопити всю біосферу і, більш того, здатна змінювати відразу все навколишнє середовище. Розум людини на даному етапі стає небезпечним і для біосфери, і для нього самого. Саме тому людство повинне знати і вивчати наслідки своєї діяльності, передбачати небажані явища і не допускати їх.

Оскільки чисельність людства, його потреби, технічна озброєність суспільства, а звідси і запити до природи неухильно ростуть, виникає невідкладна необхідність як об'єктивної і усесторонньої оцінки сучасного стану, так і науково обґрунтованого прогнозування ступеня, глибини і тенденцій подальшого розвитку взаємодії людства і навколишнього Середовища. При цьому дослідження процесів складного обміну речовин і енергії між природою і суспільством відкриває широкі можливості для кількісного (балансового) вивчення проблеми і її моделювання.

Необхідно доповнити, що з проблемою забруднення навколишнього Середовища пов'язано промислове виробництво, до складу яких входить важка промисловість, сільгоспвиробництво, видобуток корисних копалин, енергетична і хімічна промисловість та інші. Практично кожна галузь народного господарства таїть в собі небезпеку забруднення навколишнього середовища: повітряної і водної оболонки нашої планети і самої суші.

З розвитком ноосфери і посиленням дії людини на навколишнє середовище, виникли так звані "глобальні проблеми людства", однією з яких є екологічна проблема, описана вище. Серед інших глобальних проблем такі як: демографічна проблема, загроза війни та інші. При їх ретельному розгляді можна виявити, що всі вони виникають з взаємодії людства з біосферою. Будь то демографічна проблема - проблема перенаселення і браку пищи, тобто сировинних ресурсів навколишнього Середовища. Або проблема війни, головною причиною якій гущавині всього виступає територіальні тяжби держав, тобто також відношення людства до ресурсів навколишнього середовища.

Про проблему війни потрібно сказати особливо. В даний час людський розум зумів дізнатися таємницю ядерних реакцій і скористатися нею, як і передбачав В.И.Вернадский. Проте в енергії ядер знаходиться така руйнівна сила, що невміле або недалекоглядне поводження з нею може привести до загибелі не тільки людства і біосфери в цілому, але і до руйнування нашої планети.

В.І.Вернадський передбачав не тільки "приручення" людиною енергії атома, але і вихід людини в космос. Проте при цьому він не втомлювався повторювати, що разом з силою впливу людства, що росте, на навколишнє середовище, воно повинне бути все більш обережним відносно використання цієї сили, оскільки наслідки вже можуть бути непоправними.

У зв'язку з цим хочеться ще раз підкреслити важливість не стільки наукових відкриттів, скільки оцінки їх впровадження в діяльність людини. Наука вже вторглася в області, які ще недавно вважалися недоступними людині. Прикладом можуть бути генетика і генна інженерія. Людині вже підвладно міняти те, що закладене непорушним самою природою – хромосомний набір, проте про наслідки такого втручання чоловік представляє ще дуже смутно. В результаті таких дій, наприклад, може трапитися катастрофа, порушений баланс в живій природі. Та що там говорити, людина може просто себе знищити, створивши якого-небудь генетичного чудовиська.

Підводячи підсумок, можна сказати, що розвиток наукової думки, діяльності людини невідступно відбивається на зовнішності нашої планети, її біосфері, ноосфері. От чому, необхідно строго відстежувати тенденції розвитку ноосфери і бити тривогу у разі виникнення небезпеки розвитку людства і загрози існуванню біосфери.

Висновок

Ноосфера – найновіша зі всіх сфер нашої планети. Проте, на мій погляд, вона є найголовнішою сферою, що визначає зовнішній вигляд Землі у наш час. Адже завдяки розуму, в рамках сучасних можливостей людини, відбувається зміна біосфери, атмосфери, гідро- і літосфери.

Таким чином, в наші дні вивчення проблеми розвитку ноосфери є реальною необхідністю. Для подальшого співіснування людини, суспільства і навколишнього Середовища і розвитку кожного з них, потрібно уміло використовувати даний людині розум на вирішення загальнолюдських і глобальних проблем. Розум, на мій погляд, даний людині на благо, а не в шкоду. Тому потрібно ретельним чином, особливо в обставинах посилення впливу людини, що склалися, на навколишнє середовище, вивчати наслідки вірогідного застосування тих або інших знань, здійснення тієї або іншої діяльності.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Вернадський В.І. Біосфера, М. 1967

2. Петров К.М., Загальна екологія. Взаємодія суспільства і природи, Спб. 1998

3. Кузнєцов М.А. Вчення В.І.Вернадського про ноосферу: перспективи розвитку людства.

4. Людина, суспільство і навколишнє середовище. М. 1973

5. Казначеев В.П. Вчення про біосферу (етюди про наукову творчість В.І.Вернадського) .М. 1985